I have had to do it ten times just

I have had to do it ten times just to get my foot in the door".
In perhaps the world's most masculine profession,it would seem strange if Sanchez had not met problems. But even though Spanish women won the legal right to fight bulls on equal terms with men in 1974,there are still matadors like Jesulin de Ubrique who refuse to fight in the same ring as her. Sanchez lives with her family in Parla,south of Madrid. Her family is everything to her and is the main support in her life. "My sisters don't like bullfighting,they don't even watch it on TV,and my mother would be the happiest person in the world if I gave it up. But we get on well. Mum's like my best friend". When Sanchez is not fighting she has a touch fitness routine-running,working out in the gym and practising with her father in the afternoon. By nine she is home for supper,and by eleven she is in bed. She doesn't drink,smoke and socialise. "You have to give up a lit",says Sanchez. "It difficult to meet people,but it doesn"t worry me-love does not arrive because you look for it". Sanchez spends most of year travelling:in summer to Spanish and French bullfights and in winter to Latin America. Her mother dislikes watching Sanchez fight,but goes to the ring when she can. If not,she waits at home next to the telephone. Her husband has had to ring three times to say that their daughter had been injured,twice lightly in the leg and once seriosly in the stomach. After she has been wounded,the only thing Sanchez thinks about is how quickly she can get back to the ring. "It damages your confidence",she says"but it also makes you mature. It's just unprofessional to be injured. You cannot let it happen". Sanchez is managed by Simon Cases,who says,"At the moment there is no limit to where she can go. She has a champion's mentality,as well as courage and technique".

Результаты (украинский) 1:

Я мав це зробити десять разів тільки, щоб отримати мою ногу в двері". In perhaps the world's most masculine profession,it would seem strange if Sanchez had not met problems. But even though Spanish women won the legal right to fight bulls on equal terms with men in 1974,there are still matadors like Jesulin de Ubrique who refuse to fight in the same ring as her. Sanchez lives with her family in Parla,south of Madrid. Her family is everything to her and is the main support in her life. "My sisters don't like bullfighting,they don't even watch it on TV,and my mother would be the happiest person in the world if I gave it up. But we get on well. Mum's like my best friend". When Sanchez is not fighting she has a touch fitness routine-running,working out in the gym and practising with her father in the afternoon. By nine she is home for supper,and by eleven she is in bed. She doesn't drink,smoke and socialise. "You have to give up a lit",says Sanchez. "It difficult to meet people,but it doesn"t worry me-love does not arrive because you look for it". Sanchez spends most of year travelling:in summer to Spanish and French bullfights and in winter to Latin America. Her mother dislikes watching Sanchez fight,but goes to the ring when she can. If not,she waits at home next to the telephone. Her husband has had to ring three times to say that their daughter had been injured,twice lightly in the leg and once seriosly in the stomach. After she has been wounded,the only thing Sanchez thinks about is how quickly she can get back to the ring. "It damages your confidence",she says"but it also makes you mature. It's just unprofessional to be injured. You cannot let it happen". Sanchez is managed by Simon Cases,who says,"At the moment there is no limit to where she can go. She has a champion's mentality,as well as courage and technique".

Результаты (украинский) 2:

Я повинен був зробити це в десять разів тільки, щоб отримати мою ногу у двері ".
У можливо найбільш чоловічої професії у світі, було б дивно, якщо Санчес не зустрів проблем. Але навіть якщо іспанки виграли законне право боротися биків на нарівні з чоловіками, в 1974 році, досі матадорів, як Jesulin де Убріке, які відмовляються боротися в тому ж кільці, як їй. Санчес живе зі своєю сім'єю в Parla, на південь від Мадрида. Її сім'я все до неї і є головною опорою в її життя. "Мої сестри не подобається кориди, вони навіть не дивитися його по телевізору, і моя мати буде найщасливішою людиною в світі, якщо я дав його. Але ми добре ладнають. Мама як мій найкращий друг ". Коли Санчес не бореться, вона має сенсорний фітнес-рутину-хід, працюючи в тренажерному залі і заняття з батьком у другій половині дня. До дев'яти вона удома до вечері, і до одинадцяти вона в ліжку . Вона не п'є, не курить і поспілкуватися. "Ви повинні відмовитися освітлений", говорить Санчес. "Це важко, щоб зустріти людей, але це Байдуже" т турбуватися мені любов не приходить, тому що ви дивитеся на нього ". Санчес проводить більшу частину року подорожі: влітку в іспанських і французьких корида, а взимку в Латинській Америці. Її мати не любить дивитися Санчес бій, але йде на ринг, коли вона може. Якщо ні, вона чекає вдома поруч із телефоном. Її чоловік повинен був дзвонити три рази, щоб сказати, що їх дочка була поранена, в два рази злегка в ногу і один раз seriosly в шлунку. Після того як вона був поранений, єдине, Санчес думає про те, як швидко вона може повернутися на ринг. "Це пошкоджує вашу довіру", вона говорить ", але це також робить вас зрілим. Це просто непрофесійно травму. Ви не можете дозволити цьому статися". Санчес управляється Саймон справах, який говорить, "На даний момент немає межі, де вона може піти. Вона має менталітет чемпіона, а також мужність і техніку".

Результаты (украинский) 3:

Я це зробити десять разів просто отримати свої ноги в двері'.
Можливо у світі чоловічої професії, здавалося б досить дивно, якби Санчес не зустрічався проблеми. Але навіть якщо іспанська жінок виграв юридичні права на боротьбу на рівних з чоловіками биків в 1974 році, є ще матадори зустрінуться обличчям до як Jesulin de Ubrique які відмовляються боротися в однакові кільця як її. Санчес живе зі своєю родиною на Parla,Півдня "Реал". Її сім'я є все для того, щоб її і є основним підтримки в її житті. "Мої сестри не подобається кориди"вони навіть не дивитися з телевізора, а мама буде найщасливішу людину у світі, якщо я відмовилися. Але ми добре уживаються. Мама - подобається моя найкраща подруга". Коли Санчес не веде боротьбу вона має натисніть фітнес-рутиною-запущено,Відпрацювання в спортзал, і практикуючих з батьком у другій половині дня. На дев'ять вона є головна на вечерю, а також одинадцять вона в ліжку. Вона не пити, курити та поспілкуватися. "Вам доведеться відмовитися від з' ,- говорить Санчес. "Важко зустріти людей, але ніяким чином't хвилюватися мені любов не надходять через ви шукаєте". Санчес витрачає більшу частину року подорожі:Влітку в Іспанії та Франції bullfights і взимку в Латинській Америці. Маму не любить перегляду Санчес боротьби, але виходить на ринг коли вона може. Якщо ні, вона чекає на батьківщині поруч з телефону. Чоловікові довелося кільце тричі, щоб сказати, що їх дочка був травмований, двічі легенько у ногу і один раз поступає в шлунку. Після того, як вона має був поранений,Єдине, що Санчес думає про тому, наскільки швидко вона може повернутися на ринг. "Це шкодить вашу довіру", каже вона"він також дає змогу Взрослеешь. Це просто непрофесійних бути отримав травму. Ви не можете допустить". Санчес не вдалося Саймон випадків, який говорить", - на даний момент немає межі де вона може піти. Вона має чемпіона менталітет, а також мужність і техніка".