I looked out of the window again an

I looked out of the window again and then back to the clock. ‘Typical Helen!’ I thought to myself, wondering what excuse she would try this time. We had had this arrangement for a year now. We took it in turns to drive to work, stopping along the way to pick the other up. It saved petrol and was better for the environment, which was something that Helen claimed to care about, although I had seen her empty ashtray out of the car window more than once. For me, the main advantage was the stress reduction. If I could avoid battling the city centre traffic a few days a week, I’d put up with any amount of meaningless gossip along the way.
A car horn sounded and I looked up to see Helen waving from her car window and pointing at her watch as if to say, ‘Hurry up’. I’d deliberately sat down out of view and counted to thirty before picking up my jacket and bag and heading towards the car, locking the front door behind me.
‘Sorry, Vanessa!’ Helen called. ‘Justin just wouldn’t get ready for school this morning.’ If Helen’s excuses were to be believed, then Justin was the most difficult child imaginable. He also seemed to be the unluckiest, having suffered from half a dozen different minor illnesses in the last month alone. It was strange that he never seemed to have any problems on mornings when it was my turn to drive.
‘Never mind’, I replied, fastening a seat belt. ‘We should be okay’. Helen set off and we joined the rush hour traffic
‘Did you read the report?’ she asked me after a minute and nodded. ‘What did you think?’ I had been expecting the question, but still I hesitated for a moment. I couldn’t say what I really thought, which was that Helen would be lucky to keep her job because the report was very critical of her department. Helen glanced at me.
‘I know’, she said. It’s bad, isn’t it? I knew that Peterson was out to get me.’
Carl Peterson was the area manager. The report was the result of a month-long study of the company and we had all been asked to read it over the weekend. I understood why Helen didn’t get on with him. Both were determined to get to the top in the company. The difference was that where Helen had no idea how to deal with other people and spent her time finding ways of avoiding blame, Carl was a talented manager.
I’m sure that’s not the case, I said. ‘He’s just doing his job.’ Helen’s lips tightened.
‘Hmmm,’ she said. After a moment, she continued. ‘Look. I know I’m not perfect, but it’s not my fault. I......’
Just at the moment, a young child on a bicycle pulled out into the road in front of us. I shouted ‘Look out!’ and Helen slammed on the brakes and turned the wheel quickly. There was a crunch of metal as we hit the back of the car in front, which had stopped at the traffic lights. The boy glanced over his shoulder before quickly pedaling off. Stream began to rise from under the bonnet. Helen hit the steering wheel in anger and frustration.
‘You okay?’ I asked.
‘Yes, fine,’ she replied, and then I saw her expression change from anger to shock and she let her head fall forward onto the wheel. I followed where she had been looking and saw what she had seen. The driver of the other car had got out and was standing by car, looking at us with a fixed expression. It was Carl Peterson.

Результаты (украинский) 1:

Я подивився з вікна знову а потім назад на годинник. "Типовий Хелен!" Я подумав про себе, цікаво те, що привід вона б спробувати цей час. Ми мали це упорядкування вже протягом року. Ми взяли його в черзі, щоб дістатися до роботи, зупинки в дорозі, щоб забрати в інших. Він врятував бензин і був краще для навколишнього середовища, яке було те, що Хелен стверджував, що хвилює, хоча я бачив її порожніх попільнички з вікна автомобіля більше одного разу. Для мене основною перевагою стало зниження стресу. Якщо я міг уникнути, б'ючись трафіку центру міста кілька днів на тиждень, я б миритися з будь-якої кількості безглузді плітки в дорозі.Автомобіль Горн звучали і я подивився Хелен розмахуючи з її вікна автомобіля і вказуючи на ній годинник, як би сказати, 'Що покваптеся'. Я навмисно сів з видом і враховується до тридцяти перед підбираючи мою куртку та сумку і на порозі автомобіля, блокування вхідних дверей позаду мене."Вибачте, Ванесса!" Хелен називається. 'Джастін просто б не підготуватися до школи сьогодні вранці.' Якщо Хелен виправдань, щоб повірити, потім Джастін був найважчий дитини можна собі уявити. Він також здавалося нещасною, що перенесли півдюжини різних неповнолітніх захворювань минулого місяця поодинці. Це було дивно, що він ніколи не здавалося будь-яких проблем на вранці, коли настала моя черга на диск.'Неважливо', я відповів: кріплення ременів безпеки. 'Ми повинні нормально.' Хелен вирушили і ми приєдналися годину пік трафіку'Ви читали звіт?' вона запитала мене після хвилину і кивнув. "Що ви думаєте?" Я очікував питання, але до цих пір я вагався, на хвилину. Я не міг сказати, що я дійсно думала, що що Хелен буде щасливий, щоб тримати її роботу, тому що доповідь була дуже критично її відділення. Хелен подивився на мене."Я знаю", сказала вона. Це погано, чи не так? Я знав, що Петерсона на отримати мене. "Carl Петерсон був диспетчер області. Звіт був результат місячного дослідження компанії, і ми все, що було запропоновано читати його в минулі вихідні. Я зрозумів, чому Хелен не ладити з ним. Обидва були визначені, щоб дістатися до вершини в компанії. Різниця було, що де Хелен не знав, як боротися з іншими людьми і витратили свій час пошуку способів уникнути провини, Carl талановитим керівником.Я впевнений, що це не так, я сказав. "Він просто робить свою роботу". Хелен губи посиленою."Хм," сказала вона. Через хвилину вона продовжувала. "Подивіться. Я знаю, я не є ідеальним, але це не моя вина. I......’Просто на даний момент молодий дитини на велосипеді витягнув на дорогу перед нами. Я кричав, "Бережися!" і Хелен зачинив по гальмах і швидко повернувся колесо. Був криза метал як ми потрапили в задній частині автомобіля в передній, який зупинився на світлофори. Хлопчик глянув через плече перед швидко педалювання. Потік почали рости з-під капотом. Хелен хіт рульове колесо в гніву й розчарування."Ти добре?" Я запитав."Так, штраф," вона відповіла, я побачив її вираження, змінити гнів на ударних і вона дозволить голову падають вперед на колесі. Я пішов, де вона шукала і побачив, що вона бачила. Водієм іншого автомобіля був дістав і стояв на автомобілі, дивлячись на нас з фіксованим виразом. Це було Carl Петерсон.

Результаты (украинский) 2:

Я знову подивився, а потім з вікна назад в годинник. "Типовий Хелен! Я подумав, цікаво, що виправдання вона намагатиметься цього разу. Ми мали цю домовленість на рік в даний час. Ми взяли його по черзі, щоб їздити на роботу, зупиняючись по дорозі, щоб вибрати одного. Це врятувало бензин і краще для навколишнього середовища, який був чимось, що Олена стверджував, хвилює, хоча я бачив її порожньою попільничку з вікна автомобіля більш ніж один раз. Для мене головна перевага було зниження стресу. Якби я міг уникнути бореться транспорту в центрі міста кілька днів на тиждень, я б миритися з будь-якою кількістю безглуздих плітки по дорозі.
Автомобіль ріжок, і я подивився вгору, щоб побачити Хелен розмахуючи з вікна своєї машини і, вказуючи на неї дивитися, як якби сказати, "Поспішайте". Я навмисно сіли поза увагою і дорахував до тридцяти, перш ніж збирання куртку і сумку і прямуючи до машини, блокування двері позаду мене.
"На жаль, Ванесса! Хелен називається. "Джастін просто не зібратися в школу вранці. Якщо виправдань Хелен були вірити, то Джастін був найважчим дитиною можна собі уявити. Він також, здавалося, невдачливий, потрапив від півдюжини різних незначних захворювань минулого місяця в поодинці. Це було дивно, що він, здавалося, не було ніяких проблем на ранок, коли це була моя черга їхати.
"Нічого", я відповів, кріплення ременя. "Ми повинні бути в порядку. Хелен вирушили і ми приєдналися годину пік
"Ви читали звіт? вона запитала мене через хвилину і кивнув. 'Що ти думав?' Я очікував це питання, але все-таки я вагався на мить. Я не міг сказати, що я дійсно думав ,, що було, що Олена буде пощастило, щоб тримати її роботу, тому що доповідь була дуже критично її відділі. Хелен подивилася на мене.
"Я знаю", сказала вона. Це погано, чи не так? Я знав, що Петерсон був, щоб отримати мене.
Карл Петерсон був менеджер по. У доповіді був результат місячного дослідження компанії, і ми всі просили прочитати його в минулі вихідні. Я зрозумів, чому Олена не потрапити в на з ним. Обидва були повні рішучості дістатися до вершини в компанії. Різниця в тому, що, де Хелен поняття не мав, як боротися з іншими людьми і провів свій час знайти способи уникнути провину, Карл був талановитим менеджером.
Я впевнений, що це не той випадок, сказав я. "Він просто робить свою роботу. Губи Елен затягнуті.
"Хм," сказала вона. Через деякий час, вона продовжувала. "Подивіться. Я знаю, що я не ідеальна, але це не моя вина. Я ......
"Просто на даний момент, маленька дитина на велосипеді витягнув на дорогу перед нами. Я кричав «Бережися!» і Хелен вдарив по гальмах і вивернув кермо швидко. Був хрест металу, як ми потрапили в задній частині автомобіля попереду, який зупинився на світлофорі. Хлопчик озирнувся через плече, перш ніж швидко крутити педалі с. Потік почали рости з-під капота. Хелен вдарив рульове колесо в гнів і розчарування.
"Ти в порядку?" Запитав я.
"Так, добре," відповіла вона, і тут я побачив її зміна експресії від гніву до ударів і вона впустила голову вперед на колесо. Я пішов, де вона шукала і побачив, що вона бачила. Водій іншого автомобіля отримав, і стояв на машині, дивлячись на нас з фіксованою вираження. Це був Карл Петерсон.

Результаты (украинский) 3:

Я дивився у вікно ще раз, а потім повернутися до цілодобово. 'Типові Олена!' Я думала про себе, не розуміючи, що привід вона постарається цього разу. Ми мали цю організацію на рік. Ми взяли по черзі їдете на роботу, зупинившись на шляху до підібрати інших. Вона врятувала бензином, краще для навколишнього середовища, яке було те, що Ленке претендували на турботу про,Хоча я побачила її порожні пивні бокали з вікна автомобіля більше, ніж один раз. Для мене, головна перевага була у зниження стресу. Якщо б я могла б уникнути боротьбі з центру міста руху за кілька днів на тиждень, я б хотів поставити на будь-яку суму безглуздо плітки на шляху.
автомобіль звуковий сигнал звучить, я підняла очі побачити Олена відмахнувшись від неї вікно машини і вказує на неї дивитися, як якщо сказати, 'поспішай'.Я хотів би навмисно сів поза увагою і зарахований до тридцяти перед прискорюється мій піджак, сумка і прямує до автомобіля, блокування перед дверима.
'Вибачте, Ванесса!' Олена зателефонувала. 'Джастін просто не готові до школи цього ранку.' Якщо Олена - відмовки були, то Джастін був найбільш складним дитини. Також він начебто на unluckiest,Що постраждали від півтора десятка різних дрібних хвороб в останній місяць поодинці. Це було дивно, що він ніколи не здавалося, що коли-небудь проблеми з травленням було свою чергу на диску.
'нічого', відповіла я, кріплення на ремінь безпеки. 'Ми повинні бути добре". Олена і ми приєдналися до години пік рух
'Ти читав у звіті?' вона попросила мене через хвилину і кивнули. 'Що ж ви думаєте?' Я давно вже очікувало на питання, але все-таки я дуже вагався на мить. Я не можу сказати, що я тоді подумав, що було те, що Ленке пощастить її роботу, тому що звіт був дуже критично її. Олена глянула на мене.
'Я знаю', - сказала вона. Це погано, чи не так? Я знала, що співробітник був змусити мене. '
Carl Петерсон був менеджер.Доповідь була результатом на місяць-давно дослідження компанії і ми були просила читати її на вихідні. Я зрозуміла, чому Олена не потрапити на нього. Обидва були визначені дістатися до верхньої в компанії. Різниця полягає в тому, що де Олені довелося не мають уявлення про те, як поводитися з іншими людьми і провів в ній часу на пошук шляхів уникнення провину, об'єктив Carl був талановитий керівник.
Я впевнений, що це не той випадок, я сказав. 'Він просто роблять свою роботу"' Олена губи стиснулись.
'Ммм ... від", - сказала вона. Через мить, вона триває. 'Дивитися. Я не ідеальний, але це не моя вина. I. ..... '
саме в той момент, молодий дитини на велосипеді вирвався на дорозі попереду на нас. Крикнули 'Я дивлюся!' і Олени натиснули на гальма і перетворився на колеса швидко.Була криза з металу, що ми попали у задній частині машини в фронту, що зупинилася на світлофори. Хлопчик глянув на плечі перед швидко pedaling. Струмок почав зростати з-під капотом. Олена потрапив до керма гнів і роздратування.
'ви добре?' Я спитала я.
'Так, чудово"' вона відповіла,І тоді, я побачив її слова зміни від злості до ударів і вона нехай її головою падіння вперед на ці колеса. Я пішла куди вона була вигляд і побачив, що вона бачила. Водій інших автомобільних отримав і стояв на автомобіль, дивляться на нас з фіксованою вираз. Це була об'єктив Carl Петерсон.