“My aunt will come down in a few mi

“My aunt will come down in a few minutes, Mr Nuttel,” said a girl of fifteen, showing him into the sitting-room. Mr Nuttel was a young painter who had recently had a nervous breakdown. The doctors had told him that he should go away for a holiday. They warned him, however, against crowded resorts and recommended a complete rest in a quiet country-place. So here he was, in a little village, with letters of introduction from his sister to some of the people she knew.

“Some of the people there are quite nice," his sister had said to him. "1 advise you to call on Mrs Sappleton as so on as you arrive. } owe the wonderful holiday I had to her.”

"Do you know many of the people round here?” as ked the girl when "they were sitting comfortably on the sofa.

“No, I’m afraid I don’t," answered Mr Nuttel. “I’ve never been here before. My sister stayed here four years ago, you know, and she gave me letters of introduction to some of the people here.”

“Then you know nothing about my aunt, do you?” asked the girl.

"Only her name and address,” said the visitor.

“Her great tragedy happened just three years ago,” said the child.

“Her tragedy?” asked Mr Nuttel.

“You may wonder why we keep that window wide open on вп October afternoon,” went on the girl, pointing to a Large French window.
“It’s quite warm for this time of year,” said Mr Nut- tfc!. “But has that window anything to do with the tra gedy?’

“Exactly three years ago my aunt’s husband and her two young brothers walked out through that window. They went shooting and never came back. When they were cros sing the river their boat probably turned over and they were all drowned. Their bodies were never found. That was the most horrible part of the tragedy.” Here the girl stopped. There were tears in her eyes and she drew a handkerchief out of her pocket. “Three years have passed, but my poor aunt still thinks that they will come back some day, they and the little brown dog that was drowned with them, and walk in through that window just as they always did. That is why the window is kept open every evening till it’s quite dark. Poor dear aunt, she can’t understand that they’ve left for ever. She’s crowing worse day by day, so let me give you some advice. Don’t be surprised at anything she says or does: she will start telling you all over again how they went out — her husband, with his coat over his arm, and her youngest brother, singing ‘Bertie, why don’t you come?...’ as she once told me. You know, sometimes, on quiet evenings like this, 1 almost get a feeling that they will all walk in through that window, and the whole family will be gathered in here again.’’ The young girl finished her sad story. There was a long pause, and Mr Nut- tel was glad when Mrs Sappleton at last entered the room. .

“I’m sorry I’m late,” she said, “but I hope my niece has entertained you well."

“Yes, she’s been very amusing,” said Mr Nuttel.

“D’you mind the open window?” asked Mrs Sappleton. “My husband and brothers will soon be home from shooting and they always come into the house this way." And she went on speaking gaily about shooting. After what Mr Nut tel had just heard, he looked worried.

“The doctors told me,” he said, trying to change the subject, “to have a rest here and to avoid anything that would make me feel nervous.”

“Did they?” said Mrs Sappleton in a voice which showed that she was not at all interested in what Mr Nuttel was saying. She never took her eyes off the open window and suddenly cried out:

“Here they are at last! Just in time for tea. How tired they look.”

Mr Nuttel looked at the girl and saw that she was looking out through the open window with horror in her eyes. Mr Nuttel turned round slowly in his seat, looked in the same direction and saw three figures walking across the garden towards the window. They all carried guns and one of them had a coat over his shoulder. A tired brown dog w’as following them. Noiselessly they approached the house, and then a young voice began to sing. “Bertie, why don’t you come?”

Mr Nuttel seized his hat and ran out of the house like mad.

“Here we are, my dear,” said Mrs Sappleton’s husband, coming in through the window. “We’ve enjoyed ourselves very much. I wonder what made that gentleman run out so quickly when we came up? Who is he?”

“A very strange young man, called Nuttel. He could only talk about his illness. He didn’t say a single interes ting thing. I don’t understand why he ran out that way without saying good-bye,” said his wife.

“I think it was the dog,” said the niece calmly. "He told me that he was afraid of dogs. Once when he was attacked by a pack of dogs somewhere in India, he was so frightened that he started running like mad, and finding himself in a cemetery, climbed down into a newly-dug grave, where he had to spend the night. Since then he has always been afraid of dogs.”

She was very good at inventing stories and did it artistically.

Результаты (украинский) 1:

"Моя тітка буде спуститися в лічені хвилини, г-н Nuttel," сказав дівчину за п'ятнадцять, показав йому у вітальні. Г-н Nuttel був молодий художник, який нещодавно був нервовий зрив. Лікарі сказав йому, що він повинен піти геть на свято. Вони попередив його, однак, проти переповненому курортів і рекомендував повне відпочити в тихому місці країни. Так от він був, в маленькій селі, з рекомендаційні листи від його сестра для деяких людей, вона знала."Деякі люди там дуже приємно, його сестра була сказав йому. "1 раджу закликати Місіс Sappleton як так на ви приїдете.} зобов'язаний чудовий відпочинок, що я мав її.""Ви знаєте багато людей круглі тут?" як ked дівчата коли "вони були зручно сидить на дивані."Ні, я боюся, я не" відповів р-н Nuttel. "Я ніколи не були тут раніше. Моя сестра залишилися тут чотири роки тому, ви знаєте, і вона дала мені рекомендаційні листи до деяких людей тут."Тоді ви нічого не знаєте про моєї тітки, ви?" запитав дівчину."Тільки її ім'я і адресу, сказав відвідувач."Її велика трагедія сталася лише три роки тому," сказав дитини."Її трагедії?" запитав пан Nuttel."Ви можете здивуватися, чому ми тримаємо це вікно широко відкритими на вп жовтня вдень," пішов на дівчинку, вказуючи на Велике кругле вікно Французька."Досить тепло за цю пору року,", сказав пан горіх tfc!. "Але це вікно нічого спільного з tra gedy?""Рівно три роки тому моя тітка чоловік і її двох молодих братів вийшов через вікно. Вони пішли, зйомки і не повернувся. Коли вони були Кро співати річки їх човен, ймовірно точені, і вони були потонув. Їхні тіла ніколи не знайдено. Це було найстрашніших частиною трагедія". Тут дівчина зупинилася. Були і сльози на очах, і вона звернула хустку з її кишені. "Три роки пройшли, але мій бідний тітка все ще думає, що вони повернутися, коли-небудь, вони і маленькі коричневі собака, що був втоплений з ними і пройти через це вікно, як вони завжди робили. Ось чому вікно зберігається відкритим кожен вечір, поки він зовсім темно. Бідні Шановні тітка, вона не можуть зрозуміти, що вони вже пішов на віки. Вона є спів гірше день у день, отже, дозвольте мені дати вам пораду. Не дивуйтеся все, що вона говорить чи робить: вона буде почати розповідати вам знову знову як вони, то — її чоловік, з себе пальто над його за руку і її молодший брат, спів ' Берті, чому ти не прийшов?... ' як вона одного разу сказав мені. Ви знаєте, іноді, у тихому вечори наступним чином, 1 майже отримати відчуття, що вони будуть всі пройтися в цьому вікні, і вся родина буде зібралися тут знову. ' Молода дівчина закінчив її сумна історія. Там була довга пауза, і пан горіх Тель радів, коли місіс Sappleton нарешті увійшов до кімнати. ."Мені дуже шкода, що я спізнився", сказала вона, ", але я сподіваюся, що моя племінниця розважає з тих пір ви добре.""Так, вона була дуже забавно,", сказав пан Nuttel."D'you розуму відкрите вікно?" запитав Місіс Sappleton. "Мій чоловік і брати незабаром буде додому з зйомки і вони завжди приходять в будинок таким чином." І вона пішла далі стосується від радості зйомки. Після що пан гайка Тель тільки чули він виглядав хвилювався."На лікарі сказали," він сказав, намагаючись змінити тему "тут відпочивати і не мати нічого, що зробило б мене нервувати"."Хіба вони?" сказав Місіс Sappleton голосом, який показав, що вона зовсім не зацікавлені в те, що пан Nuttel говорив. Вона ніколи не зняв її очі відкриті вікна і раптом закричав:"Ось вони нарешті! Якраз вчасно для чаю. Втомився, як вони виглядають."Г-н Nuttel подивився на дівчину і побачив, що вона дивиться через відкрите вікно з жахом в її очах. Г-н Nuttel повернув навколо повільно у своєму сидінні, подивився в одному напрямку і побачив три цифри, Прогулявшись через сад бік вікна. Вони всі рознесену гармати і один з них був пальто через плече. Втомлені собаки коричневий w'as наступних за ними. Безшумно вони підійшли до будинку, а потім молодий голос почав співати. "Берті, чому ти не прийшов?"Г-н Nuttel схопив свій капелюх і вибіг з дому, як божевільні."Ми тут, дорогі мої," сказала Місіс Sappleton чоловіка, надходять через вікно. "Ми користувався себе дуже багато. Цікаво, що зробило цей джентльмен запустити з настільки швидко, коли ми прийшли? Хто ж він?""Дуже дивно молода людина, називається Nuttel. Він може говорити тільки про його хвороб. Він не сказати одне ting одного цікаві кат. Я не розумію, чому він побіг, що шлях без Прощаючись,"сказав, що його дружина.Я думаю, це був собака,"сказав племінниці спокійно. "Він сказав мені, що він був бійся собаки. Одного разу, коли він була атакована зграю собак десь в Індії, він був так страшно, що він побіг як божевільні і знайшла себе в кладовище, заліз у нещодавно вирили могилі, де він повинен був провести ніч. З цього часу він завжди був бійся собаки."Вона була дуже добре вигадують історії і зробив це художньо.

Результаты (украинский) 2:

"Моя тітка зійде протягом декількох хвилин, пан Nuttel," сказав дівчинка років п'ятнадцяти, показуючи його у вітальню. Г-н Nuttel був молодий художник, який нещодавно був нервовий зрив. Лікарі сказали йому, що він повинен піти у відпустку. Вони попередили його, проте, проти переповнених курортів і рекомендував повноцінний відпочинок в тихому заміському місці. Так от він був, в невеликому селі, з листами від своєї сестри на деякі з людей, які знали її. "Деякі з людей, там досить хороший," сестра сказала йому. "1 радимо вам звернутися до Г-жа Sappleton, як так далі, як ви приїдете. } Зобов'язані прекрасний відпочинок я мав до неї. "" Ви знаєте, багато людей завершують тут? ", Як рунец дівчинку, коли" вони сиділи зручно на дивані. "Ні, я боюся, я не роблю," відповів містер Nuttel. "Я ніколи не був тут раніше. Моя сестра залишилася тут чотири роки тому, ви знаєте, і вона дала мені рекомендаційні листи до деяких з людей тут." "Тоді ви нічого не знаєте про моєї тітки, та ? "запитала дівчина." Тільки її ім'я та адресу, "сказав відвідувач." Її велика трагедія сталася тільки три роки тому, "сказав дитина." Її трагедія? "запитав містер Nuttel." Ви можете задатися питанням, чому ми продовжуємо, що Вікно навстіж на ВП жовтневим днем, "пішов на дівчині, вказуючи на велику французького вікна." Це досить тепло для цієї пори року ", сказав пан Nut- TFC!. "Але є що вікна нічого спільного з тра Gedy?" Рівно три роки тому чоловіка моєї тітки і двох її молодших брата вийшов через вікно. Вони пішли зйомки і не повернувся. Коли вони були КИО співати річку на човні, ймовірно, їх перекинувся і всі вони були потонув. Їхні тіла не були знайдені. Це було найжахливіше частина трагедії. "Ось дівчина зупинилася. Були сльози в її очах, і вона звернула хустку з кишені. "Три роки минуло, але моя бідна тітка досі думає, що вони будуть повертатися небудь, вони і маленький коричневий собака, яка потонула в них і ходитиму через це вікно так само, як вони завжди робили. Ось чому вікно залишається відкритим щовечора, поки це не зовсім темно. Бідолаха тітка, вона не може зрозуміти, що вони залишили назавжди. Вона кукурікати гірше з кожним днем, тому дозвольте мені дати вам кілька порад. Не дивуйтеся ні на що, вона говорить або робить: вона почне кажу вам знову і знову, як вони вийшли - її чоловіка, з його пальто на руці, і її молодшого брата, спів "Берті, чому ти не прийшов ? ... », як вона колись мені сказав. Ви знаєте, іноді, тихі вечори, як цей, 1 майже отримуєте почуття, що всі вони будуть ходити через це вікно, і вся родина буде збиратися тут знову. '' Молода дівчина закінчила сумну історію. Був довга пауза, і пан Nut- тел був радий, коли пані Sappleton нарешті увійшов у кімнату. . "Я перепрошую, я пізно," сказала вона, "але я сподіваюся, моя племінниця добре розважають вас." "Так, вона була дуже кумедною," сказав пан Nuttel. "D'ви не заперечуєте відкрите вікно?" запитав місіс Sappleton. "Мій чоловік і брати скоро буде вдома зі зйомок, і вони завжди приходять в будинок цей шлях." І вона продовжував говорити весело про зйомку. Після того, що пан Горіх тел тільки чув, він виглядав стурбованим. "Лікарі сказали мені," сказав він, намагаючись змінити тему, "щоб відпочити тут і уникати всього, що б змусити мене нервувати." "Хіба вони ? "сказала пані Sappleton голосом, який показав, що вона зовсім не був зацікавлений у тому, що говорив пан Nuttel. Вона не відривала очей від відкритого вікна і раптом закричав: "Ось вони, нарешті! Якраз до чаю. Як втомився вони виглядають. "Г-н Nuttel подивився на дівчину і побачив, що вона дивиться через відкрите вікно з жахом в очах. Г-н Nuttel обернувся повільно в кріслі, подивився в тому ж напрямку і побачив три постаті ходити по саду до вікна. Всі вони несли знаряддя і один з них було пальто через плече. Втомлений коричнева собака w'as після них. Безшумно вони наблизилися до будинку, а потім молодий голос почав співати. "Берті, чому ти не прийшов?" Г-н Nuttel схопив капелюх і вибіг з будинку, як божевільний. "Ось ми, моя дорога," сказав чоловік пані Sappleton, вступивши у вікно. "Ми насолоджувалися дуже. Цікаво те, що зробив, що пан працювати так швидко, коли ми прийшли? Хто він? "" Дуже дивний молодий чоловік, називається Nuttel. Він міг говорити тільки про свою хворобу. Він не сказав жодного цікава иг річ. Я не розумію, чому він втік, що шлях, не кажучи до побачення, "сказала його дружина." Я думаю, що це був собакою, "сказав племінниця спокійно. "Він сказав мені, що він боявся собак. Одного разу, коли він був атакований зграєю собак десь в Індії, він був так наляканий, що побіг, як божевільний, і знайти себе на кладовищі, спустився в недавно виритих Могила, де він повинен був провести ніч. З тих пір він завжди боявся собак. "Вона була дуже добре винаходити історії і зробив це майстерно.

Результаты (украинский) 3:

'Моя тітка зійде на кілька хвилин, пан Nuttel", - сказала дівчина п'ятнадцять, показавши йому на засіданні-кімната. Пан Nuttel був молодий художник, котрий нещодавно був нервовий зрив. Лікарі розповіли йому, що він повинен піти у відпустку. Вони попередили його, втім, на тлі масового скупчення людей курортів і рекомендується як повноцінний відпочинок в спокійному країни-місце. Так що тут він не був, в маленькому селі,З листами впровадження з його сестра до деяких людей - вона знала.

'Деякі люди є досить приємним", його сестра ще до нього. "1 Радимо звернутися до пані Sappleton, так як ви їдете. } Заборгували чудовим святом мені довелося її. "

"Ви знаєте багато людей туру тут?' а Кедь дівчину під час 'вони були зручно сидите на диван.

"Ні, я боюся я не хочу ,, - Відповів пан Nuttel. "Я ніколи не був тут перед. Моя сестра тут і залишився чотири роки тому, ви знаєте, і вона дала мені букви на вступ до деяких людей тут. "

'тоді ви нічого не знають про моя тітка, ви? ", - запитала дівчина.

'лише її ім'я та адресу", - сказала гостя.

'її велика трагедія трапилася всього лише три роки тому', - сказав дитина.

'її трагедію? ", - запитує пан Nuttel.

"Ви можете дивуватися, чому ми продовжуємо вікна навстіж відкритими на вп жовтня вдень", вийшла на дівчину, вказуючи на великі французькі вікна.
'досить тепле на цей час року", - сказав пан гайки- tfc! ". 'Але це вікно має якесь відношення до tra gedy? '

"рівно три роки тому моя тітка чоловіка і її двох молодих братів вийшов через це вікно. Вони пройшли зйомки і не повернулися.Коли вони були cros співати річки човен напевно перекинувся і всі вони були потонули. Їхні тіла ніколи не знайдено. Це був найбільш страшна участь трагедії". Тут дівчину перестали. Були сльози на очах і вона звернула хустку з кишені. "Минуло три роки, але мій бідний тітка все ще думає, що вони повернуться додому,Вони і трохи браун пса, потонув з ними, а гуляти в через це вікно так само, як вони завжди робила. Саме тому вікна тримати відкритими кожен вечір до зовсім темно. Низька шановні тітка, вона не може зрозуміти, що вони залишили назавжди. Вона при вирощуванні сільськогосподарських культур гірше день за днем, тому наведу вам деякі поради. Не дивуйтеся на щось говорить вона або означає:Вона почне розповідати вам все знову як вони вийшли - її чоловік, з пальто на руку, і її молодша брат, співали 'Bertie, чому ви не come? ... ' як вона розповіла мені одного разу. Ви знаєте, іноді вечорами, тихо, майже 1 отримати таке відчуття, що всі вони будуть ходити в через це вікно, і вся сім'я тут знову будуть зібрані в.' Молода дівчина закінчив її сумну історію. Там було довгої паузи, та пан гайки- тель був зрадів, коли пані Sappleton нарешті увійшов до кімнати. .

'вибач мені наприкінці", - сказала вона, - але я сподіваюся, що мій племінниці розважали добре вас має. "

'Так, їй було дуже кумедно", - сказав пан Nuttel.

"D"ви розум вікна? ", - запитала пані Sappleton."Ми з чоловіком братів найближчим часом буде будинку від зйомки та вони завжди прийдуть в будинок цей шлях", - а вона пішла на кажучи безбарвна про зйомки. Після чого пан гайки тель було просто чути, він виглядав турбує.

'лікарі сказали", - сказав він, намагаючись змінити тему, 'щоб відпочивати тут і уникнути нічого такого, що б робило мене нервувати. "

"вони?, - Каже пані Sappleton в голос, який показав, що вона не зацікавлена в тому, що пан Nuttel говорив. Вона ніколи не забрали її очей вікна і раптом скрикнула:

'тут вони нарешті! Саме в той час для чаю. Наскільки втомилася вони виглядають. "

пан Nuttel дивився на дівчину і побачила, що вона шукає вихід через вікна з жахом в очах.Пан Nuttel кардинально повільно на своє місце, дивився в тому ж напрямку і побачили три цифри по саду до вікна. Всі вони несли пістолетів та одного з них пальто через плече. СТОМЛЕНИМ браун собака w'як за них. Безшумно відчинилися вони звернулися до будинку, а потім і молодий голос почав співати. 'Bertie, чому ви не вийде? '

Пан Nuttel заволодів його капелюх і вискочила з будинку скажений.

'ми тут, дорогі мої", - заявила пані Sappleton чоловік, прийшовши в через вікно. "Ми користувалися себе дуже багато. Цікаво, що зробили, кавалер швидко розряджаються коли ми прийшли? Хто він? '

"дуже дивним молодий чоловік, який називається Nuttel. Він може говорити тільки про свою хворобу. Він не сказав доброго східними единоборствами отримува річ.Я не розумію, чому він побіг те, що без рих", - сказав, що його дружина.

'Я думаю, що це був пес", - сказав племінниці спокійно. 'Він сказав мені, що він боявся собак. Коли він був один раз нападає на зграю собак десь в Індії, він так лякали, що він почав працювати як божевільний, і пошуку себе на кладовищі, поліз вниз в Ново-копали могилу,Де у нього ночувати. З тих пір він постійно був боїться собак. "

вона була дуже добре придумуючи історії і зробили це художньо.