INALIENABILITY OF HUMAN RIGHTS UNDE

INALIENABILITY OF HUMAN RIGHTS UNDER THE CONSTITUTION AND THE CIVIL CODE OF UKRAINE
The Constitution of Ukraine establishes that the rights and freedoms of an individual and their guarantees determine the essence of the spirit of the state. Unlike the slogan “The human being is for the state”, the Constitution of Ukraine states that “The state is for the human being”.And so the establishment and guarantee of human rights and freedoms is one of main duties of the state, and this is natural, as the human being, hisher life and health, honour and dignity, inviolability and security are recognized in Ukraine to be the highest social value (Article 3 of the Constitution of Ukraine).
About 30 per cent of the articles of the Fundamental law of Ukraine belong to the chapter “Human Rights and Freedoms and Duties of the Citizen of Ukraine”. It is worth recognizing that in the Constitution the very notion of human rights has been changed – from the rights given to himher by the state to the rights and freedoms that every individual is endowed with just by the fact of hisher birth and existence that makes human rights and freedoms inalienable and natural.
The bodies which guarantee the fundamental rights and freedoms stipulated by the Constitution are: the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Authorized Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine on Human Rights, the Cabinet of Ministers, and other bodies of central executive power, the Constitutional Court of Ukraine, offices of the Prosecutor General, courts, local power and local self governments, advocates offices and other law-enforcement bodies.
The Verkhovna Rada of Ukraine adopted the new Civil Code of Ukraine (2003), which came into force in 2004. The Civil Code is the second main law of the country after the Constitution. According to the norms of the new Civil Code, actions of the state executive bodies, bodies of local self government, other institutions, officials and high level civil servants which violate the personal non-property rights, should be considered as actions against the law.
The Civil Code gives the possibility for physical entities to defend their personal non-property rights, in case the latter are violated, indicating that these rights can be protected by all civil and legal means, as envisaged by the existing legislation.
Among others, the following personal non-property rights which provide for the social existence of the physical entity are mentioned: the right to have a name, right to respect, honour and dignity, right to individuality, right to personal life and its privacy, right to information, right to confidentiality of correspondences, right to a place of residence, right to inviolability of housing, right to freedom of movement, right to freedom of association into unions, right to peaceful meetings, etc.
The issue of human rights is one of the important ones in national legislation. Adherence to the same is an indicator of a state where there is rule of law, and democracy. Respect to every human being should be something natural, and human rights as inalienable should be considered fundamental of all values set forth by the Constitution and other laws of the state.

Результаты (украинский) 1:

INALIENABILITY ПРАВ ЛЮДИНИ КОНСТИТУЦІЯ І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИКонституції України встановлює права і свободи людини та їх гарантії визначають сутність дух держави. На відміну від гасло «людина – для держави», на Конституції України заявляє, що «держава – для людини". І тому створення і гарантії прав і свобод людини є однією з головних задач цивілізованого, і це природно, як людська істота, його життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні буде найвищою соціальною цінністю (3 статті Конституції України).Близько 30 відсотків від статті Основний Закон України належать до розділу "Права людини та свободи та обов'язки громадянина з України". Варто визнаючи, що в Конституції, що саме поняття прав людини була змінена – від приділяється himher державою, прав і свобод, що кожна людина наділена самим фактом його народження і існування, що робить права людини і свобод природних і невід'ємних їх прав.Органами, яка гарантує основні права та свободи Конституції є: Верховної Ради України, Президента, уповноваженого представника Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів та інших органах Центральної виконавчої влади, Конституційного суду України, з Генеральна прокуратура, суди, місцевої влади та місцевого самоврядування уряду офісів , адвокатів, офісів та інших правоохоронних органів.Верховна Рада України прийняла до нового Цивільного кодексу України (2003), яка вступила в силу в 2004 році. Цивільного кодексу є другий основний закон країни після Конституції. Згідно з приписами цивільного кодексу дій державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, офіційних осіб та високий рівень державних службовців, які порушують особисті немайнові права, повинні розглядатися як дії проти закону.Цивільного кодексу дає можливість фізичним особам захищати свої особисті немайнові права, у випадку, якщо порушуються останнього, із зазначенням, що ці права можуть бути захищені всі цивільно-правові засоби, як це передбачено чинним законодавством.Серед інших, згадані такі особисті немайнові права, котрі надають соціальні існування фізичною особою: право на ім'я, право на повагу, честь і гідність, право на індивідуальність, право на особисте життя і її особисте життя, право на інформацію, право на конфіденційність відповідностей, прямо до місця проживання, право на недоторканність житла, право на свободу пересування , право на свободу об'єднання в союзи, право мирних зборів, тощо. Питання про права людини є одним з найбільш важливі з них в національному законодавстві. Приєднання до того ж є показником стану там, де верховенства права і демократії. Поваги, щоб кожна людина має бути щось природне, та прав людини як невід'ємної слід вважати фундаментальним всіх значень, визначених Конституцією та іншими законами держави.

Результаты (украинский) 2:

Невідчужуваність прав людини при Конституцією і Цивільним кодексом України
Конституція України встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст духу держави. На відміну від гасла "людська істота для держави", Конституція України говорить, що "Держава для людини" .І тому створення і забезпечення прав і свобод людини є одним з основних обов'язків держави, і це природно, так як людська істота, hisher життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки визнаються в Україні буде найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
Близько 30 відсотків статей основний закон України належать до глави "права і свободи людини і обов'язки громадянина України". Варто врахувати, що в Конституції саме поняття прав людини було змінено - від прав, наданих himher державою прав і свобод, що кожна людина наділена просто за фактом hisher народження і існування, що робить людину . права і свободи є невідчужуваними та природні
органи, що гарантують основні права і свободи, передбачені Конституцією, є: Верховна Рада України, Президент України, уповноважений представник Верховної Ради України з прав людини, Кабінету міністрів , і інші органи центральної виконавчої влади, Конституційний Суд України, офіси Генпрокуратури, судів, місцева влада та органи місцевого самоврядування, виступає офісів та інших правоохоронних органів.
Верховна Рада України прийняла новий Цивільний кодекс Україна (2003), який вступив в силу в 2004 році Цивільний кодекс є другим основним законом країни після Конституції. Відповідно до норм нового Цивільного кодексу, дії державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, посадових осіб і державних службовців високого рівня, які порушують особисті немайнові права, слід розглядати як дії, спрямовані проти закону.
Цивільний кодекс дає можливість для фізичних осіб, щоб захистити свої особисті немайнові права, в разі якщо остання порушуються, вказуючи, що ці права можуть бути захищені всіма громадянськими і юридичними засобами, як це передбачено чинним законодавством.
Серед іншого, такі особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи згадуються: право мати ім'я, право на повагу, честь і гідність, право на індивідуальність, право на особисте життя та його особисте життя, право на інформацію, право на конфіденційність відповідностей, право на місце проживання, право на недоторканність житла, право на свободу пересування, право на свободу об'єднання у профспілки, право на мирні зібрання і т.д.
питання прав людини є одним з важливих ті в національному законодавстві. Дотримання ж, є показником стані, в якому є норма права, і демократія. Повага до кожної людини має бути щось природне, і права людини, як невід'ємне слід розглядати фундаментальні з усіх значень, встановлених Конституцією та іншими законами штату.

Результаты (украинский) 3:

Непорушності кордонів з прав людини за Конституцією та Цивільним кодексом УКРАЇНИ
Конституції України встановлює, що права і свободи особи та їх гарантує визначити суть дух держави. На відміну від слогана 'людина - це для держави, Конституції України говориться, що 'держава - для людини'.І так утвердження і забезпечення прав і свобод людини є одним з основних обов'язків глави держави, і це природно, оскільки людина, hisher життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (Стаття 3 Конституції України).
Близько 30 відсотків статей Основного закону України належить до розділу "прав і свобод людини і громадянина та обов'язки громадян України".Варто усвідомлюючи той факт, що в Конституції поняття прав людини було змінено - з правами, наданими до himher державою прав і свобод людини, що кожна людина має повноваження лише сам факт народження hisher та існування, що робить прав і свобод людини і громадянина невід'ємна і природно.
Органи, які гарантують основоположних прав і свобод людини і громадянина, передбачені Конституцією: Верховної Ради України, Президента України, уповноваженого представника Верховної Ради України з питань прав людини, Кабінету Міністрів, інших державних органів центральної виконавчої влади, Конституційного Суду України, представництва прокуратури, судів,Місцеві влади та органів місцевого самоврядування, адвокати та інших представництв правоохоронних органів.
Верховна Рада України ухвалила нової редакції Цивільного Кодексу України (2003), який набрав чинності у 2004 році. Цивільний кодекс є другим основним законом країни після ухвалення Конституції. Відповідно до норм Цивільного кодексу, дії державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,Інші установи, чиновники і високий рівень державних службовців, які порушують особистих немайнових прав, слід розглядати як дії проти закону.
Цивільний кодекс дає можливість для фізичних осіб, щоб відстояти свої особисті немайнові права, у випадку порушуються, вказуючи на те, що ці права захищені всіма цивільно-правових засобів,Як передбачено чинним законодавством.
серед інших, таких особистих немайнових прав, які можуть забезпечити соціальний існування фл зазначаються: право мати назву, право на повагу, честь і гідність, право індивідуальність, право особистого життя і конфіденційність, право на інформацію, право конфіденційність переписування,Право на місце проживання, право на недоторканність житла, права на свободу пересування, права на свободу об'єднання у міжбанківських об'єднаннях, права на мирні збори, тощо. Кратність питання захисту прав людини, є одним з найважливіших у вітчизняному законодавстві. Дотримання ж є індикатором стану, де є верховенство права та демократії.Повага до кожної людини має бути щось природне та прав людини як невід'ємної слід розглядати фундаментальних всіх цінностей, встановлених Конституцією та законами держави.