Ginny the main character of the sto

Ginny the main character of the story is 16. She's tuning out to be a brilliant artist like her mother, who died when she was a baby. In the extract you're going to read Ginny sees her mother's picture in the at galley.
When Ginny was first becoming interested in art and the history of painting, Dad had given her a big book with hundreds of reproductions in it. She'd pored over it with more than delight - with a kind of greed, in fact. She absorbed everything the book told her about the Renaissance, and the Impressionists, and the Cubists, about Boticelli and Monet and Picasso, and she breathed it all in like oxygen she hadn't known she was missing. And among the pictures in the book, there were two that made her gasp. One was Whistler's Arrangement in Grey and Back, the portrait of his mother sitting on an upright chair, and the other was El Greco's View of Toledo. She remembered her reaction quite clearly: a sudden intake of breath, caused by sheer surprise at the arrangement of shapes and colours. It was a physical shock.
And when she looked at the big painting that dominated the end wall, the same thing happened. It would have affected her the same way whoever had painted it, because it was a masterpiece. What it showed was a middle-aged black man, in a uniform with epaulettes and medals, in the act of falling on to the red-carpeted floor of a well furnished room. He'd been eating a meal, and on the table beside him there was a plate of yellow soup. Beyond him, through the open door and at the open window, stood a crowd of people, watching: white people at black, old and young rely dressed and poverty-stricken. Some of them carried objects that helped you understand who they were: a wad of dollar bills for a banker, a clutch of guns for an arms dealer, a chicken for a peasant; and the expressions on their faces told Ginny that they'd all in some ways been victims or accomplices of the man who was dying.
And all that was important, but just as important was the strange discord of the particular red of the carpet and the particular yellow of the soup, so that you knew it was something significant, and you guessed the soup had been poisoned. And the way the dying man was isolated by the acid red from every other shape in the picture, so that it looked as if he were sinking out of sight in a pool of blood. And mainly what was important was the thing that was impossible to put into words: the arrangements of the shapes on the canvas. These same elements put together differently would have been an interesting picture, but put together like this, they made Ginny catch her breath.
She began thinking of what her mother had wanted to say by the picture. Tell the soy of the corrupt office? Yes... But not mainly. What she had probably wanted to do was just to see what happened when she put that red and that yellow together. That was what could start it. Some little technical thing like that. And the shape of the man as he falls... Because there's no shadow you can't see easily where he is in relation to the floor. He seems to be floating in space, almost. But at the same time no one could say that the picture wasn't technically correct. It was amazing, brilliant! Ginny felt a lump in her throat.

Результаты (украинский) 1:

Джіні головний герой оповідання є 16. Вона вимикаючи бути блискучим художником, як її матір, яка померла, коли вона була дитиною. У виписці ви збираєтеся читати Джіні бачить її мати зображення в на в "Гранки".Коли Джіні банк був ставши спочатку зацікавлені в мистецтва та історії живопису, батько дав їй Велика книга з сотнями репродукції в ньому. Вона мала корпіли над його з більш ніж насолода - з роду жадібності, насправді. Вона поглинає все, що книга розповів про відродження і імпресіоністів і кубізму, про Boticelli і Моне і Пікассо, і вона дихала все в як кисень вона ще не відомо, вона була відсутня. І серед фотографії в книзі, були два, що зробило її задихатися. Один був Уістлера домовленості в сірий і назад, портрет своєї матері, сидячи на піаніно стільця, та іншим El Greco подання Толедо. Вона згадала її реакція цілком ясно: раптові споживання запах з рота, викликаних sheer сюрприз при розміщенні у формах та кольорах. Це було фізичної шок.And when she looked at the big painting that dominated the end wall, the same thing happened. It would have affected her the same way whoever had painted it, because it was a masterpiece. What it showed was a middle-aged black man, in a uniform with epaulettes and medals, in the act of falling on to the red-carpeted floor of a well furnished room. He'd been eating a meal, and on the table beside him there was a plate of yellow soup. Beyond him, through the open door and at the open window, stood a crowd of people, watching: white people at black, old and young rely dressed and poverty-stricken. Some of them carried objects that helped you understand who they were: a wad of dollar bills for a banker, a clutch of guns for an arms dealer, a chicken for a peasant; and the expressions on their faces told Ginny that they'd all in some ways been victims or accomplices of the man who was dying. And all that was important, but just as important was the strange discord of the particular red of the carpet and the particular yellow of the soup, so that you knew it was something significant, and you guessed the soup had been poisoned. And the way the dying man was isolated by the acid red from every other shape in the picture, so that it looked as if he were sinking out of sight in a pool of blood. And mainly what was important was the thing that was impossible to put into words: the arrangements of the shapes on the canvas. These same elements put together differently would have been an interesting picture, but put together like this, they made Ginny catch her breath.She began thinking of what her mother had wanted to say by the picture. Tell the soy of the corrupt office? Yes... But not mainly. What she had probably wanted to do was just to see what happened when she put that red and that yellow together. That was what could start it. Some little technical thing like that. And the shape of the man as he falls... Because there's no shadow you can't see easily where he is in relation to the floor. He seems to be floating in space, almost. But at the same time no one could say that the picture wasn't technically correct. It was amazing, brilliant! Ginny felt a lump in her throat.

Результаты (украинский) 3:

Джинні головної героїні розповідь 16. Вона тюнінга, блискучий художника, як матері, яка померла, коли вона була маленькою. В витяжку ви збираєтеся читати Джинні бачить її матері зображення у кінцевої гранці.
, коли Джинні вперше стає зацікавлений в мистецтві та історії живопису, тато дав їй велика книга з сотнями відтворень в ньому.Вона хотіла б pored над ним з більш ніж задоволення - з якоюсь жадібність, по суті. Вона вбирала все книги розповідала їй про відродження та Джазові імпресіоністи, Cubists, про Boticelli і Моне та Пікассо, і вона дихали все так само кисню вона ще не знали, вона була відсутня. І серед картин в книзі, було створено два, що змусило її задихатися.Був і свистунця. облаштування в сірий і назад, портрет матері, що сидить на вертикальному крісла, а інший - Ель Греко бачення Толедо. Вона згадувала її реакція досить чітко: раптова подиху, викликаних суцільне здивування з облаштування форми і кольору. Це був фізико шок.
і коли вона дивилася на велика картина, що панує в кінці стіни,Те ж саме відбулося. Це вплинуло б її так само бору намалювала, тому що вона була шедевра. Чим вона показала був середнього віку негра, у єдину з орденськими і медалями, в акті падіння на червоно-якої підлоги з колодязя навів кімнати. Він хотів було їсти їжу, а на столі біля нього сталася накладка жовтого суп. Поза нимРахунок відкрив двері і на розчинене вікно, стояла скупчення людей, спостерігаючи: білий людей на чорний, старий і молодий покладатися одягненою і вбогих. Деякі з них були проведені предметів, які допомогли тобі зрозуміти, хто вони були: 'з доларовими купюрами для банкір, зчеплення від снарядів для зброї дилера, курча за селянина;І вирази на їхніх обличчях розповів, що Джинні б вони всі в деякому роді жертвами або співучасників цього чоловіка, який почав умирати. Кратність і все, що було важливо, але так само важливим був дивний розбрат в червоних на килимі і конкретного жовтий супу, так що ви знали, що це було щось значне, як ви вже здогадалися суп отруїли.І до речі, помираючого був ізольований від кислота червоний від інших форми в кадрі, так, щоб все виглядало, як потопаючої поза полем зору в калюжі крові. А головне, що було важливо було те, що неможливо було введено в словах: аранжування форми на полотні. Ці ж елементів зібрати воєдино інакше б цікаву картину,Але зібрати воєдино, вони зробили Джинні зловити її дихання.
вона почала замислюватися про те, що її мама хотіли сказати на зображення. Розповісти соєве корумпованих office? Так... Але не в основному. Що їй напевно хоче зробити лише те, що трапилося, коли вона поклала, червоний, жовтий разом. Це було те, що може почати його. Деякі трохи технічним річ подобається.І форма людина закохується... Через відсутність тіні, які не можна побачити легко, де він по відношенню до підлоги. Він ніби плавають у просторі, майже. Але в той же час ніхто не міг сказати, що картина була не технічно правильно. Це було неймовірно, досконалий! Джинні відчув комок у горла.