A WEEK IN THE AMAZON JUNGLE As I st

A WEEK IN THE AMAZON JUNGLE
As I stand atop the thirty-foot muddy bank of the Amazon River, I look across the tall grass towards a Bora tribal village. I am about to spend a life-changing week free from the complexity of city life. Down the narrow dirt path walks a young girl, no more than ten years old, stopping long enough to give me a look that shows innocent curiosity. Following her lead, an elderly lady leisurely walks by and greets me with a smile — her face covered in bright white powder from a recent healing ceremony.
Lifting the two large drums of water onto my shoulders, I hike towards the small wooden shelter that would be my home for the coming week. The rusty brown path radiated with intense heat, and the sweltering humidity made every touch of my clothing against the skin a reminder of how grubby I felt. The eleven-hour overnight riverboat journey, which had only ended hours earlier, had left a mark on me, both physically and emotionally. Seeing the lush, peaceful surroundings before me, the fears of not reaching our destination gradually fades from my immediate thoughts.
The wooden-slat hut rested upon stilts nearly four feet high, and provided a much-needed, although ineffective, barrier against the countless bugs and insects who would also call these tropical grounds their home.
The young family welcomed me into their home, standing together quietly, watching. Sharing no common language, I smiled and waited as Orlando stepped forward, speaking their native tongue.
Orlando, my guide, was an ex-commando who seemed to be comfortable in any unpleasant situation. With a machete always at his side, he was ready for anything, and was instrumental in escorting me well past my usual comfort zone.
Two days earlier, as I sat uncomfortably in Orlando’s pale green office, I was suddenly struck by his tough demeanour when he asked,
«For the next week, would you like me to bring my shotgun and we only eat what we hunt — maybe caimans and monkeys?»
The hut consisted of three open areas — a main room that was large enough for several hammocks and an eating table, a smaller room for a teenage girl with her daughters, and a walkway that connected to a cooking area that buzzed with activity. The roof was covered with tied palm leaves, allowing small hints of skylight (or rain) to stream down upon me. The large window gave my room a very airy feel, full of every imaginable irritating flying insect.
The air was fresh with the smell of wet grass after the daily thunder and downpour. A pair of blue iridescent Morpho butterflies chased each other past my window into the field. With more than ten feet of rainfall a year, the lush surroundings come as no surprise.
My hammock attached to a sturdy beam, I fell into the handmade webbing and searched for some essence of relaxation. Unfortunately, the salty sweat beading down my face and the constant swarm of tiny flesh-seeking flies negated any of the relaxation that a hammock in the shade might have offered.

Результаты (украинский) 1:

ТИЖДЕНЬ В ДЖУНГЛЯХ АМАЗОНКИ Я стою на вершині тридцять футів брудно березі річки Амазонки, я дивлюся на високій траві по відношенню до Bora племенной селі. Я збираюся витратити доленосне тиждень вільний від складності життя міста. Вниз вузькі бруд шлях прогулянки молода дівчина, не більш ніж десять років, зупиняючись досить довго, щоб дати мені подивитися, що показує невинних цікавість. Після її свинцю, Літня жінка неквапливої прогулянки по та зустрічає мене з посмішкою, її обличчя покриті яскравий білий порошок з останніх церемонія зцілення. Підйому двох великих барабанів води на мої плечі, я похід до невеликий дерев'яний житла, що було б моїм будинком на найближчі тижні. Іржавий коричневий шлях випромінюється з сильної спеки і sweltering вологість зробив кожного дотику мій одяг проти шкіри нагадуванням про те, як брудні я відчував, що. Одинадцять годинний овернайт riverboat подорож, яку тільки закінчилася за кілька годин раніше, покинули відмітку на мене, і фізично і емоційно. Бачачи пишною, спокійному оточенні переді мною, побоювання не досягнення нашої мети поступово затухає від мого негайного думки. Дерев'яну планку hut відпочивали на ходулях майже чотирьох футів у висоту і за умови, необхідного, хоча неефективно, бар'єр проти незліченних помилок і комах, який також назвав би це тропічні підстави їх будинку. Молода сім'я вітали мене в їх будинку, стояли разом спокійно, спостерігаючи. Обмін не спільну мову, посміхнувся і чекав, як Орландо ступив уперед, говорячи рідною мовою. Орландо, моє Керівництво було екс commando, які, здавалося комфортно в будь-який неприємні ситуації. З мачете завжди на його боці він був готовий до нічого і зіграв важливу роль у забезпеченні конвою мене далеко від мого звичайного комфортної зони. Двома днями раніше, коли я сидів тривожно в Орландо блідо-зеленого офісу, я раптом вразила його жорстким поведінка коли він запитав, «На наступному тижні, ви хотіли б мене довести мою дробовик і тільки ми їмо, що ми полювання — може бути caimans і мавпи?» Хатки складався з трьох відкритих майданчиків — головний зал, який був досить великий для декількох гамаки та послугами їжі таблиці, менше місця для підлітка з її дочки і доріжки, які підключені до приготування область, яка гудів з навантаженням. Даху була покрита зв'язали пальмовим листям, дозволяє невеликі підказки skylight (або дощ) потік вниз на мене. Велике вікно дав моїй кімнаті враження дуже додаткового простору, повний кожен мислимі дратує літаючих комах. Повітря була свіжа з запахом мокрій траві після щоденних грім і злива. Пара синій райдужні Морфо метеликів переслідували один одного повз мого вікна в поле. З більш ніж десятка футів опадів на рік пишну довколишню місцевість подиву. Гамаку, додається до міцним промінь, я впав в ручної роботи лямки і шукали деякі суть релаксації. На жаль, солоним потом бісероплетіння вниз моє обличчя і постійна рій крихітні плоті шукає мух заперечення будь-який з релаксації, які могли б запропонував гамаку у затінку.

Результаты (украинский) 2:

За тиждень в джунглях Амазонки
Коли я стою на вершині тридцять футів брудної березі річки Амазонки, я дивлюся по високій траві в бік Бора племінної селі. Я збираюся провести тиждень життя змінюється вільної від складності міського життя. Вниз по вузькій стежині йде молода дівчина, не більше ніж на десять років, зупиняючись досить довго, щоб дати мені подивитися, що показує безневинну цікавість. Після її свинцю, літня дама прогулянок по і вітає мене з посмішкою. - Її обличчя покрите в яскравий білий порошок з нещодавній церемонії зцілення
Підйом дві великі барабани води на моїх плечах, я пішки до невеличкої дерев'яної притулку, мій будинок протягом найближчого тижня. Рожевий коричневий шлях випромінюється, розпалившись, і виснажливої ​​вологості зробив кожен дотик мого одягу на шкірі нагадування про те, як я відчував, брудний. Одинадцять годин ночі річкову подорож, яке закінчилося лише кілька годин тому, залишив слід на мене, як фізично, так і емоційно. Побачивши пишні, мирне оточення, перш ніж мені, побоювання не досягнувши місця призначення поступово зникає з моїх безпосередніх думок.
Дерев'яна-ламелей хатина спочив на палях високих майже чотири фути, і за умови, такий необхідний, хоча неефективними, бар'єр проти незліченних помилки і комах, які також називають ці тропічні підстави свого будинку.
Молода сім'я вітали мене в свій будинок, стояли разом спокійно, спостерігаючи. Без загальних спільну мову, я посміхнувся і почекав, поки Орландо ступив уперед, кажучи рідною мовою.
Орландо, мій гід, був екс-спецназівець, який, здавалося, щоб бути зручним в будь-якої неприємної ситуації. З мачете завжди на його боці, він був готовий на все, і зіграв важливу роль у супроводі мене і повз моєї звичайної зони комфорту.
Двома днями раніше, коли я сидів ніяково в блідо-зеленому офісі Орландо, я був раптово вражений його жорсткої манери коли це Запитав він,
«За наступний тиждень, ви б хотіли, щоб я приніс свій дробовик і ми тільки з'їсти те, що ми полюємо - можливо каймани, мавпи?»
Хатина складалася з трьох відкритих майданчиках - основний зал, який був достатньо великим для декількох гамаках і таблиця їжі, менше місця для дівчинки-підлітка з дочками, і доріжки, що пов'язано з кухонною зоною, яка дзижчить з діяльністю. Дах був покритий пов'язаних пальмового листя, що дозволяє невеликі натяки просвіт (або дощу) потік вниз на мене. Велике вікно дав моїй кімнаті дуже просторий вигляд, повний всіх мислимих дратує летить комахи.
Повітря було свіже, із запахом мокрій траві після щоденного грім і злива. Пара синіх райдужних метеликів морфо переслідували один одного повз мого вікна в полі. З більш ніж десяти футів опадів у рік, пишні околиці, немає нічого дивного.
Мій гамак прикріплений до міцної балці, я впав у лямки ручний і шукали якийсь суті релаксації. На жаль, солоний піт бісером вниз моє обличчя і постійне рій крихітних тілесного шукає мух заперечується будь-яка релаксації, що гамак в тіні, можливо, запропонував.

Результаты (украинский) 3:

Тиждень в джунглях Амазонки
Петре, я виступаю живоначальной тридцять стопи каламутним банку Амазонки, я дивлюся на високій траві до Бора племінної села. Я про провести міняє життя тиждень безкоштовних від складності життя міста. По вузькій бруд шляхом прогулянки молода дівчина, не більше десяти років, зупинившись на досить довгий час віддавати мене, свідчить про безневинні цікавості. У зв'язку з поданням свинцю, що розчиняєтьсяЛітня пані неспішних прогулянок, і вітає мене з посмішкою на її обличчі вже будуть висвітлюватися в яскраво-білий порошок з останнього зцілення церемонії. Кратність підйому на дві великі барабани води на моїх плечах, я похід до маленьких дерев'яних притулок, буде моїм будинком на наступний тиждень. У коричневий шлях випромінювали з спеки,