Couffignal is a two-hour ride from

Couffignal is a two-hour ride from San Francisco. It is not a large island, and is joined to the mainland by a wooden bridge. Its western shore is a high, straight cliff that comes up out of Pablo Bay. From the top of the cliff the island slopes eastward to a beach, where there are piers and pleasure boats.

Couffignal's main street has the usual bank, hotel, movie theater and stores, but there are also trees and lawns, and no ugly flashing signs. The buildings seem to belong beside one another, as if they had been designed by the same person.

The streets that cross the main street run between rows of neat cottages near the bottom of the slope, but higher up the houses are larger and further apart. Most of the owners of these houses are rich, well-fed old men who will spend what is left of their lives nursing their health among their own kind. They admit to the island only as many storekeepers and working people as are needed to keep them comfortably served.

That is Couffignal.

It was some time after midnight. I was in an upstairs room in Couffignal's largest house, surrounded by wedding presents whose value would add up to something between fifty and a hundred thousand dollars. The ceremony had been performed in a little stone church down the hill. Then the house had begun to fill up with wedding guests, and had stayed filled until the bride and her new husband had gone off to catch their train.

A private detective at a wedding is supposed to look like any other guest, but this is never possible. He has to spend most of his time where he can see the presents, and what he is doing soon becomes obvious. Anyway, I recognized eight or ten of the guests as clients or former clients of mine.

Soon after dark a wind smelling of rain began to pile storm clouds up over the bay. Those guests who lived some distance away, especially those who had water to cross, hurried off for their homes. Those who lived on the island stayed until the first drops of rain began to fall. Then they left.

The Hendrixson house became quiet. Tired house servants disappeared to their bedrooms. I found some sandwiches, a couple of books and a comfortable chair, and took them up to the room where the presents were now hidden under a gray- white sheet.

Keith Hendrixson, the bride's grandfather (her parents were dead), put his head in at the door. 'Have you everything you need for your comfort?' he asked.

'Yes, thanks.'

He said good night and went off to bed - an old man, but tall and thin like a boy.

The wind was blowing and it was raining hard now. I pulled my chair close to a lamp, and put sandwiches, books, ashtray, gun and flashlight on a small table beside it. I lit a cigarette, made myself comfortable in the chair and picked up a book.

It was about a tough, violent man called Hogarth, whose modest plan was to hold the world in one hand. There were robberies and murders, escapes from prisons, and diamonds as large as hats. It sounds crazy, but in the book it was as real as a dollar.

Hogarth was still winning when the lights went out.

I pushed my cigarette into one of the sandwiches, put the book down, picked up the gun and flashlight, and moved away from the chair. Listening for noises was no good. The storm was making hundreds of them. I needed to know why the lights had gone off. All the other lights in the house had been turned off some time ago, so the darkness of the hall told me nothing.

I waited. My job was to watch the presents. Nobody had touched them yet.

Minutes went by, perhaps ten of them.

The floor moved under my feet. The windows shook violently. Then the sound of a heavy explosion filled the air, drowning out the noises of wind and falling water. It was not near, but nor was it off the island.

I walked over to the window. I should have been able to see a few misty lights far down the hill. Not being able to see them meant that the lights had gone out all over Couffignal, and not only in the Hendrixson house.

That was better. Maybe the storm had put out the lights, caused the explosion. Maybe.

I had an impression of great excitement down the hill, of movement in the night. But it was all too far away for me to have seen or heard anything even if there had been lights. I turned away from the window.

Another explosion spun me back to it. It sounded nearer than the first, maybe because it was stronger. Looking through the glass again, I still saw nothing.

The sound of bare feet hurrying came from the hall. A voice was anxiously calling my name. I put my gun in my pocket and switched on the flashlight. Keith Hendrixson, in night clothes and looking thinner and older than anybody could be, came into the room. 'Is it...?'

'I don't think it's an earthquake,' I said. That's the first disaster every Californian thinks of. 'The lights went off a little while ago. There have been a couple of explosions down the hill since-'

Результаты (украинский) 1:

Couffignal є дві години їзди від Сан-Франциско. Це не великий острів і приєднується до материка дерев'яний міст. Західний берег є високим, прямий скелі, що виходить Пабло Bay. З вершини скелі острова схили на схід до пляжу де є причалів і катери для прогулянок. Couffignal в головній вулиці має традиційних банківських, готель, кінотеатр та магазинах, але є також дерев і газонів і ознак потворні блимати. Будинки, здається, належать поруч один з одним, як якби вони були розроблені тією ж особою. Вулиць, які перетинають головної вулиці ходять між рядків акуратні котеджів у нижній частині схилу, але вище будинків, великих і далі один від одного. Більшість власників цих будинків є багатий, ситих старі чоловіків, які будуть витрачати те, що залишилося їх життя по догляду здоров'я серед собі подібними. Вони визнають на острів тільки стільки власники магазинів і працюють з людьми за необхідності тримати їх комфортно служив. Це Couffignal. Це було деякий час після півночі. Я був у нагорі кімнаті в Couffignal, найбільший будинок, оточений весільні подарунки, значення якого б додати до щось від п'ятдесят і сотень тисяч доларів. Церемонія виконав у трохи кам'яна церква вниз по схилу. Потім будинку почали заповнюватися гості весілля і, залишався заповнені до нареченої та її новий чоловік пішов зловити їх поїзд. Приватний детектив на весіллі повинна щоб подивитися, як інші відгуки, але це ніколи не можливо. Йому доводиться витрачати більшу частину свого часу де він може бачити подарунки, і що він робить незабаром стає очевидним. У всякому разі, я дізнався, вісім-десять гостей, як клієнти або колишніх клієнтів мій. Невдовзі після настання темряви пахне вітер дощ почали накопичуватися грозових хмар над бухтою. Гості, які жили в деякій відстані, особливо тих, хто мав води на дорогу, поспішив геть для своїх будинків. Ті, які жили на острові залишилися поки перший краплі дощу почав падати. Потім вони пішли. Будинок Hendrixson стало тихо. Втомився будинок службовців зник їх спальні. Я знайшов деякі бутерброди, кілька книг і зручне крісло і взяв їх до кімнати, де подарунки були тепер приховані під сіро білого аркуша. Кейт Hendrixson, нареченої діда (її батьки були мертві), покласти голову у біля дверей. "У вас все необхідне для Вашого комфорту?" запитав він. 'Так, завдяки'. Він сказав добраніч і пішов спати - стара людина, але високий і тонкий, як хлопчик. Вітер дув, і це був сильний дощ зараз. Я витягнув мого стільця, недалеко від лампу і покласти бутерброди, книги, попільнички, пістолет і ліхтарик на маленький столик, поруч з ним. Запалив сигарету, зробив собі комфортно в кріслі і взяв книжку. Мова йшла про жорсткі, насильницькі людина, званий Хогарт, чиї скромний план полягає у проведенні світу в одній руці. Там були грабежів і вбивств, втечу з в'язниці і алмази, як великий, як капелюхів. Це звучить нерозумно, але в книзі було ж реальна, як долар. Хогарт ще перемоги, коли світло згасло. Я штовхнув мої сигарет в одну на бутерброди, поклав книгу, взяв пістолет і ліхтарик і переїхав подалі від стільця. Слухаючи шум був нічого доброго. Буря робив сотні з них. Мені потрібно знати, чому фари пішов. Всі інші вогні в будинку було вимкнуто якийсь час назад, так що темряви залі сказав мені нічого. Я чекав. Моя робота була дивитися подарунки. Ніхто не мав доторкнувся до них ще. Хвилин проходив мимо, можливо, десяти з них. Підлоги переміщено під ногами. Вікна потряс жорстоко. Потім звук важких вибух заповнені повітрям, заглушити шум вітру і падаючої води. Вона не була поруч, але не було з острова. Я підійшов до вікна. Я повинен вдалося побачити кілька туманні фари далеко вниз з пагорба. Не в змозі бачити їх означало, що фари пішов з усього Couffignal і не тільки в Hendrixson house. Що було краще. Може бути шторм був згасити світло, причиною вибуху. Може бути. Я був враження з великим хвилюванням вниз з пагорба, руху в ніч. Але це було все занадто далеко для мене, щоб бачили або чули нічого, навіть якщо було вогнів. Я відвернувся від вікна. Ще один вибух мене закрутилося назад до нього. Вона звучала ближче, ніж перший, може бути тому, що він сильніший. Дивлячись через скло знову, я до сих пір нічого не бачив. Звук босими ногами поспішали прийшов із залу. Голос був з тривогою назвавши своє ім'я. Я поклав мій пістолет в кишеню і включеному ліхтарик. Кейт Hendrixson, нічного одягу і дивлячись тонше і старше, ніж будь-хто може бути, увійшов до кімнати. "Це...?" 'Я не думаю, що це землетрус,' сказав я. Це перший катастрофи, кожен Каліфорнійський думає про. ' Фари відправилися якийсь час назад. Там було кілька вибухів вниз з пагорба, починаючи з-'

Результаты (украинский) 2:

Couffignal знаходиться в двох годинах їзди від Сан - Франциско. Це не великий острів, і з'єднується з материком дерев'яний міст. Його західний берег високий, прямий скеля , який приходить з Pablo Bay. З вершини скелі острова схили на схід до пляжу, де є причали і прогулянкові катери.

Головна вулиця Couffignal має звичайний банк, готель, кінотеатр і магазини, але є також дерева і газони, і ніякі потворні знаки проблискові , Будинки , здається, належать поруч один з одним, як якщо б вони були розроблені одним і тим же людиною.

Вулиці , які перетинають головній вулиці прохід між рядами акуратних котеджів поблизу нижньої частини схилу, але вище будинку більше і далі один від одного , Більшість власників цих будинків є багаті, ситі люди похилого віку , які будуть витрачати то , що залишилося від їхнього життя догляд за своїм здоров'ям серед свого власного виду. Вони допускають на острів тільки стільки комірників і робочих людей, які необхідні , щоб тримати їх комфортно служив.

Це Couffignal.

Минув деякий час після опівночі. Я був в кімнаті нагорі в найбільшому будинку Couffignal, в оточенні весільних подарунків, вартість якого додало б до чого - то від п'ятдесяти до ста тисяч доларів. Церемонія була виконана в невеликому кількості кам'яної церкви вниз по схилу. Потім будинок почав наповнюватися гостями весілля, і не лягала заповнені до нареченої і її новий чоловік пішов , щоб зловити їх потяг.

Приватний детектив на весіллі повинно виглядати як і будь-який інший гість, але це ніколи можливо. Він повинен проводити більшу частину свого часу , де він може бачити подарунки, і що він робить дуже скоро стає очевидним. У всякому разі, я дізнався вісім або десять гостей , як клієнтів або колишніх клієнтів шахти.

Незабаром після настання темряви вітер , що пахне дощем почали накопичуватися грозові хмари вгору над затокою. Ті гості , які жили на деякій відстані, особливо тих , хто мав воду , щоб перетнути, помчав за свої будинки. Ті , хто жив на острові залишилися поки перші краплі дощу почали падати. Потім вони пішли.

Будинок Хендриксон став спокійним. Втомлені слуги будинку зникли в своїх спальнях. Я знайшов кілька бутербродів, пару книг і зручне крісло, і взяв їх в кімнату , де подарунки тепер приховані під сіро - білого аркуша.

Кіт Хендриксон, дідусь нареченої (її батьки були мертві), поклав голову в двері. 'У вас все , що потрібно для комфортного відпочинку? запитав він.

"Так, спасибі."

Він сказав , на добраніч і пішов спати - старого, але високий і худий , як хлопчик.

Вітер дме , і це був сильний дощ прямо зараз. Я витягнув мій стілець поруч з лампою, і покласти бутерброди, книги, попільнички, пістолет і ліхтарик на маленькому столику поруч з ним. Я закурив сигарету, зробив себе комфортно в кріслі і взяв книгу.

Йшлося про жорстку, жорстокої людиною по імені Хогарт, чий скромний план складався в тому, щоб тримати світ в одній руці. Були грабежі і вбивства, втечі з в'язниць, а також алмази , як великі , як головні убори. Це звучить дивно, але в книзі це було так реально , як долар.

Хогарт був ще перемоги , коли світло згасло.

Я штовхнув мою сигарету в один з бутербродів, поклав книгу, взяв пістолет і ліхтарик, і переїхав від стільця. Прослуховування звуків не було нічого хорошого. Шторм робить сотні з них. Мені потрібно було знати , чому світло пішов. Всі інші вогні в будинку був вимкнений деякий час назад, так що темрява залу мені нічого не сказав.

Я чекав. Моя робота повинна була спостерігати за подарунки. Ніхто не торкався до них ще.

Хвилини йшли, можливо , десять з них.

Пол переїхав під ногами. Вікна тремтіла. Тоді звук сильного вибуху заповнив повітря, заглушаючи шум вітру і падаючої води. Це було не близько, але і ні його острів.

Я підійшов до вікна. Я повинен був бути в змозі побачити кілька туманні вогні далеко вниз по схилу. Не будучи в змозі бачити їх мав у виду , що світло згасло в усьому Couffignal, а не тільки в будинку Хендриксон.

Це було краще. Може бути , шторм згасити світло, причиною вибуху. Може бути. У

мене склалося враження великого хвилювання вниз по схилу, руху в нічний час . Але все це було занадто далеко для мене , щоб бачили або чули що - небудь , навіть якщо б не було світла. Я відвернувся від вікна.

Інший вибух розгорнув мене назад до нього. Він звучав ближче , ніж перший, може бути , тому що він був сильнішим. Дивлячись крізь скло знову, я до сих пір нічого не бачив.

Звук босими ногами поспішають прийшов із залу. Голос з тривогою називав моє ім'я. Я поклав пістолет в кишеню і включив ліхтарик. Кіт Хендриксон, в нічному одязі і дивлячись тонше і старше хто -то може бути, увійшов до кімнати. "Є чи це ...? '

' Я не думаю , що це землетрус," сказав я. Це перша катастрофа кожен каліфорнійський думає. 'Світло згасло деякий час назад. Там було кілька вибухів вниз по схилу пагорба since- '

Результаты (украинский) 3:

C%20а%20там%20є%20й%20дерев%20а%20газонів, 20% і 20% не%20негарно%20блимати%20знаків.%20В%20будівель%20здаються%20до 20% належать%20поруч%20один%20іншу,%20а%20якщо%20вони%20мали%20б%20розроблених%20за 20% у 20% ж%20людиною.%5Е%5Е%20В%20вулиць%20,%20хрест%20в%20основні%20вулиці%20запустити%20між%20рядів%20з 20% акуратна%20 котеджів%20біля%20в%20нижній%20з 20% до 20% схилу,%20а%20вище%20до 20% у 20% будинків%20є%20більшим%20а%20подальшого%20окремо.%20найбільш%20з 20% до 20% власників%20з 20% цих%20будинків%20є%20багаті,