Lautisse Paints Again H.A. SmithEve

Lautisse Paints Again
H.A. Smith

Everybody knows by this time that we met Lautisse on board a ship, but few people know that in the beginning, Betsy and I had no idea who he was.
At first he introduced himself as Monsieur Roland, but as we talked he asked me a lot of questions about myself and my business and finally he asked me if I could keep a secret and said: "I am Lautisse."
I had no idea who he was. I told Betsy and af ter lunch we went up and talked to the ship's librarian, asked him a few questions. And then we found out that my new friend was probably the world's best living painter. The librarian found a book with his biography and a photograph. Though the photograph was bad, we decided that our new acquaintance was Lautisse all right. The book said that he suddenly stopped painting at 53 and lived in a villa in Rivera. He hadn't painted anything in a dozen years and was heard to say he would never touch the brush again.
Well, we got to be real friends and Betsy invited him to come up to our place for a weekend.
Lautisse arrived on the noon train Saturday, and I met him at the station. We had promised him that wewouldn't have any people and that we wouldn't try to talk to him about art. It wasn't very difficult since we were not very keen on art.
I was up at seven-thirty the next morning and I remembered that I had a job to do. Our vegetable garden had a fence around it which needed a coat of paint. I took out a bucket half full of white paint and a brush and an old kitchen chair. I was sitting on the chair thinking, when I heard footsteps and there stood Lautisse. I said that I was getting ready to paint the garden fence but now that he was up, I would stop it. He protested, then took the brush from my hand and said, "First, I'll show you!" At that moment Betsy cried from the kitchen door that breakfast was ready. "No, no," he said. "No breakfast, – I will paint the fence." I argued with him but he wouldn't even look up from his work. Betsy laughed and assured me that he was having a good time. He spent three hours at it and fin-
back to town on the 9. 10 that evening and at the station he shook my hand and said that he hadn't enjoyed himself so much in years.
We didn't hear anything from him for about 10 days but the newspapers learnt about the visit and came to our place. I was out but Betsy told the reporters everything and about the fence too. The next day the papers had quite a story and the headlines said: LAUTISSE PAINTS AGAIN. On the same day three men came to my place from different art galleries and offered 4.000 dollars for the fence. I refused. The next day I was of f ered 25.000 and then 50.000. On the fourth day a sculptor named Gerston came to my place. He was a friend of Lautisse. He advised me to allow the Palmer Museum in New York to exhibit it for a few weeks. He said that the gallery people were interested in the fence because Lautisse had never before used a bit of white paint. I agreed. So the f ence was put in the Palmer Museum. I went down myself to have a look at it. Hundreds of people came to see the fence, and I couldn't help laughing when I saw my fence because it had a fence around it.
A week later Gerston telephoned me and asked to come to him. He had something important to tell me. It turned out that Lautisse visited the exhibition and signed all the thirty sections of my fence. "Now," said Gerston, "you have really got something to sell." And indeed with Gerston's help, 29 of the 30 sections were sold within a month's time and the price was 10.000 each section. I didn't want to sell the 30th section and it's hanging now in our living-room.

Результаты (украинский) 1:

Lautisse фарби знову Курс СмітВсім відомо до цього часу, який ми зустріли Lautisse на борту корабля, але деякі люди знають, що на початку, Бетсі і я не знав, хто він такий.Спочатку він представився як Monsieur Роланд, але, як ми говорили запитали у мене багато питань про себе і свій бізнес і нарешті Він запитав мене, якщо я міг би тримати в секреті і сказав: "Я Lautisse".Я не знав, хто він такий. Я сказав Бетсі і af ter обіду ми пішли вгору, поспілкувалися з судна бібліотекар, запитав його на кілька запитань. І тоді ми дізналися, що мій новий друг, ймовірно, Кращий художник життя у світі. Бібліотекар виявив книгу з його біографії та фотографії. Хоча фотографії було погано, ми вирішив, що наш новий знайомий Lautisse все в порядку. Книга сказав, що він раптом зупинився живопису в 53 і жив у Віллі в Рівера. Він нічого не пофарбовані в десяток років і був чув сказати, що він ніколи не торкайтеся кисті знову.Ну, ми отримали реальні дружити і Бетсі запропонував йому прийти до наше місце на вихідні.Lautisse прибула на поїзді полудень суботи, і я зустрівся з ним на вокзалі. Ми обіцяв йому, що wewouldn't мати будь-яких людей, і що ми б не спробувати поговорити з ним про мистецтво. Це було не дуже важко, так як ми були не дуже зацікавлені в мистецтві.Я був на тридцять сім наступного ранку, і я згадав, що я була робота, щоб зробити. Наші город мав огорожі навколо нього, яка потрібна шар фарби. Я вийняв наполовину повний білою фарбою і кисті і старий стілець кухні відро. Я сидів на стілець мислення, коли я почув стопах і там стояв Lautisse. Я сказав, що я вже збирався малювати паркан саду, але тепер, коли він був вгору, я б зупинити його. Він протестували, а потім узяв пензель з моєї руки і сказав, "По-перше, я покажу вам!" На той момент Бетсі плакав від кухні двері, що сніданок був готовий. "Ні, ні," він сказав. "Немає сніданок, – я буде paint паркан." Я сперечався з ним, але він не буде навіть дивитися з його роботою. Бетсі сміялися і запевнив мене, що він був виникли добре провести час. Він провів три години на це і fin-назад до міста на 9. 10 того вечора і на вокзалі потиснув руку і сказав, що він не користувався себе стільки в роки.Ми не чули нічого від нього протягом приблизно 10 днів, але газетах дізналися про візит і прийшли до нас. Я був на, але Бетсі журналістам на все і про огорожа занадто. Наступного дня документи були досить історію і заголовки, сказав: LAUTISSE ФАРБИ ще раз. Того ж дня трьох людей прийшли до мене з різних художніх галерей і запропонував 4.000 доларів для забору. Я відмовився. На наступний день я був з f ющая 25.000 а потім 50,000. На четвертий день скульптор, названий Gerston прийшла до мене. Він був одним з Lautisse. Він порадив мені, щоб дозволити Палмер музеї в Нью-Йорку проявляти її на кілька тижнів. Він сказав, що люди галерея були зацікавлені в паркані, тому що Lautisse ніколи раніше використовували трохи білою фарбою. Я погодився. Так f фесійної була введена в музеї Палмер. Я пішов вниз собі, щоб подивитися на це. Сотні людей прийшли подивитися на паркан, і я не міг не сміятися, коли я побачив мою паркан, тому що воно було огорожі навколо нього.На тиждень пізніше Gerston зателефонував мені і запитав, щоб прийти до нього. Він повинен був щось важливе, щоб сказати мені. Виявилося, що Lautisse відвідали виставки і підписав всіх тридцяти розділи мого паркан. "Зараз", сказав Gerston, "ви дійсно отримали щось продати." І дійсно, Gerston за допомогою, 29, 30 секцій продавалися в межах протягом місяця і ціна була 10.000 кожного розділу. Я не хочу, щоб продати 30 розділ, і він висить зараз в нашій вітальні.

Результаты (украинский) 2:

Lautisse Фарби Знову
HA Сміт Всім відомо, до цього часу, що ми зустрілися Lautisse на борту судна, але мало хто знає, що на початку, Бетсі і я поняття не мав, хто він такий. Спочатку він представився як месьє Роланда, але, як ми говорив він запитав мене багато питань про себе і свій бізнес і, нарешті, він запитав мене, якщо я міг тримати в таємниці і сказав: "Я Lautisse." Я поняття не мав, хто він такий. Я сказав Бетсі і аф тер обід ми пішли і говорили з бібліотекарем судна, поставив йому кілька запитань. А потім ми дізналися, що мій новий друг, ймовірно, кращий в світі живої художник. Бібліотекар знайшов книгу з його біографією і фотографією. Хоча фотографія була погана, ми вирішили, що наш новий знайомий був Lautisse все гаразд. Книга каже, що він раптом зупинився живопис в 53 і жив на віллі в Рівера. Він не пофарбовані або в один десяток років і чули, кажуть, що він ніколи не буде чіпати кисть знову. Ну, ми отримали, щоб бути справжніми друзями і Бетсі запросила його прийти до нас на вихідні. Lautisse прибув на полудень навчати суботу, і я зустрів його на вокзалі. Ми обіцяли йому, що у вас wewouldn't людей, і що ми б не спробувати поговорити з ним про мистецтво. Це було не дуже складно, так як ми були не дуже зацікавлені в мистецтві. Я був о сьомій тридцять ранку наступного дня, і я згадав, що в мене була робота, щоб зробити. Наша город був паркан навколо нього, які необхідно шар фарби. Я дістав відро наполовину білої фарби та пензлі і старої кухонний стілець. Я сидів на стільці мислення, коли я почув кроки, і стояв Lautisse. Я сказав, що я був готовий, щоб намалювати паркан, але тепер, що він був, я б його зупинити. Він протестував, потім взяв пензель з моєї руки і сказав, "По-перше, я покажу вам!" У той момент Бетсі плакала від кухонних дверей, що сніданок був готовий. "Ні, ні," сказав він. "Ні сніданок, - я не буду розписувати паркан." Я сперечався з ним, але він не буде навіть дивитися від своєї роботи. Бетсі розсміялася і запевнила, що він був, мають гарний час зі мною. Він провів 3:00 на нього і заве- назад в місто на 9. 10 вечора і на станції він потиснув мені руку і сказав, що він не насолоджувався так багато років. Ми нічого від нього не чую близько 10 днів, але газети дізнався про візит і приїхав до нас. Я був, але Бетсі сказала журналістам все і про забір теж. Наступного дня газети були досить історію і заголовки сказав: LAUTISSE ФАРБИ ЗНОВУ. У той же день троє чоловіків прийшли до мого місця з різних художніх галерей і запропонував 4.000 доларів за парканом. Я відмовився. На наступний день я був F ERed 25.000, а потім 50.000. На четвертий день скульптор на ім'я Gerston прийшов на моє місце. Він був другом Lautisse. Він порадив мені, щоб дозволити Palmer музей в Нью-Йорку, щоб показати його протягом декількох тижнів. Він сказав, що галерея людям було цікаво в паркані, бо Lautisse ніколи раніше не використовував трохи білої фарби. Я погодився. Таким чином, F ENCE був введений в музеї Палмер. Я спустився сам, щоб поглянути на нього. Сотні людей прийшли подивитися на паркан, і я не міг втриматися від сміху, коли я побачив паркан, тому що це було огорожу навколо нього. Через тиждень мені подзвонив Gerston і попросив приїхати до нього. Він щось важливе, щоб сказати мені. Виявилося, що Lautisse відвідав виставку і підписала всі тридцять розділи мого паркану. "Тепер," сказав Gerston, "ви дійсно отримали щось продати." І справді за допомогою Gerston, в 29 з 30 розділів були продані протягом місяця і ціна була 10.000 кожна секція. Я не хочу, щоб продати 30 розділ і тепер висить в нашому вітальні.

Результаты (украинский) 3:

Lautisse фарби знову
Вайсманом Г. Вілл Сміт

всі знають в цей час ми зустрічалися Lautisse на борту судна, але мало хто знає, що на початку, і я й гадки не мала Бетсі Расселл хто він.
спочатку представився як Месьє Roland, але оскільки ми говорили він попросив мене багато запитань про себе і своїх бізнес-нарешті, він мене запитав чи зможу я зміг зберегти в таємниці і сказав: 'Я Lautisse. "