This was why she hadn’t wanted to r

This was why she hadn’t wanted to return to this house and seeher sister, why she’d stayed away for years. There was too much pain between them. She turned up the
radio to drown out her thoughts.
A voice crackled over the airwaves. “… Maréchal Pétain speaking to you…”
Isabelle frowned. Pétain was a hero of the Great War, a beloved leader of France. She turned up the
volume further.
Vianne appeared beside her.
“… I assumed the direction of the government of France…”
Static overtook his deep voice, crackled through it.
Isabelle thumped the radio impatiently.
“… our admirable army, which is fighting with a heroism worthy of its long military traditions
against an enemy superior in numbers and arms…”
Static. Isabelle hit the radio again, whispering, “Zut.”
“… in these painful hours I think of the unhappy refugees who, in extreme misery, clog our roads. I
express to them my compassion and my solicitude. It is with a broken heart that I tell you today it is
necessary to stop fighting.”
“We’ve won?” Vianne said.
“Shhh,” Isabelle said sharply.
“… addressed myself last night to the adversary to ask him if he is ready to speak with me, as
soldier to soldier, after the actual fighting is over, and with honor, the means of putting an end to
hostilities.”
The old man’s words droned on, saying things like “trying days” and “control their anguish” and,
worst of all, “destiny of the fatherland.” Then he said the word Isabelle never thought she’d hear in
France.
Surrender.
Isabelle hobbled out of the room on her bloody feet and went into the backyard, needing air
suddenly, unable to draw a decent breath.
Surrender. France. To Hitler.
“It must be for the best,” her sister said calmly.
When had Vianne come out here?
“You’ve heard about Maréchal Pétain. He is a hero unparalleled. If he says we must quit fighting,
we must. I’m sure he’ll reason with Hitler.” Vianne reached out.
Isabelle yanked away. The thought of Vianne’s comforting touch made her feel sick. She limped
around to face her sister. “You don’t reason with men like Hitler.”
“So you know more than our heroes now?”
“I know we shouldn’t give up.”
Vianne made a tsking sound, a little scuff of disappointment. “If Maréchal Pétain thinks surrender is
best for France, it is. Period. At least the war will be over and our men will come home.”
“You are a fool.”Vianne said, “Fine,” and went back into the house.
Isabelle tented a hand over her eyes and stared up into the bright and cloudless sky. How long would
it be before all this blue was filled with German aeroplanes?
She didn’t know how long she stood there, imagining the worst—remembering how the Nazis had
opened fire on innocent women and children in Tours, obliterating them, turning the grass red with their
blood.
“Tante Isabelle?”
Isabelle heard the small, tentative voice as if from far away. She turned slowly.
A beautiful girl stood at Le Jardin’s back door. She had skin like her mother’s, as pale as fine
porcelain, and expressive eyes that appeared coal black from this distance, as dark as her father’s. She
could have stepped from the pages of a fairy tale—Snow White or Sleeping Beauty.
“You can’t be Sophie,” Isabelle said. “The last time I saw you … you were sucking your thumb.”
“I still do sometimes,” Sophie said with a conspiratorial smile. “You won’t tell?”
“Me? I am the best of secret keepers.” Isabelle moved toward her, thinking, my niece. Family. “Shall
I tell you a secret about me, just so that we are fair?”
Sophie nodded earnestly, her eyes widening.
“I can make myself invisible.”
“No, you can’t.”
Isabelle saw Vianne appear at the back door. “Ask your maman. I have sneaked onto trains and
climbed out of windows and run away from convent dungeons. All of this because I can disappear.”
“Isabelle,” Vianne said sternly.
Sophie stared up at Isabelle, enraptured. “Really?”
Isabelle glanced at Vianne. “It is easy to disappear when no one is looking at you.”
“I am looking at you,” Sophie said. “Will you make yourself invisible now?”
Isabelle laughed. “Of course not. Magic, to be its best, must be unexpected. Don’t you agree? And
now, shall we play a game of checkers?”

Результаты (украинский) 1:

Це було, чому вона не хотіла, щоб повернутися в цей дім та seeher сестра, чому вона залишився від готелю протягом багатьох років. Між ними була занадто багато болю. Вона звернулася нарадіо, щоб заглушити її думки.Голос тріскучий в ефір. “… Марешаль Петена, виступаючи перед ви..."Ізабель нахмурився. Петена був героєм великої війни, улюблений лідер Франції. Вона звернулася наобсяг ще більше.Vianne з'явився поруч з нею.“… Я припускав, що напрямок уряд Франції..."Статичні наздогнав його глибокий голос, тріскучий через нього.Ізабель билося радіо нетерпінням.".. наших чудових армії, яка бореться з героїзм гідний її довго військових традиційпроти ворожих покращений в цифрах і зброї..."Статичні. Ізабель хіт-радіо знову, пошепки: "Zut".".. в цих хворобливих годин я думаю нещасні біженців, які в крайніх злиднів, забивають наших дорогах. Явисловити їм мою співчуття і мій турботою. Це з розбитим серцем, що я розповім сьогодні ценеобхідно припинити боротьбу.""Ми виграли?" Vianne сказав."Shhh", Ізабель сказав, що різко.".. адресоване себе минулої ночі супротивника, щоб запитати його, якщо він готовий говорити зі мною, яксолдат до солдатів, після фактичного боротьба, над і з честю, засоби, щоб покласти крайвійськові дії."Старий чоловік слів droned, кажуть речі, як "намагається дні" і "керування їх тугу" і,гірше за все, "доля Вітчизни". Потім він сказав: Ізабель ніколи не думав, що вона буде почути в словоФранція.Капітуляції.Ізабель пошкандибав з кімнати на ноги кривавий і пішов у двір, які потребують повітряраптом, не в змозі залучити гідного дихання.Капітуляції. Франція. Гітлер."Це має бути на краще," її сестра сказав, спокійно.Коли був Vianne вийшли тут?"Ви чули про Марешаль Петена. Він є героєм безпрецедентну. Якщо він каже, що ми повинні кинути, бойові дії,Ми повинні. Я впевнений, що він буде міркувати з Гітлером." Vianne простягнув.Ізабель смикнув від готелю. Думка про Vianne в втішні touch зробив її почувати себе хворим. Вона кульгавнавколо, щоб зіткнутися з сестрою. "Ви не зрозуміло, з чоловіками як Гітлер"."Так ви знаєте більше, ніж наші герої зараз?""Я знаю, що ми не повинні відмовитися від".Vianne зробив за tsking звук, мало протертися розчарування. "Якщо Марешаль Петена думає, що капітуляціїКращий для Франції, це. Період. AT найменш війни буде закінчена, і наші чоловіки будуть приходити додому. ""Ти дурень". Vianne сказав: "Тонка" і пішов назад в будинок.Ізабель tented руку над її очі і дивилися вгору в яскравих і безхмарне небо. Як довго ббуло б, перш ніж цей синій був заповнений з літаків, що німецький?Вона не знала, як довго вона стояла там, мріючи найгірше — згадуючи, як нацисти буливідкрили вогонь по невинних жінок і дітей в екскурсіях, облітеруючий їх, перетворюючи трава червоний з їхкров."Tante Ізабель?"Ізабель почув голос невеликий, пробні наче здалеку. Вона звернулася повільно.Красива дівчина стояла біля Le Jardin задні двері. Вона мала шкіри, як і її мати, бліда, як штраффарфор і виразні очі, що з'являються вугілля, чорні з цієї відстані, так темно, як її батько. Вонамогли б вийшов зі сторінок казку — Білосніжка або Спляча красуня."Ви не можете бути Софі", сказав Ізабель. «Останній раз я бачив вас.. ви були смоктати великий палець.»"Я все ще роблять іноді," сказав Софі з змовницьки посмішкою. "Ви не скаже"?"Мені? Я кращих таємні зберігачів". Ізабель рушили до неї, думаючи, моя племінниця. Сім'я. "ПовиненЯ розповім вам таємницю про мене, просто тому, що ми ярмарок?"Софі кивнув щиро, її очі, збільшується."Я можу зробити себе невидимим.""Ні."Ізабель побачив Vianne з'являтися на задні двері. "Попросіть вашого maman. Я мати проносу на поїзди іпіднявся з windows і запустити від монастиря підземелля. Все це тому, що я може зникнути. ""Ізабель," Vianne, сказав строго.Софі дивилися вгору Ізабель, захоплена. "Дійсно?"Ізабель глянув на Vianne. "Це просто зникають, коли ніхто не дивиться на тебе"."Я дивлюся на вас", сказала Софі. "Буде вам зробити себе невидимим зараз?"Ізабель сміявся. "Звичайно, ні. Магії, щоб бути своїх кращих має бути несподівані. Ви згодні? ІТепер повинен ми грати в гру в шашки?"

Результаты (украинский) 2:

Саме тому вона не хотіла, щоб повернутися в цей будинок і seeher сестри, чому вона залишилася далеко протягом багатьох років. Був надто багато болю між ними. Вона додала
радіо, щоб заглушити свої думки.
Голос тріщали в ефірі. "... Марешаль Петен звертаюся до вас ..."
насупився Ізабель. Петен був героєм Першої світової війни, в улюбленого вождя Франції. Вона додала
гучність далі.
Vianne з'явився поруч з нею.
"... Я припускав, напрямок урядом Франції ..."
Статичний обігнав його глибокий голос, тріщали через нього.
Ізабель стукнув радіо нетерпляче.
"... Наша чудова армія, яка бореться з героїзмом, гідним її довгих військових традицій
проти ворога з чудовою номерів і зброї ...
"Static. Ізабель знову вдарив радіо, шепочучи "ZUT."
"... У цих хворобливих годин я думаю про нещасні біженців, які, в крайньому страждань, забивають наші дороги. Я
висловлюю їм свою співчуття і турботу мою. Саме з розбитим серцем, що я вам скажу сьогодні
необхідно зупинити бойові дії.
"" Ми виграли? "Vianne
сказав." Тсс, "різко сказав
Ізабель." ... Ім'я себе минулої ночі противником, щоб запитати його, якщо він готовий говорити зі мною, а
солдат солдату, після фактичного бої закінчилася, і з честю, засоби, щоб покласти край
бойових дій.
"Слова старого гудів на, кажучи речі, як" важкі дні "і" контролювати свої страждання »і,
що найгірше," доля вітчизни. "Тоді він сказав слово Ізабель ніколи не думав, що вона чує в
Франції.
Surrender.
Ізабель пошкандибав з кімнати на її кривавих ноги і пішов у двір, потребують повітря
раптом, не в змозі залучити гідною подих.
Surrender. Франція. Для Гітлера.
"Він повинен бути на краще", її сестра сказала спокійно.
Коли була Vianne прийти сюди?
"Ви чули про маршала Петена. Він герой має собі рівних. Якщо він говорить, що ми повинні кинути боротьбу,
ми повинні. Я впевнений, що він буде міркувати з Гітлером. "Vianne потягнувся.
Ізабель смикнув геть. Думка про втішні дотик Vianne зробив їй відчувати себе хворим. Вона, кульгаючи,
обличчям до її сестрі. "Ви не міркувати з людьми, як Гітлер."
"Таким чином, ви знаєте більше, ніж наших героїв зараз?"
"Я знаю, що ми не повинні здаватися."
Vianne зробив tsking звук, трохи потертості розчарування. "Якщо Марешаль Петен вважає здача
краще для Франції, це так. Період. Принаймні, війна закінчиться, і наші люди прийдуть додому.
"" Ти дурень ". Vianne сказав:" Добре ", і повернувся в будинок.
Ізабель наметове руку їй на очі і втупився в яскраве і безхмарне небо. Як довго буде
це бути перш, ніж все це синій був наповнений німецькими літаками?
Вона не знала, як довго вона стояла, уявляючи найгірше, згадуючи, як нацисти
відкрили вогонь по невинних жінок і дітей в Турі, облітеруючий їх, перетворюючи трава червоний з їх
кров'ю.
"Тьотя Ізабель?"
почув Ізабель невеликий, попереднє голос, як ніби здалеку. Вона повільно повернулася.
Красива дівчина стояла на задніх дверях Le Jardin в. Вона була шкіру, як її мати, бліда, як тонкої
фарфор і виразні очі, які, здавалося вугілля чорний з такої відстані, темно, як її батько. Вона
могла б ступив зі сторінок казки-Білосніжка або Спляча красуня.
"Ви не можете бути Софі," говорить Ізабель. "Востаннє я бачив вас ... ви смоктали великий палець."
"Я досі іноді," сказала Софі з змовницької посмішкою. "Ви не скажу?"
"Мене? Я кращий з секретних зберігачів. "Ізабель переїхала до неї, думаючи мою племінницю. Сім'я. "Повинен
я сказати вам секрет про мене, просто так, що ми справедливо?"
Софі щиро кивнула, очі розширилися.
"Я можу зробити сам невидимий."
"Ні, ти не можеш."
Побачив Ізабель Vianne з'являються на задній двері. "Попросіть вашого маман. Я прокрався на потяги та
виліз з вікна і тікають від монастиря підземеллях. Все це тому, що я може зникнути
"." Ізабель ", сказав суворо Vianne.
Софі подивилася на Ізабель, захоплення. "Справді?"
Ізабель подивилася на Vianne. "Це просто зникнути, коли ніхто не дивиться на тебе."
"Я дивлюся на вас," сказала Софі. "Чи будете ви зараз зробити себе невидимим?"
Засміялась Ізабелла. "Звичайно, ні. Магія, щоб бути кращим його, повинно бути несподіваним. Ви не згодні? І
зараз, ми будемо грати в шашки? "

Результаты (украинский) 3:

Про це тому вона не хотів повернутися до цього будинку і seeher сестра, чому вона б залишився далеко на довгі роки. Занадто багато болю між ними. Вона звернулася до
радіо заглушають її думки.
голос приємно потріскував телеефірі. '… Maréchal Pétain говорити з вами… "
Ізабель насупився. Pétain став героєм Великої Вітчизняної війни, коханим лідер Франції. Вона звернулася до
обсяг подальшого.
З'явилися Vianne поруч з нею.
" ... Я припускав напрямку уряду Франції… "
статичних обігнав свого голосом глибоким, через це приємно потріскував.
Ізабель thumped радіо з нетерпінням.
" ... наша найгідніших армії, який бореться з героїзм гідне його давно військові традиції
проти ворога прекрасна номерів і зброєю ... "
статичними. Ізабель хіт радіо знову, шепоту, 'Zut. "