Incinerators and landfills are both

Incinerators and landfills are both attempts to answer the question, “what do we do with waste?” Over the last century, governments have invested billions of dollars in increasingly sophisticated technologies in the vain hope of making waste disappear. Yet neither incinerators nor landfills truly dispose of waste; each creates significant, hazardous byproducts and generates additional waste streams that require further management. This is because waste, like all matter, can never truly be destroyed. The current paradigm of waste management attempts to impose a linear production model on a cyclical ecosystem.
In the linear model of the human economy, materials are first extracted from nature, then processed into goods, then consumed, and finally discarded. The challenge, therefore, is not merely to find a new method of dealing with waste, but to completely change the manner in which materials flow through human society. At the same time, human discards must be fed back into the economy in ways that reduce the pressure on natural resources. At that point, they are no longer wastes, but resources.
Alternative approaches must begin by questioning the fundamental assumptions of traditional waste management. These include the ever increasing quantity of waste generated, the mixing of disparate materials in the waste stream, and failure of much industrial design to take wastes properly into account. Waste generation is often projected to increase without limit for the foreseeable future. But it should be obvious that waste – and therefore resource consumption – cannot grow infinitely on a finite planet.
Waste management must therefore be replaced by materials management: creating a closed loop economy that neither generates significant wastes nor consumes resources beyond their replacement rate. In order to achieve this closed-loop economy, true waste (material that is of no use and must be disposed) must be differentiated from discards: materials that are of no further use to their present owner but are still a resource to be fed back into the economy. This means an end to the mixed waste stream. When discards are mixed, they become useless and appear to require large-scale disposal technologies to manage them.
Currently, waste management is treated as wholly unrelated to an econo- my’s production and consumption patterns. Governments collect and manage most waste while private firms and consumers produce it. As a result, private businesses shift a significant portion of their costs onto society as a whole by not taking responsibility for their waste streams and by manufacturing products that cannot readily be recycled. Even when producers do have responsibility for their wastes, such as process wastes from a factory, they rarely pay the full cost of managing them. Incineration and landfilling merely transfer the problem to other populations and future generations. Large-scale industrial redesign is needed to eliminate wastes that result from production and change products so that they may be recycled.
Ultimately, an effective program for dealing with waste is more about materials management than about technology. Although the details vary consi- derably, three principles are the key to solving the waste problem: prevention / minimization, waste stream segregation and industrial redesign.

Результаты (украинский) 1:

Для спалювання і звалища є обох спроби відповіді на питання «що ж нам робити з відходів?» Протягом минулого століття, уряди вклали мільярди доларів у дедалі більш складним технологіям в марній надії рішень відходів зникають. Ще не для спалювання не звалищ по-справжньому видалення відходів; Кожен створює значні, небезпечні побічні продукти і генерує додатковий відходів потоки, які вимагають подальшого управління. Це тому, що відходів, як і всі питання, дійсно ніколи не може бути знищений. Поточний парадигма управління відходами спроби нав'язати лінійного виробництва модель на циклічних екосистеми.В лінійній моделі людини економіки матеріали спочатку витягнуті з природою, то переробляється в товари, то споживається і нарешті відкидається. Виклик, тому є не просто знайти новий спосіб боротьби з відходів, але повністю змінити спосіб, в якому матеріали текти через людського суспільства. В той же час людського викид повинні враховувати в економіці, таким чином, щоб зменшити тиск на природні ресурси. В той момент вони більше не є відходами, але ресурси.Альтернативні підходи має починатися під сумнів фундаментальні положення з традиційними побутовими відходами. Серед них постійно збільшується кількість відходів, змішування різнорідних матеріалів в потік відходів і нездатність багато промислового дизайну взяти відходів належним чином до уваги. Відходів часто прогнозами, збільшення без обмеження в доступному для огляду майбутньому. Але очевидно, що відходів – і, отже, споживання ресурсів – не може рости нескінченно на кінцевій планети.Управління відходами тому необхідно буде замінений на управління матеріальними: створення замкнутого контуру економіки, яка не генерує значні відходи не споживає ресурсів за межами їх заміни ставки. Для того, щоб досягти цього замкнутої економіки, правда відходів (матеріал, який має сенсу і повинні бути утилізовані) необхідно диференціювати від викид: матеріали, які є ні подальшого використання їх власнику присутня, але як і раніше ресурс, щоб годувати назад в економіку. Це означає, що покласти край змішаний потік відходів. При змішуванні викид, вони стають марними і видається, вимагають великомасштабних розпорядженні технологій керувати ними.В даний час управління відходами розглядається як повністю не пов'язаних econo - мій, моделі виробництва та споживання. Уряди збирати й керувати більшість відходів при приватних фірм і споживачі виробляти його. Як наслідок, приватного бізнесу перекласти значну частину своїх витрат на суспільство в цілому, не беручи відповідальність за свої відходи потоків та їх окремих продуктів, які легко не можуть бути перероблені. Навіть коли виробників несуть відповідальність за свої відходи, такі, як процес з заводу відходів, вони рідко платити повну вартість управління ними. Спалювання і сміттєзвалищ просто передача проблема інших груп населення і майбутніх поколінь. Великомасштабних промислових редизайн необхідні для ліквідації відходів, які є результатом виробництва і змінити продукти, так що вони можуть бути перероблені.Врешті-решт, ефективна програма для боротьби з відходів це більше про матеріали управління, ніж про технології. Хоча деталі відрізняються істотно більш високі - derably, три принципи є ключем до розв'язання проблеми відходів: попередження / мінімізації відходів stream сегрегації і промислових редизайн.

Результаты (украинский) 3:

Сміттєспалювальних заводів і полігонів обидві спроби дати відповідь на запитання 'що робити з відходами?' протягом минулого століття, уряди вже вклали мільярди доларів в дедалі більш розвинутою технологій в марні сподівання на виготовлення відходів зникають. Але ні сміттєспалювальних заводів ні полігонів по справжньому утилізації відходів; кожен створює значні,Нормований пресований циліндричний небезпечних відходів та створює додаткові потоків, які вимагають подальшого управління. Тому що це відходів, як і всі питання, по-справжньому не може бути зруйновані. Нинішній парадигми управління відходами спроби нав'язати лінійна модель виробництва на циклічного екосистемі.
в лінійна модель людської економіки, матеріали, які першими екстрагувати від природи, то переробляється на товари,