Oliver glanced at his watch. There

Oliver glanced at his watch. There were ten minutes left until the supermarket closed and he was rushing round, quickly dropping things he needed for the weekend into his trolley. He hadn’t been in his own flat long and now his mother had invited herself for dinner the following day. He really wanted to impress her with his ability to cope on his own, but he knew that the usual critical comments would soon appear if everything wasn’t perfect. He hoped that the three days he’d spent cleaning the place from top to bottom wouldn’t be wasted, and he’d even gone so far as painting the front door. His mother wouldn’t notice that, though, of course. What she would notice was the dust on top of the pictures, or the old sofa, or one of a thousand other things that Oliver had forgotten about. Still, he was determined to give her a good meal, and maybe that would put her in a slightly better mood than usual.

He checked his shopping list again and bent over to look through his trolley. He mentally ticked off the items and then realised that he still needed eggs. As he straightened up to set off towards the dairy section, there was an enormous collision, a clatter of tins and a loud shriek of pain. When Oliver had recovered his balance, he saw an attractive woman of about nineteen on her knees, putting tins and vegetables back into a handheld basket.

‘Why don’t you watch where you’re going?’ she snapped at him over her shoulder. ‘Some people just have no manners. Honestly … ‘

‘Er … sorry,’ stammered Oliver. ‘Let me help you.’ He began to pick tins up. ‘It really wasn’t my fault, though, you know. I was just … ‘The girl grabbed a tin of tuna from his hands.

‘Never mind,’ she said, her basket now full, and she strode off down the aisle without looking back. Oliver watched her go and sighed. He never seemed to have much luck with girls. Maybe that was just what he needed to show his mother how grown up he was. He turned back to his own trolley and began to push it. Maybe if she came to dinner and he introduced her to an intelligent, charming young woman then she would stop calling him every day to check he was okay. As Oliver thought about this possibility, something caught his eye and he stopped his trolley. There was a red leather purse on top of his shopping. It must have come out of the girl’s basket and landed in his trolley. Oliver quickly glanced around, looking for the girl. She wouldn’t be able to pay for her shopping. He picked up the purse, left his trolley and sprinted towards the line of checkouts.

When he got there, he scanned the lines of customers waiting to pay. There were about a dozen queues, but Oliver couldn’t see the girl in any of them. Thinking that she must still be shopping somewhere in the supermarket, Oliver turned to go and find her when he suddenly heard a familiar voice at the front of the queue next to him.

‘I’m sure I had it here a minute ago. I want to speak to the manager. I think it’s been stolen. It must be someone in this supermarket because I know … ‘

She stopped as she realised that Oliver was standing next to her, holding her purse out towards her.

‘Lost something?’ Oliver asked.

The girl smiled, then recognised Oliver and frowned, before her expression softened again and she took the purse with a faint smile on her lips.

‘Thanks,’ she said quietly.

Результаты (украинский) 1:

Олівер подивився на годинник. Було десять хвилин залишилося, поки закриті супермаркеті, і він був rushing круглі, швидко скидаючи речей, які йому необхідно на вихідні в його візку. Не був у його власними плоских Лонг і тепер його мати запропонував себе на обід на наступний день. Він дійсно хотів справити на неї враження з його здібності, щоб впоратися самостійно, але він знав, що звичайні критичні зауваження найближчим часом здавалося б якби все було ідеально. Він сподівається, що б не даремно три дні, він провів прибирання місця від верху до низу, і він навіть пішов так далеко, як живопис передні двері. Його мати не буде помітити, що, хоча, звичайно. Те, що вона б повідомлення не пилу на вершині фотографії, або старі диван або один з тисячі інших речей, які Олівер забула про. Тим не менш, він був сповнений рішучості дати їй смачно поїсти, а може бути, що б покласти її в трохи краще настрої, ніж зазвичай.Він перевірив його список покупок знову і залишає за собою право переглядати його візку. Він розумово відраховувати елементів і потім зрозумів, що він як і раніше необхідні яйця. Як він не розпрямиться відтінити по відношенню до молочної розділ, там був величезний зіткнення, брязкіт банки і голосно shriek біль. Коли Олівер одужали рівновагу, він побачив приваблива жінка з про дев'ятнадцять на коліна, покласти банки і овочі назад в портативні кошик."Чому б вам не дивитися де ви збираєтесь?" вона клацнув на нього через плече. "Деякі люди просто мають не манери. Чесно... ‘' Er.. на жаль,' пробурмотів Олівер. 'Дозвольте мені допомогти вам'. Він почав підібрати банки. "Це дійсно не моя вина, хоча, ви знаєте. Я був просто... ' Дівчина схопив банку тунця з його рук."Неважливо," сказала вона, її зараз повним кошиком і вона увійшов по проходу не оглядаючись. Олівер дивився їй піти і зітхнув. Він ніколи не здавалося багато удачі з дівчатами. Може, просто, що йому потрібно показати його мати як виросли до він був. Він повернувся до його власні візки і почав підштовхнути його. Може бути якщо вона прийшла до обіду, і він познайомив її з розумними, чарівний молода жінка потім вона зупиниться називаючи його кожен день, щоб перевірити, що він був добре. Як Олівер думав про таку можливість, те, що привернуло його увагу, і він зупинив його візку. Існував червоними шкіряними гаманець на вершині його покупки. Це повинні вийти з дівчини кошик і приземлився в його візку. Олівер швидко озирнувся, дивлячись на дівчину. Вона не зможе платити за її покупки. Він підняв гаманець, залишив його візку і добіг до лінії касах.Коли він потрапив туди, він відскановані лінії очікування платити клієнтів. Там було близько десятка черг, але Олівер не міг бачити дівчину в будь-якому з них. Думаючи, що вона має ще можна пройтися по магазинах десь в супермаркеті, Олівер звернувся до йти і знайти її, коли він раптом почув знайомий голос в передній частині черги поруч з ним."Я впевнений, що це тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером. Я думаю, що вона була украдена. Він повинен бути хтось в цьому супермаркеті, тому що я знаю... ‘Вона зупинилася, як вона зрозуміла, що Олівер стояв поруч з нею, простягаючи сумочці по відношенню до їй."Втрачені щось?" Олівер запитав.Дівчина посміхнувся, потім визнали Олівер і нахмурився, перш ніж її вираження пом'якшив знову, і вона взяла гаманець з слабкі усмішки на губи."Спасибі", сказала вона тихо.

Результаты (украинский) 3:

Олівер%20глянув%20о 20%його%20дивитися.%20там%20були%2010%20хв.%20залишив%20до 20% у 20% супермаркет%20закритий%20а%20він%20був%20мчать%20тур,%20швидко%20 935%20речі%20він%20потрібні%20для%20в%20вихідні%20в 20-20%його 20 тролейбус.%20Він%20hadn%E2%80%99т%20б%20в 20-20%свого власного 20%20плаский%20довго%20а%20зараз%20його%20матері%20мали%20запросив%20сама%20для%20Обід%20в%20наступні%20 день.%20Він%20дійсно%20хотіли%20до 20% вразити%20її%20з%20його%20здатність%20до 20% впоратися%20на 20%його%20власними силами,%%20або%20один%20з%20а%20тис.%20інших%20речі%20,%20Олівер%20мали%20забули%20о.%20все-таки%20він%20був%20визначено%20до 20% дають%20її%20а%20добре%20обід,%20а%20можливо%20,%20б%20покласти%20її%20в%20а%20трохи%20краще%20настрій%20ніж%20зазвичай.%5Е%5 EHe%20зареєстрованого%20його%20шопінг%20список%20знову%20а%20зігнуті%20над%20до 20% виглядають%20через%20його%20тролейбуса.%20Він%20психічно%20голосуючи%20вимкнення%20в%20елементи%20а%20потім%20зрозуміла%20,%20він%20все-таки%20потрібні%20х яєць.