A gift of love!“Can I see my baby?”

A gift of love!
“Can I see my baby?” the happy new mother asked.

When the bundle was nestled in her arms and she moved the fold of cloth to look upon his tiny face, she gasped. The doctor turned quickly and looked out the tall hospital window. The baby had been born without ears.

Time proved that the baby’s hearing was perfect. It was only his appearance that was marred. When he rushed home from school one day and flung himself into his mother’s arms, she sighed, knowing that his life was to be a succession of heartbreaks. He blurted out the tragedy. “A boy, a big boy … called me a freak.”

He grew up, handsome for his misfortune. A favorite with his fellow students, he might have been class president, but for that. He developed a gift, a talent for literature and music. “But you might mingle with other young people,” his mother reproved him, but felt a kindness in her heart. The boy’s father had a session with the family physician. Could nothing be done? “I believe I could graft on a pair of outer ears, if they could be procured,” the doctor decided.

Whereupon the search began for a person who would make such a sacrifice for a young man. Two years went by. Then, “You are going to the hospital, Son. Mother and I have someone who will donate the ears you need. But it’s a secret,” said the father. The operation was a brilliant success, and a new person emerged. His talents blossomed into genius, and school and college became a series of triumphs.

Later he married and entered the diplomatic service. “But I must know!” He urged his father, “Who gave so much for me? I could never do enough for him.” “I do not believe you could,” said the father, “but the agreement was that you are not to know … not yet.” The years kept their profound secret, but the day did come … one of the darkest days that a son must endure. He stood with his father over his mother’s casket. Slowly, tenderly, the father stretched forth a hand and raised the thick, reddish-brown hair to reveal that the mother had no outer ears. “Mother said she was glad she never let her hair be cut,” he whispered gently, “and nobody ever thought Mother less beautiful, did they?”
(Author Unknown)

Результаты (украинский) 3:

Подарунок від любові!
"чи можу я бачу свою дитину?' з новим матері попросив.

, коли був пакет поселився в руках і вона переїхала до складіть тканини, щоб подивитися на його крихітні обличчя, видихнула вона. Лікар швидко розвернувся і виглянула у високих вікна лікарні. Дитячий народилися без вух.

часу довела, що в дитячій слухання був бездоганний. Це був єдиний вигляд його, що була затьмарена взаємними.Подарунок від любові!
"чи можу я бачу свою дитину?' з новим матері попросив.

, коли був пакет поселився в руках і вона переїхала до складіть тканини, щоб подивитися на його крихітні обличчя, видихнула вона. Лікар швидко розвернувся і виглянула у високих вікна лікарні. Дитячий народилися без вух.

часу довела, що в дитячій слухання був бездоганний. Це був єдиний вигляд його, що була затьмарена взаємними.Коли він кинувся зі школи додому в один прекрасний день і підкинула себе в своїй матері, вона зітхнула, знаючи, що його життя було стати наступності heartbreaks. Він випалив трагедії. 'хлопчика, великий хлопчик… Мені зателефонував такий казус'.

ріс, гарний для своє нещастя. А з коханою його однокурсників, він міг би бути староста класу, але для цього. Він розробив подарунок!Талант літератури та музики. "Але ви можете змішається з іншими молодими людьми", його мама картати за те ж його, але відчувається доброти в її серце. Хлопчика батько сесії з родиною лікаря. Може нічого не буде зроблено? 'Я вважаю, що мені було внесено проект на пару зовнішніх вуха, якщо вони могли будуть закуповуватись", доктор вирішив.

Після чого пошук розпочався для людини, яка б така жертва для молодої людини. Два роки. Потім, "Ви збираєтеся до лікарні, сина. Мама і я той, хто пожертвую вуха, що вам потрібно. Але це секрет", - сказав отець. Операція пройшла блискуче успіх, і нова людина не виникло. Свої таланти, зарясніли в генія,І шкільні та студентські стала низка перемог.

згодом одружився і поступив на дипломатичній службі. 'Але я повинен знати!' Він закликав свого батька, 'Хто дав йому стільки для мене? Я так і не зміг зробити йому вистачить". "Я не вірю тобі міг", - сказав отець", але угоди було те, що ви не знали… не'. років зберегли свої глибокі таємницю,Але день сюди підкине … один з найтемнішою днів, що син повинен терпіти. Він стояв з батьком перед матір'ю, шкатулки. Повільно, ніжно, батько тяглися викладено руку і підняв густий, червонувато-коричневим волоссям виявити, що матір'ю Серьожа не зовнішній вух. 'Мама сказала їй було приємно, що вона ніколи не відпускав її волосся треба різати', - прошепотіла обережно, 'і ніхто ніколи не думав матері менш красивою,