Roberto lay awake, listening to the

Roberto lay awake, listening to the rain outside the tent and the soft sound of snoring coming from Mario beside him. As usual, Mario had no trouble sleeping through the roaring storm, Roberto thought as pulled his sleeping bag tighter around himself. Roberto had known him to snore happily in a train station with trains coming and going. He would have thought, though, that even Mario might have had problems with the freezing wind coming through the door of the tent. No amount of clothes piled on top of each other could stop the cold air getting in and Roberto was beginning to get annoyed at the sight of his sleeping companion.
The trip had been Mario’s idea and Roberto had agreed despite his lack of enthusiasm for the outdoor life and its physical demands. As far as he was concerned, the countryside was a place filled with insects and inconvenience, but Mario had convinced him that they would enjoy it. Roberto had managed to maintain a smile for the first few days of hard work and badly-cooked food, but his patience was coming to an end. He wasn’t sure why Mario usually succeeded in persuading him to do things that were against his better judgement, but he thought it was probably due to Mario’s ability to focus on the positive. He seemed not to hear Roberto’s arguments against the idea until it just became easier for Roberto to agree than to try to make him listen. Roberto wished he could be more like Mario. His own ideas usually never got very far. He was too aware of the opposite point of view and often argued himself out of his own suggestions. It made him seem indecisive and weak, while Mario came across to everyone as very confident.
The wind seemed to get a little stronger and Mario rolled over and opened his eyes sleepily.
“What time is it?” he asked and Roberto peered at his watch.
“Four,” he replied and yawned. Suddenly there was a noise outside the tent.
“What was that?” asked Mario. They both listened. It had sounded like the grunt of an animal of some kind, a large animal by the sound of it. Neither of them moved. After a moment Roberto offered to check what was outside and Mario nodded his head, nervously. Not that Roberto wasn’t afraid – the sweat on his hands and forehead proved that – but he knew that unless he acted Mario would beat him into it and would come out of it looking like a hero. Roberto was determined that when they got back home he was going to have stories to tell, just like Mario normally did.
He moved to the entrance of the tent and unzipped the door slowly. The wind blew rain in. He glanced back at Mario before stepping outside and closing the door behind him.
Mario blinked in the darkness and listened carefully. He heard the animal noise again, closer this time and then a strange human noise. He felt very alone and insecure. All kinds of images flashed through his mind quickly. What if Roberto didn’t come back? He thought of going back to town and having to break the sad news to Roberto’s family. That would be bad enough, but the real concern was that he would look like a coward. He quickly pulled his boots on and rushed outside the tent.
It was then that he realized what the strange human noise had been. Laughter. Roberto was laughing, even though he was dripping wet from the rain. Mario looked where he was pointing. There was a cow standing by the tent, lazily chewing on some grass.

Результаты (украинский) 1:

Роберто укласти прокинувся, слухати дощ за межами наметі і м'які звук хропіння, виходячи з Маріо поруч з ним. Як звичайно, Маріо не було ніяких проблем через реву бурі спить, Роберто думав, як витягнув його спальний мішок тугіше навколо себе. Роберто знав його хропіння щасливо в залізничного вокзалу поїзди приходять і йдуть. Він би подумав, хоча, що навіть Маріо було б проблем з замерзання вітер найближчі через двері наметі. Ніяке кількість одягу, звалили на верхній частині один одного може припинити отримання в холодному повітрі і Роберто починає злюся з погляду його спальний супутник. Поїздка була ідея Маріо і Роберто дав згоду, незважаючи на його відсутність ентузіазму для відкритий життя і фізичним вимогам. Оскільки він був стурбований тим, сільській місцевості була місцем заповнені комах і незручності, але Маріо переконали йому, що вони б із задоволенням його. Роберто вдалося зберегти посмішкою за перші кілька днів напруженої роботи і погано приготовлена їжа, але його терпіння був добігає кінця. Він не був упевнений, чому Маріо зазвичай вдалося переконати його робити речі, які виступали проти його кращого рішення, але він думав, що це, ймовірно, через Маріо, здібності, щоб зосередити увагу на позитивні. Він, здавалося, не чути, Роберто аргументи проти ідеї, поки не стало простіше для Роберто погодитися, ніж намагатися змусити його слухати. Роберто побажав, він може бути як Маріо. Його власні ідеї зазвичай ніколи не дуже далеко. Він знав занадто протилежної точки зору і часто стверджувати себе з його власні пропозиції. Він зробив йому здається нерішучим і слабкий, в той час як Маріо натрапив на кожному як дуже впевнено. Вітер, здавалося, отримують трохи сильніше і Маріо перекинувся і відкрив очі сонним. "Який час це?" запитав він і Роберто побував на годинник. "Чотири", він відповів і yawned. І раптом там була шум на вулиці в наметі.«Що ж?» запитав Маріо. Обидва вони слухали. Він мав звучало як важку тварина какой-то, великої тварини на звук. Жодна з них переїхали. Через хвилину Роберто запропоновано перевірити, що була за межами і Маріо кивнув головою, нервово. Не що Роберто не побоявся – піт на руки і лоб довели, що – але він знав, що якщо він діяв Маріо б побили його в неї і хотіли б вийти з сайту вигляд героєм. Роберто було встановлено, що коли вони повернулися назад додому він буде мати розповісти, як Маріо, як правило, зробив. Він переїхав до входу в наметі і розпакували двері повільно. Вітер дув дощ. Він подивився назад на Маріо перед виходить за рамки і закриваються двері за ним. Маріо моргнув в темряві і слухав ретельно. Він почув тварина шум знову, ближче, на цей раз а потім дивним шумом людини. Він відчував, дуже самотні і небезпечно. Всі види зображень з нетрів майнуло його розум швидко. Що робити, якщо Роберто не повернутися? Він думав, повертаючись до міста і того, щоб розірвати сумні Новини Роберто в родині. Це було б досить погано, але реальна стурбованість було, що він буде виглядати Боягуз. Він швидко витяг його чоботи на і кинулися за межами наметі. Саме тоді, що він зрозумів, те, що було дивним шумом людини. Сміх. Роберто сміялася, незважаючи на те, що він був мокрі від дощу. Маріо подивився, де він був вказуючи. Там була корова стоячи за намет, ліниво жувальної на деякі трави.

Результаты (украинский) 2:

Роберто лежав без сну, слухаючи дощ за межами намети і м'який звук хропіння йде від Маріо поруч з ним. Як завжди, Маріо не мав проблеми зі сном через ревучий шторм, Роберто не подумав витягнув свій спальний мішок щільніше навколо себе. Роберто знав його захропів щасливо на вокзалі з поїзда приходять і йдуть. Він би міг подумати, однак, що навіть Маріо міг мати проблеми із замерзанням вітру , що потрапляє через двері намети. Ніяке кількість одягу складено на верхній частині один з одним не міг зупинити холодне повітря входити і Роберто починав дратуватися при вигляді його сплячого товариша.
Поїздка була ідея Маріо і Роберто погодився , незважаючи на відсутність ентузіазму для життя на відкритому повітрі і його фізичні вимоги. Наскільки він був стурбований тим , село було місцем заповнені з комахами і незручності, але Маріо переконав його , що вони будуть насолоджуватися цим. Роберто вдалося зберегти усмішку в протягом перших кількох днів напруженої роботи і погано приготовану їжу, але його терпіння добігає кінця. Він не був упевнений , чому Маріо , як правило , вдалося переконати його зробити речі , які були проти його кращого судження, але він подумав , що це , ймовірно , з - за здібності Маріо зосередитися на позитивному. Він , здавалося , не чув аргументи Роберто проти ідеї , поки це тільки стало легше Роберто погодитися , ніж намагатися змусити його слухати. Роберто хотілося , щоб він міг більше бути схожим на Маріо. Його власні ідеї ніколи не отримував , як правило , дуже далеко. Він був занадто добре обізнані про протилежної точки зору і часто стверджував себе зі своїх власних пропозицій. Це змусило його здаватися нерішучим і слабким, в той час як Маріо натрапив всім як дуже впевнено.
Вітер , здавалося , щоб отримати трохи сильніше і Маріо перекинувся і сонно відкрив очі.
"Котра година?" Запитав він і Роберто подивився на годинник.
"Чотири," відповів він і позіхнув. Раптово почувся шум зовні намету.
"Що це було?» Запитав Маріо. Вони обидва слухали. Воно звучало як рохкання тваринного який - то, велика тварина по звуку. Ні один з них НЕ рухався. Через деякий час Роберто запропонував , щоб перевірити , що було зовні і Маріо кивнув головою, нервово. Чи не те, що Роберто не боявся - піт на руках і лобі довів , що - але він знав , що якщо він не діяв Маріо бив його в неї і вийде з нього , дивлячись , як герой. Роберто було встановлено , що , коли вони повернулися додому , він збирався мати історії , щоб сказати, так само , як Маріо зазвичай робив.
Він підійшов до входу в намет і повільно розстебнула двері. Вітер дув у дощ. Він озирнувся на Маріо , перш ніж виходити на вулицю і закривши за собою двері.
Маріо моргнув в темряві і слухав уважно. Він знову почув шум тварина, близьке на цей раз , а потім дивний людський шум. Він відчував себе дуже самотнім і небезпечною. Всі види зображень промайнуло в його голові швидко. Що робити , якщо Роберто не повернувся? Він думав про повернення в місто і того , щоб зламати сумну новину для сім'ї Роберто. Це було б досить погано, але реальна проблема в тому , що він буде виглядати як боягуз. Він швидко натягнув чоботи і кинувся за межами намету.
Саме тоді він зрозумів , що дивна людина шум був. Сміх. Роберто реготав, незважаючи на те, що він був наскрізь мокрий від дощу. Маріо подивився туди , куди він вказував. Був корова стояв біля палатки, ліниво жувати траву.

Результаты (украинский) 3:

Роберто%20викласти%20прокинулася, 20% прослуховування%20до 20% у 20% дощ%20поза%20в%20намет%20а%20в%20м'%20звук%20з 20% хропіння%20приходу%20від 20% Маріо%20поруч%20його.%20а%20завжди, 20% Маріо%20мали%20не%20неприємності%20спальних%20через%20в%20корабль%20буря,%20Роберто%20думки%20а%20витягнув%20його%20спальних%20сумку%20пожорсткішання%20навколо%20себе.%20Роберто%20мали%20відомі%20йому%20до 20% храпите%20щасливо%20в%20а%20поїзд%20станції%20з%20поїздів%20приходу%20а%20.%20Він%20б%20мають%20думки,%20а%%20а%20далеко%20а%20він%20був%20то%20в%20села%20був%20а%20місце%20заповнений%20з%20комах%20а%20незручності, 20%, а%20Маріо%20мали%20переконаний%20йому%20,%20вони%20б%20насолоджуватися%20.%20Роберто%20мали%20вдалося%20до 20% підтримують%20а%20посмішка%20для%20в%20перших%20кілька%20днів%20з 20% важко%20Праця%20а%20погано приготований%20їжу,%20а%20його%20терпіння%20був%20приходу%20до 20% у 20%.%%%E2%80%9 CFour,%E2%80%9D%20він%20відповів%20а%20позіхнула.%20раптом%20там%20був%20а%20шум%20поза%20в%20намет.%5Е%E2%80%9 CWhat%20був%20?%E2%80%9D%20попросив%20Маріо.%20вони%20обох%20слухали.%20його%20мали%20звучав%20як%20в%20ґрунт%20з 20% до 20% тварина%20з 20% деякі%20добрий,%20а%20великих%20тварина%20за 20% у 20% звук%20з 20%.%20ні%20з 20% їх%20переїхала.%20після%20а%20момент%20Роберто%20запропонував%20до 20% перевірити%20а%20був%20поза%20а%20Маріо%20кивнула%20його%20голову,%20нервово.%%20В%20вітер%20підірвав%20дощ%20в.%20Він%20глянув%20назад%20о 20%Маріо%20до 20%, ступаючи%20поза%20а%20закриття%20в%20двері%20позаду%20його.%20%5 EMario%20кліпала%20в 20-20%в темряві 20%20а%20слухала%20ретельно.%20Він%20чули%20в%20тварина%20шум%20знову%20ближче%20цього%20час%20а%20потім%20а%20дивні%20людського%20шуму.%20Він%20відчув%20дуже%20поодинці%20а%20ненадійно.%20всі%20види%20з 20% зображень%20промайнула%20через%20його%20розум%20швидко.%20а%20якщо%20Роберто%20той час%E2%80%99т%20приходять%20назад?%%20Маріо%20виглядала%20де%20він%20був%20вказування.%20там%20був%20а%20корова%20стоячи%20за 20% у 20% намет, 20% ліниво%20жувальних%20на 20%деякі%20трави.%5E