We left the city and moved into an

We left the city and moved into an 1896 farmhouse, and after just a few weeks, we thought ourselves real country folk. After all, we mended fences and tended chickens, and our boys ran barefoot and played ball in the front yard. Even our dog, Sadie, wagged her stubby boxer tail joyfully each time I let her outside to run. Life felt easy, breezy and carefree.
The wiring and plumbing had been updated, but we still wanted to add our own touches to the house. One particular night, my husband changed the light fixture over our kitchen sink.
I’d just started calling Sadie in for the night when Kevin hollered for me to check out his work. I stood in the doorway, admiring how pretty the Tiffany glass looked when lit up. My husband started gathering his tools. “Not too bad, huh?” he said, grinning. Then he joked, “And I didn’t even burn the house down.”
Just then a strong smell blew across the room. An acrid smell.
Our oldest padded into the kitchen and wrinkled his nose. “Ick! What’s burning?”
My husband and I exchanged a petrified look, then stared at the new light fixture.
Kevin started back up the ladder while I herded the boys together. It seemed like the smell was everywhere and nowhere, growing strong, then fading away.
“It’s not here. Maybe a wire came loose somewhere else.” Kevin folded the ladder and headed to the foyer, with its rusty chandelier. I sent the boys in with him while I sniffed around for smoke.
I tried to be calm, but I kept picturing our dream house in flames. I grabbed the steel box with our birth certificates and other important records. Our photos were close enough to the door to snatch on the way out. The boys’ shoes were lined up by the front door. The boys! Of course, Kevin had them. The dog! Hadn’t I been calling her before?
“Sadie?” I yelled. “Sadie! Sadie girl!”
Nothing.
Dog Meets Skunk
I ran to the family room to check her favorite spot. There on the couch, a big round fawn-colored ball cowered and shook. I approached and said softly, “Sadie?” She raised her head. Her face was swollen, her eyes were slits and her mouth foamed and dripped. Then it hit me: the pungent, burning, almost-electrical smell of fresh skunk spray.
While slathering Sadie with every tomato product in the pantry, we shared a good laugh. After all, our house was safe, we were safe, and we’d learned an important lesson in rural living: Get to know your neighbors, understand them and show them respect.
Especially those rotten little stinkers!

Результаты (украинский) 1:

Ми залишили місто і переїхав в 1896 році будинок, і після декількох тижнів, ми думали, що себе реальні селянському. Врешті-решт, ми рекомендований паркани і курей, як правило, і наші хлопці біг босоніж і грали в м'яч на подвір'ї. Навіть наші собаки, седі, посварився своїм хвостом Джералда боксер радісно кожного разу, коли я нехай її поза для запуску. Життя відчули легкий, свіжий і безтурботним.Електропроводки і сантехніка було оновлено, але ми все ж хотіли додати наш власний штрихи до будинку. Один конкретний ніч мій чоловік змінив легке пристосування над нашими кухонних раковині.Я просто почав називати седі ніч, коли Кевін гукнув для мене, щоб перевірити його роботу. Я стояв у дверях, захоплюючись, як досить Тіффані скла подивився, коли закурив. Мій чоловік почав збір його інструменти. "Не дуже погано, huh?" він сказав, посміхаючись. Потім він пожартував ", і я навіть не спалити будинок вниз".Саме тоді сильний запах підірвали через всю кімнату. Acrid запах.Наших найстаріших padded на кухню і зморшкуватою носом. "Гик! Те, що горить?"Мій чоловік і я обмінялися скам'яніле вигляд, а потім дивився на нові легке пристосування.Кевін почав назад вгору по сходах, поки я зганяли хлопці разом. Здавалося, що запах був скрізь і ніде, міцніє, потім сходить нанівець."Це не тут. Може бути дріт прийшли втратити десь в іншому місці." Кевін скласти сходи і попрямував в фойє з іржавими люстра. Я послав хлопчиків з ним, поки я нюхали навколо для диму.Я намагався бути спокійним, але я продовжував зображенням наша мрія будинок у вогні. Я схопив сталевий коробці з нашими свідоцтва про народження та інші важливі записи. Наші фотографії були досить близько, щоб двері, щоб вирвати на вихід. Взуття хлопчиків були вишикувалися в чергу за передні двері. Хлопчики! Звичайно, Кевін наказав їм. Собака! Не я був називаючи її раніше?«Седі?» Я кричав. «Седі! Седі girl!"Нічого.Собака відповідає SkunkЯ побіг Сімейний номер для перевірки її улюбленим місцем. Там на дивані, великий круглим м'ячем палевого кольору знітився і потиснули один одному. Я підійшов і тихо сказала "Седі?" Вона підняла голову. Її обличчя було роздутий, її очі були щілин і її рот спінений і капали. А потім він ударив мене: гострий, печіння, майже електричні запах свіжої skunk спрей.А slathering седі з кожен продукт томатний в коморі, ми розділили хороший сміх. Врешті-решт, наш будинок був у безпеці, ми були безпечними, і ми дізналися важливий урок в життя в сільській місцевості: дізнатися ваші сусіди, розуміти їх і показати їх повагу.Особливо тих гнилих мало stinkers!

Результаты (украинский) 2:

Ми покинули місто і переїхав в 1896 році будинок, і після того, як кілька тижнів, ми думали , що перед собою реальну країну народ. В кінці кінців, ми полагодили паркани і мали тенденцію курей, а наші хлопці бігали босоніж і грав в м'яч у дворі. Навіть наша собака, Sadie, виляла коротенькі боксер хвіст радісно кожен раз , коли я дозволив їй зовні бігти. Життя відчував себе легким, свіжим і безтурботним.
Проводка і сантехніка були оновлені, але ми все ще хотів би додати свої власні штрихи до дому. Особливу ніч, мій чоловік змінив світильник над нашою кухонною раковиною.
Я тільки почав називати Sadie протягом ночі , коли Кевін заволав для мене , щоб перевірити його роботу. Я стояв в дверях, милуючись , як досить Тіффані скла подивився , коли загорілася. Мій чоловік почав збирати свої інструменти. "Не так уже й погано, так?" , Сказав він, посміхаючись. Потім він пожартував: «А я навіть не спалити будинок."
Саме тоді сильний запах дув по всій кімнаті. Їдкий запах.
Наш найстаріший прокладений на кухню і зморщив ніс. "Ік! Що горить? "
Мій чоловік і я обмінявся скам'янілу погляд, потім втупився на новому світильнику.
Кевін почав назад вгору по сходах , поки я заганяли хлопчиків разом. Здавалося , що запах був скрізь і ніде, міцніє, а потім зникає.
"Це не тут. Може бути , провід розбовталося де - то ще. "Кевін склав сходи і попрямували у фойє, з її іржавою люстрою. Я послав хлопчиків з ним , поки я обнюхав для диму.
Я намагався бути спокійним, але я продовжував зображуючи будинок нашої мрії в вогні. Я схопив сталевий коробки з нашими свідоцтва про народження та інших важливих записів. Наші фотографії були досить близько до дверей , щоб вирвати на вихід. Взуття хлопчиків вишикувалися біля вхідних дверей. Хлопчики! Звичайно, Кевін був їм. Пес! Якщо б я не дзвонив їй раніше?
"Седі?" Волав я. "Седі! Sadie дівчинка! "
Нічого.
Собака зустрічає Skunk
Я побіг до кімнати сім'ї , щоб перевірити її улюблене місце. Там на дивані, великий круглий палевого кольору куля стиснувся і тряслася. Я підійшов і сказав м'яко, "Седі?" Вона підняла голову. Її обличчя було опухлим, її очі були Щілини і спінені її рот і капала. Тоді він ударив мене: їдкий, печіння, майже електричний запах свіжого скунса спрей. У
той час як slathering Седі з кожним томатного продукту в коморі, ми розділили хороший сміх. В кінці кінців, наш будинок був безпечним, ми були в безпеці, і ми дізналися важливий урок в сільській життя: щоб дізнатися своїх сусідів, зрозуміти їх і показати їм повагу.
Особливо ті гнилі маленькі мерзенних типів!

Результаты (украинский) 3:

Ми%20залишив%20в%20місті%20а%20переїхав%20в 20-20%в 201896%20хутір,%20а%20після%20просто%20а%20кілька%20х тижнів,%20ми%20думки%20себе%20реального%20країни%20фольк.%20після%20, 20% ми%20яння%20паркани%20а%20тяжіла%20курей, 20% і 20% наших%20хлопчиків%20побігли%20босоніж%20а%20зіграв%20м'яч%20в 20-20-20, 20%на передній панелі 20дворі.%20навіть%20наших%20собаки,%20Sadie,%20вильнув%20її%20зовсім коротенькі%20боксер%20хвіст%20радісно%20кожного%20час%20I%20нехай%20її%20поза%20до 20%.%20Життя%20відчув%20легким, 20% breezy%20а%20безтурботним.%5EНа 20% проводка%20а%20сантехніка%20мали%20б%20оновлені%20а%20ми%20все-таки%20хотіли%20до 20% додають%20наших%20власні%20торкнеться%20до 20% у 20% будинку.%20один%20зокрема%20ніч,%20мій%20 чоловік%20змінив%20в%20світло%20матч%20над%20наших%20кухні%20раковину.%5ЕІ%E2%80%99d%20просто%20почали%20покликання%20Sadie%20в 20-20%для 20'20%ніч%20, коли%20Кевін%20hollered%20для%20мене%20до 20% перевірити%20з 20%його%20роботи.%20I%20стояв%20в 20-20-20, 20 під'їзді,%20захоплені%20як%20досить%20в%20Тіффані%20скла%20виглядала%20, коли%20запалили%20.%К%Я%20побігли%20до 20% у 20% сімейних%20кімнати%20до 20% перевірити%20її%20улюблені%20плями.%20там%20на 20%в%20диван,%20а%20великих%20тур%20палевий різнокольорові%20м'яч%20вклякли%20а%20стрясалися.%20I%20підійшов%20а%20сказав%20м'яко,%20%E2%80%9 CSadie?%E2%80%9D%20вона%20підняв%20її%20голову.%20її%20обличчя%20був%20роздуті,%20її%20очі%20були%20прорізи%20а%20її%20рот%20пінополістирольним%20а%20dripped.%20Потім%20його%20хіт%20мене:%20в%20терпкий,%20спалювання,%20майже-електричних%20запах%20з 20% свіжі%20скунса%20розпилювача.%5EА%20slathering%20Sadie%20з%20кожен%20томатний%20продукт%20в 20-20-20, 20 комору%20ми%20поділився%20а%20добре%20посміятися.%20після%20, 20% наших%20будинку%20був%20безпечними, 20% ми%20були%20безпечними, 20% і 20% ми %E2%80%99d%20дізналися%20в 20-20%важливі 20урок%20в 20-20%сільських 20вітальня:%20Отримати%20до 20% знають%20вашого%20сусідів,%20зрозуміти%20їх%20а%20шоу%20їх%20поваги.%5 EEspecially%20ті%20гнилі%20мало%20stinkers!%5Е%5E