THE LUNCHEON(After W. Somerset Maug

THE LUNCHEON(After W. Somerset Maugham)I saw her at the play and during the interval sat down beside her. It was long since I had last seen her. She addressed me brightly:“Well, it’s many since we first met. How time does fly! Do you remember the first time I saw you? "Ybu asked me to lun¬ cheon.”Did I remember?It was twenty years ago and I was living in Paris'. I had a small apartment in the Latin Quarter and I was earning money to keep body and soul together*. She had read a book of mine and had written to me about it. I answered thanking her and presently I received from her another letter saying that she was passing through Paris and tvould like to have a talk with me; but her time was limited and the only free moment she had was on the following Thursday: she was spending the morning at the Luxembourg and would I give her a little luncheon at Foyot’s? (Foyot’s was a restaurant so far beyond my means** that I had never even thought ofgoing there. But I was flattered and I was too young to say no to a wom an.)'I answered that I would meet her at Foyot’s on Thursday at half past twelve. She was not so young as I expected, nor very attractive. It seemed that she wanted to talk about me and I was prepared to be a good listener.I was shocked when I saw the bill because the cost was much higher than I had thought. “I never eat anything for lun¬cheon,” she said. “I never eat more than one thing. A little fish perhaps. I wonder if they have any salmon.” I asked the waiter if there was any. Yes, he said, and I ordered it for my friend. The waiter asked her if she would have something while they were cooking it. “No,” she answered. “I never eat more than one thing. Unless you had little caviar. I never mind caviar.” My heart sank a little. I knew I could not order caviar, but I could not tell her that. I told the waiter to bring caviar. For myselfI ordered the cheapest dish on the menu and that was a mutton chop.

Результаты (украинский) 1:

Обіді
(Після того, як У. Сомерсет Моем)
Я бачив її в грі , і в перерві сів поруч з нею. Це було давно , так як я в останній раз бачив її. Вона яскраво звернувся до мене:
«Ну, це багато , так як ми вперше зустрілися. Якраз це літати! Ви пам'ятаєте перший раз , коли я бачив вас? «МБА попросила мене lun¬ Cheon.»
А я пам'ятаю?
Це було двадцять років тому, і я жив в Парижі. У мене була невелика квартира в Латинському кварталі, і я заробляв гроші, щоб тримати тіло і душу разом *. Вона прочитала мою книгу і написав мені про це. Я відповів, подякувавши її, і в даний час я отримав від неї ще один лист про те, що вона проходила через Париж і tvould як поговорити зі мною; але її час був обмежений, і єдиний вільний момент, коли вона була була на наступний четвер: вона проводить ранок в Люксембурзі і я дав би їй невеликий сніданок в Foyot-х? (Foyot був ресторан так далеко за межами моїх коштів **, що я ніколи навіть не думав ofgoing там. Але я був задоволений, і я був занадто молодий, щоб сказати ні в WOM в.) »
Я відповів , що я хотів би зустрітися з нею в Foyot в четвер о пів на першу. Вона не була така молода , як я очікував, і не надто привабливим. Здавалося , що вона хотіла говорити про мене , і я був готовий бути хорошим слухачем.
Я був в шоці , коли я побачив рахунок , тому що вартість була набагато вище , ніж я думав. «Я ніколи нічого для lun¬ не їм
Чхон, »сказала вона. «Я ніколи не їм більше ніж одну річ. Трохи риби, можливо. Цікаво, чи є у них лосось. »Я запитав офіціант, якщо було. Так, сказав він, і я замовив це для мого друга. Офіціант запитав її, якщо вона буде мати щось, поки вони готували його. «Ні», відповіла вона. «Я ніколи не їм більше ніж одну річ. Якщо у вас не було небагато ікри. Я не заперечую ікру. »Моє серце стиснулося небагато. Я знав, що я не міг замовити ікру, але я не міг сказати їй про це. Я сказав офіціантові, щоб принести ікру. Для myselfI замовив найдешевше блюдо в меню, і це було бачки.

Результаты (украинский) 2:

ОБІД
(Після W. Сомерсет Мауем)
Я побачив її в п'ємі і протягом інтервалу сіли поруч з нею. Це було довго, так як я Востаннє бачив її. Вона звернулася до мене яскраво:
"Ну, це багато, оскільки ми вперше зустрілися. Як час летить! Ви пам'ятаєте перший раз, коли я побачив вас? "Ybu попросив мене на місяць ¬ чхон."
Я пам'ятаю?
Це було двадцять років тому, і я живу в Парижі. У мене була невелика квартира в Латинському кварталі, і я заробляв гроші, щоб тримати тіло і душу разом *. Вона читала мою книгу і написала мені про це. Я відповів, подякувавши їй, і в даний час я отримав від неї інший лист, заявивши, що вона пройшла через Париж і tvould хотів би поговорити зі мною; але її час був обмежений, і єдиний вільний момент вона була на наступний четвер: вона витрачає ранок в Люксембурзі і я б дати їй маленький обід в Foyot? (Foyot був ресторан так далеко за межами мого кошти * *, що я ніколи навіть не думала ofgonna там. Але я був задоволений, і я був занадто молодим, щоб сказати "ні" WOM an.)
Я відповів, що я буду зустрічатися з нею в Foyot в четвер на 12:30. Вона була не такою молодою, як я очікував, і не дуже привабливим. Здавалося, що вона хотіла поговорити про мене, і я був готовий бути хорошим слухачем.
Я був вражений, коли я побачив законопроект, тому що вартість була набагато вище, ніж я думав. "Я ніколи не їдять нічого за LUN ¬
хунчхон, сказала вона. "Я ніколи не їдять більше, ніж одна річ. Трохи риби, можливо,. Цікаво, якщо у них є лосось ". Я запитав офіціант, якщо було будь-який. Так, він сказав, і я замовив його для мого друга. Офіціант запитав її, якщо вона буде мати щось, поки вони його приготування. "Ні", відповіла вона. "Я ніколи не їдять більше, ніж одна річ. Якщо у вас не було мало ікри. Я ніколи не заперечую Ікра. " Моє серце трохи затонуло. Я знав, що я не міг замовити ікру, але я не міг сказати їй, що. Я сказав офіціант принести ікру. Для myselfI наказав найдешевший блюдо в меню, і це було баранина Чоп.