Until relatively recently, graffiti

Until relatively recently, graffiti was consider to be an example of anti-social behaviour, the of vandals. Nowadays, many of those 'vandals' are treated as respected artists, and some of them have made it in the world of business.

New Yorkers used to see the graffiti on the walls of poor neighbourhoods and subway trains as something menacing and an example of urban decay. The scrawled names and slogan were seen as ugly and aggressive, the work of vandals seeking to express their identities or even make a political point. Up to the 1970s, most New Yorkers hated graffiti, considering it as an eyesore that was illegal and punishable by fines.

Since those days, graffiti has changed a lot and it is no longer found only in the subway and the poor ghetto areas of the city. Nowadays, it has the status of 'street art' and you get where you wouldn’t expect to - in advertisements, on clothes, on toys, and even on the Wall Street Journal's official website! In the early 1980s, there was a real craze for graffiti art and the sophisticated Manhattan art world had displays of street art in its galleries. The trend was short-lived - until the arrival of hip-hop music in the late 80s.

In her book, Subway Art, Martha Cooper says: 'Graffiti came back with hip-hop music and people are now appreciating it for its style, which they couldn't back then, because they couldn't get beyond the vandalism thing'.

Hip-hop was originally black ghetto music, sung by young African Americans from the poor, run-down districts of American cities. When it suddenly got to the top of the American music charts, hip-hop culture was spread, bringing graffiti with it.

Today companies are starting to realise the appeal of graffiti in advertising. Kel Rodriguez, who used to spray New York subway trains, was the artist chosen to design the Wall Street Journal's website and in graffiti style.

'Some of that graffiti feeling, that energy, sort of got in there'. Rodriguez explained.

Many of this new wave of artists give lectures on developments in their art. Lee Quinones is having a lot of success in Europe and feels that European galleries and museums are more open to his art form.

‘They want to support an artist as he develops’, comments Quinones, who can get up to $10,000 for his paintings.

Indeed, the Groninger Museum in Holland is one of the few in the world that displays and recognized graffiti as an art form.

Another artist, Blade, has his own website devoted only to the world of graffiti. This website has a ‘merchandise page’ where Blade sells things with his own original designs all over the world – everything from baseball caps to yo-yos!

Leonard McGurr, a street artist for 25 years, went from painting subway trains to designing and marketing graffiti-inspired clothes for young people.

‘Graffiti has been a story of survival’, he says. ‘There’s a way to benefit from your work without spoiling public property.’

Беру!
Беру!

Результаты (украинский) 1:

Поки відносно недавно, графіті був вважаю приклад антисоціальної поведінки, в з вандалами. В даний час багато хто з цих вандалів розглядаються як шанованих артистів, і деякі з них зробив у світі бізнесу. Жителі Нью-Йорка звикли бачити графіті на стінах бідних районів та поїзди метро як щось грізні і приклад міських гниття. Написані імена і слоган сприймалися як потворні і агресивним, робота вандали прагне виразити свою легальність, або навіть зробити політичної точки. До 1970-х більшість жителів Нью-Йорка ненавидів графіті, якщо вважати це потворність, яке було незаконним і караним за штрафи. З тих днів графіті сильно змінилася і знаходиться він більше не тільки в метро і бідні гетто районів міста. На сьогоднішній день він має статус 'вуличного мистецтва', і ви отримаєте де ви не очікуєте,-в рекламі, на одяг на іграшки та навіть на Уолл-стріт джорнел офіційний сайт! На початку 1980-х була реальна захоплення для мистецтва графіті і складні Манхеттені мистецтва світу мали дисплеїв вуличного мистецтва у своїх галерей. Ця тенденція була недовгою - до приходу хіп-хоп музики в кінці 80-х. У своїй книзі, метро мистецтва, Марта Купер каже: "графіті повернувся з хіп-хоп та людей тепер є оцінюючи її для свого стилю, який вони не міг тоді, тому що вони не могли отримати за межами річ вандалізму". Хіп-хоп був спочатку чорні гетто музики, співали від бідні, бігти вниз районів американських міст молодих афро-американців. Коли він раптом на вершину американських музичних чартів, хіп-хоп культури розповсюджувалася, приносячи графіті з ним. Сьогодні компанії починають усвідомити Апеляційний в рекламі графіті. Кель Родрігес, який використовується для розпилення поїздів метро Нью-Йорку, був художником, обрані для розробки веб-сайт Wall Street Journal і в стилі графіті. "Деякі з це графіті почуття, що енергія, ніби отримали там". Родрігес пояснив. Багато хто з ця нова хвиля художників читання лекцій про події в своїх витворах мистецтва. Лі Кінонес надає великого успіху в Європі і відчуває, що західноєвропейських галереях та музеях стали більш відкритими для його виду мистецтва. 'Вони хочуть, щоб підтримати художник, як воно розвивається', коментує Кінонес, який може отримати до $10,000 для його під розпис. Справді, музей Гронінгена в Голландії — один з небагатьох в світі, який відображає і визнаний вид мистецтва графіті. Інший художник, лезо, має свій власний сайт, присвячений тільки світі графіті. Цей сайт має на товар сторінку, де лезо продає речі з його власний оригінальний дизайн по всьому світу-все від Бейсболки для yo-yos! Леонард McGurr, вуличний артист 25 років, пішов з живопис поїзди метро до проектування та маркетингу графіті надихнув одяг для молодих людей. "Графіті була історія, виживання", говорить він. 'Існує спосіб отримати вигоду від вашої роботи не зіпсувавши державного майна'.БЕРУ! БЕРУ!

Результаты (украинский) 2:

До порівняно недавнього часу, графіті не вважають приклад антигромадської поведінки, то вандалів. В даний час багато хто з тих 'вандалів', вважаються поважними артистами, і деякі з них зробили це в світі бізнесу. Ньюйоркці звикли бачити графіті на стінах бідних районах і поїздів метро як щось загрозливим і приклад занепад міст. У надряпані імена і слоган сприймалися як негарно і агресивним, роботі вандалів, які прагнуть висловити свою індивідуальність або навіть прийняти політичне точку. До 1970-х років, більшість нью-йоркців ненавидів графіті, розглядаючи його як більмо на оці, що є незаконним і карається штрафами. З тих днів, графіті не сильно змінився, і це вже не тільки в метро і бідних гетто районах місто. В даний час він має статус "вуличного мистецтва", і ви отримаєте, коли ви не очікували б - в рекламі, на одязі, на іграшках, і навіть на офіційному сайті Wall Street Journal ,! На початку 1980-х років, існує реальна захоплення графіті і складної Manhattan світі мистецтва були прояви вуличного мистецтва в своїх галереях. . Тенденція була короткостроковою жив - до приходу хіп-хоп музики в кінці 80-х в своїй книзі, Метро Мистецтво, Марта Купер каже: "Графіті повернувся з хіп-хоп музики, і люди тепер оцінюючи її за стиль, яких вони не могли тоді, тому що вони не могли вийти за межі вандалізму річ ". Хіп-хоп був спочатку чорний гетто музика, співають молоді афро-американців з бідних, старих районах американських міст. Коли він раптово потрапив у верхній частині американських музичних чартах, хіп-хоп культура була поширена, в результаті чого графіті з ним. Сьогодні компанії починають розуміти привабливість графіті в рекламі. Кель Родрігес, який використовується для розпилення Нью-Йорк поїзда метро, ​​був художником обрані для розробки веб-сайту The Wall Street Journal і в стилі графіті. "Деякі з цих графіті почуття, що енергії, свого роду отримав там '. Пояснюється Родрігес. Багато з цієї нової хвилі художників дають лекції про зміни в своєму мистецтві. Чи Кінонеса надає великий успіх в Європі і вважає, що європейські галереї та музеї є більш відкритими до його художній формі. "Вони хочуть, щоб підтримати художника, як він розвивається", коментарі Кінонеса, хто може отримати до $ 10000 для своїх картин. дійсно, музей Гронінгена в Голландії є одним з небагатьох в світі, яка відображає і визнав графіті як вид мистецтва. Інший художник, Blade, має свій власний сайт, присвячений тільки в світ графіті. Цей сайт має "інші товари сторінку", де лезо продає речі своїми оригінальними конструкціями по всьому світу - все від бейсболки до йо-йо Леонард McGurr, вулиця група протягом 25 років, пішов від живопису поїзда метро до проектування і маркетингу графіті стилі одягу для молоді. "графіті був історія виживання», каже він. "Там спосіб отримати вигоду зі своєї роботи, не псуючи суспільне майно. Беру! Беру!

Результаты (украинский) 3:

Ще порівняно недавно, графіті було вважати зразком антисоціальний поведінки, вандалів. Сьогодні багато хто 'ВАНДАЛИ' сприймаються як авторитетна артистів, а деякі з них зробили це у світі бізнесу.

Нью-Йорка звикли бачити графіті на стінах бідних кварталів та потяги метро, як щось грізного і приклад міського занепаду.На наспіх нацарапав для назв і гасло було видно, як дурень та агресивна, робота вандали прагне висловити свою ідентичність, або навіть зробити політичний момент. До 1970 року більшість жителів Нью-Йорка ненавидів графіті, вважаючи її як колода, яка була незаконним і мусив штрафи.

з тих днів,Графіті багато чого змінила і вже не тільки в метро і бідних гетто районах міста. Сьогодні вона має статус "вуличні мистецтва' і ви отримаєте, де б Ви не бажали б - в рекламі, на одяг, іграшки, і навіть на Wall Street Journal офіційний сайт! На початку 1980-х рр.Там був справжнім пошесть для графіті мистецтва і складних Манхеттена світового мистецтва було показано стріт-арту в її галерей. Ця тенденція був короткочасним - аж до прибуття хіп-хоп музики в кінці 80-х років.

в її книги, метро мистецтва, Марту Купер сказав: 'Графіті повернувся з хіп-хоп музику, люди зараз цінуючи його за стилем, яких вони не могли тодіАдже вони не могли отримувати вандалізм справа'.

хіп-хоп спочатку чорний гетто музику, співають юні Афроамериканців з бідними,-районів американських міст. Коли він несподівано потрапив до верхньої частини американських музичних чартах, хіп-хоп культура була розповсюджена, довівши графіті.

сьогодні компаній починають розуміти звернення графіті в рекламі. Кельменеччина вражає своїми природними витворами: заказник Родрігес,Хто звик спрей нью-йоркського метро поїздів, був художником обрано дизайн Wall Street Journal на сайті та в графіті стиль.

'зачаїти деяке цього графіті відчуття, що енергія, свого роду потрапив у'. Родрігес пояснив.

багато нової хвилі художників з доповідями про події в творчості.Лі Quinones має неабиякий успіх у Європі і вважає, що європейські галереї та музеї більш відкриті до його форму мистецтва.

'Вони хочуть підтримувати художник, він розробляє', коментує директор департаменту по роботі Quinones, який може отримати до $10000 для своїх картини.

Дійсно, Groninger музею в Голландії - одна з небагатьох у світі, у якому буде показано і визнаний графіті як форму мистецтва.

інший артист, лопатка,У своєму власному сайті присвячена тільки світ графіті. Цей сайт має 'merchandise сторінки', де ріжучий продає речі своїми Оригінальні дизайни по всьому світу - все з бейсболки з йо-придбано!

Леонард McGurr, стріт-артист протягом 25 років, пішли з картини потяги метро до проектування та маркетингу графіті-надихнули одяг для молоді.

'Графіті було розповідь про виживання', - говорить він. 'Там є можливість отримати вигоду від вашої роботи без псування державного майна'.

Беру!
Беру!