TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From

TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From "Daddy Long-Legs" by Jean Webster
The book "Daddy Long-Legs" by an American writer Jean Webster (1876-1916) is a novel written in the form of letters. The author of these letters, a young girl, Judy by name, writes them to her guardian, a rich man whom she has never seen.
Judy was brought up in an orphan asylum where her life was hard. The children were wholly dependent on charity. They were badly fed and had to wear other people's cast-off clothes. Judy was a very bright girl and when she finished school, her guardian sent her to college.
Judy feels very happy about it. She hopes to become a writer and pay back the money spent on her education by her guardian. About the latter the girl knows almost nothing: she knows that he is a very tall man. That is why she jokingly calls him Daddy Long-Legs.
This text is one of her letters giving us a glimpse of her early college impressions.
October, 25th
Dear Daddy Long-Legs,
College gets nicer and nicer, I like the girls and the teachers and the classes and the campus and the things to eat. We have ice-cream twice a week and we never have corn-meal mush.
The trouble with college is that you are expected to know such a lot of things you've never learned. It's very embarrassing at times. I made an awful mistake the first day. Somebody mentioned Maurice Maeterlinck, and I asked if she was a freshman. The joke has gone all over college.
Did you ever hear of Michaelangelo? He was a famous artist who lived in Italy in the Middle Ages. Everybody in English Literature seemed to know about him, and the whole class laughed because I thought he was an archangel. He sounds like an archangel, doesn't he?
But now, when the girls talk about the things that I never heard of, I just keep still and look them up in the encyclopedia. And anyway, I'm just as bright in class as any of the others, and brighter than some of them!
And you know, Daddy, I have a new unbreakable rule: never to study at night, no matter how many written reviews are coming in the morning. Instead, I read just plain books — I have to, you know, because there are eighteen blank years behind me. You wouldn't believe what an abyss of ignorance my mind is; I am just realizing the depths myself.
I never read "David Copperfield", or "Cinderella", or "lvanhoe", or "Alice in Wonderland", or "Robinson Crusoe", or "Jane Eyre". I didn't know that Henry the Eighth was married more than once or that Shelley was a poet. I didn't know that people used to be monkeys, or that George Eliot was a lady. I had never seen a picture of the "Mona Lisa" and (it's true but you won't believe it) I had never heard of Sherlock Holmes.
Now I know all of these things and a lot of others besides, but you can see how much I need to catch up.
November, 15th
Your five gold pieces were a surprise! I'm not used to receiving Christmas presents. Do you want to know what I bought with the money?
1. A silver watch to wear on my wrist and get me to recitations in time.
2. Matthew Arnold's poems.
3. A hot-water bottle.
4. A dictionary of synonyms (to enlarge my vocabulary).
5. (I don't much like to confess this last item, but I will.) A pair of silk stockings.
And now, Daddy, never say I don't tell all!
It was a very low motive, if you must know it, that prompted the silk stockings. Julia Pendleton, a sophomore, comes into my room to do geometry, and she sits crosslegged on the couch and wears silk stockings every night. But just wait — as soon as she gets back from vacation, I shall go in and sit on her couch in my silk stockings. You see the miserable creature that I am — but at least I'm honest; and you knew already, from my asylum record, that I wasn't perfect, didn't you?
But, Daddy, if you'd been dressed in checked ginghams all your life, you'd understand how I feel. And when I started to the high shool, I entered upon another period even worse than the checked ginghams. The poor box.6
You can't know how I feared appearing in school in those miserable poor-box dresses. I was perfectly sure to be put down in class next to the girl who first owned my dress, and she would whisper and giggle and point it out to the others.
To recapitulate (that's the way the English instructor begins every other sentence), I am very much obliged for my presents.
I really believe I've finished. Daddy. I've been writing this letter off and on for two days, and I fear by now you are bored.
But I've been so excited about those new adventures that I must talk to somebody, and you are the only one I know. If my letters bore you, you can always toss them into the waste-basket.
Good-bye, Daddy, I hope that you are feeling as happy as I am.
Yours ever, Judy.

Результаты (украинский) 2:

TEXT. ДОСВІД першокурсник від "Daddy Long-Legs" Жана Webster
Книга "Daddy Long-Legs" американський письменник Жан Уебстер (1876-1916) є роман , написаний у формі листів. Автор цих листів, молода дівчина, на ім'я Джуді, записує їх до свого опікуна, багата людина , якого вона ніколи не бачила.
Джуді була вихована в сирітського притулку , де її життя було важким. Діти були повністю залежить від благодійності. Вони були погано годували і повинні були носити чужі викидний одяг. Джуді була дуже яскрава дівчина , і коли вона закінчила школу, її опікун відправив її до коледжу.
Джуді відчуває себе дуже щасливим про це. Вона сподівається стати письменником і повернути гроші , витрачені на її освіту її опікуном. Про останню дівчина майже нічого не знає: вона знає , що він дуже високий чоловік. Саме тому вона в жартома називає його Daddy Long-Legs.
Цей текст є одним з її листів , що дають нам уявлення про її ранніх вражень коледжу.
25 жовтня
Шановні Daddy Long-Legs,
коледж стає краще і краще, мені подобаються дівчата і вчителів і класів і кампуса і речі , щоб поїсти. У нас є морозиво два рази в тиждень , і ми ніколи не маємо кукурудзи їжі кашку.
Проблема в тому , що коледж ви повинні знати так багато речей , які ви ніколи не дізналися. Це дуже незручно в рази. Я зробив жахливу помилку в перший день. Хто - то згадав Моріс Метерлінк, і я запитав , якщо вона була на першому курсі. Жарт зайшла у всьому коледжі.
Ви коли - небудь чули про Michaelangelo? Він був відомим художником , який жив в Італії в середні віки. Все в англійській літературі , здавалося, знав про нього, і весь клас сміявся , бо я думав , що він був архангел. Він звучить як архангел, чи не так?
Але тепер, коли дівчата говорять про речі , які я ніколи не чув, я просто продовжую до сих пір , і шукати їх в енциклопедії. І у всякому разі, я так само яскраво в класі , як будь-який з інших, і яскравіше , ніж деякі з них!
А ти знаєш, тато, у мене є нове нерозривний правило: ніколи не вчитися в нічний час , незалежно від того , скільки написано огляди приходити вранці. Замість цього я прочитав просто книги - я повинен, ви знаєте, тому що є вісімнадцять порожніх років позаду мене. Ви не повірите , що безодня невігластва мій розум; Я просто розуміючи , в глибини себе.
Я ніколи не читав "Девіда Копперфільда", або "Попелюшка", або "lvanhoe", або "Аліса в країні чудес", або "Робінзон Крузо", або "Джейн Ейр". Я не знав , що Генріх Восьмий був одружений кілька разів , або що Шеллі був поетом. Я не знав , що люди раніше мавп, або що Джордж Еліот була дама. Я ніколи не бачив картину «Мона Ліза» і (це правда , але ви не повірите) Я ніколи не чув про Шерлока Холмса.
Тепер я знаю , що всі ці речі і багато інших до того ж , але ви можете побачити скільки мені потрібно , щоб наздогнати.
15 листопада
Ваші п'ять золотих монет стали сюрпризом! Я не звик отримувати різдвяні подарунки. Ви хочете знати , що я купив з грошима робити?
1. Срібний годинник , щоб носити на зап'ясті і змусити мене декламації в часі.
2. Вірші Метью Арнольда.
3. Пляшка з гарячою водою.
4. Словник синонімів (щоб збільшити свій словниковий запас).
5. (Я не хотілося зізнатися , цей останній пункт, але я це зроблю.) Пару шовкових панчіх.
А тепер, тато, ніколи не говорять , що я не скажу все!
Це був дуже низький мотив, якщо ви повинні це знати , що спонукало шовкові панчохи. Джулія Пендлтон, на другому курсі, входить в мою кімнату , щоб зробити геометрію, і вона сидить , схрестивши ноги , на дивані і носить шовкові панчохи щоночі. Але просто чекати - як тільки вона повернеться з відпустки, я повинен піти і сидіти на своєму дивані в моїх шовкових панчіх. Ви бачите нещасна істота , що я - але , по крайней мере , я чесний; і ти вже знав, з моєї записи про надання притулку, що я не був ідеальним, чи не так?
Але, тато, якби ти був одягнений в перевірених ginghams все своє життя, ви б зрозуміли , як я відчуваю. І коли я почав високою Shool, я вступив на інший період , навіть гірше , ніж перевіреними ginghams. Бідний box.6
Ви не можете знати , як я боявся з'являтися в школі в ті мізерні бідних коробки суконь. Я був абсолютно впевнений , що бути придушене в класі поруч з дівчиною , яка в першу чергу належить моє плаття, і вона шепотіла і хихикати і вказати його до решти.
Повторимо (це те , як англійська інструктор починає кожне інша пропозиція), я я дуже зобов'язаний за свої подарунки.
я дійсно вважаю , я закінчив. Папа. Я пишу цей лист і виключення протягом двох днів, і я боюся, що тепер ви нудно.
Але я був такий схвильований , про ті нові пригоди , які я повинен поговорити з ким - небудь, і ви єдиний , кого я знаю. Якщо мої листи втомлювати вас, ви завжди можете кинути їх в сміттєву корзину.
До побачення, тато, я сподіваюся , що ви відчуваєте , як щасливі , як я.
Завжди Ваш, Джуді.

Результаты (украинский) 3:

Т%%Т%%%N