TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From

TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From "Daddy Long-Legs" by Jean Webster
The book "Daddy довгі-Legs" by an American writer Jean Webster (1876-1916) is a novel written in the form of letters. The author of these letters, a young girl, Judy by name, writes them to her guardian, a rich man whom she has never seen.
Judy was brought up in an orphan asylum where her life was hard. The children were wholly dependent on charity. They were badly fed and had to wear other people's cast-off clothes. Judy was a very bright girl and when she finished school, her guardian sent her to college.
Judy feels very happy about it. She hopes to become a writer and pay back the money spent on her education by her guardian. About the latter the girl knows almost nothing: she knows that he is a very tall man. That is why she jokingly calls him Daddy Long-Legs.
This text is one of her letters giving us a glimpse of her early college impressions.
October, 25th
Dear Daddy Long-Legs,
College gets nicer and nicer, I like the girls and the teachers and the classes and the campus and the things to eat. We have ice-cream twice a week and we never have corn-meal mush.
The trouble with college is that you are expected to know such a lot of things you've never learned. It's very embarrassing at times. I made an awful mistake the first day. Somebody mentioned Maurice Maeterlinck, and I asked if she was a freshman. The joke has gone all over college.
Did you ever hear of Michaelangelo? He was a famous artist who lived in Italy in the Middle Ages. Everybody in English Literature seemed to know about him, and the whole class laughed because I thought he was an archangel. He sounds like an archangel, doesn't he?
But now, when the girls talk about the things that I never heard of, I just keep still and look them up in the encyclopedia. And anyway, I'm just as bright in class as any of the others, and brighter than some of them!
And you know, Daddy, I have a new unbreakable rule: never to study at night, no matter how many written reviews are coming in the morning. Instead, I read just plain books — I have to, you know, because there are eighteen blank years behind me. You wouldn't believe what an abyss of ignorance my mind is; I am just realizing the depths myself.
I never read "David Copperfield", or "Cinderella", or "lvanhoe", or "Alice in Wonderland", or "Robinson Crusoe", or "Jane Eyre". I didn't know that Henry the Eighth was married more than once or that Shelley was a poet. I didn't know that people used to be monkeys, or that George Eliot was a lady. I had never seen a picture of the "Mona Lisa" and (it's true but you won't believe it) I had never heard of Sherlock Holmes.
Now I know all of these things and a lot of others besides, but you can see how much I need to catch up.
November, 15th
Your five gold pieces were a surprise! I'm not used to receiving Christmas presents. Do you want to know what I bought with the money?
1. A silver watch to wear on my wrist and get me to recitations in time.
2. Matthew Arnold's poems.
3. A hot-water bottle.
4. A dictionary of synonyms (to enlarge my vocabulary).
5. (I don't much like to confess this last item, but I will.) A pair of silk stockings.
And now, Daddy, never say I don't tell all!
It was a very low motive, if you must know it, that prompted the silk stockings. Julia Pendleton, a sophomore, comes into my room to do geometry, and she sits crosslegged on the couch and wears silk stockings every night. But just wait — as soon as she gets back from vacation, I shall go in and sit on her couch in my silk stockings. You see the miserable creature that I am — but at least I'm honest; and you knew already, from my asylum record, that I wasn't perfect, didn't you?
But, Daddy, if you'd been dressed in checked ginghams all your life, you'd understand how I feel. And when I started to the high shool, I entered upon another period even worse than the checked ginghams. The poor box.6
You can't know how I feared appearing in school in those miserable poor-box dresses. I was perfectly sure to be put down in class next to the girl who first owned my dress, and she would whisper and giggle and point it out to the others.
To recapitulate (that's the way the English instructor begins every other sentence), I am very much obliged for my presents.
I really believe I've finished. Daddy. I've been writing this letter off and on for two days, and I fear by now you are bored.
But I've been so excited about those new adventures that I must talk to somebody, and you are the only one I know. If my letters bore you, you can always toss them into the waste-basket.
Good-bye, Daddy, I hope that you are feeling as happy as I am.
Yours ever, Judy.

Результаты (украинский) 1:

ТЕКСТ. За ПЕРШОКУРСНИК досвід з "Тато Лонг ніг" по Жан Вебстер Книга «Тато довгі-ніг"американського письменника Жан Вебстер (1876-1916) — Роман написано у вигляді літери. Автор цих листів, молода дівчина, Джуді за іменами, пише їх до її Гардіан, багатою людиною, якого вона ніколи не бачила.Джуді була вихована в Сирота притулку, де її життя було важко. Діти були повністю залежна від благодійності. Вони були погано годували і доводилося носити одяг кинене інших людей. Джуді був дуже яскрава дівчина, і коли вона закінчила школу, її опікуном направив її в коледжі.Джуді відчуває себе дуже радий цьому. Вона сподівається стати письменником і окупити гроші, витрачені на свою освіту за її опікуном. Про останній дівчина майже нічого не знає: вона знає, що він є дуже високий чоловік. Ось чому вона жартома називає його тато Лонг-ніжки.Цей текст є одним з її листи, що дає нам деяке уявлення про ранніх коледжу враженнями.25 жовтняШановні Daddy Лонг ноги,Коледж стає краще і приємніше, мені подобається дівчаток і вчителі і класи і кампус і речей, щоб поїсти. У нас є морозива двічі на тиждень, і ми ніколи не кукурудзяна мука кашку.Біда з коледжу в тому, що ви повинні знати, так багато речей, які ви ніколи не вчився. Це дуже незручно часом. Я зробив жахливо помилку у перший день. Хтось згадав Моріс Метерлінк, і я запитав, якщо вона була першокурсник. Жарт пішов по всій коледжу.Ви коли-небудь чули про Мікеланджело? Він був відомий художник, який жив в Італії в середні століття. Все в англійській літературі, здавалося, знала про нього, і весь клас сміялися, тому що я думав, він був Архангел. Він звучить як Архангел, не він?Але тепер, коли дівчата говорять про те, що я ніколи не чув, я просто тримати до сих пір і дивитися їх в енциклопедії. І, у всякому разі, я просто як яскравий в класі, як будь-який з інших і яскравіше, ніж деякі з них!І ви знаєте, тату, я непорушна нове правило: ніколи не вчитися на ніч, незалежно від того, скільки-письмовий були приходять в першій половині дня. Замість цього, я читав просто книг — я повинен, ви знаєте, тому що є вісімнадцять років пусті позаду мене. Ви не повірите, що безодні невігластва мого розуму є; Я просто розуміючи глибини себе.Я ніколи не читав "Девід Копперфілд", або "Попелюшка", або "lvanhoe", або "Аліса в країні чудес", або "Робінзон Крузо" або "Джейн Ейр". Я не знав, що Генріх восьмий був одружений більш ніж один раз або що Шеллі поет. Я не знаю, що люди звикли бути мавп, або що Джордж Еліот було леді. Я ніколи не бачив картину "Мона Ліза" і (правда, але ви не повірите) я ніколи не чув про Шерлока Холмса.Тепер я знаю, що всі ці речі і багато інших, крім того, але ви можете бачити, скільки мені потрібно, щоб надолужити згаяне.15 листопадаВаші п'ять золотих частини були сюрприз! Я не звик до отримання різдвяні подарунки. Ви хочете знати, що я купив гроші?1. срібні годинник носити на моє зап'ястя і отримати мене до мови в часі.2. Метью Арнольд вірші.3 грілку.4. словник синонімів (щоб збільшити мій словниковий запас).5. (я не дуже подобається цей останній пункт зізнатися, але я буду). Пара шовкові панчохи.І тепер, тату, ніколи не сказати не кажу все!Це було дуже низьким мотив, якщо ви повинні знати, що, це спонукало шовкові панчохи. Юлія Пендлтон, другокурсниця, приходить в мою кімнату робити геометрії, і вона сидить crosslegged на дивані і носить шовкові панчохи щоночі. Але тільки чекати, як тільки вона отримує назад з відпустки, я повинен йти та сісти на її дивані в моїй шовкові панчохи. Ви бачите жалюгідне істота, що я- але принаймні я чесно; а ви знали, вже, з моєї притулку запису, що я не був досконалим, не ви?Але, тату, якщо ви мали вдягнені у перевірив ginghams ваше життя, ви розумієте, як я відчуваю. І коли я почала високою школою, я приступив до іншої періоду ще гірше, ніж зареєстрованого ginghams. Бідні box.6Ви не можете знати, як я боявся, що з'являються в школі в цих жалюгідне сукні бідних box. Я був абсолютно впевнений, до придушити в класі поруч з дівчину, яка спочатку володів моє плаття, і вона б пошепки і хихикають і вказуємо його інші.До recapitulate (який являє собою Українська інструктор починається кожен інші речення), я дуже Дякуємо за мої подарунки.Я дійсно вважаю, що я вже закінчили. Тато. Я писав цей лист і виключення протягом двох днів, і я боюся тепер ви нудно.Але я був такий схвильований про ці нові пригоди, що я повинен поговорити з кимось, і ви єдиний, я знаю. Якщо мої листи втомлювати вас, ви можете завжди Киньте їх на відходи кошик.До побачення, тату, я сподіваюся, що ви відчуваєте себе щасливим, як я.Ваш коли-небудь, Джуді.

Результаты (украинский) 3:

Т%%