In early medieval England, there wa

In early medieval England, there was no written law. Each feudal lord or baron administered justice personally. Although these baronial courts had similarities, the laws were different in different places. Disputes were settled on the basis of local customs and the baron's judgment. In time, the king was able to establish a system of courts, which enforced a common law throughout England. The rules of law, which were stated in these early cases, became precedents (examples) for settling future, similares. In the beginning, few decisions were recorded, and so the early common law was sometimes known as «unwritten law.» Finally, the principles and rules announced by the courts were preserved in writing. Thus, particular rules became fixed, and people knew what to expect if similar problems arose in the future. This resulted in what has come to be known as the Common Law — judge-made case law that has its origin in the traditions, customs, and trade practices of the people.

The English common law began to develop after the conquest of England by William the Conqueror in 1066. To keep order and peace, the Kings of England tried to create a uniform or «common» law to govern the dif­ferent regions of the British Isles. Circuit-riding judges (выездная сессия суда) and the use of the jury aided the Norman Kings in the consolidation of their kingdom. In medieval England, sometimes there was no remedy available from a common law court to enforce certain rights or to correct certain wrongs. This was because in civil cases the court could give only monetary damages. A person who wanted any other kind of relief would appeal directly to the king. The king would refer the person to his chancellor, who was usually a clergyman of good con­science and fairness. The chancellor would hear the case without a jury and would then give appropriate relief. Such hearings developed into what came to be known as a separate system of Courts of Equity.

For example, suppose that Citizen A promised to sell a parcel of land to Citizen В and then refused to complete the deal. Citizen В could have then bought a similar, but possibly more expensive, parcel of land and sued in a common law court for money damages to cover the extra cost. But every piece of land is unique in location. Therefore if the original parcel was desired, Citizen В could have gone to the chancellor for equitable relief. The chancellor would have ordered specific performance of the agreement. Thus, the seller would have had to deliver the land as promised.

Результаты (украинский) 1:

In early medieval England, there was no written law. Each feudal lord or baron administered justice personally. Although these baronial courts had similarities, the laws were different in different places. Disputes were settled on the basis of local customs and the baron's judgment. In time, the king was able to establish a system of courts, which enforced a common law throughout England. The rules of law, which were stated in these early cases, became precedents (examples) for settling future, similares. In the beginning, few decisions were recorded, and so the early common law was sometimes known as «unwritten law.» Finally, the principles and rules announced by the courts were preserved in writing. Thus, particular rules became fixed, and people knew what to expect if similar problems arose in the future. This resulted in what has come to be known as the Common Law — judge-made case law that has its origin in the traditions, customs, and trade practices of the people.

The English common law began to develop after the conquest of England by William the Conqueror in 1066. To keep order and peace, the Kings of England tried to create a uniform or «common» law to govern the dif­ferent regions of the British Isles. Circuit-riding judges (выездная сессия суда) and the use of the jury aided the Norman Kings in the consolidation of their kingdom. In medieval England, sometimes there was no remedy available from a common law court to enforce certain rights or to correct certain wrongs. This was because in civil cases the court could give only monetary damages. A person who wanted any other kind of relief would appeal directly to the king. The king would refer the person to his chancellor, who was usually a clergyman of good con­science and fairness. The chancellor would hear the case without a jury and would then give appropriate relief. Such hearings developed into what came to be known as a separate system of Courts of Equity.

Наприклад, припустимо, що громадянин А обіцяний продати ділянку землі на Citizen В, а потім відмовився від завершення угоди. Громадянин В може мати то купив подібне, але, можливо, більш дорогий, ділянку землі і відповідачем в цивільному суді за грошове відшкодування, щоб покрити додаткові витрати. Але кожен шматок землі є унікальним в місці. Тому, якщо вихідна посилка була бажано, громадянин В могли б піти до канцлера справедливого рельєфу. Канцлер наказав би реальне виконання договору. Таким чином, продавець повинен був би поставити землю, як і обіцяв.

Результаты (украинский) 2:

На початку середньовічної Англії не було письмового закону. Кожен феодальний Господь або Барон вводять правосуддя особисто. Хоча ці baronial суди мали схожість, закони були різними в різних місцях. Суперечки були заселені на основі місцевих звичаїв і рішення Барон. У часі король зміг створити систему судів, які насильницького загального закону по всій Англії. Правила права, які були викладені в цих ранніх випадках, стали прецедентами (прикладами) для врегулювання майбутнього, схожість. На початку було зафіксовано кілька рішень, і тому ранній загальний закон інколи називають «неписним законом». Зрештою, були збережені принципи та правила, оголошені судами. Таким чином, конкретні правила стали виправлені, і люди знали, чого очікувати, якщо подібні проблеми виникли в майбутньому. Це призвело до того, що стало відомо, як загальний закон-суддя зробив прецедентне право, яке має своє походження в традиціях, звичаї і торгові практики людей.

Англійський спільний закон почав розвиватися після завоювання Англії Вільямом Завойовником в 1066. Щоб зберегти порядок і мир, королі Англії намагалися створити рівномірний або «загальний» закон, щоб керувати різними регіонами британських островів. Схема-їзда суддів (всяка СЕО Суда) і використання журі допомагали царям Норман у консолідації свого царства. У середньовічній Англії, іноді не було ніяких засобів правового захисту від загального юридичного суду для забезпечення певних прав або виправити певні образи. Це було тому, що в цивільних справах суд міг дати тільки грошові збитки. Людина, яка хотіла будь-якого іншого виду допомоги, зверне апеляцію безпосередньо до царя. Цар хотів би направити людину до свого канцлера, який зазвичай є священиком доброї совісті і справедливості. Канцлер почує цю справу без журі і потім дасть відповідне полегшення. Такі слухання розвинуто в те, що було відоме як окрема система судів власного капіталу.

Наприклад, припустимо, що громадянин пообіцяв продати ділянку землі громадянину В, а потім відмовився завершити угоду. Громадянин В міг би потім купив аналогічний, але, можливо, дорожче, посилки землі і подав до суду в загальний закон суд за гроші збиток для покриття додаткових витрат. Але кожен шматочок землі є унікальним в місці. Тому, якщо була бажаній оригінальній посилки, громадянин В міг би піти до канцлера для справедливого полегшення. Канцлер наказав конкретно виконання угоди. Таким чином, продавець мав би доставити землю, як було обіцяно.