Development of the Prison SystemA p

Development of the Prison System
A prison is an institution for the confinement of persons convicted of major crimes or felonies. In the 19th and the 20th centuries, imprisonment replaced corporal punishment, execution, and banishment as the chief means of punishing serious offenders.
Historically exile, execution, and various forms of corporal punishment were the most common penalties for criminal acts.
In the 12th century England jails were widely used as places for the confinement of accused persons until their cases could be tried by the king's court. Imprisonment gradually came to be accepted not only as a device for holding persons awaiting trial but also as a means of punishing convicted criminals.
During the 16th century a number of houses of correction were established in England and on the continent for the reform of minor offenders. In these institutions there was little segregation by age, sex, or other condition. The main emphasis was on strict discipline and hard labour.
Although reformation of offenders was intended in the houses of correction, the unsanitary conditions and lack of provisions for the welfare of the inmates soon produced widespread agitation for further changes in methods of handling criminals. Solitary confinement of criminals became an ideal among the rationalist reformers of the 18th century, who believed that solitude would help the offender to become penitent and that penitence would result in reformation.
Meanwhile, strenuous opposition to the prolonged isolation of prisoners developed very early, especially in the United States. A competing philosophy of prison management, known as the 'silent system' was developed The main distinguishing feature of the silent system was that prisoners were allowed to work together in the daytime. Silence was strictly enforced at all times, however, and at night the prisoners were confined in individual cells.
Further refinements were developed in Irish prisons in the mid-1800s. Irish inmates progressed through three stages of confinement before they were returned to civilian life. The first portion of the sentence was served in isolation. Then the prisoners were allowed to associate with other inmates in various kinds of work projects. Finally, for six months or more before release, the prisoners were transferred to 'intermediate prisons', where inmates were supervised by unarmed guards and given sufficient freedom and responsibility to permit them to demonstrate their fitness for release. Release was also conditional upon the continued good conduct of the offender, who could be returned to prison if necessary.
These were the steps made to fit the severity of the punishment to the severity of the crime, in the belief that the existence of clearly articulated and just penalties would act as a deterrent to crime. Since then, deterrence, rather than retribution, has become a leading principle of European penology.

Результаты (украинский) 1:

Розвиток Тюремна системаВ'язниця є реабілітаційний конфайнменту особи, визнані винними в найбільших злочинів або тяжкі злочини. У ХІХ і ХХ століть ув'язнення замінив тілесні покарання, оформлення та Юстейн як головний засіб покарання серйозних злочинців.Історично вигнання, виконання і різні форми тілесні покарання були найбільш поширених покарання для злочинні.У 12-го століття Англії в'язницях широко використовувалися як місця для пологів обвинуваченим особам поки їх справи може бути судимий за короля суду. Позбавлення волі поступово стало сприйматися не лише як пристрій для проведення осіб, очікуючи на судовий процес, але також як засіб покарання засуджених злочинців.Протягом 16-го століття ряд будинків з корекції були встановлені в Англії та на континенті реформи неповнолітніх правопорушників. В цих установах було мало сегрегації, віку, статі або інші умови. Основний наголос прийшовся на суворої дисципліни і каторжні роботи.Хоча Реформації правопорушників був призначений в будинках з корекції, антисанітарних умовах і відсутність положення за добробут ув'язнених незабаром виробництва широке агітації запроваджувати зміни в методи обробки злочинців. Одиночній камері злочинців став ідеальним серед раціоналістичних реформатори 18-го століття, який вірив, що самотність допоможе правопорушника стати кається, і покаяння приведе до реформування.Тим часом напружених опозиції до тривалої ізоляції в'язнів розробила дуже рано, особливо в Сполучених Штатах. Конкуруючі філософія управління установами пенітенціарної системи, відоме як мовчазний система була розроблена основна відмінна риса з тихою системою було ув'язненим було дозволено працювати разом у денний час. Мовчання було строго дотримуватися в усі часи, однак, і вночі ув'язнені були укладені в окремих комірок.Подальше уточнення були розроблені в ірландський в'язницях в середині 1800. Ірландський ув'язнених прогресувала через три етапи пологів, перш ніж вони були повернуті до цивільного життя. Перша частина вироку була забезпечена в ізоляції. Потім в'язнів було дозволено асоціювати з іншими в'язнями в різного роду проектів, роботи. Нарешті, за шість місяців більше до релізу ув'язнені були передані 'проміжних в'язницях', де ув'язнені були під керівництвом беззбройних охоронців і дано достатньо свободи і відповідальність дозволити їм продемонструвати їх придатності для випуску. Реліз був також залежить від продовження гарної поведінки порушника, які могли б повернулися до в'язниці, якщо це необхідно.Це були кроки, зроблені, щоб вміститися Суворість покарання щоб тяжкість злочину, в надії, що існування чітко сформульовані і просто покарання б виступати в якості стримуючого фактора для злочинності. З того, стримування, а не відплата стала провідним принципом європейських Пенітенціарна система.

Результаты (украинский) 3:

Розробка системою
у в'язниці є установою для ув'язнення від засуджених за основними злочинів або тяжкі злочини. У 19 і 20 століть, ув'язнення замінив тілесного покарання, виконання та вигнання як головний засіб карати серйозні кривдників.
історично заслання, виконання,І різні види тілесного покарання були найбільш поширені штрафи за кримінальні вчинки.
в 12 столітті Англії джайлса широко використовувалися як місць ув'язнення від звинувачених до своїх справ, можуть бути намагався королем корту. Ув'язнення плавно приймаються не тільки як прилад для проведення осіб чекає суду, але й як засіб покарання засуджених злочинців.
У 16 столітті ряд будинків корекції були встановлені в Англії та на континенті за реформи незначні кривдників. В цих закладах було мало сегрегаційні за віком, статтю, або інші умови. Основний наголос прийшовся на строгої дисципліни і нелегку працю.
Хоча реформування кривдників був призначений в будинках, корекціяНа антисанітарних умовах і відсутність положення на благо вихованців незабаром виробляється широка агітації за подальші зміни методів перевалювання злочинців. Одиночну камеру злочинців став ідеальним серед rationalist реформаторів XVIII століття, які вважали, що самотність допоможе злочинець стати кається і penitence призведе до реформування.
Водночас, енергійні опозицію до тривалого ізоляції ув'язнених розвивався дуже рано, особливо в Сполучених Штатах. В умовах конкуренції, філософія тюрмами, відомий як традиційними для 'система' було розроблено Головною відмінною рисою мовчазні системи, що ув'язнених дозволяли працювати разом в денний час. Мовчання було жорстко проконтрольовано у всі часи, однакА вночі ув'язнених були прикуті в окремих комірок.
подальшого вишукування були розроблені в Ірландії тюрмах в середині 1800-х років. Ірландська вихованців просувалася по три етапи ув'язнення до того, як вони були повернуті до цивільного життя. Першу порцію речення відслужили поодинці. Потім ув'язнених були допущені до юриста з іншими сокамерніцамі у різних видах робіт проектів.