. And when she looked at the big pa

.
And when she looked at the big painting that dominated the end wall, the same thing happened. It would have affected her the same way whoever had painted it, because it was a masterpiece. What it showed was a middle-aged blak man, in a uniform with epaulettes and medals, in the act of falling on to the red-carpeted floor of a well furnished room. He'd been eating a meal, and on the table beside him was a plate of yellow soup. Beyond him, through the open door and at the open window, stood a crowd of people, watching.Some of them carried objects that helped you understand who they were.
And all that was important, but just as important was the strange discord of the particular red of the carpet and the particular yellow of the soup, so that you knew it was something significant, and you guessed the soup had been poisoned. And the way the dying man was isolated by the acid red from every other shape in the picture, so that it looked as if he were sinking out of sight in a pool of blood. And mainly what was important was the thing that was impossible to put into words: the arrangements of the shares on the canvas. There same elements put together differently would have been an interesting picture, but put together like this, they made Ginny catch her breath.
She began thinking of what her mother had wanted to say by the picture. Tell the story of the corrupt officer? Yes... But not mainly. What she had probably wanted to do was just to see what happened when she put that red and that yellow together. That was what could start it. Some little technical thing like that. And the shape of the man as he falls... Because there's no shadow, you can't see easily where he is in relation to the floor. He seems to be floating in space, almost. But at the same time on one could say that the picture wasn't technically correct. It was amazing, brilliant! Ginny felt a lump in her throat.

Результаты (украинский) 3:

.
І коли вона дивилася на великому фарбування, що панувала в кінці стіни, те ж саме сталося. Це позначилося б її так само, як хто намалювала, тому що вона була шедевр. Що це показав був середнього віку blak чоловік, в мундирі з погончики і медалями, в акті падіння на червоно-килимі з добре обладнаних кімнати. Він хотів було вживання їжі,І на столі біля нього було тарілку жовтого суп. За його словами, в рамках відкритих дверей і на розчинене вікно, стояв натовп людей, дивитесь.деякі з них були проведені об'єкти, які допомогли тобі зрозуміти, хто вони були.
І все, що було важливо, але так само, як важливо було дивно розбрат конкретного червоного килим, зокрема жовтий супу,Так, щоб ви знали, що було щось значне, і ви вже здогадалися суп отруїли. І до речі, помираючого був ізольований від інших червоний кислота форми, в зображення, тому що вона виглядала як потопаючої з погляду в калюжі крові. Що було важливим та головним чином було те, що неможливо було введено в слова: заходи акцій на полотні.Там же елементів разом узятих по-різному був би цікавий зображення, але разом узяті, вони зробили Джинні зловити її дихання.
Вона почала думати про те, що її мама хотіла сказати на зображення. Розповісти цю історію з корупційних офіцер? Так ... Але не в основному. Що вона вже напевно, хотілося не тільки для того, щоб побачити те, що сталося, коли вона поклала, червоний і жовтий разом.Що було те, що може почати. Деякі трохи технічного річ. Та форми людина, як він падає ... Тому що немає тіні, які не можна побачити легко де він по відношенню до підлоги. Він ніби плавають у просторі, майже. Але в той же час на одному можна було б сказати, що зображення не був технічно правильно. Це було вражаюче, досконалий! Джинні відчув комок у горлі її.