Spanish women won the legal right t

Spanish women won the legal right to fight bulls on equal terms with men in 1974, there are still matadors like Jesulin de Ubrique who refuse to fight in the same ring as her.

Sanchez lives with her family in Parla, south of Madrid. Her family is everything to her and is the main support in her life. "My sisters don't like bullfighting, they don't even watch it on TV, and my mother would be the happiest person in the world if I gave it up. But we get on well. Mum's like my best friend."

When Sanchez is not fighting she has a tough fitness routine - running, working out in the gym and practising with her father in the afternoon. By nine she is home for supper, and by eleven she is in bed. She doesn't drink, smoke or socialise. "You have to give up a lot," says Sanchez. "It's difficult to meet people, but it doesn't worry me - love does not arrive because you look for it."
Sanchez spends most of the year travelling: in summer to Spanish and French bullfights and in winter to Latin America. Her mother dislikes watching Sanchez fight, but goes to the ring when she can. If not, she waits at home next to the telephone. Her husband has had to ring three times to say that their daughter had been injured, twice lightly in the leg and once seriously in the stomach. After she has been wounded, the only thing Sanchez thinks about is how quickly she can get back to the ring. "It damages your confidence," she says "but it also makes you mature. It's just unprofessional to be injured. You cannot let it happen." Sanchez is managed by Simon Casas, who says, "At the moment there is no limit to where she can go. She has a champion's mentality, as well as courage and technique."

Результаты (украинский) 1:

Іспанки отримав законне право бою на рівних умовах з чоловіками в 1974 році, як і раніше матадори як Jesulin місті de Ubrique, хто відмовляється боротися в тому ж кільце як її. Санчес живе зі своєю родиною в місті Parla, на південь від Мадрида. Її сім'я є все, що їй і є головною опорою в її житті. "Моєї сестри не подобається кориди, вони навіть не спостерігаю це по Телевізору і моя мати буде найщасливішою людиною в світі, якщо я здався. Але ми отримуємо на добре. Мами, як мій кращий друг." Коли Санчес не боротьба у неї є жорстка фітнес-рутину - біг, занять у тренажерному залі і практикуючих з батьком у другій половині дня. За дев'ять вона є будинку за вечерею і за одинадцять років вона знаходиться в ліжко. Вона не пити, курити або соціалізація. "Ви повинні відмовитися від багатьох," говорить Санчес. "Важко зустріти людей, але не хвилюйтеся, мене - любов не надходить, тому що ви подивіться на це". Санчес витрачає більшу частину року подорожі: влітку Іспанська та французька бої биків і взимку до Латинської Америки. Її мати не любить дивитися Санчес боротьбі, але йде на ринг, коли вона може. Якщо ні, то вона чекає будинку поруч із телефону. Її чоловік був змушений подзвонити три рази, щоб сказати, що їх дочка були поранені, двічі злегка у ногою і раз серйозно в шлунку. Після того, як вона був поранений, єдине, що Санчес думає про це, як швидко вона може повернутися на ринг. "Заподіяно шкоду вашу довіру," вона каже, що ", але також робить вас зрілим. Це просто непрофесійно, отримують поранення. Ви не дозволили цьому статися. " Санчес керує Simon Касас, який говорить: "на даний момент існує немає межі, де вона може йти. Вона має менталітет чемпіон, а також мужність і техніка".

Результаты (украинский) 3:

Іспанські жінки виграли правове право боротись бики на рівних термінах з людьми у 1974, є все ще matadors люблять Jesulin de Ubrique хто відмовляються боротись у тому же кільці як ї.

Sanchez живе з її родиною у Parla, півднем Madrid. Її родина все їй та являє собою головну підтримку у її житті. "Мої сестри не відчувають уподобання до bullfighting, вони не навіть спостерігають це на ТЕЛЕБАЧЕННІ,Та моя мати би являла собою найбільш щасливу особу в світі якщо б я дав це. Але ми зайдемо добре. Матуся люблять мого кращого товариша."

Коли Sanchez не бореться вона має міцний fitness рутина - бігаюча, опрацьовуючи у gym та практикуючий з її батьком вдень. Дев'ять вона додому для вечері, та одинадцять вона є у кроваті. Вона не п'є, дим або socialise. "Ви повинні відмовитися від багато," Каже Sanchez. "Це є тяжке зустріти людей, але це не пілкується мені - кохання не прибуває тому, що ви шукаєте це."
Sanchez витрачає більшість року мандруючого: влітку до іспанського та французький bullfights та взимку до Латинської Америки. Її мати не любить спостерігають Sanchez бій, але іде до кільця коли вона може. Якщо не, вона чекає вдома біля телефону.Її чоловік повинен був дзвеніти три разу сказати що їхня дочка була пошкоджена, двічі світло у нозі та одного разу поважно у шлунку. Після вона є поранена, єдиною річчю Sanchez думає приблизно як швидко вона може повернутися до кільця. "Це пошкодження ваша впевненість," вона каже "але це також робить вам зрілим. Це - тільки unprofessional бути пошкоджений. Ви не можете дозволити це відбуваєтеся." Sanchez управляється Simon Casas, хто каже, "У моменті немає межі до де вона може поїхати. Вона має mentality чемпіона, так же, як і хоробрість та техніку."