I took the young Irish setter for a

I took the young Irish setter for a little walk up the road and along a frozen creek, but it was difficult to stand or walk on the glassy surface and the red dog slipped and slithered and I fell twice, hard, once dropping my gun and having it slide over the ice.
We flushed a covey of quail under a high clay bank with overhanging brush and I killed two as they went out of sight over the top of the bank. Some of the covey lit in trees, but most of them scattered into brush piles and it was necessary to jump on the ice-coated mounds of brush several times before they would flush. Coming out while you were poised unsteadily on the icy, springy brush they made difficult shooting and I killed two, missed five, and started back pleased to have found a covey so close to the house and happy there were so many left to find on another day.
At the house they said the boy had refused to let anyone into the room.
"You can't come in, " he said. "You mustn't get what I have. "
I went up to him and found him in exactly the position I had left him, white-faced, but with the tops of his cheeks flushed by the fever, staring still, as he had stared, at the foot of the bed.
I took his temperature.
"What is it?"
"Something like a hundred, " I said. It was one hundred and two and four tenths.
"It was a hundred and two, " he said.
"Who said so?"
"The doctor."
"Your temperature is all right, " I said. "It's nothing to worry about. "
"I don't worry," he said, "but I can't keep from thinking."
"Don't think, " I said. "Just take it easy. "
"I'm taking it easy, " he said and looked straight ahead. He was evidently holding tight onto himself about something.
"Take this with water. "
"Do you think it will do any good?"
"Of course it will."
I sat down and opened the Pirate book and commenced to read, but I could see he was not following, so I stopped.
"About what time do you think I'm going to die?" he asked.
"What?"
"About how long will it be before I die?"
"You aren't going to die. What's the matter with you?"
"Oh, yes, I am. I heard him say a hundred and two. "
"People don't die with afever of one hundred and two. That's a silly way to talk."
"I know they do. At school in France the boys told me you can't live with forty-four degrees. I've
got a hundred and two. "
He had been waiting to die all day, ever since nine o'clock in the morning.
"You poor Schatz, " I said. "Poor old Schatz. It's like miles and kilometers. You aren't going to die. That's a different thermometer. On that thermometer thirty-seven is normal. On this kind it's ninety-eight. "
Absolutely," I said. "It’s like miles and kilometres we make when we do seventy in the car?"
"Are you sure?"
"Oh," he said.
But his gate at the foot of the bed relaxed slowly. The hold over himself relaxed too, finally , and
the next day it was very slack and he cried very easily at little things that were of no importance.

Результаты (украинский) 1:

Я взяв молодих ірландський сетер для трохи погуляв по дорозі і вздовж заморожених крик, але було важко стояти або ходити на поверхні склоподібного і Червона собака послизнувся і з'їхав і я впав двічі, тверді, після того, як знижується рушницю і, то ковзати по льоду.Ми flushed Кові перепелині під високим глини банку з нависаючими пензля і я вбив два, коли вони йшли з уваги на верхню частину банку. Деякі з Кові запалюються у дерев, але більшість з них розсіюється на пензель паль і довелося стрибати на ice покриттям кургани пензля кілька разів, перш ніж вони будуть заподлицо. Виходячи на той час, як ви були готові твердо на icy, пружний пензля, вони зробили важко зйомки і я вбили двох, пропустив п'ять і почав назад із задоволенням знайшов на Кові так близько до будинку і щасливі, там було так багато ліворуч, щоб знайти інший день.У домі говорили, що хлопчик відмовився дозволяйте нікому в кімнату."Ви не можете бувають," сказав він." Ви не повинні отримати на те, що я. "Я підійшов до нього і знайшов його в точно позиції, я залишив його, white-faced, але з вершини щоки flushed лихоманка, як і раніше, дивлячись, як він мав дивився на ногах ліжка.Я взяв його температура."Що це?""Щось на зразок"сто, я сказав. Це було триста і два і чотири десятої."Це була сто два", сказав він."Хто так сказав?" «Лікар».«Перевіряйте температуру все в порядку ", я сказав.» Його нема про що турбуватися. ""Я не хвилюйтеся," він сказав, що ", але я не можу тримати від мислення"."Не думаю, я сказав." Просто відпочити. ""Я беру це легко," він сказав і подивився вперед. Очевидно він тримав міцно на себе про щось."Прийняти це з водою"."Ви думаєте, вона буде робити нічого хорошого?""Звичайно, буде."Я сів і розкрита книга пірата і почалося читання, але я бачив, він не після, тому я зупинився."Про те, що час ви думаєте я збираюся померти?" запитав він."Що?""Про те, як довго це буде перед тим, як я помру?""Ви не збираєтеся помирати. Що таке з тобою?""Ах, так, я. Я чув, що він говорив: сто два. ""Люди не вмирають з afever сто два. Це нерозумно так говорити." "Я знаю, що вони роблять. У школі у Франції хлопчики сказав мені, ви не можете жити з сорока чотирьох градусів. Я ' VEотримав сто два. "Він чекав померти весь день, з тих пір дев'ять годин ранку."Ви бідні Schatz," я сказав". Бідні старі Schatz. Це як км а кілометрів. Ви не збираєтеся помирати. Які є різні термометр. На що термометр тридцять сім є нормальним. На такому це дев'яносто вісім. " Безумовно,"я сказав. "Це як км і кілометрів, ми переконайтеся, коли ми робимо сімдесят в машині?""Ви впевнені?""О," сказав він.Але його воріт, біля підніжжя ліжка повільно розслабився. Провести через себе в розслабленому стані, нарешті, іна наступний день він був дуже млявий і він плакав дуже легко на дрібниці, які були не має значення.

Результаты (украинский) 3:

Брав молодих ірландських нормувальника для трошки ходити до дороги і разом із замороженим" ("Dawson's Creek"), але важко було підставку або ходити по скляний поверхні і червоний собака послизнувся і slithered і я впала в два рази, жорсткий, раз 935 мій пістолет і маючи попадали на льоду.
Ми з'янцем на кові перепелині під високим глини банку з виносом щіткою і я вбив двох як вони вийшли з прицілом на верхній банку. Деякі кові запалили на деревах, але більшість з них були розкидані в щітку паль й треба було переходити на льоду покриттям могильників щітку в кілька разів, перш ніж вони будуть зарум'яниться. Вийшовши під час були досить нестабільно внаслідок терористичних 12 зважується на обледенілих,Щітка пружними вони важким зйомки та я вбив двох, пропустив 5 і почав ще з радістю знайшли кові так близько до будинку і щасливим було стільки ліворуч, щоб знайти на інший день.
у будинку в них говорить хлопчик відмовився підпускають до кімнати.
"не прийде в ', - сказав він. "Ви не повинні отримати те, що я. '
Я підійшов до нього і знайшов його в саме положення I покинув, біло-зіткнулися, але з топіки його на щоках рум'янцем на нервовому збудженні, втупившись все ж, як у нього вдивлялася, біля підніжжя ліжка.
брала його температури.
"Що це таке?'
"щось на зразок ста ', сказала я. Це був сто 2 і 4 десятих.
"це сто дві ', - сказав він.
'Хто сказав так?"
'лікар".
'Ваша температури все гаразд, " сказала я. "Це нічого страшного. '
"Я не хвилюйтеся", сказав він, "але, я не можу йти від думок".
"не думаю ', сказала я. "Просто take it easy. '
"Я легко ', - сказав він і дивилася прямо вперед. Він, очевидно, була горнулась на себе щось.
"скористатися цією водою. '
", на вашу думку, то користі?"
"звичайно це будуть".
Я сіла і відкрив піратський книги й розпочав читати, але я зміг побачити, що не такий, так що я зупинилася.
"Про те, коли ви думаєте, я збираюся вмирати?" - запитує він.
"?"
"Про те, як довго буде перед я помру?"
"ви не збираюся вмирати. У чому ж справа з вами?"
"Ах, так, я. Я чув, що сто дві. '
"Люди не померти з afever сто і два.Це нерозумно спосіб говорити'.
'Я знаю, що вони роблять. В школі у Франції хлопці казав, що ви не можете жити з сорок чотири ступені. Я
отримав сто дві. '
він чекав померти весь день, коли-небудь з дев'ятої ранку.
"Ви погано Шац ', сказала я. 'Бідні старі Шац. Це наче милі і кілометрів. Ви не збираюся вмирати. Це вже інший термометр.