Norman Gortsby was sitting on a ben

Norman Gortsby was sitting on a bench hidden behind the bushes in Hyde Park. It was a warm May evening. The sun had already set and it was rather dark, but he could still make out the faces of the people who were walking past him and hear the sound of their voices. He was a philosopher, and liked sitting in the Park watching people whom he didn't know. While he was wondering who they were and where they were going, a young man came up to the bench, gave a quick look at him and threw himself down by his side. The newcomer was well-dressed and looked like a gentleman. His face was sad and he sighed deeply.
"You don't seem to be in a very good mood," said Norman. The young man was silent. He only looked at Norman again and there was an expression in his eyes that Norman didn't like.
"I really don't know how it all happened." he began at last, "but I've done the silliest thing that I've ever done in my life." He spoke in a low voice, almost in a whisper.
"Yes" said Norman coldly.
"I came to London this afternoon," the young man went on. "I had a meal at the hotel, sent a letter to my people, giving them the address and then went out to buy a piece of soap. They are supposed to give you soap at the hotel but it's always so bad that I decided to buy some for myself. I bought it, had a drink at a bar, and looked at the shops. When I wanted to go back to the hotel, I suddenly realized that I didn't remember its name or even what street it was in. Of course I can write to my people for the address, but they won't get my letter till tomorrow. The only shilling I had on me when I came out was spent on the soap and the drink and here I am with twopence in my pocket and nowhere to go for the night."
There was a pause after he told the story.
"I'm afraid you don't believe me," he added.
"Why not?" said Norman. "I did the same thing once in a foreign capital. So I can understand you very well."
"I'm glad you do," the young man said with a pleasant smile. "And now I must go. I hope by the time it gets quite dark I'll have found a man who'll believe me like you did, and will agree to lend me some money."
"Of course," said Norman slowly. "The weak point of your story is that you can't produce the soap."
The young man put his hand into his pocket and suddenly got up.
"I've lost it," he said angrily.
"It's too much to lose a hotel and a piece of soap on the same day," said Norman.
But the young man did not hear him. He was running away.
"It was a good idea to ask him about the soap, and so simple," Norman thought as he rose to go. But at that moment he noticed a small packet lying by the side of the bench. It could be nothing but a piece of soap, and it had evidently fallen out of the young man's coat pocket when he threw himself down on the bench. Turning red, Norman picked it up.
"I just can't allow him to go away like this," he thought, and started running after the young man.
"Stop!" cried Norman when he saw him at the Park gate. The young man obeyed.
"Here's your piece of soap," Norman said. "I found it under the bench. Don't lose it again, it's been a good friend to you. And here's a pound, if it can help you".
"Thanks," said the young man, and quickly put the money into his pocket.
"Here's my card with my address," continued Norman. "You can return the money any day this week."
The young man thanked him again and quickly went away.
"It's a good lesson to me," Norman thought, and went back to the Park.

Результаты (украинский) 1:

Норман Gortsby сидячи на лавці, приховані за кущі в Гайд-парку. Це був теплий вечір травня. Сонце зайшло вже і це було досить темна, але він все ще може виробляти на обличчях людей, які йшли повз нього і почути звуки їхніх голосів. Він був філософом і сподобалося, сидячи в Park дивляться люди, яких він не знав. Хоча він було цікаво, хто вони і де вони йшли, молода людина прийшла до лави, дав швидкий погляд на нього і сам кинув вниз на його боці. Новачка був добре одягнені і подивився як джентльмен. Його обличчя було сумно, і він глибоко зітхнув. "Ви не видається в дуже гарному настрої," сказав Норман. Юнак мовчав. Він тільки дивився на Норман знову, і було виразу в його очі, що Норман не подобається. "Я дійсно не знаю як це все відбувалося." він почав нарешті ", але я зробив дурне, що, що я коли-небудь робив в моєму житті". Він говорив у низький голос, майже пошепки. "Так", сказав Норман холодно. "Я прийшов до Лондона сьогодні вдень," юнак поїхав. "Я мав обід в готелі, направив лист до мого народу, даючи їм адресу а потім вийшов купити шматок мила. Вони повинні дати вам мило в готелі, але це завжди так погано, що я вирішив придбати деякі для себе. Я купив його, був улюбленим напоєм в барі і подивився на магазинів. Коли я захотів поїхати назад до готелю, я раптом зрозумів, що я не пам'ятаю її імені або навіть те, що вулиці, це було в. Звичайно, я можу написати до мого народу для адреси, але вони не отримають мій лист завтра. Єдиний шилінг, я мав на мене, коли я вийшов було витрачено на мило і пити і я тут з twopence в моєму кишені і нікуди іти на ніч. Була пауза після того, як він розповів історію. "Я боюся, що ви не вірите мені", додав він. "Чому б не?" сказав Норман. "Я зробив те ж саме, колись в іноземного капіталу. Тому я можу зрозуміти, ви дуже добре." "Я радий, що ви робите," молодий чоловік сказав, що з приємною посмішкою. ", І тепер я повинен йти. Я сподіваюся, коли вона стає дуже темно, я буду знайшов людиною, хто буде вірити мені, як ви зробили і будуть згодні надати мені деякі гроші". "Звичайно," сказав, що Норман повільно. "Слабке місце вашої розповіді є, що ви не може виробляти мило". Молодий чоловік кладе свою руку в кишеню і раптом встав. "Я втратив його", сказав він сердито. "Це занадто багато, щоб втратити готель і шматок мило в той же день," сказав Норман. But the young man did not hear him. He was running away. "It was a good idea to ask him about the soap, and so simple," Norman thought as he rose to go. But at that moment he noticed a small packet lying by the side of the bench. It could be nothing but a piece of soap, and it had evidently fallen out of the young man's coat pocket when he threw himself down on the bench. Turning red, Norman picked it up. "I just can't allow him to go away like this," he thought, and started running after the young man. "Stop!" cried Norman when he saw him at the Park gate. The young man obeyed. "Here's your piece of soap," Norman said. "I found it under the bench. Don't lose it again, it's been a good friend to you. And here's a pound, if it can help you". "Thanks," said the young man, and quickly put the money into his pocket. "Here's my card with my address," continued Norman. "You can return the money any day this week." The young man thanked him again and quickly went away. "It's a good lesson to me," Norman thought, and went back to the Park.

Результаты (украинский) 3:

Норман Gortsby сидів на лавці ховаються за кущами в Гайд-парку. Це був теплий може вечір. Сонце вже встановлено і було досить темними, але він все одно може зробити з обличчя людей, які йшли повз нього, і чути звук свої голоси. Він був філософом і сподобалася сидить в парку перегляду тих, кого він не знав.При цьому він роздумував, хто вони і звідки вони збиралися, молодий чоловік прийшов до лава, зиркнув на нього і кинувся на свою сторону. Новачка був добре одягненою і виглядала як джентльмен. Обличчя його було сумно і він важко зітхнув.
"Вам не здається дуже гарний настрій', - сказав Норман. Молодий чоловік мовчав.Він лише дивилася на норман знову було вираженням в його очах, Норманн не подобалося.
"Я дійсно не знаю, як все сталося'. Він почав на останньому місці, але я зробила найбезглуздіших саме головне, що я коли-небудь робив у моєму житті'. Він розмовляли стиха, майже пошепки.
"Так" - сказав Норман холодно.
"Я прийшов до Лондона з цього дня", юнак поїхав далі. "у мене з'явився їжі у готелі;Надіслати листа до мого народу, надаючи їм вирішувати, а потім пішов купувати шматок мила. Вони повинні давати вам мило в готелі, а це завжди настільки погано, що я вирішила купити за себе. Я купив його, випили за баром, і дивилася на точках. Коли я хотів повернутися до готелю, я раптом зрозумів, що я не пам'ятаю свою назву або навіть те, що вулиця в.