« Dear Kathy! Chance made us sister

« Dear Kathy! Chance made us sisters, hearts made us friends.» This quote is at the center of a collage of photographs- covering our twenty- something years – that now hangs in my office. My sister, Susie, made it for me as a wedding present. It probably cost very little to make ( she is starving college student, after all), but it means more to me than any of the more « traditional» wedding presents my husband and I received from family and friends last June. Whenever I look at the collage, it reminds me of my sister and what a true friend she is.
Susie and I were not always close friends. Far from it, in fact. We shared a room for nearly fifteen years when we were younger, and at the time I thought I could not have asked for a worse roommate. She was always around! If we argued and I wanted to go to my room to be alone, she’d follow me right in. If I told her to go away, she’d say right back, « it is my room. Too! And I can be here if I want to!» I `d consult my mother and she usually agreed with Susie. I suppose being three years younger has its benefits.
When we were kids, she’d borrow my dolls without asking. (And no toy was safe in her hands). When we got older, Susie quit borrowing my toys and started borrowing my clothes. That was the final straw. I couldn’t take anymore. I begged my parents to let me have a room of my own – preferably one with a lock on the door. The answer was always a resolution «no». «Please?!» I’d beg. My parents would just shake their heads. They didn’t agree with each other on much, but for some reason they had a united front on this issue.
To crown it all, she had this habit of doing everything. I did. Choirs, rock bands, sport teams, dance studios: There was no place where I was safe. « She looks up to you”, my mom would say. I didn’t care. I just wanted a piece of my life that didn’t involve my little sister. When I complained to my mother, she’d just smile and say, «one day you’ll want her around. » Sure.
It’s strange how mothers have their habit of being right about everything. When I was sixteen and my sister was thirteen, we went through a series of life- changing events together that would forever change our relationship. First, my parents announced that they were divorcing. My dad packed up and moved to an apartment in New Hampshire- more than a half hour drive away from a cozy house in Massachusetts. He bought me my first car and I often went with Susie to his place when we missed him a lot. During those trips we started discussing our troubles and making plans about how to return the family again. But a year later, our father
-10b-
met his future second wife and moved again; this time to Indiana. This meant we could only see him once or twice a year, as opposed to once every few weeks. That was hard.
Yet those few months changed my relationship with my sister forever. We started having more heart- to- heart talks as opposed to silly fights. Over time, she became my most cherished friend. It’s not uncommon for us to have three-hour long telephone conversations about everything or about nothing- just laughing over memories from childhood or high school.
She’d the only person who’s been through all of the tough stuff that I’ve been through, and the only person who truly understands me. Susie and I have shared so much. She’d been my roommate, my friend, and my partner in crime. We’ve done plays together, gone to amusement parks, sang, and taken long road trips together. We’ve laughed until our sides hurt, and wiped away each others` tears.
Even though distance separates us now, we’re closer than ever. Sisters share a special bond. They’ve seen all of your most embarrassing moments. They know your deepest, darkest secrets. Most importantly, they love you unconditionally. I’m lucky to be able to say that my little sister is my best friend. I only wish everyone could be so fortunate.

Результаты (украинский) 1:

«Шановні Кеті! Шанс зроблені нами сестер, серця зробив нас друзям.» Ця цитата знаходиться в центрі колаж з фотографій покриття наших двадцять - то роки – що тепер висить в моєму кабінеті. Моя сестра, Сузі, зробив це для мене як весільного Подарунка. Це напевно коштує дуже мало, щоб зробити (вона голодує студент коледжу, врешті-решт), але це означає більш для мене, ніж будь-який більш «традиційний» весілля представляє мій чоловік і я отримав від родини і друзів в червні минулого року. Всякий раз, коли я дивлюся на колаж, це нагадує мені про Моя сестра і що вона є справжнім другом. Сьюзі і я не завжди були близькими друзями. Це далеко не так, на самом деле. Ми розділили кімнаті уже близько п'ятнадцяти років, коли ми були молодші і в той час, я думав, що я не могла би попросив гірше сусіда по кімнаті. Вона завжди була навколо! Якщо ми стверджували і я хотіла поїхати в моїй кімнаті побути наодинці, вона буде слідувати мені прямо в. Якщо я сказав їй, щоб піти, вона б сказати, що відразу ж, «це моя кімната. Занадто! І я можу бути тут, якщо я хочу!» Я б звернутися мама і та погодилася з Сюзі зазвичай. Я вважаю, будучи три роки молодше має свої переваги. Коли ми були дітьми, вона б позичити моєї ляльки, не питаючи. (І не іграшка був у безпеці в руках). Коли ми старше, Сьюзі кинув, запозичення мої іграшки і почав запозичення мій одяг. Це було останньою краплею. Я не міг прийняти більше. Я благала мої батьки дайте мені кімнаті моєї – бажано один з замком на дверях. Відповідь була завжди постанову «ні». «Будь-ласка?!» Я хотів би просити. Мої батьки б тільки хитали головами. Вони не згодні з один з одним, на багато чого, але чомусь вони мали єдиного фронту з цього питання. Увінчати все це, вона була ця звичка робити все. Я робив. Хори, рок-груп, спортивні команди, танцювати studios: не було, немає місця, де я був безпечний. «Вона дивиться на вас", моя мама б сказав. Я не любив. Я просто хотів шматок мого життя, які не включають мою маленьку сестру. Коли я поскаржилася мамі, вона була просто посмішка і сказати: «один прекрасний день ви хочете її околицях.» Впевнений. Це дивно, як матері мають їх звичка бути правим про все. Коли я був шістнадцяти років, і моя сестра було тринадцять років, ми пройшли через ряд життя змінюється події разом яка назавжди змінила наші відносини. По-перше, мої батьки оголосили, що вони були розлучення. Мій тато упакував і переїхав до квартира в Нью-Гемпширі - більше, ніж за півгодини їзди від затишний будинок в штаті Массачусетс. Він купив мені мій перший автомобіль, і я часто пішов з Сюзі до місця свого, коли ми його пропустив багато. Де бував ми почали обговорювати наші біди і будує плани про те, як знову повернутися в сім'ї. Але через рік, наш батько-10b-зустрілися майбутніх другої дружини і знову; Цей час Індіана. Це означало, що ми могли б бачити тільки його один раз або двічі на рік, а не один раз на кілька тижнів. Що було важко. Ще ті кілька місяців назавжди змінив мої стосунки з моєю сестрою. Ми почали, маючи більше серця до серця переговорів, а не дурні бої. З плином часу вона стала моїх найзаповітніших друг. Це не рідкість для нас, щоб мати три години довгий телефонних розмов про все, або нічого-просто сміятися над спогади дитинства або середньої школи. Вона була єдиною людиною, хто пройшов через всі жорсткі речі, що я пройшов через і єдиною людиною, хто дійсно розуміє, що мене. Сьюзі і я поділився так багато. Вона була Мій сусід по кімнаті, мій друг і мій партнер у злочині. Ми зробили п'єси разом, пішов до парків розваг, співали і разом узяті тривалих поїздок дорозі. Ми ' ве сміялися, поки наші сторін боляче й витерла сльози інших користувачів.Незважаючи на те, що відстань відділяє нас зараз, ми ближче, ніж будь-коли. Сестри поділитися особливий зв'язок. Вони бачили всі найбільш незручне моментів. Вони знають, що ваш найглибші і темні секрети. Найголовніше, вони тебе люблю беззастережно. Мені пощастило бути в змозі сказати, що моя сестричка моїм найкращим другом. Я тільки побажати всім може бути так пощастило.

Результаты (украинский) 2:

«Дорогий Кеті! Імовірність зробив нас сестрами, серця зробили нас друзями »Ця цитата в центрі колажу photographs- охоплює наші двадцять з гаком років -., Що зараз висить у моєму кабінеті. Моя сестра, Сьюзі, зробив це для мене як весільний подарунок. Це, ймовірно, коштує дуже мало, щоб зробити (вона голодує студент коледжу, в кінці кінців), але це для мене значить більше, ніж будь-який з більш «традиційної» весільних подарунків чоловіка, і я отримав від сім'ї і друзів в червні минулого року. Всякий раз, коли я дивлюся на колаж, це нагадує мені про мою сестру, і що справжній друг вона.
Сьюзі, і я не завжди близькі друзі. Далеко від неї, насправді. Ми розділили кімнату на майже п'ятнадцять років, коли ми були молодші, і в той час я думав, що я не міг попросити гірше сусіда. Вона завжди була навколо! Якщо ми сперечалися, і я хотів піти в свою кімнату, щоб побути на самоті, вона за мною право. Якщо я сказав їй, щоб піти, вона говорила назад, «це моя кімната. Занадто! І я можу бути тут, якщо я хочу! »Я` d проконсультуватися мою матір, і вона, як правило, погодився з Сьюзі. Я вважаю, будучи на три роки молодший має свої переваги.
Коли ми були дітьми, вона брати мої ляльки не питаючи. (І не іграшка не була безпечна в руках). Коли ми стали старшими, Сьюзі кинути запозичення мої іграшки і почав запозичення мій одяг. Це було останньою краплею. Я не міг взяти більше. Я просив моїх батьків дати мені номер мого власного - бажано з замком на дверях. Відповідь була завжди дозвіл «ні». «Будь ласка,?!» Я прошу. Мої батьки просто хитають головами. Вони не згодні один з одним на багато, але чомусь вони були єдиним фронтом з цього питання.
На довершення все це, вона була ця звичка робити все. Я зробив. Хори, рок-групи, спортивні команди, танцювальні студії: Там не було місця, де я був у безпеці. «Вона дивиться на вас", моя мама скаже. Я не хвилює. Я просто хотів шматок мого життя, які не зачіпали сестричку. Коли я поскаржився мамі, вона тільки посміхнутися і сказати, «в один прекрасний день ви хочете її навколо. »Звичайно.
Це дивно, як у матерів їх звичку бути всім прав. Коли мені було шістнадцять років, і моя сестра було тринадцять років, ми пішли через серію небезпечному для життя змінюється події разом, що б назавжди змінять наші відносини. По-перше, мої батьки оголосили, що вони розлучаються. Мій тато зібрався і переїхав в квартиру в Нью-Hampshire- більше півгодини їзди від затишного будинку в штаті Массачусетс. Він купив мені мій перший автомобіль, і я часто ходив з Сьюзі на своєму місці, коли ми пропустили його багато. Під час цих поїздок ми почали обговорювати наші біди і плани про те, як повернути сім'ю. Але рік потому, наш батько
-10b-
зустрів свою майбутню другу дружину, і знову переїхав, на цей раз Індіана. Це означало, що ми могли бачити тільки його один або два рази на рік, на відміну від кожні кілька тижнів. Це було важко.
Тим не менше, ці кілька місяців змінив своє ставлення з сестрою вічно. Ми почали мати більше Heart- TO- переговори з серцем, на відміну від дурних боїв. З часом, вона стала моєю найзаповітнішою одним. Це не рідкість для нас тригодинні довго телефонні розмови про все або про nothing- просто сміятися над спогадами з дитинства або школи.
Вона єдина людина, який пройшов через всі речі, які жорсткої я був через, і єдина людина, яка дійсно розуміє мене. Сюзі і я поділився так багато. Вона була моєю сусідкою по кімнаті, мій друг, і мій партнер у злочині. Ми зробили п'єси разом, пішли в парки розваг, співали, і приймати тривалі поїздки дорозі разом. Ми сміялися, поки наші сторони не боляче, і витер кожен others` сльози.
Навіть якщо відстань відділяє нас зараз, ми ближче, ніж будь-коли. Сестри поділитися особливий зв'язок. Вони бачили всі з ваших самих незручних моментів. Вони знають, ваші глибокі, темні таємниці. Найголовніше, вони люблять вас безумовно. Мені пощастило бути в змозі сказати, що моя молодша сестра моя найкраща подруга. Я тільки хочу, щоб всі могли бути так пощастило.

Результаты (украинский) 3:

'Шановні Кеті! Шанс дали сестри, серцях зробили нас друзів". Ця цитата - в центрі відтворення колажу фотографій- що прикриває наше двадцять років- щось - що тепер висить у мене в офісі. Моя сестра, художниця Сьюзі Мелліна стверджує, що для мене як весільний подарунок. Це напевно вартість дуже мало для того, щоб вона не голодуючи (студент, адже),Але це означає, що більше для мене, ніж будь-який з більш 'традиційні' весільні подарунки мій чоловік і я отримав від близьких і друзів минулого червня. Коли я дивлюся на відтворення колажу, це нагадує мені моя сестра, що справжній друг вона є.
художниця Сьюзі Мелліна стверджує і я не завжди були близькими друзями. Недалеко від нього, по суті. Ми поділилися місця для майже п'ятнадцять років, коли ми були молодше,І на той час я думала, що не могли попросив гірше сусіда. Вона завжди була навколо! Якщо ми доводили і я хотів піти на мою кімнату побути на самоті, вона б іти за мною. Якщо я сказала їй нікуди іти, вона хотіла сказати прямо назад, - це моя кімната. Занадто! І я можу бути тут, якщо я хочу!' Я нанюхана проконсультуватися з моїм мамі і вона зазвичай погодився з художниця Сьюзі Мелліна стверджує. Я думаю що являють собою три роки молодшими має свої переваги.
Коли ми були діти, вона б запозичити моїх ляльок без просить. (І ніяка іграшка в руках була безпечною). Коли ми постаріла, художниця Сьюзі Мелліна стверджує вийти запозичень свої іграшки, одяг моїх почали запозичень. Саме це стало остаточним соломи. Я не міг взяти більше. Я вмовила батьків пустити мене і кімната з своїми - бажано один з фіксатором на двері. Відповідь завжди була постанову 'ні'. "Будь ласка? !' Я хотів жебракувати.Мої батьки хотіли б просто струсніть їх керівників. Вони не погоджуються один з одним на багато, але чомусь вони мали об'єднаного фронту з цього питання.
в довершення до всього, у неї було цю звичку робити все. Я не мав. Хорів, рок-бендів, спортивні команди, танцювальні студії: не було місця, де я була безпечною. 'Вона виглядає до тебе", моя мама. Я не догляду.