The next morning, when the Otis fam

The next morning, when the Otis family met at breakfast, they talked about the ghost.“I do not want to upset the ghost,” said Mr Otis. “After all, this was his house a long time ago. I don’t think it is polite to throw pillows at him.” He looked at the twins and they started to laugh.“However,” said Mr Otis, “the ghost’s chains make too much noise, and I cannot sleep. He doesn’t want to oil them, so I think we must take the chains away from him.”For the rest of the week, however, they did not hear the ghost. They knew he was there, because the blood stain on the library floor changed every day. Sometimes it was dark red, and at other times it was purple. One morning it was bright green! The family thought that these changes were funny, and tried to guess what colour the stain was before they came downstairs each morning. The only person who did not enjoy the joke was Virginia. She was always very upset when she saw the stain, and nearly cried on the morning when it was bright green.The ghost finally appeared again on Sunday night. Soon after the family went to bed, the ghost tried to put on a suit of armour which stood in the hall. However, the armour was very heavy and it fell to the floor. The family heard a terrible crash. Mr Otis and the twins ran downstairs. They saw the Canterville ghost sitting on a chair. The ghost rubbed his knees and looked very unhappy. The twins started to shoot pellets at the ghost, and Mr Otis tried to hold them back.“What are you doing, sir?” he shouted at the ghost.The ghost was angry. He made a terrible noise, then ran to the top of the stairs and laughed a terrible, ghostly laugh. Just then, Mrs Otis came out of her bedroom with a small bottle.“You sound ill,” she said. “Please take this bottle of Doctor Dobell's medicine. It’s just what you need.”The ghost stared at her angrily. He tried to change into a dog, but at that moment, he heard footsteps and saw the twins coming towards him. He made a strange sound and disappeared.

Результаты (украинский) 1:

На наступний ранок, коли сім'я Otis зустрілися за сніданком, вони говорили про примару.
«Я не хочу засмучувати привид," сказав г - н Отіс. « В кінці кінців, це був його будинок давно. Я не думаю , що це ввічливо , щоб кинути подушки на нього. »Він подивився на близнюків , і вони почали сміятися.
«Тим НЕ менше,» сказав г - н Отіс, «ланцюг примари робить занадто багато шуму, і я не можу спати. Він не хоче , щоб масло них, так що я думаю , що ми повинні взяти на себе ланцюга від нього «.
Для решти тижні, однак, вони не чули примари. Вони знали , що він був там, тому що пляма крові на підлозі бібліотеки міняли кожен день. Іноді це було темно - червоний, а в решту часу він був фіолетовим. Одного ранку він був яскраво - зелений! Сім'я думала , що ці зміни були забавні, і намагалися вгадати , який колір плями було до того, вони спустилися вниз щоранку. Єдина людина , яка не подобається жарт була Вірджинія. Вона завжди була дуже засмучена , коли вона побачила пляма, і трохи НЕ розплакався на ранок , коли він був яскраво - зелений колір.
Привид нарешті знову з'явився в ніч на неділю. Незабаром після того , як сім'я пішла спати, привид


намагався надіти обладунки , який стояв в залі. Однак, броня була дуже важкою , і він впав на підлогу. Сім'я почула страшний гуркіт. Г - н Отіс і близнюки побігли вниз. Вони побачили привид Кентервильское , сидячи на стільці. Привид потер коліна і виглядав дуже нещасним. Близнюки почали стріляти окатишів на привид, і містер Отіс намагався утримати їх.
«Що ви робите, сер?» Крикнув він привид.
Привид був злий. Він зробив жахливий шум, а потім побіг до вершини сходів і сміявся жахливим, примарний сміх. Тільки тоді, місіс Отіс вийшла зі спальні з невеликою пляшкою.
«Звучить погано,» сказала вона. «Будь ласка , візьміть цю пляшку медицини доктора Добелл в. Це саме те , що вам потрібно «.
Привид дивився на неї сердито. Він намагався змінити в собаку, але в той момент, він почув кроки і побачив близнюк, що приходять до нього. Він видав дивний звук і зник.

Результаты (украинский) 2:

Наступного ранку, коли родина Отіс зустрілися на сніданок, вони говорили про привид.
"Я не хочу засмутити Духа", сказав пан Отіс. "Зрештою, це був його будинок давним-давно. Я не думаю, що це ввічливо кидати подушки на нього ". Він подивився на близнюків, і вони почали сміятися.
"Тим не менш," сказав пан Отіс, "ланцюги примари роблять занадто багато шуму, і я не можу спати. Він не хоче, щоб нафта їх, тому я думаю, ми повинні взяти ланцюга від нього.
До кінця тижня, однак, вони не чули Духа. Вони знали, що він там, тому що кров плями на підлозі бібліотеки змінилася кожен день. Іноді це був темно-червоний, і в інший час він був пурпурний. Одного ранку він був яскраво-зеленим! Сім'я думала, що ці зміни були смішні, і спробував вгадати, який колір пляма, перш ніж вони прийшли вниз кожного ранку. Єдиною людиною, яка не користуються жарт був Вірджинія. Вона завжди була дуже засмучена, коли вона побачила пляма, і мало не плакав на ранок, коли він був яскраво-зеленим.
Привид, нарешті, знову з'явився в неділю ввечері. Незабаром після того, як родина пішла спати, привид

спробував надіти костюм броні котрий стояв у передпокої. Однак броня була дуже важкою і впала до підлоги. Сім'я почула страшну аварію. Г-н Отіс і близнюки побігли вниз. Вони побачили Кантервілль-привид, сидячи на стільці. Привид потер коліна і виглядав дуже нещасним. Близнюки почали знімати гранули на привид, і пан Отіс намагався провести їх назад.
"Що ти робиш, пане?" він кричав на примар.
Привид розлютився. Він зробив страшний шум, потім побіг до вершини сходів і сміявся страшно, примарні сміятися. Саме тоді пані Отіс вийшла зі своєї спальні з невеликою пляшкою.
"Ти звук хворий", сказала вона. "Будь ласка, Візьміть цю пляшку медицини доктора Dobell ' s. Це просто те, що вам потрібно.
Привид дивився на неї сердито. Він намагався змінитися в собаку, але в той момент він почув стопах і побачив близнюків, що йдуть до нього. Він зробив дивний звук і зник.