I shifted uncomfortably inside my b

I shifted uncomfortably inside my best suit and eased a finger inside the tight white collar. It was hot in the little bus and I had taken a seat on the wrong side where the summer sun beat on the windows. It was a strange outfit for the weather, but a few miles ahead my future employer might be waiting for me and I had to make a good impression.
There was a lot depending on this interview. Many friends who had qualified with me were unemployed or working in shops or as labourers in the shipyards. So many that I had almost given up hope of any future for myself as a veterinary surgeon. There were usually two or three jobs advertised in the Veterinary Record each week and an average of eighty applicants for each one. It hadn’t seemed possible when the letter came from Darrowby in Yorkshire. Mr S. Farnon would like to see me on the Friday afternoon; I was to come to tea and, if we were suited to each other, I could stay on as his assistant. Most young people emerging from the colleges after five years of hard work were faced by a world unimpressed by their enthusiasm and bursting knowledge. So I had grabbed the lifeline unbelievingly.
The driver crashed his gears again as we went into another steep bend. We had been climbing steadily now for the last fifteen miles or so, moving closer to the distant blue of the Pennine Hills. I had never been in Yorkshire before, but the name had always raised a picture of a region as heavy and unromantic as the pudding of the same name; I was prepared for solid respectability, dullness and a total lack of charm. But as the bus made its way higher, I began to wonder. There were high grassy hills and wide valleys. In the valley bottoms, rivers twisted among the trees and solid grey stone farmhouses lay among islands of cultivated land which pushed up the wild, dark hillsides.
Suddenly, I realised the bus was clattering along a narrow street which opened onto a square where we stopped. Above the window of a small grocer’s shop I read ‘Darrowby Co-operative Society’. We had arrived. I got out and stood beside my battered suitcase, looking about me. There was something unusual and I didn’t know what it was at first. Then it came to me. The other passengers had dispersed, the driver had switched off the engine and there was not a sound or a movement anywhere. The only visible sign of life was a group of old men sitting round the clock tower in the centre of the square, but they might have been carved of stone.
Darrowby didn’t get much space in the guidebooks, but where it was mentioned it was described as a grey little town on the River Arrow with a market place and little of interest except its two ancient bridges. But when you looked at it, its setting was beautiful. Everywhere from the windows of houses in Darrowby you could see the hills. There was a clearness in the air, a sense of space and airiness that made me feel I had left something behind. The pressure of the city, the noise, the smoke – already they seemed to be falling away from me.
Trengate Street was a quiet road leading off the square and from there I had my first sight of Skeldale House. I knew it was the right place before I was near enough to read S. Farnon, Veterinary Surgeon on the old-fashioned brass nameplate. I knew by the ivy which grew untidily over the red brick, climbing up to the topmost windows. It was what the letter had said – the only house with ivy; and this could be where I would work for the first time as a veterinary surgeon. I rang the doorbell.

Результаты (украинский) 1:

Я зрушена тривожно всередині мій кращий костюм і полегшили палець всередині щільний білий комір. Було спекотно мало автобус, і я прийняв сидіння по той бік, де літнього сонця бити на вікнах. Це було дивно спорядження для погоди, але в кількох милях вперед мій майбутній роботодавець може чекає на мене, і я повинен був зробити хороше враження. Там було багато залежно від цього інтерв'ю. Багато друзів, які визначили зі мною були безробітними або роботи в магазинах або як робітників у верфі. Так багато що я був майже не сподівався з будь-якого майбутнього для себе як Ветеринарний лікар. Зазвичай були два або три робочих місць поширюється за допомогою сповіщень ветеринарні запис кожного тижня і середньому вісімдесяти претендентів на кожного з них. Не здавалося, можливо, коли лист прийшов від Darrowby в Йоркширі. Г-н. с. Farnon хотіли б бачити мене в п'ятницю вдень; Я був прийти до чаю, і якщо ми були підходять один до одного, я міг би залишитися на його помічника. Більшість молодих людей, що розвиваються з коледжів після п'яти років напруженої роботи були стикаються світу вразило їх ентузіазм і рветься знань. Так що я схопила єдиною надією unbelievingly. Водій розбився його gears знову, як ми увійшли в ще один крутий зігнути. Ми мали були скелелазіння неухильно зараз за останні п'ятнадцять миль або близько, наближаючи до далеких синій Пеннінські гори. Я ніколи не був у йоркширського перед, але ім'я завжди піднято картину регіону як важкий і unromantic як пудинг з тим же ім'ям; Я був готовий для твердої респектабельності, сірості і повна відсутність чарівність. Але як автобус пробилася вище, я почав цікавитися. Там були високі трав'янисті пагорби і долини широкий. У долині днища річок, вита серед дерев і твердих сірий камінь ферми укласти серед острови культивована земель, який штовхнув вгору схилах дикий, темно. Раптово, я зрозуміла, автобус був clattering по вузькій вулиці, який відкрився на площі, де ми зупинилися. Над ренесансним вікном невеликий бакалійника магазин я читав 'Darrowby Кооперативне суспільство'. Ми приїхали. Я дістав і стояв поруч з валізи побоїв дивлячись про мене. Там було щось незвичайне, і я не знаю, що це було спочатку. Потім вона прийшла до мене. Інші пасажири мали розійшлися, водій був вимкнений двигун і не було не звук або рух будь-якого місця. Лише видимих ознак життя була група старого чоловіків сидять навколо центру квадрата, башта годинника, але вони можуть були вирізані з каменю.Darrowby didn’t get much space in the guidebooks, but where it was mentioned it was described as a grey little town on the River Arrow with a market place and little of interest except its two ancient bridges. But when you looked at it, its setting was beautiful. Everywhere from the windows of houses in Darrowby you could see the hills. There was a clearness in the air, a sense of space and airiness that made me feel I had left something behind. The pressure of the city, the noise, the smoke – already they seemed to be falling away from me. Trengate Street was a quiet road leading off the square and from there I had my first sight of Skeldale House. I knew it was the right place before I was near enough to read S. Farnon, Veterinary Surgeon on the old-fashioned brass nameplate. I knew by the ivy which grew untidily over the red brick, climbing up to the topmost windows. It was what the letter had said – the only house with ivy; and this could be where I would work for the first time as a veterinary surgeon. I rang the doorbell.

Результаты (украинский) 3:

Я%20багато%20друзів%20хто%20мали%20кваліфікованих%20з%20мене%20були%20безробітних%20або%20робочої%20в 20-20%магазини або 20%20а%20гастарбайтерів%20в 20-20-20, 20 верфями.%20Так%20багато%20,%20I%20мали%20майже%20з огляду%20до 20% сподіваються%20з 20% будь-яких%20майбутнього%20для%20себе%20а%20а%20ветеринарної%20хірурга.%20там%20були%20зазвичай%20два%20або%20три%20 робочих місць%20рекламували%20в 20-20-20, 20 ветеринарним%20Рекорд%20кожного%20тиждень%20а%20в 20-20%середній 20-%20184%20заявників%20для%20кожного%20.%%