Somerset Maugham - The Luncheon I c

Somerset Maugham - The Luncheon
I caught sight of her at the play and in answer to her beckoning I went over during the interval and sat down beside her. It was long since I had last seen her and if someone had not mentioned her name I do not think I would have recognized her. She addressed me brightly.
"Well, it's many years since we first met. How time flies! We are not getting any younger. Do you remember the first time I saw you? You asked me to, luncheon."
Did I remember?
It was twenty years ago and I was living in Paris. I had a tiny apartment in the Latin Quarter' and I was earning barely enough money to keep body and soul together. She had read a book of mine and had written to me about it. I answered, thanking her, and presently I received from her another letter saying that she was passing through Paris and would like to have a chat with me; but her time was limited and the only free moment she had was on the following Thursday. She asked me if I would give her a little luncheon at Foyot's. Foyot's is a restaurant at which the French senators eat and it was so far beyond my means that I had never even thought of going there. But I was flattered and I was too young to say no to a woman. I had eighty francs to live on till the end of the month and a modest luncheon should not cost more than fifteen. If I cut out coffee for the next two weeks I could manage well enough.
I answered that I would meet her at Foyot's on Thursday at half past twelve.
She was not so young as I expected and in appearance imposing rather than attractive. She was in fact a woman of forty, and she gave me the impression of having more teeth, white and large and even, than were necessary for any practical purpose. She was talkative, but since she seemed inclined to talk about me I was prepared to be an attentive listener. I was startled when the menu was brought, for the prices were a great deal higher than I had expected. But she reassured me.
"I never eat anything for luncheon," she said.
"Oh, don't say that!" I answered generously.
"I never eat more than one thing. I think people eat too much nowadays. A little fish, perhaps. I wonder if they have any salmon."
Well, it was early in the year for salmon and it was not on the menu, but I asked the waiter if there was any. Yes, they had a beautiful salmon, it was the first they had had. I ordered it for my guest. The waiter asked her if she would have something while it was being cooked.
"No," she answered, "I never eat more than one thing. Unless you had a little caviare.' I never mind caviare."
My heart sank a little. I knew I could not afford caviare, but I could not tell her that. I told the waiter by all means to bring caviare. For myself I chose the cheapest dish on the menu and that was a mutton chop.
"I think you're unwise to eat meat," she said. "I don't know how you can expect to work after eating heavy things like chops. I never overload my stomach."
Then came the question of drink.
"I never drink anything for luncheon," she said.
"Neither do I," I answered promptly.
"Except white wine," she went on as though I had not spoken. "These French white wines are so light. They are wonderful for the digestion."
"What would you like?" I asked her.
"My doctor won't let me drink anything but champagne." I think I turned a little pale. I ordered half a bottle. I mentioned casually that my doctor had absolutely forbidden me to drink champagne.
"What are you going to drink, then?"
"Water."
She ate the caviare and she ate the salmon. She talked gaily of art and literature and music. But I wondered what the bill would come to. When my mutton chop arrived she said:
"I see that you're in the habit of eating a heavy luncheon. I'm sure it's a mistake. Why don't you follow my example and just eat one thing? I'm sure you'd feel much better then.

Результаты (украинский) 1:

Сомерсет Моем - ланч-конференції Я зловив погляд її на вистави, і у відповідь на її beckoning перейшли в антракті і сів поруч з нею. Це було довгий, так як я останній раз бачив її, і якщо хтось не згадав її ім'я не думаю, я б визнали її. Вона звернувся до мене яскраво. "Ну, це багато років так, як ми вперше зустрілися. Як летить час! Ми не отримують будь-молодший. Пам'ятаю, перший раз я бачив вас? Ви запитали мене на обіді." Я пам'ятаю? Це було двадцять років тому, і я жила в Парижі. Я мав крихітній квартирі в Латинському кварталі ' і я заробляв ледь вистачає грошей, щоб тримати тіло і душу. Вона мала б прочитати книгу мій і писали мені про неї. Я відповів, подякувавши їй, і в даний час я отримав від її ще один лист, кажуть, що вона була проходить через Париж і хотів би поговорити з мене; але свого часу був обмежений, і тільки вільну хвилину, вона була на наступному четвер. Вона запитала мене, якщо я віддав би її мало ланч-конференції в Foyot в. Foyot готелю є ресторан, в якому французький сенатори їсти і було так далеко за межі моєї означає, що я ніколи навіть не думали про їде туди. Але я був задоволений, і я був занадто молодий, щоб сказати "ні" до жінки. Я повинен був вісімдесяти франків жити на до кінця місяця і скромний ланч-конференції не повинен коштувати більше, ніж п'ятнадцять років. Я вирізав кави в найближчі два тижні я міг керувати досить добре. Я відповів, що я хотів би зустрітися з нею в Foyot, в четвер в половині минулого дванадцять. Вона була не настільки молоді, як я очікується і в зовнішності нав'язування замість того, привабливим. Вона була насправді жінка сорока, і вона дала мені враження, більше зубів, білі і великих і навіть, ніж були необхідні для будь-яких практичних цілей. Вона була балакучий, але оскільки вона, здавалося схильні говорити про мене, я був готовий бути в очах уважного слухача. Я був злякано коли принесли меню, ціни були багато чого вище, ніж я очікував. Але вона запевнив мене. "Я ніколи не з'їсти що-небудь для сніданку," сказала вона. "Ой, не сказати!" Я відповів щедро. "Я ніколи не їдять більше, ніж одну річ. Я думаю, що люди їдять занадто багато на сьогоднішній день. Трохи риби, можливо. Цікаво, якщо вони мають будь-яких лосося." Ну, це було ранній рік для лосося і це було не в меню, але попросили офіціанта чи був там будь-які. Так, вони були красиві лосось, це був перший, що вони мали. Я замовив його для мого гостя. Офіціант запитав її, якщо вона є те, що хоча він був приготований. "Ні", вона відповіла: "я ніколи не їдять більше, ніж одну річ. Якщо у вас мало caviare.' Я ніколи не заперечую caviare." Моє серце затонув трохи. Я знав, що я не міг дозволити собі caviare, але я не міг сказати їй, що. Я розповіїв офіціант всіма засобами, щоб привести caviare. Для себе я вибрав найдешевший блюдо в меню, і що було баранини Чоп. Я думаю, ти нерозумним їсти м'ясо,"сказала вона. "Я не знаю, як ви можете розраховувати на роботу після їжі важкі речі, як відбивні. Я ніколи не перевантажуйте мій шлунок." Потім прийшов питання напій. "Я ніколи не п'ю нічого для сніданку," сказала вона. "Я теж," я відповів на оперативно. "За винятком біле вино," вона пішла, як ніби я не говорив. "Ці французькі білі вина, так світла. Вони гарні для перетравлення." "Що ви хочете?" Я запитав її. "Мій лікар не дасть мені пити нічого, крім шампанського." Я думаю, я звернув трохи блідий. Я замовив півпляшки. Випадково я згадав, що мій лікар абсолютно була заборонені мені пити шампанське. "Те, що ви збираєтеся випити, то?" «Води». Вона з'їла на caviare, і вона з'їла лосося. Вона говорила від радості, мистецтва та літератури та музики. Але я подумав, що законопроект прийде до. Коли мій кебаби прибула вона сказала: "Я бачу, що ви звичку їсти важких ланч-конференції. Я впевнений, що це помилка. Чому б не наслідувати мій приклад і просто їдять одну річ? Я впевнений, що ви б відчуваю себе набагато краще потім.

Результаты (украинский) 2:

Сомерсет Моем - сніданку
я побачив її в грі і у відповідь на її помахом я підійшов під час інтервалу і сів поруч з нею. Це було давно, так як я востаннє бачив її, і якщо хтось не згадав її ім'я я не думаю, що я б впізнав її. Вона звернулася до мене яскраво.
"Ну, це багато років, так як ми вперше зустрілися. Як летить час! Ми не стаємо молодшими. Ви пам'ятаєте перший раз, коли я побачив вас? Ви просили мене, обід."
Хіба я пам'ятаю?
It було двадцять років тому, і я жив у Парижі. Я був крихітний квартиру в Латинському кварталі ", і я заробляв ледь вистачає грошей, щоб тримати тіло і душу разом. Вона читала мою книгу і написала мені про це. Я відповів, завдяки її, і в даний час я отримав від неї ще один лист про те, що вона проходила через Париж і хотіла б поговорити зі мною; але її час був обмежений, і тільки вільна хвилина, вона була була на наступний четвер. Вона запитала мене, якщо я дам їй невеликий сніданок в Foyot років. Foyot є ресторан, в якому французькі сенатори їдять, і було так далеко за межі моїх коштів, що я ніколи навіть не думав про рух там. Але я був задоволений, і я був занадто молодий, щоб сказати ні жінки. Я мав вісімдесят франків, щоб жити на до кінця місяця і скромного сніданку не повинен коштувати більше, ніж п'ятнадцять. Якщо я вирізав кави протягом двох тижнів мені вдалося досить добре.
Я відповів, що я хотів би зустрітися з нею в Foyot в четвер о пів на першу.
Вона не була така молода, як я очікував, і за зовнішнім виглядом, а не нав'язування привабливим. Вона була насправді жінка років сорока, і вона дала мені враження наявності більшої кількості зубів, білі і великі і навіть, ніж було необхідно для будь-якої практичної мети. Вона була балакуча, але так як вона, здавалося, схильні говорити про мене, я був готовий бути уважним слухачем. Я був вражений, коли меню було принесено, оскільки ціни були значно вищими, ніж я очікував. Але вона заспокоїла мене.
"Я ніколи не їм ніщо для сніданку," сказала вона.
"О, не кажіть, що!" Я відповів великодушно.
"Я ніколи не їм більше ніж одну річ. Я думаю, що люди їдять занадто багато в даний час. Рибці, можливо. Цікаво, чи є у них лосося."
Ну, це було на початку року для лосося, і це не було в меню, але я запитав офіціанта, якщо яка-небудь. Так, вони були красиві лосося, він був першим у них був. Я замовив його для мого гостя. Офіціант запитав її, якщо вона буде мати щось в той час як це готувалося.
"Ні," вона відповіла, "я ніколи не їм більше ніж одну річ. Якщо ви не мали невелику ікру. Я ніколи не заперечую ікру.
"Моє серце стиснулося небагато. Я знав, що я не міг дозволити собі ікру, але я не міг сказати їй про це. Я сказав офіціант неодмінно приносити ікру. Для себе я вибрав найдешевше блюдо в меню, і це було відбивною баранини.
"Я думаю, що ви нерозумно, щоб поїсти м'яса," сказала вона. "Я не знаю, як ви можете очікувати, щоб працювати після їжі важкі речі, як відбивні. Я ніколи не перевантажуйте свій шлунок."
Потім питання напою.
"Я ніколи не п'ю ніщо для сніданку," сказала вона.
"Ні я, "Я відповів
негайно." Крім білого вина, "вона продовжувала, як ніби я не говорив. "Ці французькі білі вина настільки легкі. Вони чудові для перетравлення."
"Що б ви хотіли?" Я запитав її.
"Мій доктор не дозволятиме мені пити нічого, крім шампанського." Я думаю, що я став трохи блідим. Я замовив півпляшки. Я згадав, що випадково мій доктор категорично забороняється мені пити шампанське.
"Те, що ви збираєтеся пити, тоді?"
"Вода".
Вона їла ікру, і вона їла лосося. Вона говорила весело мистецтва і літератури і музики. Але я подумав, що законопроект буде прийти к. Коли моя відбивна баранини прибула, вона сказала:
"Я бачу, що ви перебуваєте в звичку до їжі важкого сніданку я впевнений, що це помилка Чому б вам не наслідувати мій приклад і просто з'їсти одне, я впевнений ..? Ви відчували б себе набагато краще, ніж.

Результаты (украинский) 3:

Somerset твору Моема - на 4-й українській ланч-конференції кратність я вгледів її на гру і у відповідь на її манила я перебирала в перерві і сів поруч з нею. Це був давно я вже минулого бачила і якщо хтось не згадала її ім'я не думаю, що я б визнали її. Вона мене звернувся яскраво.
"Ну, це вже багато років ми познайомилися. Як час минає! Ми не молодше.Ви пам'ятаєте я вперше побачила вас? Ви запитали мене, на 4-й українській ланч-конференції'. Кратність не пам'ятаю? Кратність було двадцять років тому, і я жила в Парижі. Мені довелося малесенькій квартирці у Латинському кварталі', і я отримував ледь вистачало грошей на підтримання душею і тілом. Вона начитається книгу 'Комсомолець Донбасу') і написала мені про це. Я відповів, подякувавши її,І зараз я отримав від неї наступну літеру, заявивши, що вона була проходження Париж і хотів би поспілкуватися зі мною, але її час була обмежена і тільки вільну хвилину вона була на наступних четверга. Вона попросила мене, якщо я б дайте їй трохи сніданку на Foyot.Foyot" являє собою ресторан, на якому французькі сенатори їсти і це було так далеко за межами мій означає, що я навіть ніколи не подумав туди. Але я був приємно здивований, і я був занадто молода сказати "ні", щоб жінка. Я мав 85 франків жити на до кінця місяця і скромний ланч-конференції не повинна коштувати більше 15. Якщо я вирізати кави протягом наступних двох тижнів я могла керувати досить добре.
Я відповів, що я б їй назустріч на Foyot" у четвер о пів на 12. Кратність вона була не дуже молода, як очікувалося, на вигляд і нав'язати скоріше ніж привабливими. Вона була фактично жінка за сорок, а вона дала мені враження, що мають більш зуби, білий і великих і навіть, ніж були необхідні для практичний сенс. Вона була балакучий,Але оскільки вона ніби схильні говорити про мене було підготовлено до уважного слухача. Я був насторожило, коли меню було порушено, за цінами були багато вищим, ніж я очікував. Але вона запевнила мене.
"Я ніколи не їла нічого для сніданку", - сказала вона.
"Ах, не кажучи вже про те, що!' Я відповідав щедро.
"Я ніколи не їсти більше одне. Думаю, народ є занадто багато сьогодення. З рибою небагато,Можливо. Цікаво, якщо вони виникли лосось". Кратність це початку року для лососем і не було у меню, але я Поцікавився офіціант, чи були якісь. Так, вони мали гарну лосось, це був перший вони мали. Я замовив це для мене в гостях. Офіціант попросив її, якщо їй доведеться щось було час приготування.
"немає', вона відповіла: "Я ніколи не їсти більше одне.Якщо ви трохи caviare". Я бриль caviare". Кратність Серце завмерло, трохи повертаючи. Я знав, що не могли собі дозволити caviare, але я не могла сказати їй. Я сказав офіціант всіма доступними їй засобами донести caviare. Для себе я обрала найдешевший страва на екрані головного меню і це стало однією з баранини подрібнити.
"Я думаю ви нерозумно їсти м'ясо", - сказала вона.'Я не знаю, наскільки ви можете розраховувати на роботу після їжі важкі речі подібно котлети. Я ніколи не перевантажуйте моєму животі'. Кратність прийшов тоді питання напою.
"Я ніколи не пийте нічого для сніданку", - сказала вона.
"Ні мене", - відповіла я.
"Крім білого вина", вона пішла на тому, що я не говорив. "Ці французького білого вина настільки легкі. Вони гарні для травлення".
"Чого б ви хотіли?"Я попросив її.
"Мій лікар не дозволю собі нічого не пити, але шампанське'. Я думаю, що я трохи бліді. Я наказав половину пляшку. Я вже згадував, що недбало моїм лікарем були абсолютно заборонено мене пити шампанське.
"чим збираєтесь пити, то?'
"води". Кратність вона їсть caviare і вона їсть лососевих риб. Вона говорила весело мистецтва та літератури та музики. Але я задумалася, що законопроект буде приходити.І тоді, коли моя баранина нарізати прибув сказала:
"Я бачу, що ти в звичку харчуватися важкого сніданку. Я вірю, що це помилкою. Чому ви не слідувати моєму прикладу і просто харчуйтеся одне? Я впевнений, що ви могли б себе набагато краще.