her husband’s ear. He had not made

her husband’s ear. He had not made a decision about little Virginia. She had never insulted him in any way, and she was pretty and gentle. Perhaps a few soft ‘Aaaaghs!’ from behind the curtains, he thought. Or if that did not wake her, a feverish movement of the blanket with ghostly fingers. He would decide later. He was certainly going to frighten the twins, there was no doubt about that. Their beds were quite close to each other, so he would stand between them and appear like a green, icy-cold dead body until they were too frightened to move. Then he would throw off the white sheet and move round the room in his famous ‘Skeleton’s Dance’, which had put terror into the hearts of many people. At half-past ten, he heard the family going to bed. For some time he could hear shouts of laughter from the twins’ room. Clearly they were amusing themselves with the light-hearted cheerfulness of schoolboys. But at a quarter past eleven everything was quiet, and at midnight the ghost left his room. Night birds flew against the windows or screamed from trees. The wind blew round the outside of the house, and there were the usual ghostly midnight sounds, but the Otis family slept peacefully. They did not know about the terrible things that the Canterville Ghost had planned for them. High above the noise of the rain and the storm, the Canterville Ghost could hear the heavy breathing of the Ambassador. He stepped out of the wall with a cruel smile on his face, and the moon hid behind a cloud as he went past the great hall window. He moved in silence — a ghostly shadow. The darkness itself seemed to hate him as he passed through it. Once he thought he heard a shout, and he stopped. But it was only a dog from the farm near the house. At last he reached the corner of the passage that led to the room of the unfortunate Washington. For a moment or two, the Canterville Ghost stopped and listened. The wind blew through his long grey hair. Then the clock sounded a quarter past midnight, and he laughed cruelly and turned the corner. With a scream of terror, he stepped back and covered his face with his long, bony hands. There, facing him, stood a large ghostly figure with a shining, hairless head! It was like something from a madman’s dream! Silent, ugly laughter held open its great mouth. From inside it, a red light burned like a fire. The body was covered, like the Canterville Ghost’s, in a burial sheet. There was a notice on it — a list, no doubt, of terrible things done in the past. The Canterville Ghost did not wait to read it. He had never seen a ghost before. It frightened him! He gave it another quick look, then turned and ran. He fell over his own white sheet, dropped his rusty sword into one of Hiram B. Otis’s shoes (where it was found the next morning), and ran back to his room. There he fell down on to his bed and hid his face under the blanket.

Результаты (украинский) 1:

її чоловік вухо. Він не прийняли рішення про мало Вірджинії. Вона ніколи не образили його в будь-якому випадку, і вона була гарна і ніжний. Може бути кілька м'яких "Aaaaghs!" з-за фіранки, він думав, що. Або якщо що не прокинутися, гарячкові руху Ковдра з примарними пальцями. Він буде вирішити пізніше. Він безумовно буде лякати близнюки, не було ніяких сумнівів. Їх ліжка були дуже близько один до одного, так що він буде стояти між ними і виглядати, як зелений, крижаний холод мертве тіло, поки вони були занадто налякані, щоб рухатися. Потім він буде скинути з білої аркуш і рухатися навколо кімнати в свою знамениту скелета в танці", яка поставити терор в серцях багатьох людей. На половині минулого десять він почув сім'ї сном. Протягом деякого часу він чув кричить сміх з близнюків кімнати. Явно вони були забавні себе з безтурботна бадьорість школярів. Але на чверть минуле одинадцять все було тихо, і опівночі привид залишив свою кімнату. Нічні птахи вилетів проти вікна або кричала від дерева. Вітер дув круглі зовні будинку і були звичайні примарні опівночі звуки, але Отіс сім'ї мирно спали. Вони не знали про страшні речі, які бридке каченя планували для них. Високо над шум дощ і бурю, бридке каченя могли чути утруднене дихання посла. Він вийшов з ладу стіни з жорстоким усмішкою на обличчі, і місяць сховався за Хмара, як він пройшов повз вікна великий зал. Він переїхав в тиші — примарні тінь. Темрява, сама, здавалося, ненавиджу його, як він пройшов через нього. Після того, як він думав, що він почув кричати, і він зупинився. Але це було тільки собака від ферми біля будинку. Нарешті він досяг кут прохід, який привів до кімнати нещасний Вашингтон. Хвилину або дві бридке каченя зупинився і слухав. Вітер дув через його довгими сивим волоссям. Потім годинник звучали чверть останніх опівночі, і він засміявся жорстоко повернув за Ріг. З scream терору він відступив назад і покриті довгою, кістляві руки його обличчя. Там перед ним, стояв великих примарні цифра з яскравим, голі голову! Це було схоже на щось з божевільний, мрія! Мовчки, потворні сміх відбувся Відкритий великий рот. Від всередині нього, червоне світло спалили як вогонь. Тіло було покрито, як бридке каченя готелю, у поховання аркуші. Окремо на ньому — списку, не сумніву, страшні речі зроблено в минулому. Бридке каченя не чекати, щоб прочитати це. Він ніколи не бачив привид, перш ніж. Він злякався, що йому! Він дав йому ще один знімок, потім повернувся і побіг. Він впав над його власної білим простирадлом, впали мечем іржавий в одну Хірам b. Отіс взуття (де він був found наступного ранку) і побіг назад до своєї кімнати. Там він впав вниз на його ліжка і сховав його обличчя під ковдрою.

Результаты (украинский) 2:

вухо чоловіка. Він не прийняв рішення про маленьку Вірджинії. Вона ніколи не образив його в будь-якому випадку, і вона була досить і ніжною. Можливо, деякі м'які "Aaaaghs! з-за фіранки, подумав він. Або, якщо це не розбудити її, гарячковий рух ковдру з примарними пальцями. Він буде вирішувати пізніше. Він був, звичайно, збирається налякати близнюків, не було сумнівів. Їх ліжка були досить близькі один до одного, так що він буде стояти між ними і з'являються, як зелений, крижаний труп, поки вони не були занадто налякані, щоб рухатися. Потім він скинути білий аркуш і рухатися по кімнаті в своєму знаменитому «скелета» танцю, який поклав жах в серцях багатьох людей. О пів на одинадцяту, він почув сім'ю сном. Протягом деякого часу він чув крики з кімнати сміху близнюків. Ясно, що вони були бавляться з безтурботним бадьорості школярів. Але в чверть на дванадцяту все було тихо, і опівночі привид покинув кімнату. Нічні птахи летіли у вікна або кричав від дерев. Вітер дув навколо зовнішньої сторони будинку, і там були звичайні примарні звуки опівночі, але сім'я Отіс мирно спав. Вони не знають про страшні речі, що Дух Кентервільський планували для них. Високо над шумом дощу і грози, Привид Кентервільський чув важке дихання посла. Він вийшов з стіни з жорстокою посмішкою на обличчі, і місяць сховалася за хмари, як він пройшов повз великого вікна залу. Він переїхав в тиші - примарний тінь. Сам тьма, здавалося, ненавиджу його, коли він проходив через нього. Після того, як він думав, він почув крик, і він зупинився. Але це був усього лише собака з ферми біля будинку. Нарешті, він досяг кута проходження, що призвело до кімнаті нещасного Вашингтоні. На мить або два, Привид Кентервільський зупинився і прислухався. Вітер дув через його довгим сивим волоссям. Потім годинник звучали чверть півночі, і він засміявся жорстоко і повернув за ріг. З криком жаху, він відступив назад і закрив обличчя своїми довгими, кістлявими руками. Там, перед ним стояв великий примарна фігура з сяючим, голу голову! Це було якось від мрії божевільного! Тиха, потворний сміх відчинив свій великий рот. Від всередині, червоний горіло світло, як вогонь. Тіло було вкрите, як Кентервільський привид років, в аркуші поховання. Був повідомлення на ньому - список, безсумнівно, жахливих речей, зроблених в минулому. Кентервільський привид не чекати, щоб прочитати це. Він ніколи не бачив примари раніше. Це злякало його! Він дав їй ще один швидкий погляд, потім повернувся і побіг. Він упав на своїй білим простирадлом, впустив меч іржавий в одному з взуття Хірама Б. Отіс (де він був знайдений на наступний ранок), і побіг назад до себе в кімнату. Там він впав на ліжко і закрив обличчя під ковдрою.

Результаты (украинский) 3:

Її чоловік на вухо. Він не прийняли рішення про маленького Вірджинії. Вона ніколи не образив його в будь-який спосіб, і вона була досить і ніжною. Можливо, кілька м'який 'Aaaaghs!' з-за штори, подумав він. Або, якщо це не будити її, гарячковому руху ковдру з примарні пальці. Він вирішить пізніше. Він був неодмінно будемо лякати близнюки, не було сумнівів.Своїх ліжками були досить близько один до одного, тому що він не витримає між ними та з'являються як зелений, холодний холодної труп поки вони були занадто перелякані рухатися. Потім він би скидати білий аркуш і рухатися по кімнаті у своєму знаменитому 'кістяк, потанцюємо", які мали покласти терору в серцях багатьох людей. Після першого тайму останні десять, він почув сім'ї сном.На якийсь час він міг почути від сміху вигуками близнюків кімнати. Зрозуміло, вони були забавними себе з безтурботним бадьорості школярів. Але на чверть останніх одинадцяти все було спокійно, і на півночі привид покинув кімнату. Ніч птиці полетіли проти Windows або кричала з дерева. Вітер одразу видував навколо за межами будинку,І це були звичайні примарні опівночі звучить, але OTIS сім'я спав мирно. Вони не знали про страшні речі, Кентервільський привид запланували на них. Високо над шум дощу і грози, Кентервільський привид було чути важких дихання посол. Він зменшив свою присутність на стіні з жорстоким посмішкою на обличчі,І місяця на хмару, ховав за спиною він йшов повз великий зал вікна. Він перейшов в мовчання - примарні тіні. Темрява сам здався ненавиджу його як він пройшов через ІТ. Одного разу він думав, що він почув крик, і він зупинився. Але це була лише собаку з ферми біля будинку. Нарешті він досяг кут прохід, призвела до кімнати з прикрих Вашингтона. На даний момент або два,Кентервільський привид зупинився і слухав. Вітер одразу видував через своє довге волосся. І тоді годинник звучали чверть за північ, і він сміявся безжально і перетворився на кутовий. На крик терору, він відійшов і накрили обличчя з свою багаторічну вилицювате руки. Там стоїть перед ним, стояв на великому примарні фігури з яскравим, саме так охарактеризував це безволосе головою! Це було якось з божевільні мрії!Мовчав, негарно сміх провів відкриті великої рот. Зсередини, червоне світло згорів як вогню. Тіло було вкрите, як Кентервільський привид's, в поховання аркуша. Там було повідомлення про це - список, без сумніву, страшні речі робив це в минулому. Кентервільський привид не чекайте, щоб прочитати. Він ніколи не бачила привида. Лякала його! Він дав йому ще раз глянемо,Потім розвернувся і втік. Він впав на своєму білому аркуші, скинула його меч на одну з Hiram B. OTIS і взуття (де було виявлено наступного ранку), і побіг назад до своєї кімнати. Там він впав на ліжку і HID його обличчя під ковдрою.