A Day's Wait He came into the room

A Day's Wait


He came into the room to shut the windows while we were still in bed and I saw he looked ill. He was shivering, his face was white, and he walked slowly as though it ached to move.
"What's the matter, Schatz?"
"I've got a headache."
"You better go back to bed."
"No. I'm all right."
"You go to bed. I'll see you when I'm dressed."
But when I came downstairs he was dressed, sitting by the fire, looking a very sick and miserable boy of nine years. When I put my hand on his forehead I knew he had a fever.
"You go up to bed," I said, "you're sick."
"I'm all right," he said.
When the doctor came he took the boy's temperature.
"What is it?" I asked him.
"One hundred and two."
Downstairs, the doctor left three different medicines in different colored capsules with instructions for giving them. One was to bring down the fever, another a purgative, the third to overcome an acid condition. The germs of influenza can only exist in an acid condition, he explained. He seemed to know all about influenza and said there was nothing to worry about if the fever did not go above one hundred and four degrees. This was a light epidemic of flu and there was no danger if you avoided pneumonia.
Back in the room I wrote the boy's temperature down and made a note of the time to give the various capsules.
"Do you want me to read to you?"
"All right. If you want to," said the boy. His face was very white and there were dark areas under his eyes. He lay still in the bed and seemed very detached from what was going on.
I read aloud from Howard Pyle's Book of Pirates; but I could see he was not following what I was reading.
"How do you feel, Schatz?" I asked him.
"Just the same, so far," he said.
I sat at the foot of the bed and read to myself while I waited for it to be time to give another capsule. It would have been natural for him to go to sleep, but when I looked up he was looking at the foot of the bed, looking very strangely.
"Why don't you try to go to sleep? I'll wake you up for the medicine."
"I'd rather stay awake."
After a while he said to me, "You don't have to stay in here with me, Papa, if it bothers you."
"It doesn't bother me."
"No, I mean you don't have to stay if it's going to bother you."
I thought perhaps he was a little lightheaded and after giving him the prescribed capsules at eleven o'clock I went out for a while.
It was a bright, cold day, the ground covered with a sleet that had frozen so that it seemed as if all the bare trees, the bushes, the cut brush and all the grass and the bare ground had been varnished with ice. I took the young Irish setter for a little walk up the road and along a frozen creek, but it was difficult to stand or walk on the glassy surface and the red dog slipped and slithered and I fell twice, hard, once dropping my gun and having it slide away over the ice.
We flushed a covey of quail under a high clay bank with overhanging brush and I killed two as they went out of sight over the top of the bank. Some of the covey lit in trees, but most of them scattered into brush piles and it was necessary to jump on the ice-coated mounds of brush several times before they would flush. Coming out while you were poised unsteadily on the icy, springy brush they made difficult shooting and I killed two, missed five, and started back pleased to have found a covey close to the house and happy there were so many left to find on another day.
At the house they said the boy had refused to let any one come into the room.

Результаты (украинский) 1:

Чекати на день Він прийшов в кімнату, щоб закрити вікна, хоча ми були досі було у ліжку, і я побачив, що він виглядав хворим. Він був тремтячи, його обличчя було білий і він йшов повільно, як ніби він боліло рухатися. "Що таке питання, Schatz?" "У мене є головним болем." "Ви краще повернутися до ліжка." "№ Я все в порядку." "Лягати спати. Я побачу вас, коли я одягнений." Але коли я прийшов вниз він був одягнений, сидячи біля вогню, дивлячись дуже хворий і нещасним boy дев'ять років. Коли я поклав руку на лобі я знав, що він мав лихоманку. "Ви підніметеся ліжко," я сказав: "Ви хворі." "Я все в порядку",-сказав він. Коли лікар прийшов він узяв хлопчика температури. "Що це?" Я запитав його. "Сто два." Внизу лікар залишив три різні ліки в різні кольорові капсули з інструкціями для надання їм. Один був збити лихоманка, інший засоби, третій подолати кислота стані. Мікроби грипу можуть існувати тільки в кислота стані,-пояснив він. Він, здавалося б знати все про грип і сказав, що не було нічого, про що турбуватися, якщо лихоманка не пішли вище сто чотири градусів. Це було світло епідемії грипу і не було ніякої небезпеки, якщо ви уникнути пневмонії. Назад в кімнаті я записав температуру хлопчика і зробив до уваги час, щоб дати різних капсули. "Ви хочете мені прочитати вам?" "Добре. Якщо ви хочете,"сказав хлопчика. Його обличчя було дуже білий, і там були темні ділянки під очима. Він лежав ще в ліжку і, здавалося, дуже відірваною від те, що відбувається довкола. Я читав уголос від Howard Пайл книга піратів; але я міг бачити, що він не після те, що я читав. "Як ви себе почуваєте, Schatz?" Я запитав його. "Так само," до цих пір, сказав він. Я сидів біля підніжжя ліжка і читати про себе, у той час як я чекав, щоб бути час, щоб дати ще одна капсула. Було б природно спати, але коли я підняв очі він дивився на ногах ліжка, дивлячись дуже дивно. "Чому б не скористатися спати? Я буду після ви вгору для медицина." "Я б скоріше не заснути." Через деякий час він сказав, що для мене, "ви не залишитися тут зі мною, тато, якщо це турбує вас." "Не турбувати мене." "Ні, я маю на увазі вам не доведеться залишитися, якщо це буде турбувати вас." Я думав, може бути, він був трохи запаморочення і після даючи йому наказано капсули о я відправився на деякий час. Це був яскравий, холодний день землі, вкриті ожеледицею bе, які заморожені тим, що здавалося, ніби всі голі дерева, кущі, нарізані пензель і всі траву і голої землі були був лакований з льодом. Я взяв молодих ірландський сетер для трохи погуляв по дорозі і вздовж заморожених крик, але було важко стояти або ходити на поверхні склоподібного і Червона собака послизнувся і з'їхав і я впав двічі, тверді, після того, як знижується рушницю і, то геть ковзати по льоду. Ми flushed Кові перепелині під високим глини банку з нависаючими пензля і я вбив два, коли вони йшли з уваги на верхню частину банку. Деякі з Кові запалюються у дерев, але більшість з них розсіюється на пензель паль і довелося стрибати на ice покриттям кургани пензля кілька разів, перш ніж вони будуть заподлицо. Виходячи на той час, як ви були готові твердо на icy, пружний пензля, вони зробили важко зйомки і я вбили двох, пропустив п'ять і почав назад із задоволенням знайшов на Кові близько до будинку і щасливі, там було так багато ліворуч, щоб знайти інший день. У домі говорили, що хлопчик був пускати відмовлявся будь-однієї прийти в кімнату.

Результаты (украинский) 3:

На один день чекати


приїхав в кімнаті закрити вікна під час ми були ще в ліжку і побачив він виглядав захворів. Він був тремтячі, обличчя був білим, а він повільно пішла, ніби ломило рухатися.
'у чому ж справа, Ховад Шац?"
'я отримав головний біль".
'Вам краще повернутися до ліжка'
'№1', ССШ №1 Я добре". "
спати. Я побачу Вас, коли я одягнув'. Але
- коли я приїхав на іншому поверсі він був одягнений,Сидячи біля багаття, дивлячись на зовсім хворого і мізерні хлопчик дев'ять років. Коли я вставляю мою руку на лоб я знав, що він мав лихоманка.
"Ви ходите до ліжка", - сказала я, "ви хворого'
'Я все правильно', - сказав він.
, коли доктор прийшов він відвезли хлопчика температури
'Що це?' - питаю.
'Сто дві'.
внизу,Лікар залишалося три різних медичних препаратів в різних кольорових капсул інструкції для надання їм. Був знизити лихоманка, ще один проносне, третій подолати кислу стані. Зародки грипу може тільки існують у кислу стан", - пояснив він.Він ніби знають все про грип та зазначив, що не бачить нічого страшного, якщо є лихоманка, не більше ста і 4 градуси. Це світло епідемії грипу та було нічого не загрожує, якщо ви уникати пневмонія.
назад у кімнаті написала хлопчика температура та відзначив, настав час віддавати різних капсулах.
'хочете мене читати?" "
все гаразд. Якщо ви бажаєте,' хлопчика. Обличчя його було дуже білого і були темні області під очима. Він ще лежав у ліжку і здавалося дуже відриваються від того, що відбувалося.
я читав уголос від Ховард Pyle книга піратів, але я зміг побачити, що не такий, що я читала.
"Як ви відчуєте, Ховад Шац?' - питаю.
'так само, до сих пір", - сказав він.
Я сиділа біля підніжжя ліжка і читати сама поки я чекав його час віддавати іншому капсули. Було б природним для нього піти спати, але коли я підняла він дивився на ногу в ліжку, виглядає дуже дивно.
'Чому б не спробувати лягати спати? Я буду тебе будити для медицини".
'Хочу скоріше не спати'.
через деякий час він сказав мені,