(1) No one knows why crime occurs.

(1) No one knows why crime occurs. The oldest theory, based on theology

and ethics, is that criminals are perverse people who deliberately commit crimes or do so at the instigation of the devil or other evil spirits. Although this idea has been discarded by modern criminologists, it persists in many parts of the world and provides the rationale for the harsh punishments still meted out to criminals.



(2) Since the 18th century, various scientific theories have been advanced to explain crime. One of the first efforts to explain crime on scientific, rather than theological, grounds was made at the end of the 18th century by the German doctor and anatomist Franz Joseph Gall, who tried to establish relationships between skull structure and criminal proclivities. This theory, popular during the 19th century, is now discredited and has been abandoned. A more sophisticated, biological theory was developed late in the 19th century by the Italian criminologist Cesare Lombroso, who asserted that crimes were committed by those who are born with certain recognizable hereditary physical traits. Lombroso's theory was disproved early in the 20th century by the British criminologist Charles Goring. Goring's comparative study of jailed criminals and law-abiding citizens established that so-called criminal types, with innate dispositions to crime, do not exist. Recent scientific studies have tended to confirm Goring's findings. Some investigators still hold, however, that specific abnormalities of the brain and of the endocrine system contribute to a person's inclination towards criminal activity.



(3) Another approach to an explanation of crime was initiated by the French political philosopher Montesquieu, who attempted to relate criminal behaviour to the natural, or physical, environment. His successors have gathered evidence tending to show that crimes against the person, such as homicide, are relatively more numerous in warm climates, whereas crimes against property, such as theft, are more frequent in colder regions. Other studies seem to indicate that the incidence of crime declines indirect ratio to drops in barometric pressure, to increased humidity, and to higher temperatures.



(4) Many prominent criminologists of the 19th century, particularly those associated with the Socialist movement, attributed crime mainly to the influence of poverty. They pointed out that those who are unable to provide adequately for themselves and their families through normal legal channels



are frequently driven to theft, burglary, prostitution, and other offences. The incidence of crime tends to rise especially in times of widespread unemployment. Present-day criminologists take a broader and deeper view; they place the blame for most crime on the whole range of environmental conditions associated with poverty. The living conditions of the poor, particularly of those in slums, are characterized by overcrowding, lack of privacy, inadequate play space and recreational facilities, and poor sanitation. Such conditions engender feelings of deprivation and hopelessness and are conducive to crime as a means of escape. The feeling is encouraged by the example set by those who have managed to escape through criminal means to what appears to be a better way of life.



(5) The final major group of theories are psychological and psychiatric. Studies by such 20th-century investigators as the American criminologist Bernard Glueck and the British psychiatrist William Healy have indicated that about a quarter of a typical convict population is psychotic, neurotic, or emotionally unstable and another quarter is mentally deficient.

Such emotional and mental conditions, it is believed, may make people more prone to criminality. Recent studies of criminals have thrown further light on the kinds of emotional disturbances that could lead to criminal behaviour.



(6) Since the mid-20th century, the notion that crime can be explained by any single theory has fallen into disfavour among investigators. Instead, experts incline to so-called multiple factor, or multiple causation, theories. They reason that crime usually springs from a multiplicity of conflicting and converging influences—biological, psychological, cultural, economic, and political. The multiple causation explanations seem more credible than the earlier, simpler theories. An understanding of the causes of crime is still elusive, however, because the interrelationship of precipitating factors is difficult to determine.

Результаты (украинский) 1:

(1) ніхто не знає, чому відбувається злочин. Найстаріший теорії, на основі теологіята етики, є те, що злочинці порочних людей, які свідомо скоєння злочинів, або зробити так обурення за намовою диявола або інші злих духів. Хоча ця ідея була спростована по сучасних кримінологів, воно зберігається в багатьох частинах світу та обгрунтування для суворі покарання, як і раніше, винесених до злочинців. (2) з 18 століття різних наукових теорій просунулися пояснити злочинності. Один з перші спроби пояснити злочинності на наукових, замість богословських, підставі виступив наприкінці 18-го століття німецький лікар і анатом Франца Йосипа жовчного, які намагалися встановити зв'язки між диференціація і кримінальну схильностей. Ця теорія, популярні в 19 столітті, тепер дискредитували і відмовився. Більш складні, біологічної теорії була розроблена в кінці 19-го століття італійський криміналіст Чезаре Lombroso, який стверджував, що ті, які народжуються з певним впізнаваний спадкових ознак фізичного коїли воєнні злочини. Lombroso в теорії був спростований рано в 20-го століття, британські криміналіст Чарльз Goring. Goring з порівняльного звіту садять у тюрми злочинців і законослухняні громадяни створена, що так звані кримінальної типів, з вродженої проведення злочин, не існує. Останні наукові дослідження, як правило, підтверджують висновки в Goring. Деякі слідчі провести ще, однак, що конкретні аномалії мозку та ендокринної системи внесок у людини схильність до злочинної діяльності. (3) інший підхід до пояснення злочину був ініційований французький політичний філософ Монтеск'є, який намагався злочинної поведінки стосуються природні або фізичні, екології. Його наступники зібрали свідчення тенденцію до показати, що злочинів проти особи, наприклад, вбивство, відносно більш численні у теплому кліматі, тоді як злочини проти власності, таких як крадіжки, більш частими в більш холодних регіонів. Інші дослідження, як видається, свідчать, що захворюваність на злочин знижується опосередкований стосунок до підвищеної вологості, краплі в Барометричний тиск і більш високі температури. (4) багато видатних кримінологів 19-го століття, особливо тих, що пов'язані з соціалістичний рух приписують злочинністю в основному впливу бідності. Вони зазначили, що ті, які не можуть адекватно забезпечити для себе і своєї сім'ї законним шляхом, нормальний оскільки часто приводяться в рух до крадіжки, крадіжки зі зломом, проституція та інші злочини. Захворюваність на злочин має тенденцію зростати особливо в Таймс широке поширення безробіття. Сучасну кримінологів прийняти розвинений ліквідний думку; вони розміщують провину за більшість злочинності на цілий ряд умов навколишнього середовища, пов'язаних з бідністю. Умов життя бідних верств населення, особливо з тих, в нетрях, відрізняються від переповненості, відсутність особистого життя, недостатній грати простір і зручності для відпочинку і бідні санітарії. Таких умовах породити почуття позбавлення і безнадійність і є сприятливою для злочинності як засіб порятунку. Відчуття заохочується, наприклад, встановлені ті, яким вдалося бігти через кримінальної означає, що те, що, як видається, краще способу життя. 5-е остаточний основної групи теорії є психологічну і психіатричну. Дослідження за такі слідчі 20-го століття як американський криміналіст Bernard Glueck і англійський психіатр William Хілі зазначили, що близько чверті типовий засудженим населення Психотичні, невротичні або емоційно нестійкою і ще чверть є психічно недостатнім.Такі емоційні і психічні умови, припускають, може зробити людей більш схильні до злочинності. Недавні дослідження злочинців кинули ще більше світла на види емоційні порушення, які можуть призвести до злочинної поведінки. (6) починаючи з середини 20-го століття поняття, що злочин пояснити будь-однієї теорією впала в disfavour серед дослідників. Замість цього, експерти схиляємося до так званих розсіяний фактор, або кілька причинно-наслідковий зв'язок, теорій. Вони причини цього злочину зазвичай Спрінгс від кратності суперечливі і впливів, що сходяться — біологічні, психологічні, культурних, економічних та політичних. Кілька пояснень причинно-наслідковий зв'язок, схоже, більше довіри, ніж раніше, простіше теорій. Розуміння причин злочинності, ще невловимим, однак, тому що взаємозв'язків провокуючі фактори важко визначити.

Результаты (украинский) 2:

(1) Ніхто не знає, чому злочин відбувається. Найстаріший теорія, заснована на теології та етики, є те, що злочинці збочені люди, які свідомо скоюють злочини або зробити так, за намовою диявола або інших злих духів. Хоча ця ідея була відмовитися від сучасних криміналістів, вона зберігається в багатьох частинах світу, і дає підстави для суворих покарань ще відміряно злочинців. (2) З 18-го століття, різні наукові теорії були висунуті, щоб пояснити злочин. Одним з перших спроб пояснити злочин на наукових, а не богословських, підстави було зроблено наприкінці 18-го століття німецький лікар і анатом Галль, хто намагався налагодити відносини між структурою черепа і злочинними нахилами. Ця теорія, популярна в 19 столітті, в даний час дискредитовані і були занедбані. Більш складний, біологічна теорія була розроблена в кінці 19-го століття в італійському кримінолог Чезаре Ломброзо, який стверджував, що злочини були скоєні тими, хто народився з певними спадковими впізнаваних фізичних рис. Теорія Ломброзо була спростована на початку 20-го століття британський кримінолог Чарльз Горинг. Порівняльне дослідження Герінга з ув'язнених злочинців і законослухняних громадян встановлено, що так звані злочинні типи, з вродженими диспозицій до злочину, не існує. Останні наукові дослідження, як правило, підтверджують висновки Герінга. Деякі дослідники раніше тримати, однак, що конкретні порушення головного мозку та ендокринної системи сприяють схильності людини до злочинної діяльності. (3) Інший підхід до пояснення злочинності була розпочата французьким політичним філософом Монтеск'є, який намагався пов'язати злочинну поведінку у природній або фізичної, навколишнього середовища. Його наступники зібрали докази, що прагне показати, що злочини проти особистості, такі, як вбивство, є відносно більш численні в теплих кліматичних умовах, в той час як злочини проти власності, таких як крадіжки, частіше в холодних регіонах. Інші дослідження, здається, показують, що захворюваність злочину знижується непряме відношення до краплями барометричного тиску, до збільшення вологості і високих температур. (4) Багато видних кримінологи 19-го століття, зокрема, ті, які пов'язані з соціалістичним рухом, віднести злочину, головним чином, впливу убогості. Вони відзначили, що ті, хто не в змозі забезпечити адекватно для себе і своїх сімей через нормальні легальні канали часто змушені крадіжки, крадіжки зі зломом, проституції та інших злочинів. Захворюваність злочину має тенденцію до зростання, особливо в періоди масового безробіття. Сучасні кримінологи більш широкий і глибокий погляд; вони покладають провину за більшість злочинів на цілий ряд екологічних умов, пов'язаних з бідністю. Умови життя бідних, особливо тих, в нетрях, які характеризуються переповненістю, відсутність особистого життя, неадекватне простір гри та відпочинку, а також поганими санітарними умовами. Такі умови породжують почуття позбавлення і безнадії і сприяють злочинності в якості засобу порятунку. Почуття заохочується прикладом тих, хто вже встиг піти злочинним шляхом, в якій, здається, кращий спосіб життя. (5) Остаточний основна група теорій психолого-психіатрична. Дослідження таких дослідників 20-го століття, як американський кримінолог Бернард Глюк і британським психіатром Вільямом Хілі вказали, що близько чверті типового населення засуджений психотичні, невротичні, або емоційно нестабільним, а інший квартал розумово відсталих. Такі емоційні та психічні умови , як вважають, може зробити людей більш схильними до злочинності. Недавні дослідження злочинців кинули світло на видах емоційних порушень, які могли б призвести до злочинної поведінки. (6) З середини 20-го століття, поняття, що злочин може бути пояснено небудь однієї теорії впав у немилість серед дослідників. Замість цього, експерти схиляються до так званих фактором декількох або декількох причинно-наслідковий зв'язок, теорії. Вони міркують, що злочинність, як правило, виникає з безлічі суперечливих і сходяться впливів-біологічних, психологічних, культурних, економічних, політичних і. Численні пояснення причинно-наслідкового зв'язку, здається, більше довіри, ніж раніше, більш прості теорій. Розуміння причин злочинності і раніше невловимим, однак, оскільки взаємозв'язок провокуючі фактори важко визначити.

Результаты (украинский) 3:

(1) ніхто не знає, чому злочинності відзначається. До найдавніших теорії, виходячи з богослов'я

і етика, що злочинці хибним людей, які свідомо скоєння злочинів або зробити це за намовою чортові, або інші злих духів. Хоча ця ідея давно відкинуті сучасних криміналісти,Він зберігається у багатьох частинах світу і надає обгрунтування важкими карами ще відміряно те, щоб злочинці.



(2) починаючи з 18-го століття, різноманітних наукових теорій прогресували пояснити злочин. Одним з перших зусиль, щоб пояснити злочинності на наукових, а не духовних,Було зроблено на підставі з кінця 18 століття, німецьке лікаря, анатом Франц Йозеф жовчного, які намагалися налагодити відносини між черепа структури та кримінального наміри. Цю теорію, популярні в ході 19-го століття, є сьогодні дискредитовано і вже відмовилися. Більш вишуканим,Біологічних теорії було розроблено наприкінці 19-го століття за проектом італійського-криміналіст Чезаре Ломброзо опублікував, який стверджував, що злочини були скоєні тих, хто народжуються з певними рисами фізичних осіб країни технарі впізнають спадковими. Ломброзо опублікував теорія був спростував ще на початку 20-го століття британської-криміналіст Чарльз Goring.