TEXT. ROSE AT THE MUSIC-HALL From "

TEXT. ROSE AT THE MUSIC-HALL From "They Walk in the City"by J. B. Priestley
Priestley, John Bointon (1894-1984) is the author of numerous novels, plays and literary essays well-known all over the world. Of his pre-war novels the most famous are "The Good Companions", "Angel Pavement", "They Walk in the City", and "Wonder Hero". His war novels "Blackout in Greatley", "Daylight on Saturday" and "Three Men in New Suits", were very popular with the readers during and after the Second World War. The daring and unusual composition of some of his plays (such as "Dangerous Corner", "Time and the Conways") is a device for revealing people's real selves hidden under conventional masks.Priestley loves people. His favourite character is a little man, an unim­portant shy person, lost in the jungle of the big city, helpless in the face of forces which he cannot combat. In the description of an elderly comic actor in the given extract you will find something of the sad tenderness and com­passion characteristic of Priestley's attitude towards "little men".

When they arrived at the music-hall,73 the doors for the second house were just opening,74 and they walked straight into the stalls, which were very cheap. The audience made a great deal of noise, especially in the balcony. Mrs. Burlow led the way to the front and found two very good seats for them. Rose bought a programme for twopence, gave it to Mrs. Burlow, then looked about her brightly.

It was a nice friendly little place, this music-hall, warmer and cosier and altogether more human than the picture the­atres75 she usually attended. One thing she noticed. There were very few young people there. They were nearly all about Mrs. Burlow's age. So were the attendants. So were the members of the orchestra, who soon crept into their pit, wiping their mouths. Very few of the turns76 were young; they themselves, their creased and fading scenery, their worn properties, their jokes and many of their songs were getting on in years. And the loudest applause always came when a performer said he would imitate "our dear old favou­rite" So-and-so, and named a music-hall star that Rose had never heard of, or when a singer would tell them that the new songs were all very well in their way but that the old songs were best and he or she would "endeavour to render" one of their old favourite ditties. The result of this was that though the whole place was so cosy and friendly, it was also rather sad. Youth had fled from it. There was no bloom on anything here. Joints were stiff, eyes anxious behind the mask of paint.

One turn was an eccentric fellow with a grotesque make­up, a deadwhite face and a very red nose, and his costume was that of a ragged tramp. He made little jokes, fell over himself, and then climbed on to the back of a chair, made more little jokes and played the accordion, Rose thought him quite funny at first, but very soon changed her mind about him. She was sitting near enough to see his real face, peering anxiously through that mask. It was old, weary, des­olate. And from where she sat, she could see into the wings and standing there, never taking her eyes off the performer, was an elderly woman, holding a dressing gown in one hand and a small medicine glass in the other. And then Rose wanted him to stop clowning for them, wanted the curtain to come down, so that he could put on that dressing gown, drink his medicine or whatever it is, and go away with the elderly woman, and rest and not worry any more.

But she said nothing to Mrs. Burlow, who was enjoying herself, and laughing and clapping as hard as anyone there, perhaps because she too was no longer young and was be­ing entertained by people of her own age.

Результаты (украинский) 1:

ТЕКСТ. ЗБІЛЬШИВСЯ на МЮЗИК ХОЛ з "Вони ходять в місті" Дж. б. ПрістліПрістлі, Джон Bointon (1894-1984) є автором численних романів, п'єс та літературних есе, добре відома в усьому світі. З його романів довоєнні найбільш відомими є "Хорошими компаньйонами", "Ангел бруківка", "Вони ходити в місті" та "Wonder герой". Його війна романів "Blackout в Greatley", "Daylight в суботу" і "Три чоловіки в нові костюми", були дуже популярні серед читачів, під час і після Другої світової війни. Сміливі і незвичайних склад деякі з його п'єси (наприклад, "небезпечні куточок", "Час і Conways") є пристрій для виявлення людей реального себе приховані під звичайні маски. Прістлі любить людей. Його улюблений персонаж є маленький чоловічок, неважливим сором'язлива людина втратив в джунглях великого міста, безпорадні перед обличчям сили, що він не може боротися з. В описі похилого віку комічний актор в даний екстракт ви знайдете щось сумно ніжність і співчуття характеристика Прістлі, ставлення до "маленькі люди".Коли вони прибули на мюзик Холу, двері для другого будинку було просто відкриттям 73, 74 і вони йшов прямо на кіосків, які були дуже дешево. Аудиторія зробив багато шуму, особливо в балкона. Пані Burlow провідну роль в передній і знайшли два дуже хороші місця для них. Роза купив програми для twopence, передала пані Burlow, а потім подивився про неї яскраво.Це був приємний дружній мало місця, цей мюзик Холу, теплі і cosier і взагалі більше людських, ніж theatres75 малюнок, вона, як правило, був присутній. Одна річ, вона помітила. Було дуже мало молодих людей там. Вони були майже всі про пані Burlow віці. Так було обслуговуючий персонал. Таким чином були члени оркестру, які незабаром вкрали їх яму, витираючи свої роти. Дуже мало хто з у turns76 були молоді; вони самі, їх збільшенням і вицвітання пейзажів, їх зношених властивості, свої жарти і багато з їх пісень були отримати роки. І гучні оплески завжди прийшла, коли виконавець сказав, що він хотів би наслідувати "наші Шановні старі фаворит" таке-то і названий зірка мюзик Холу, що Роуз ніколи не чув, або коли співак б сказати їм, що нові пісні були всі дуже добре на їхньому шляху, але що старі пісні були кращі, і він чи вона буде "прагнути до візуалізації" один з своїх старих улюблених пісеньки. У результаті цього було те, що хоча все місце було так затишний і Гостинний, також досить сумне. Молоді втік від нього. Не було ніяких цвітіння на нічого тут. Суглобів були жорсткими, очі тривожно під маскою фарби.Один хід був ексцентричний співробітником з гротеск макіяж, deadwhite обличчя і дуже червоний ніс, і його костюма про те, що обірвані бродяга. Він зробив мало жарти впав через себе і потім піднялися на спинку стільця, зробили більш маленькі жарти і грав акордеон, рожевого думки його досить смішно на перший, але дуже скоро змінив свою думку про нього. Вона сиділа біля достатньо, щоб побачити його справжнє обличчя, вдивляючись з тривогою через цю маску. Це було, старі, втомлені, пустинній. І від того, де вона сиділа, вона могла бачити в крила і стоячи не, ніколи не приймати її очі від виконавця, було Літня жінка, тримає халат в одній руці і невеликий медицини скла в іншій. А потім збільшився хотів його зупинити клоунада для них, хотів фіранки повинен прийти, так що він міг би поставити на що халат, пити його медицини або що це таке і піти геть з Літня жінка і відпочинок і не турбуватися більше.Але вона нічого не сказав до пані Burlow, який був насолоджуючись сама і сміючись і плескаючи так складно, як хтось там, можливо, тому що вона теж вже не молоді і було те, розважали, люди свого віку.

Результаты (украинский) 3:

Текст. Троянди на музичному-зал з "Вони ходять в місті"Д B. Priestley
Priestley Джон Bointon (1894-1984) є автором численних романів, вистав та літературні твори відомих у всьому світі. Його довоєнного романів найвідоміші - 'Хороший товаришів', 'Ангел асфальті", "Вони ходять в місті", "Чудо-герой'. Його війни романів "затьмаренням в Greatley","літній у суботу" та "Троє чоловіків у новому костюми', були дуже популярні з читачами під час і після Другої світової війни. Смілива і незвичайних склад деяких його п'єси (наприклад, 'небезпечний кут", "Час і Conways") - це пристрій для виявлення людей реальний его ховається під звичайних маски.Priestley любить людей. Його улюблений персонаж - маленький чоловічок,Це сором unim-portant людина втратили в джунглях великого міста, безпорадну в особі сили, які він не може боротися. В описі літня коміксів актора в даному екстракт ви знайдете щось сумне ніжністю і com-passion характеристика Priestley ставлення до 'маленьких людей'.

, коли вони прибули на музику-залі,73 двері до другого будинку були просто відкриття,74 і вони гуляли безпосередньо до 17-18, які були дуже дешево. Аудиторія зробив дуже багато шуму, особливо на балконі. Пані Burlow призвели до лицьової і знайшов двох дуже добре сидінь для них. Троянди купив програми twopence, передав пані Burlow, то виглядали про її яскраво.

було прекрасній дружній мало місце, ця музика-зал,Нагрівач і cosier і взагалі більше ніж людини зображення the-atres75 вона зазвичай присутній. Одне зазначила вона. Було дуже мало молодих людей. Вони були майже все про пані Burlow вік. Так обслуговуючий персонал. Так були члени оркестр, який незабаром прокралися в їх ями, витирання роти. Мало хто з поворотами76 були молоді; вони самі,Особливопогіршиласяситуац іязвиплатою ність їх і вицвітання декорації, їх носити властивості, їх жартів і багатьох своїх пісень було знайомство по декілька років. І найгучніші оплески завжди прийшов, коли виконавець заявив, що імітують 'любі наші старі favou-rite" те-то і те-то, і назвали музики - зал зірка, що зросли ніколи не чув,