TEXT. ANNE MEETS HER CLASSThe child

TEXT. ANNE MEETS HER CLASS
The children fixed their eyes upon Anne. Anne gazed back, feeling helpless.
“Now, children,'* began Miss Enderby firmly, “you are very, very lucky this term to have Miss Lacey for your new teacher.”
Anne gave a watery smile. The children's faces were un-moved.
“Miss Lacey,” repeated Miss Enderby with emphasis. “Can you say that?”
“Miss Lacey,” chorused the class obediently.
“Perhaps you could say ‘Good morning’ to your new teacher?” suggested Miss Enderby in an imperative tone.
“Good morning. Miss Lacey,” came the polite chorus.
“Good morning, children,” responded Anne in a voice which bore no resemblance to her own.
Miss Enderby motioned to the children to take their seats. “I should give out paper and coloured pencils,” said Miss Enderby, “as soon as you've called the register . Keep them busy while you're finding your way about the cupboards and so on.”
She gave a swift look round the class. “I expect you to help Miss Lacey in every way,” said the headmistress. “D'you hear me, Arnold?”
The little boy addressed, who had been crossing and un-crossing his eyes in an ugly manner for the enjoyment of his neighbours, looked suitably crest-fallen.
“If I were you, I should keep an eye on that boy,” mur-mured Miss Enderby. “Broken home — brother in Borstal — and some rather dreadful habits!”
Anne looked with fresh interest at Arnold and thought he looked quite different from what Miss Enderby said about him. Far too innocent and apple-cheeked to have such a record. But even as she looked, she saw his pink face express his scorn of Miss Enderby who was giving her final messages to the new teacher.
“Break at ten forty-five, dear,” said the headmistress. “Come straight to the staff room. I will wait there till you join us. I will introduce you to those you didn't meet on your first visit. How do you like the idea of having a cup of tea then? We need rest after all. If there's anything that puzzles you, I shall be in my room. You can depend on me. Just send a mes¬sage by one of the children.”
She made her way to the door and waited before it, eye-brows raised as she turned her gaze upon the children. They gazed back in some bewilderment.
“Is no one going to remember his manners?” asked Miss Enderby.
With a nervous start Anne hastened forward to the door, but was waved back by a movement of her headmistress's hand. A dozen or more children made a rush to open the door. A freckled girl with two skinny red plaits was the first to drag open the door. She was rewarded by a smile.
“Thank you, dear, thank you," said Miss Enderby and sailed majestically into the corridor. There came a faint sigh of relief as the door closed behind her, and the forty-six tongues which had so far kept unnaturally silent began to wag cheerfully. Anne watched this change with some dismay. She remembered with sudden relief some advice given her at college in just such a situation.
“Stand quite still, be quite calm, and gradually the chil¬dren will become conscious that you are waiting. Never, nev¬er attempt to shout them down.”
So Anne stood her ground waiting for the chattering to subside. But the noise grew in volume as conversations became more animated. One or two children ran across the room to see their distant friends. Two little boys attacked each other. A child with birthday cards was displaying their beauties to an admiring crowd round her desk. Arnold had removed his blue pullover and was attempting to pull his shirt over his head, in order to show his friends a scar on his shoulder- blade.
Amidst growing chaos Anne remained silent. She looked at the clock which jerked from one minute to the next and de¬cided to let it leap once more before she abandoned hope.
One crumb of comfort, if comfort it could be called, re-mained with her. This was an outburst of natural high spirits. Her presence, she noted, meant nothing at all to them.
A chair fell over, someone yelped with pain, there was a burst of laughter, and Anne saw the clock jump to another minute. Anne advanced into action.
“To your desks!” she roared, "And quickly!”
With a pleasurable shock she saw her words obeyed. Within a minute order had returned. Refreshed by the break the children turned attentive eyes upon her.
Anne's self-esteem crept back.
(Fro/n “Fresh from the Country” by Miss Reed)

Результаты (украинский) 1:

ТЕКСТ. ЕНН ЗУСТРІЧАЄ СВОГО КЛАСУДіти фіксований їхні очі на Енн. Енн дивився назад, відчуття безпорадності."Тепер, дітей,'* почали Міс Enderby твердо,"ти дуже, дуже пощастило, цей термін мати Міс Лейсі новий педагогу".Енн дав водянисті посмішкою. Дитяча особи були ООН переміщений."Міс Лейсі", повторив Міс Enderby з виділенням. "Ви можете сказати що?""Міс Лейсі," chorused класу слухняно."Можливо можна сказати 'Добрий ранок' до нових вчителя?" запропонувала Міс Enderby імперативного тоном."Доброго ранку. Міс Лейсі,"прийшли ввічливі хор."Добрий ранок, діти," відповів Енн голосом, які несуть немає ніякого відношення до її власної.Міс Enderby вказав дітям зайняти свої місця. "Я повинен видавати паперу і кольорові олівці," сказав Міс Enderby, "одразу після того, як називається реєстру. Тримати їх зайнятий в той час як ви вважаєте свій шлях про буфети і т. д."Вона дала swift подивитися раунду клас. "Я сподіваюся, ви допомогти міс Лейсі в усіх відношеннях," сказав у супроводженні директора школи. "D'you мене чуєш, Арнольд?"Маленький хлопчик звернувся, які були перетинаючи і ООН перетинаючи його очима в потворних спосіб для здійснення своїх сусідів, подивився відповідним чином впав crest."Якщо я був вами, я повинен тримати очей на що хлопчик," Міс Enderby mur-mured. "Broken Головна — брат у виправна колонія- і деякі швидше страшного звички!"Енн з свіжих інтересом розглянули Арнольд і думав, що він подивився досить сильно відрізняються від міс Enderby сказав про нього. Занадто невинних і apple cheeked мати такого запису. Але навіть, як вона подивилася, вона побачила обличчя його рожевий виражати його презирство Міс Enderby, хто давав її остаточного повідомлень до нової вчителя."Перервати на десять сорок п'ять, шановні," сказав у супроводженні директора школи. "Прийти прямо до службове приміщення. Я буде чекати там, поки ви приєднатися до нас. Я представлю вас тим, що ви не відповідаєте на ваш перший візит. Як вам подобається ідея за чашкою чаю потім? Ми врешті-решт потребують відпочинку. Якщо все, що ви пазли, я буду в моїй кімнаті. Ви можете покластися на мене. Просто відправити mes¬sage одним із дітьми."Вона зробила її шлях до дверей і чекав, перш ніж він брів підняв, як вона звернулася її погляду на дітей. Вони дивився назад в деяких подиві."Ніхто не буде пам'ятати його манери?" запитав Міс Enderby.З нервової Пуск Енн поспішив вперед до дверей, але було махнув назад, рух її Наталією руку. Десяток або більше дітей зробив пік, щоб відкрити двері. Freckled дівчина з двох худий червоний джгути був першим, щоб перетягнути відкрити двері. Вона була нагороджена посмішкою.– Дякую вам, дорогі, дякую вам,"сказав Міс Enderby і велично плавав в коридорі. Прийшов слабке зітхання полегшення, як двері зачинилися за неї, і сорок шість різних мовах, які до цих пір тримали неприродно silent почав wag весело. Енн спостерігав це зміна з деякими тривогою. Вона згадала з раптове полегшення деякі рекомендації, які дають їй в коледжі в просто така ситуація."Досить стояти, бути досить спокійно і поступово на chil¬dren стане свідомих, що ви чекаєте. Ніколи не nev¬er спроба кричати їх."Так Енн стояв на своєму чекає базікати втрачало сенс. Але згодом шум обсяг як розмови стали більш анімовані. Одного або двох дітей побіг через всю кімнату, щоб побачити їх далеких друзів. Два маленьких хлопчиків нападу один одного. Дитина з днем народження карти було показано їх красунь захоплені натовп навколо свого столу. Арнольд зняв його синій пуловер і намагається тягнути його сорочка над головою, для того, щоб показати його друзям Шрам на його лопаткою.Тлі зростаючої хаос Енн мовчали. Вона подивилася на годинник, який смикнув від однієї хвилини до далі і de¬cided, щоб це стрибок ще раз, перш ніж вона відмовилися від надії на.Один крихти для утіх, якщо комфорт, що це можна було б назвати, re-mained з нею. Це був вибух природні піднесений настрій. Її присутності, вона зазначила, нічого не значило на всіх для них.Стілець впав, хтось yelped з болем, був вибух сміх і Енн побачив годинник стрибати ще одну хвилину. Енн передові в дії.Вона заревів ", щоб ваш стіл!", "І швидко!"З приємним шок, вона побачила її словами підкорився. Протягом однієї хвилини порядку повернувся. Оновилася розриві дітей повернув уважний очі на неї.Анни самооцінка поповз назад.(Fro/n "Свіжий з країни" за Міс рід)

Результаты (украинский) 3:

Т%%E2%80%9D%20сказав%20пропустити%20Enderby,%20%E2%80%9Cas%20незабаром%20а%20ти ж%20назвав%20в%20зареєструвати%20.%20тримати%20їх%20зайнятий%20а%20ти%20знаходження%20вашого%20спосіб%20про%20в%20шафах%20а%20так%20. %E2%80%9D%5EShe%20дав%20а%20стрімке%20виглядають%20тур%20в%20 класу.%20%E2%80%9CI%20очікують%20ти%20до 20% допомогти%20пропустити%20закону Лейсі матимуть найбільше значення%20в 20-20%кожного 20речі,%E2%80%9D%20сказав%20в%20начальниці.%20%E2%80%9CD you%20почути%20мене,%20Арнольд?%E2%80%9D%5 EThe%20мало%20хлопчик%20звернувся,