ONE COAT OF WHITE Everybody knows b

ONE COAT OF WHITE

Everybody knows by this time that we first met Lautisse on shipboard but few people know that in the beginning Betsy and I had no idea who he was.
We were on the Queen Elizabeth, coming back from our first trip to Europe. It was on the second day that I ran into him sitting in a quiet corner on deck. He gave me a nasty look. I started to back away mumbling an apology and then his expression changed.
‘Wait!’ he called out. ‘You are and American?’
His English was good, and he asked me if I had a moment to help him with a small problem. He wanted to know the name of some United States Senator for the ship’s daily crossword puzzle. I sat down and puzzled over the thing. The definition was, ‘Senator who crosses a river.’ I thought of Senator Ford, but there were no Fords on the passenger list, and then I got it - Senator Bridges. There was a Miss Ethelyn Bridges on board.
I didn’t see him until next day, just before lunch, when he came into the main lounge, caught me by the arm, and whispered ‘Look!’ In his big hand he was holding a man’s wallet made of pigskin. ‘The prize!’ he said. ‘See what I’ve won! But for you, though, I would have never solved the puzzle. Come and have cocktail with me.’
I went with him to his state-room, and he got out a bottle of brandy. He introduced himself as Monsieur Roland and kept thanking me for my help with the puzzle. Then he began asking me some questions about myself and my business, and I told him I sold oil-burners.
We sat there talking, and finally he asked me if I could keep a secret, and then he said, ‘I am Lautisse.’
I told Betsy all about it, so after lunch we went up and talked to the ship’s librarian, asked him a few innocent questions and then dropped the name of Lautisse. We were greatly impressed by what we heard. We found out that my new friend was probably the world’s greatest living painter, that he had given up painting and was heard to say that he would never touch another brush as long as he lived.
Betsy talked me into sending a note to his cabin, asking him around for a drink.
Well, we got to be real friendly. He planned to spend a month in New York, and it was Betsy who suggested that he come up to our place for a weekend.
Lautisse arrived on the noon train Saturday and I met him at the station. We had promised him that we wouldn’t invite any people in and that we wouldn’t try to talk art to him. Driving out from the station I asked him if he wanted to do anything in particular, like play croquet or go for a swim or a walk in the woods, and he said that he just wanted to sit and relax. So we sat around all afternoon, and Lautisse looked at a ball game on television for about five minutes and couldn’t understand it, and I took him to my shop and showed him an oil-burner and he couldn’t understand that either. Mostly we sat around and talked.
I was up at seven-thirty the next morning and when I was having breakfast I remembered a job I’d been putting off for some time. Our vegetable garden has a white fence which I built with my own hands five years ago.
That garden fence is my pride and joy, and now that it needed a fresh coat of paint, I wanted to do the job. I got out a bucket half full of white paint and a brush. While I was getting things ready, I heard footsteps and there stood Lautisse. I said I had been getting ready to paint the fence but now that he was up, I’d postpone it. He protested. I took up the brush but he seized it from my hand and said, ‘First, I show you!’
I’m no Tom Sawyer - I wasn’t looking for anybody to paint that fence. I let him finish two sides of the post and then interrupted.
‘I’ll take it from here,’ I said, reaching for the brush. ‘No, no!’ he said, with an impatient wave of the brush.
I argued with him but he wouldn’t even look up from his work. I went back to the Sunday papers but every now and then I’d get up and go out and watch him for a couple of minutes. He spent three hours at it and finished the fence, all four sections of it. You should have seen him when he walked around the house to the terrace where I was sitting - he had paint all over him.
Some time during the afternoon he asked me if we were anywhere near Chappaqua, and I said it was the next town, and he wanted to know if we had ever heard of Gerston, the sculptor. We had heard of him, of course, and Lautisse said he had once known Gerston in Paris, and would it be possible to get in touch with him? I got Gerston on the telephone for him, but he talked in French, and I have no idea what the conversation was about.
He went back to town on the 9.03 that evening and at the station shook my hand and said I was a fine fellow and that he hadn’t enjoyed himself so much in years, and that he wanted Betsy and me to come to New York and have dinner with him some night.
We didn’t hear anything from him or about him for ten days. Then the New York papers got hold of the story. In the interview which Lautisse gave there were a few lines about the weekend he had spent with Mr and Mrs Gregg..
The day after the story appeared a reporter and a photographer from one of the papers arrived at our place. Besides taking pictures of Betsy and me, as well as of the house, they asked for every single detail of the great man’s visit, and Betsy told them of course about the garden fence. They took more pictures of the fence, the paint bucket and brush and the next morning the paper had quite a story. The headline said: LAUTISSE PAINTS AGAIN.
It gave us a sort of funny feeling, all this publicity, but we didn’t have much time to think about it. People started arriving in large numbers. They all wanted my garden fence, because it had been painted by the great Lautisse.
‘Look, gentlemen,’ I said. ‘I’m a businessman, I don’t know anything about painting, I mean painting pictures. But I do know a thing or two about painting a fence. A mule could have held a paint brush in his teeth and done almost as good a job on that fence as Lautisse did.’
In their turn they asked me if I knew that a single painting by Lautisse was worth as much as a quarter of a million dollars and whether I realized that my garden fence was a genuine Lautisse. I told them I’d make my decision in the next few days.
Those next few days were bedlam. We had to have the telephone disconnected - there were calls from all other the country. At least another dozen art galleries and museums sent people. By the end of the second day I was being offered twenty-five thousand. The next day fifty.
When on the fourth day Gerston came in I immediately took up the subject of the fence. He advised me not to sell the fence yet - and let the Palmer Museum in New York exhibit it for several weeks. He also explained what all excitement was about. He said one reason was that Lautisse had never before used a bit of white paint.
The fence was taken to New York. I went down myself to have a look, and I couldn’t keep from laughing when I saw my fence - it had a fence around it.
The exhibition was to end on a Saturday, and Gerton phoned that day and asked if I would meet him at the museum on Sunday.
He lead me to the room where my fence had been exhibited, and I did get a shock when we walked in. The fence had been cut up into sections.
‘Don’t get excited,’ said Gerston. ‘Let me show you something.’ He pointed to a word in black paint at the bottom corner. It took me a few seconds to recognize it. It was the signature of Lautisse.
‘But ... but I don’t get it!’ I stammered. ‘Why ... what... where is he?’
‘Lautisse sailed for home early this morning,’ said Gerston. ‘But last night he came over here, got down on his hands and knees, and signed each of the thirty sections. Now you’ve got something to sell.’
And indeed I did have. Twenty-nine sections of the thirty sections were sold within a month’s time at 10,000 each. I kept the thirtieth, it’s hanging how in our living-room.
After it was all over, I went to see Gerston.
‘Lautisse was genuinely fond of you and Mrs. Gregg,’ he said. ‘He had no idea, when he painted your fence, that it would make such a noise. But when it did, he got a good laugh out of it. And it was his idea to have the fence cut into sections. Then he got down to work and sighed each one.’
[Smith H. A.(slightly adapted and abridged)]

Результаты (украинский) 1:

ОДИН ПАЛЬТО БІЛИЙ Всім відомо, це час, що ми вперше зустрілися Lautisse на борту судна, але деякі люди знають, що на початку Бетсі і я не знав, хто він. Ми були на королеви Єлизавети, що повертаються з нашої першої поїздки до Європи. Це було на другий день, коли я зіткнувся з ним сидить у тихому куточку на палубі. Він дав мені противно дивитися. Я почав ще далеко, бурмочучи вибачення і які змінювали його вираз. "Зачекайте!" він покликав. "Ви і американський?" Його англійська була хорошою, і він запитав мене, якщо я був момент, щоб допомогти йому з маленька проблема. Він хотів би знати ім'я деякі з сенатором США для суднових щодня кросворд. Я сів і спантеличені над річ. Визначення було, «Сенатор, який перетинає річку.» Я думав, сенатор Форда, але не було ніяких форди на список пасажирів, і тоді я отримали - сенатор мости. Існував Міс Ethelyn Мости на борту. Я не бачу його до наступного дня, незадовго до обіду, коли він прийшов у головний лаунж, зловив мене за руку і прошепотів: "Подивитися"! В руці великий він тримав чоловічий гаманець з pigskin. Приз!, сказав він. ' Подивитися, що я виграв! Але для вас, хоча, я б ніколи не вирішити головоломку. Прийти і мають коктейль з мене. " Я пішов з ним до його державний номер, і він вийшов пляшку коньяку. Він представився як Monsieur Роланд і тримав, подякувавши мене за моєю допомогою з головоломки. Потім він почав питати мене кілька запитань про себе і свій бізнес, і я сказав йому, що я продав нафти пальники. Ми сиділи говорити, і нарешті Він запитав мене, якщо я міг би тримати в секреті, потім він сказав: "я Lautisse." Я розповіїв Бетсі всі про це, так що після обіду ми пішли вгору, поспілкувалися з судна бібліотекар, запитав його кілька питання невинного а потім впав на ім'я Lautisse. Ми були дуже вражені те, що ми чули. Ми з'ясували, що мій новий друг, ймовірно, найбільший у світі життя художника, що він здадуться живопису і був чув сказати, що він би ніколи не торкайтеся інший пензель, тих пір, як він жив. Бетсі говорила мені відправлення примітки до своєї каюти, просячи навколо для пиття. Добре, ми отримали реальні дружити. Він планував витрачають на місяць у Нью-Йорку, і це було Бетсі, хто запропонував, що він підійшов до наших місце на вихідні. Lautisse прибула на поїзді полудень суботи, і я зустрівся з ним на вокзалі. Ми обіцяв йому, що ми б не запросити будь-якого народу в, і що ми б не спробувати поговорити мистецтва до нього. Водіння на від станції, я запитав його, якщо він хотів зробити що-небудь, зокрема, як грати в крокет або піти поплавати або Прогулянка в лісі, і він сказав, що він просто хотів, щоб сидіти і розслабитися. Так ми сиділи навколо весь день і Lautisse подивився на гра в м'яч на телебаченні близько п'яти хвилин і не міг зрозуміти і я взяв його в мій магазин і показав йому пальник масла і він не міг зрозуміти, що теж. В основному ми сиділи навколо і говорила. Я був на тридцять сім наступного ранку, і коли я з сніданок, я згадав, що роботу я відкладав деякий час. Наші город має білий паркан, який я збудував мій власний руками п'ять років тому. Цей паркан саду є моя гордість і радість, і тепер, коли він потрібен свіжий шар фарби, я хотів, щоб зробити роботу. Я дістав відро наполовину з білою фарбою і кисті. Хоча я вже збирався речей, я чув стопах і там стояв Lautisse. Я сказав, що я мав була підготовка до paint паркан, але тепер, коли він був вгору, я хотів би відкласти. Він протестував. Я взяв пензля, але він схопив її від моєї руки і сказав, "По-перше, я Показати!" Я не Том Сойєр - я не шукав будь-хто, щоб фарба цією огорожею. Я дайте йому закінчити дві сторони поста і потім перервано. "Я візьму його тут," я сказав: досягнення для пензля. "Ні, ні!" він сказав: з нетерплячі хвиля пензля. Я сперечався з ним, але він не буде навіть дивитися з його роботою. Я повернувся в неділю документи, але час від часу я отримати і виходити на вулицю і дивитися на нього протягом декількох хвилин. Він провів три години на нього і закінчили паркан, усі чотири розділи його. Ви повинні були розглядатися йому коли він йшов по всьому будинку на терасу, де я сидів - він мав фарби по всій його. Деякий час в другій половині дня він запитав мене, якщо ми були в будь-якому найближчому Chappaqua і я сказав, що це був наступного міста, і він хотів би знати, якщо ми коли-небудь чув про Gerston, скульптор. Ми чули про нього, звичайно, і Lautisse сказав, що він колись був відомий Gerston в Парижі, і було б можливо, щоб увійти в контакт з ним? Я отримав Gerston по телефону для нього, але він говорив по-французьки, і я поняття не маю, що розмова був. Він повернувся до міста на 9.03 в той вечір і на вокзалі потиснув руку і сказав, що я на молодець і що він не користувався себе так багато років, і він хотів Бетсі і мені прийти до Нью-Йорку і пообідати з ним деякі ночі. Ми нічого не чули від нього або про нього протягом десяти днів. Потім Нью-Йорк документи дістав розповіді. В інтерв'ю, які дали Lautisse були кілька рядків про вихідні він провів з містером і місіс Грегг... День після того, як історія з'явився журналіст і фотограф з одного робіт прибули на наше місце. Крім того, фотографувати Бетсі і мене, а також будинку, вони просили кожну деталь великою людиною візиту і Бетсі повідомив, звісно паркан саду. Вони взяли більше фотографій паркан, заливка та пензля, і наступного ранку документ був досить історію. Заголовок сказав: LAUTISSE ФАРБИ ще раз. Він дав нам свого роду смішні почуття, це публічність, але у нас не було багато часу, щоб думати про це. Люди почали прибувати у великій кількості. Всі вони хотів мій паркан саду, тому що він намалював, великий Lautisse. "Подивитися, панове," я сказав. ' Я бізнесмен, я нічого не знаю про живопис, я маю на увазі написання картин. Але я знаю одну або дві про живопис паркан. Мула може мати провів кисть в зубах і зробити майже так само добре, роботу з цією огорожею, як Lautisse зробив. " У свою чергу вони запитав мене, якщо я знав, що одинарною фарбуванням, за Lautisse стоїть як чверть мільйона доларів і чи я зрозумів, що мої паркан саду справжнього Lautisse. Я сказав їм, що я хотів би зробити мої рішення в найближчі кілька днів. Ці найближчі кілька днів були Бедлам автомобілі. Ми повинні були мати телефон відключений - дзвінки від всі інші країни. Принаймні ще десятків художніх галерей і музеїв послав людей. До кінця другого дня я була пропонують двадцять п'ять тисяч. На наступний день п'ятдесят. Коли на четвертий день Gerston прийшов я відразу ж зайнялася предметом паркан. Він порадив мені не продавати паркан ще - і нехай Палмер музей в Нью-Йорку виставку його протягом декількох тижнів. Він також пояснив, що всі хвилювання було. Він сказав, що однією з причин було, що Lautisse ніколи раніше використовували трохи білою фарбою. Паркан був доставлений в Нью-Йорку. Я пішов вниз собі, щоб подивитися, і я не міг утриматися від сміху, коли я побачив мою паркан - це була огорожі навколо нього. До кінця в суботу була виставка, і Gerton подзвонив той день і запитав, якщо я хотів би зустрітися з ним у музеї в неділю. Він привів мене в кімнату, де мій паркан були виставлені, і я дійсно отримав шок, коли ми ходили в. Паркан було скорочено декількох розділів. 'Не хвилюйтеся,' сказав Gerston. "Дозвольте мені показати вам щось". Він вказав на інше слово чорною фарбою в нижньому куті. Мені знадобилося кілька секунд, щоб розпізнати його. Це було підпис Lautisse. ' Але..., але я не отримую це!' Я пробурмотів. "Чому.. що.. де він знаходиться?" "Lautisse відплив до дому рано вранці,", сказав Gerston. ' Але вчора ввечері він приїхав сюди, стала на руки і коліна і підписав всіх тридцяти розділів. Тепер у вас є щось продати.' І дійсно я зробив. Розділи двадцять дев'ять тридцять секцій продавалися в межах місяця на кожне 10,000. Я тримав тридцятого, він висить як у нашій вітальні. Після того, як все закінчилося, я пішов до Gerston. 'Lautisse був щиро любить вас і місіс Грегг', сказав він. "Він поняття не мав, коли він написав ваш паркан, що вона буде шуміти, таких. Але коли це сталося, він отримав хороший сміх з неї. І це було його ідея мати паркан різати на частини. Потім він свою роботу і кожен з них зітхнув.'[Сміт h. A.(slightly adapted and abridged)]

Результаты (украинский) 2:

Один шар WHITE Всім відомо, до цього часу, що ми вперше зустрілися Lautisse на борту судна, але мало хто знає, що на початку Бетсі і я поняття не мав, хто він такий. Ми були на королеві Єлизаветі, повертаючись з нашої першої поїздки до Європи. Це було на другий день, що я зіткнувся з ним, сидячи в тихому куточку на палубі. Він дав мені противний погляд. Я почав задкувати бурмочучи вибачення, а потім вираз його обличчя змінився. "Зачекайте!" він покликав. «Ви і американський? Його англійська була хорошим, і він запитав мене, якщо у мене був момент, щоб допомогти йому з невеликою проблемою. Він хотів знати ім'я якогось сенатора Сполучених Штатів для щоденного кросворд судна. Я сів і ламав голову над річ. Визначення було, "Сенатор, який перетинає річку. Я думав, сенатора Форд, але не було Форди у списку пасажирів, а потім я отримав його - сенатор Мости. Був міс Ethelyn Мости на борту. Я не бачив його до наступного дня, якраз перед обідом, коли він прийшов в головний зал, схопив мене за руку і прошепотів "Дивись!" У його великій руці він тримав гаманець чоловічий виготовлений зі свинячої шкіри. "Приз!" він сказав. "Подивіться, що я виграв! Але для вас, хоча, я б ніколи не розгадали. Приходьте і коктейль зі мною. Я пішов з ним в його каюту, і він дістав пляшку коньяку. Він представився як месьє Roland і всі подякував мені за мою допомогу з головоломки. Потім він почав ставити мені питання про себе і свій бізнес, і я сказав йому, що я продав нафту-пальників. Ми сиділи і розмовляли, і, нарешті, він запитав мене, якби я міг зберегти в таємниці, і тоді він сказав: "Я Lautisse. "Я сказав Бетсі всі про це, так що після обіду ми пішли і говорили з бібліотекарем судна, поставив йому кілька невинних питань, а потім кинув ім'я Lautisse. Ми були дуже вражені тим, що ми почули. Ми з'ясували, що мій новий друг, ймовірно, у світі найбільший художник, що він відмовився від живопису і чули, кажуть, що він ніколи не буде стосуватися іншого кисть, як довго, як він жив. Бетсі говорила мені у відправці до відома в його каюту, просячи його навколо для напою. Ну, ми отримали, щоб бути реальним доброзичливі. Він планував провести місяць у Нью-Йорку, і це було Бетсі запропонувала, щоб він підійшов до нашого місця для уїк-енду. Lautisse прибув на поїзді в полудень суботи, і я зустрів його на вокзалі. Ми обіцяли йому, що ми не запрошувати людей в і що ми б не спробувати поговорити мистецтво до нього. Виїжджаючи з вокзалу я запитав його, якщо він хотів зробити що-небудь зокрема, як грати в крокет або поплавати або прогулянки в лісі, і він сказав, що він просто хотів, щоб сидіти і розслабитися. Таким чином, ми сиділи весь день, і Lautisse подивився на ігри в м'яч на телебаченні протягом приблизно п'яти хвилин і не міг зрозуміти, і я взяв його до себе в магазин і показав йому масляну пальник, і він не міг зрозуміти, що або. В основному ми сиділи і розмовляли. Я був о сьомій тридцять ранку, і коли я снідав, я згадав роботу я відкладали протягом деякого часу. Наша город має білий паркан, який я побудував своїми руками п'ять років тому. Це паркан моя гордість і радість, і тепер, коли він потребує свіжої фарбою, я хотів, щоб зробити роботу. Я дістав відро наполовину білої фарби і кисті. У той час як я отримую речі готові, я почув кроки і стояв Lautisse. Я сказав, що готувався малювати паркан, але тепер, що він був, я б відкласти його. Він протестував. Я взяв у руки пензель, але він схопив її з моєї руки і сказав: «По-перше, я покажу!» Я не Том Сойєр - Я не шукав кого писати, що паркан. Я дав йому закінчити дві сторони поста, а потім переривається. "Я візьму його звідси, сказав я, потягнувшись за щіткою. 'Ні ні!' він сказав, нетерпляче хвилі кисті. Я сперечався з ним, але він не буде навіть дивитися від своєї роботи. Я повернувся в недільних газет, але кожен зараз і потім я встаю і йду, і спостерігати за ним протягом декількох хвилин. Він провів 3:00 на нього і закінчив паркан, всі чотири секції нього. Ви б бачили його, коли він йшов по будинку на терасу, де я сидів. - Він був намалювати все над ним Деякий час у другій половині дня він запитав мене, якщо ми були в якій-небудь Чаппакуа, і я сказав, що це був наступний місто, і він хотів би знати, якщо ми коли-небудь чули про Gerston, скульптора. Ми чули про нього, звичайно, і Lautisse сказав він колись відомий Gerston в Парижі, і це було б можливо, щоб увійти в контакт з ним? Я отримав Gerston по телефону для нього, але він говорив по-французьки, і я поняття не маю, про що розмова була о. Він пішов назад в місто на 9.03, що вечір і на станції потиснув мені руку і сказав, що я молодець і що він не насолоджувався так багато років, і що він хотів Бетсі і мене приїхати в Нью-Йорку і пообідати з ним одного разу вночі. Ми нічого від нього або про нього протягом десяти днів не чув. Потім документи Нью-Йорк роздобув історії. В інтерв'ю, яке дав Lautisse було кілька рядків про вихідні він провів з містера і місіс Грегг .. На наступний день після історії з'явився репортер і фотограф з однієї з газет прибув до наше місце. Крім того, зйомки Бетсі і мене, а також будинки, вони просили кожної деталі візиту великої людини, і Бетсі сказав їм, звичайно, про садової огорожі. Вони взяли більше фотографій паркану, заливки і кисті і на наступний ранок папір мала досить історію. Тема сказав: LAUTISSE ФАРБИ ЗНОВУ. Це дало нам дивне відчуття, всієї цієї реклами, але у нас не було багато часу, щоб подумати про це. Люди почали прибувати у великих кількостях. Вони всі хотіли мій паркан, тому що вона була написана великим Lautisse. "Подивіться, панове," сказав я. "Я бізнесмен, я нічого про живопис не знаю, я маю на увазі живопис картини. Але я знаю дещо про живопису паркан. Мул міг провели кисть в зубах і зроблено майже як хороший роботу на цьому паркані, як зробив Lautisse. У свою чергу, вони запитали мене, якщо я знав, що один картина Lautisse коштує стільки ж, скільки чверть мільйон доларів і чи можу я зрозумів, що мій паркан був справжнім Lautisse. Я сказав їм, що я приймаю рішення в найближчі дні. Ці Наступні кілька днів були бедлам. Ми повинні були б телефон відключений - там були дзвінки від усіх інших в країні. Принаймні, ще десяток художніх галерей і музеїв послав людей. До кінця другого дня я був запропонований двадцять п'ять тисяч. Наступного дня п'ятдесят. Коли на четвертий день Gerston прийшов в I одразу взяв предмет паркану. Він порадив мені не продати паркан ще - і нехай Палмер музей в Нью-Йорку виставку протягом декількох тижнів. Він також пояснив, що всі хвилювання було о. Він сказав, одна з причин, було те, що Lautisse ніколи раніше не використовував трохи білої фарби. Забір був доставлений в Нью-Йорку. Я спустився сам, щоб поглянути, і я не міг втриматися від сміху, коли я побачив паркан -. Це було огорожу навколо нього Виставка повинна була закінчитися в суботу, і Gerton подзвонив в той день і запитав, якщо я б зустрітися він у музеї на неділю. Він веде мене в кімнату, де були виставлені мій паркан, і я отримав шок, коли ми йшли в. Забір був розрізаний на частини. "Не хвилюйся, сказав Gerston , "Дозвольте мені показати вам дещо. Він вказав на слово в чорною фарбою в нижньому куті. Мені знадобилося кілька секунд, щоб визнати це. Це був підпис Lautisse. "Але ... але я не розумію! Я пробурмотів. "Чому ... що ... де він?" Lautisse відпливли додому рано вранці, сказав Gerston. "Але вчора ввечері він прийшов сюди, встав на руки і коліна, і підписав в кожному з тридцяти секцій. Тепер у вас є щось продати. І дійсно я є. Двадцять дев'ять розділів тридцяти секцій були продані протягом місяця за адресою 10000 кожен. Я тримав тридцятих, це висить, як у нашій вітальні. Після все було скінчено, я пішов, щоб побачити Gerston. "Lautisse щиро люблять вас і місіс Грегг," сказав він. Він поняття не мав, коли він написав свій паркан, що б зробити такий шум. Але коли це сталося, він отримав хороший сміх з нього. І це була його ідея, щоб мати розріз паркан у секціях. Потім він приступив до роботи і зітхнув кожен. [Сміт HA (трохи адаптувати і скорочена)]

Результаты (украинский) 3:

Одне пальто з білого

усім за цей час ми вперше зустрілися на Lautisse плавальних спеціальностей за але мало хто знає, що на початку Бетсі Расселл і я й гадки не мала, він був.
ми були на королеви Єлизавети, повертаючись з нашого першого подорож по Європі. Це було на другий день, я побігла в нього сидить у тихому закутку біля на палубі. Він дав мені неприємний зовнішній вигляд.Я почав відступати там бурмочеш вибачення і змінити його вираз.
'чекати!' він назвав. 'Ви його англійською та американському? '
був добре, і він мене запитав чи зможу я був момент, щоб допомогти йому є невелика проблема. Він захотів дізнатися назву деякі США сенатор для корабля щодня кросвордом. Я сіла і ламають голову над річ. Визначення був,'Сенатор який перетинає ріки.' Я думала про сенатор Ford, але не було Форди на список пасажирів, а потім я потрапив саме - сенатор мостів. Там був пропустити Ethelyn мостів на борту.
Я не бачу його до наступного дня, просто до обіду, коли він вийшов в основну лаунж, і ловив мене за руку, і прошепотіла 'дивитися!' в його руки він був великий гаманець з проведення чоловіка pigskin.'Приз! ", - сказав він. 'Побачити те, що я переміг! Але для вас, хоча, можливо, я б ніколи не вирішується головоломки. Прийде і скаже коктейль зі мною" '
і поїхала з ним до своєї держави-кімнати, і він вибув пляшку коньяку. Представився як Месьє Roland і зберіг подякувавши мене за допомогою головоломки. Потім він почав задавати мені деякі питання про себе і мій бізнес,І я йому розповіла мені продали масло-пальники.
ми сиділи тут мова йде, нарешті, він мене запитав чи зможу я зміг зберегти таємницю, а потім він сказав: 'Я Lautisse. '
я розповів Бетсі всі про це, щоб після обіду поїхали до та поспілкувався з судна бібліотекар, задавав йому кілька запитань, а потім впала до невинних ім'я Lautisse. Ми були дуже вражені тим, що ми почули.Ми дізналися, що мого нового знайомого був, напевно найбільша у світі живуть художника, що дав до живопису і було почути, щоб сказати, що він ніколи не торкайтеся ще щітку так довго, як він жив.
Бетсі Расселл говорили мені в ручній поклажі надіславши його, просячи навколо напою.
добре, ми отримали справжніми товариський матч. Він планується витратити на місяць у Нью-Йорку,І це було Бетсі Расселл який запропонував йому прийти до нас на вихідні.
Lautisse прибув на потяг у суботу полудень і я познайомився з ним на станції. Ми обіцяли йому, що ми хотіли б запросити будь-якого народу не в і що ми не намагайтеся говорити з ним мистецтва. Водіння від станції Я попросив його, якщо він хоче зробити щось зокрема, як грати крокети або піти поплавати або прогулянку в ліс,І він сказав, що він хотів просто посидіти і розслабитися. Таким чином, ми сиділи навколо все вдень, і Lautisse дивилася на м'ячем гра на телебаченні приблизно п'ять хвилин, а не міг того зрозуміти, і я його взяла на мій магазин і показав йому нафти пальника, він не міг зрозуміти, що ні. В основному ми сиділи близько і говорили.
Я був на тридцять сім наступного ранку, коли я був сніданку мені запам'ятався роботу я відкласти на якийсь час. Наш город - білого паркан яких будував власними руками п'ять років тому.
, огородження палісадника - моя радість та гордість, і тепер, коли вона потрібна свіжа пальто з фарбою, я хотів зробити роботу. Я відро половини з білої фарби та пензлик.А я купую речі, я почула кроки і там стояли Lautisse. Я сказав, що вже готується до фарби паркан але тепер, коли він був, я хотів би відкласти. Він протестував. Я взявся за допомогою щітки але він захопили її від мене за руку і сказав: 'Спочатку я показати вам! '
я не Том Сойєр - я був не дивлячись на кого з фарбою, що займають вичікувальну позицію.Я дав йому закінчити дві сторони пост, а потім перервав.
'Я буду брати з тут', я сказала, що досягає на щітку. 'Ні, ні!' він каже, з нетерпінням очікує хвиля щітку.
Я сперечався з його, але він навіть не подивіться від своєї роботи. Я поїхала назад у неділю консультативні роботи але раз у раз я хотів встати і вийти і спостерігати за ним на пару хвилин.Він провів три години і закінчується за парканом, всі чотири розділи. Треба було бачити його, коли він ходив навколо будинку в сидять тераса, на якій я був - він мав писати по всій його.
під час обіду він попросив мене, якщо ми скрізь були Chappaqua, і я сказав, що це наступного міста, і він хотів знати, чи ми ніколи не чули про Gerston скульптор.Ми чули про нього, звичайно ж, і Lautisse заявив, що колись відомий Gerston в Парижі, і чи можна буде з ним зв'язатися? Я отримав Gerston на телефон для його, але він розмовляв по-французьки, і я не знаю, що розмови було приділено.
він повернувся в місто, на 9.03 Того вечора і на станції потиснув руку і сказала, що я був прекрасний науковий співробітник, що він не користувався себе так сильно в роки, а він хотів Бетсі Расселл і мені прийти в Нью-Йорку і повечеряти з ним якоїсь ночі.
ми не чули від нього або про нього за десять днів. Потім у Нью-Йорку папери потрапили в історію.В інтерв'ю, яке Lautisse дав було кілька рядків про вихідні провів з паном і пані Грегг..
На наступний день після історія з'явився репортер і фотографа з однієї зі статей прибув на наше місце. Крім того фотографії з Бетсі Расселл і мені, а також у будинку, вони попросили кожну деталь з великою людиною,І Бетсі Расселл розповіла їм про курс про огородження палісадника. Вони зробили ще кілька фотографій за парканом, фарби для пороху і щітку і наступного ранку на папері було зовсім повість. Первісна зазначив: LAUTISSE фарби знову.
нам це свого роду веселі відчуття, що все це Publicity Creating, але ми не так вже й багато часу думати про це. Люди почали надходити у великій кількості. Вони всі хотіли мій огородження палісадника,Тому що це було малював великий Lautisse.
'Дивіться, панове", сказала я. 'Я бізнесмен, я нічого не знаю про живопис, я маю на увазі забарвлення зображення. Але я не знаю одне або два про живопис паркан. На спалювання мулового міг провів пензля на зуби і зробити майже як добре роботу на що паркан як Lautisse" '
У свою чергу вони мене запитав чи зможу я знав, що це єдиний картина Lautisse варто було стільки, скільки чверть мільйона доларів і чи буду я зрозуміла, що не помилилася огородження палісадника була справжньою Lautisse. Я їм сказав Я хотів зробити своє рішення в найближчі кілька днів.
ті найближчі кілька днів були бедламі. Нам потрібно було мати телефон відключений - там були дзвінків від всіх інших країни.Хоча б ще десяток арт-галереї та музеї послав людей. До кінця другого дня я запропонував двадцять п'ять тисяч. На наступний день п'ятдесят.
на четвертий день Gerston прийшла в мене відразу взявся за темою паркан. Він порадив мені не продавати паркан ще - і нехай Палмер музеї у Нью-Йорку експонат на кілька тижнів.Він також пояснив, що всі хвилювання, був близько. Однією з причин цього була в тому, що він сказав Lautisse ніколи ще трохи звикнути до білої фарби.
паркан був доставлений в Нью-Йорку. Я пішла на спад себе, щоб подивитися, і я не міг тримати від сміху коли я побачила свого паркану, - це вже є захисну огорожу навколо нього.
на виставці був до кінця в суботу,І Gerton зателефонував того дня і запитав, чи хочу зустріти його на музей в неділю.
він відведе мене в кімнату, де мій огорожі було виставлено, і я не отримати шок коли ми гуляли в. Паркан був скорочений на розділи.
'не гарячкувати", - сказав Gerston. 'Дозвольте показати вам щось.' Він вказав на слово у чорну фарбу на нижній кут. Вона взяла мене за кілька секунд на розпізнання.Це був підпис Lautisse.
'але… але я не!' пролепетала я. 'Чому ... що ... , де він? '
'Lautisse відпливав для дому рано вранці", - сказав Gerston. 'Але минулої ночі він приїхав сюди, спустився на руки і в колінах, а підписаний кожною з тридцяти розділів. Тепер у вас з'явилося щось продати. '
і я справді не було.Двадцять дев'ять секцій з тридцяти секцій були продані в рамках місяць на 10 тисяч. Я зберіг тридцятого, що висить як в нашій вітальні.
після того, як був, я їздив до Gerston.
'Lautisse був щиро любить вас і пані Грегг", - сказав він. 'Він не уявляв, коли він розписав ваші паркан, що можна було б зробити такий шуму. Але коли це сталося, він отримав від душі посміятися.І це було його ідеї для огорожі нарізати розділів. Потім він спустився до роботи і важко зітхнув кожен. '
[Сміт H. О. (трохи адаптована та скороченої) ]