What it showed was a middle-aged bl

What it showed was a middle-aged black man, in a uniform with epaulettes and medals, in the act of falling on to the red-carpeted floor of a well furnished room. He'd been eating a meal, and on the table beside him there was a plate of yellow soup. Beyond him, through the open door and at the open window, stood a crowd of people, watching: white people and black, old and young, richly dressed and poverty-stricken. Some of them carried objects that helped you understand who they were: a wad of dollar bills for a banker, a clutch of guns2 for an arms dealer, a chicken for a peasant; and the expressions on their faces told Ginny that they'd all in some ways been victims or accomplices3 of the man who was dying.
And all that was important, but just as important was the strange discord of the particular red of the carpet and the particular yellow ofthe soup, so that you knew it was something significant, and you guessed the soup had been poisoned. And the way the dying man was isolated by the acid red from every other shape in the picture, so that it looked as if he were sinking out of sight in a pool of blood. And mainly what was important was the thing that was impossible to put into words: the arrangements of the shapes on the canvas. These same elements put together differently would have been an interesting picture, but put together like this, they made Ginny catch her breath.
She began thinking of what her mother had wanted to say by the picture. Tell the story of the corrupt1 officer? Yes... But not mainly. What she had probably wanted to do was just to see what happened when she put that red and that yellow together. That was what could start it. Some little technical thing like that. And the shape of the man as he falls... Because there's no shadow, you can't see easily where he is in relation to the floor. He seems to be floating in space, almost. But at the same time no one could say that the picture wasn't technically correct. It was amazing, brilliant! Ginny felt a lump in her throat.

Результаты (украинский) 2:

Що він показав був чорний чоловік середніх років, у формі з погонами і медалями, в акті, які припадають на червоно-килимове поверсі добре обставленій кімнаті. Він їв їжу, а на столі поруч з ним стояла тарілка супу з жовтого. За ним, через відчинені двері і біля відчиненого вікна, стояла юрба людей, спостерігаючи: білих людей і чорний, старі і молоді, багатому вбранні і бідною. Деякі з них проводять об'єкти, які допомогли вам зрозуміти, хто вони: пачка купюр для банкіра, кладка guns2 для торговця зброєю, курка для селянина; і вирази на їхніх обличчях сказав Джіні, що вони все в якомусь сенсі стали жертвами або accomplices3 про людину, який помирав.
І все, що було важливо, але так само важливо було дивно дисонанс конкретного червоного килима і тому зокрема жовтий OFTHE суп, так що ви знали, що це було щось значне, і як ви вже здогадалися суп був отруєний. І то, як вмираючий виділяли Acid Red від будь-якого іншого форми в картині, так що здавалося, ніби він тонули поза увагою в калюжі крові. І головне, що було важливо було те, що було неможливо висловити словами: аранжування форм на полотні. Ці ж елементи разом узяті інакше б цікава картина, але разом узяті, як це, вони зробили Джіні віддихатися.
Вона почала думати про те, що її мати хотіла сказати картиною. Розкажіть історію офіцера corrupt1? Так ... Але не головним. Те, що вона, ймовірно, хотів зробити, це просто щоб подивитися, що трапилося, коли вона поклала, що червоний і жовтий, що разом. Це було те, що могли б почати його. Деякі трохи технічних речі, як, що. І форма людини, як він падає ... Тому що немає ні тіні, ви не можете легко бачити, де він знаходиться по відношенню до підлоги. Він, здається, плаваючі в просторі, майже. Але в той же час ніхто не міг сказати, що картина була технічно правильно. Це було дивно, блискучий! Джіні відчула клубок у горлі.

Результаты (украинский) 3:

Чим вона показала був середнього віку негра, у єдину з орденськими і медалями, в акті падіння на червоно-якої підлоги з колодязя навів кімнати. Він хотів було їсти їжу, а на столі біля нього сталася накладка жовтого суп. Поза ним, відкритих дверей і на розчинене вікно, стояла скупчення людей, спостерігаючи: білий людей і чорний, старий і молодий,Рясно приправлені і вбогих. Деякі з них були проведені предметів, які допомогли тобі зрозуміти, хто вони були: 'з доларовими купюрами для банкір, зчеплення з гармат2 для зброї дилера, курча за селянина, вирази на їхніх обличчях розповів, що Джинні б вони всі в деякому роді жертвами або спільниками3 чоловіка, який вмирав.
і все, що було важливо,Але так само важливим був дивний розбрат в червоних на килимі, зокрема розробляється взалежності жовтого суп, щоб ви знали, що це було щось значне, як ви вже здогадалися суп отруїли. І до речі, помираючого був ізольований від кислота червоний від інших форми в кадрі, так, щоб все виглядало, як потопаючої поза полем зору в калюжі крові.А головне, що було важливо було те, що неможливо було введено в словах: аранжування форми на полотні. Ці ж елементів зібрати воєдино інакше б цікаву картину, але зібрати воєдино, вони зробили Джинні зловити її дихання.
вона почала замислюватися про те, що її мама хотіли сказати на зображення. Розкажіть про корупційні1 офіцер? Так...Але не в основному. Що їй напевно хоче зробити лише те, що трапилося, коли вона поклала, червоний, жовтий разом. Це було те, що може почати його. Деякі трохи технічним річ подобається. І форма людина закохується... Через відсутність тіней, які не можна побачити легко, де він по відношенню до підлоги. Він ніби плавають у просторі, майже.Але в той же час ніхто не міг сказати, що картина була не технічно правильно. Це було неймовірно, досконалий! Джинні відчув комок у горла.