Старий уже був Грицько Вересай. Він

Старий уже був Грицько Вересай. Він брав кобзу і простував на церковний майдан Калюжинців. Поводирем сліпого ставав малий онук Остапко, що мусив жебрати, бо кріпацького хліба вистачало сім'ї лише до Різдва. У М'ясниці гуляли весілля, на які запрошували Остапкового батька Микиту Вересая, котрий гарно грав на скрипці. Після тяжкої хвороби 4-річний хлопчик осліп. Дід переконував онука, що для закріпаченої людини - то захист, хоч не бачитиме, що діється на нашій зболеній землі. А через десятиліття саме пісня «Про правду і неправду» понесла славу Кобзаря Остапа Вересая по України за її межі. Коли влітку 1874 року в Києві відбувався визначний в історії кобзарства III Археологічний з'їзд, на який з'їхалися учені з усієї Европи, французький професор Н. Рамбо назвав знаменитого виконавця народних дум і пісень «Гомером в українській свиті». Завдяки своєму мистецтву Остап Микитович побував у царському палаці в Петербурзі - прийшов зі скаргою на тяжку долю селянина, наївно думаючи, що цар допоможе.
Спливли роки. У Сокиринці на Чернігівщині, як до Канева на могилу великого Шевченка, приходять люди вклонитися співцеві.

Результаты (украинский) 1:

СТАРИЙ УЖЕ БУВ ГРИЦЬКО ВЕРЕСАЙ. ВІН БРАВ КОБЗУ І-ГО ПРОСТУВАВ МІКРОАВТОБУС НА ЦЕРКОВНИЙ МАЙДАН КАЛЮЖИНЦІВ. ПОВОДИРЕМ СЛІПОГО СТАВАВ МАЛИЙ ОНУК ОСТАПКО, ЩО МУСИВ ЖЕБРАТИ, БО КРІПАЦЬКОГО ХЛІБА ВИСТАЧАЛО СІМ ' ФУТБОЛ ЛИШЕ ДО РІЗДВА. У М' ЯСНИЦІ ГУЛЯЛИ ВЕСІЛЛЯ, МІКРОАВТОБУС НА ЯКІ ЗАПРОШУВАЛИ ОСТАПКОВОГО БАТЬКА МИКИТУ ВЕРЕСАЯ, РЕЖИСЕРАМИ ГАРНО ГРАВ НА СКРИПЦІ. ПІСЛЯ ТЯЖКОЇ ХВОРОБИ 4-РІЧНИЙ ХЛОПЧИК ОСЛІП. ДІД ПЕРЕКОНУВАВ ОНУКА, ЩО ДЛЯ ЗАКРІПАЧЕНОЇ ЛЮДИНИ - ТО ЗАХИСТ, ХОЧ НЕ БАЧИТИМЕ, ЩО ДІЄТЬСЯ МІКРОАВТОБУС НА НАШІЙ ЗЕМЛІ ЗБОЛЕНІЙ. А ЧЕРЕЗ ДЕСЯТИЛІТТЯ САМЕ ПІСНЯ «ПРО ПРАВДУ І-ГО НЕПРАВДУ» ПОНЕСЛА СЛАВУ КОБЗАРЯ ОСТАПА ВЕРЕСАЯ ПО УКРАЇНИ ЗА ЇЇ МЕЖІ. КОЛИ ВЛІТКУ 1874 РОКУ № КИЄВІ ВІДБУВАВСЯ ВИЗНАЧНИЙ В ІСТОРІЇ КОБЗАРСТВА III АРХЕОЛОГІЧНИЙ З 'ЇЗД, НА ЯКИЙ З' ЇХАЛИСЯ УЧЕНІ З УСІЄЇ ЕВРОПИ, ФРАНЦУЗЬКИЙ ПРОФЕСОР Н. РАМБО НАЗВАВ ЗНАМЕНИТОГО ВИКОНАВЦЯ НАРОДНИХ ДУМ І-ГО ПІСЕНЬ «ГОМЕРОМ В УКРАЇНСЬКІЙ СВИТІ». ЗАВДЯКИ СВОЄМУ МИСТЕЦТВУ ОСТАП МИКИТОВИЧ ПОБУВАВ У РЕЗУЛЬТАТІ ЦАРСЬКОМУ ПАЛАЦІ В ПЕТЕРБУРЗІ - ПРИЙШОВ ЗІ СКАРГОЮ МІКРОАВТОБУС НА ТЯЖКУ ДОЛЮ СЕЛЯНИНА, НАЇВНО ДУМАЮЧИ, ЩО ЦАР ДОПОМОЖЕ.СПЛИВЛИ РОКИ. У СОКИРИНЦІ МІКРОАВТОБУС НА ЧЕРНІГІВЩИНІ, ЯК ДО КАНЕВА МІКРОАВТОБУС НА МОГИЛУ ВЕЛИКОГО ШЕВЧЕНКА, КАРАГАСИ ПРИХОДЯТЬ ВКЛОНИТИСЯ СПІВЦЕВІ.

Результаты (украинский) 2:

Старий вже БУВ Грицько Вересай. ВІН взявши кобзу и простував на церковний майдан Калюжінців . Поводірем Сліпого ставав малий онук Остапко, что мусів жебрати, бо кріпацького хліба вістачало сім'ї лишь до Різдва. У М'ясніці весілля гуляли, на Які запрошувалі Остапкового батька Микиту Вересая, Котре гарно грав на скріпці. После тяжкої хвороби 4-річний хлопчик осліп. Дід переконував Онука, что для закріпаченої людини - то захист, хоч НЕ бачітіме, что діється на Нашій зболеній землі. А через десятиліття самє пісня «Про правду и неправду» зазнала славу Кобзаря Остапа Вересая по України за ее Межі. Коли влітку 1874 року в Києві відбувався визначний в історії кобзарства III Археологічний з'їзд, на Який з'їхалися Учені з усієї Європи, французький професор Н. Рамбо назвавши знаменитого Виконавця народних дум и пісень «Гомером в українській світі». Завдяк своєму Мистецтво Остап Микитович побував у Царське палаці в Петербурге - прийшов зі Скарга на тяжку долю селянина, наївно думаючи, что цар поможет.
Спливла роки. У Сокиринці на Чернігівщіні, як до Канева на могилу великого Шевченка, приходять люди вклонітіся співцеві.