I never stay in one country for a l

I never stay in one country for a long time. It gets boring. I like to move on, see new places, meet different people. It's a good life, most of the time. When I need money, I get a job. I can do most things - hotel and restaurant work, building work, picking fruit. In Europe you can pick fruit most of the year. You need to be in the right country at the right time, of course. It's not easy work, but the money's not bad.
I like to go south in the winter. Life is easier in the sun, and northern Europe can get very cold in the winter. Last year, 1989 it was, I was in Venice for October. I did some work in a hotel for three weeks, then I began slowly to move south. I always go by train when I can. I like trains. You can walk about on a train, and you meet a lot of people.
I left Venice and went on to Trieste. There I got a cheap ticket for the slow train to Sofia, in Bulgaria. This train goes all down through Yugoslavia, and takes a long time - a day and a half. But that didn't matter to me.

The train left Trieste at nine o'clock on a Thursday morning. There weren't many people on it at first, but at Zagreb more people got on. Two girls went along the corridor, past my carriage. They looked through the door, but they didn't come in. Then an old woman came in, sat down and went to sleep. The two girls came back along the corridor and looked into the carriage again. The train left Zagreb and I looked out of the window for about ten minutes, then I went to sleep too.

When I opened my eyes again, the two girls were in the carriage. They looked friendly, so I said, 'Hullo.'
'Hi!' they said.
'You're American,' I said. 'Or Canadian. Right?'
'American,' the taller girl said. She smiled. 'And you're twenty-three, your name's Tom Walsh, you've got blue eyes, and your mum lives in Burnham-on-Sea, UK. Right?'
'How did you know all that?' I asked.
The second girl laughed. 'She looked at your passport. It's in your coat pocket.'
'Oh. Right.' My coat was on the seat next to me. I took my passport out of my pocket and put it back in my bag. 'Who are you, then?' I asked.
They told me. Melanie and Carol from Los Angeles, USA. They liked Europe, they said. They knew a lot of places - Britain, Holland, Denmark, Germany, France, Spain, Italy, Yugoslavia, Bulgaria, Greece . . .
'I'm going to Bulgaria now,' I said. 'For about a month. Then I'm going south for the winter. Cyprus, or perhaps North Africa.'
'Oh yes?' they said. 'We love Bulgaria. Sofia's a great town. Wonderful.'
'What do you do about money?' I asked.
'Well, you know,' Carol smiled. 'Sometimes we get a little job. This and that. But what about you?'
'Yeah, come on,' Melanie said. 'Tell us about you - Tom Walsh with the blue eyes and the mum in Burnham-on-Sea. What are you doing with your life, hey?'
So I told them. They were nice girls. They were older than me, perhaps twenty-seven or twenty-eight, but I liked them. We talked and laughed for hours. I told them a lot of stories about my life. Some of the stories were true, some weren't. But the girls laughed, and said I was a great guy. I asked them about Bulgaria, because I didn't know the country. They knew Sofia well, they said.
'Hey, Carol,' Melanie said. 'We're staying in Bela Palanka for a day or two. But let's go over to Sofia this weekend and meet Tom there. We can meet him on Saturday night at the Hotel Marmara.'
'Yeah! It's a good hotel,' Carol told me. 'Cheap, but good. What do you think, Tom?'
'Great!'

Результаты (украинский) 1:

Я ніколи не залишатися в одній країні протягом тривалого часу. Вона стає нудно. Я хотів би рухатися далі, побачити нові місця, зустрічатися з різними людьми. Це хороше життя, більшу частину часу. Коли мені потрібні гроші, я отримати роботу. Я можу зробити більшість речей - готельно-ресторанного працювати, будівельні роботи, збір фруктів. В Європі, ви можете вибрати фрукти більшу частину року. Ви повинні бути в правому країни в потрібний час, звичайно. Це не легка робота, але на гроші, не погано. Я хотів би піти Південь взимку. Життя легше на сонці, і Північній Європі може отримати дуже холодно, взимку. Минулого року, 1989, це було, я був у Венеції на жовтень. Я зробив деякі роботи в готелі протягом трьох тижнів, а потім я почав повільно рухатися на південь. Я завжди йти на поїзді, коли я можу. Мені подобається поїздів. Ви можете ходити про в поїзді, і ви зустрічаєте багато людей. Я залишив Венеції і відправився в Трієст. Там я отримав дешевий авіаквиток для повільного поїзді в Софії, Болгарія. Цей потяг йде все вниз через Югославія і забирає багато часу - за півтора дня. Але що didn't питання до мене. Поїзд ліву Трієст о дев'ятій ранку в четвер вранці. Не було багато людей на ньому в першу чергу, але в Загребі більше людей отримали на. Дві дівчини пішли по коридору, повз мій перевезення. Вони дивилися через двері, але вони не прийшла. Потім Літня жінка прийшла, сів і заснув. Дві дівчинки прийшли назад разом коридору і заглянув перевезення знову. Поїзд залишив Загреб і я подивився з вікна близько десяти хвилин, потім я пішов спати теж. Коли я знову відкрив мої очі, дві дівчини були перевезення. Вони подивилися дружні, я сказала: 'Здравствуйте.' "Привіт!" сказали вони. 'Ви американець,' сказав я. ' Або Канадський. Право? " "Американський,' сказав вище дівчина. Вона посміхнулася. "А ти двадцять три, ваше ім'я Том Уолш, у вас є блакитними очима, і ваша мама живе в Burnham он Сі, Великобританія. Право? " "Як ви дізналися все, що?" Я запитав. Друга дівчина сміявся. "Вона подивилася на ваш паспорт. Це в кишені пальто.' ' Ах. Право.' Моє пальто був на сидінні поруч зі мною. Я взяв мій паспорт з кишені і поклав його назад в моїй сумці. "Хто ти, то?" Я запитав. Вони сказали мені. Мелані і Керол від Лос-Анджелеса, США. Вони любили Європи, сказали вони. Вони знали, що багато місць - Великобританія, Голландія, Данія, Німеччини, Франції, Іспанії, Італії, Югославії, Болгарії, Греції... "Я буду Болгарії зараз," я сказав. ' Для близько місяця. Потім я йду Південь взимку. Кіпр, або можливо Північної Африки. " ' Ах так? "вони сказали. "Ми любимо Болгарії. Софія від великого міста. Прекрасний.' "Те, що вам робити гроші?" Я запитав. "Добре, ви знаєте," Керол посміхнувся. "Іноді ми отримуємо мало роботу. Такий і саме. Але як щодо вас? " 'так, давай,' сказав Мелані. ' Розповісти нам про вас - Том Уолша з блакитними очима і мама Burnham на морі. Що ти робиш зі своїм життям, Ей? " Так що я розповів їм. Вони були nice дівчаток. Вони були старші за мене, можливо двадцять сім або вісім двадцять, але я любив їх. Ми розмовляли і сміявся протягом кількох годин. Я розповіїв їм багато історій про мого життя. Деякі з розповідей було правдою, деякі не були. Але дівчата розсміявся і сказав, що я був великим хлопцем. Я запитав про Болгарії, тому що я не знав країни. Вони добре знали Софія, сказали вони. "Гей, Керол,' сказав Мелані. "Ми зупинилися в Bela паланки на день або два. Але давайте йти туди, Софія ці вихідні і там зустрінете Том. Ми можемо зустрітися з ним в суботу ввечері в готель Marmara.' "так! Це хороший готель,' Керол сказав мені. ' Дешевих, але добре. Як ви думаєте, Том? " "Великий"!

Результаты (украинский) 3:

Я%Я%