FROM VERKHOYANSK TO SUKHUMI I got u

FROM VERKHOYANSK TO SUKHUMI
I got up earlier than usual yesterday, as I had to go to the airport to meet my old friend Boris Petrov. We went to school together, then we went to the same college in Moscow, but now we live in different parts of the Soviet Union. Boris lives and works in the North of our country, in Verkhoyansk, and I live by the sea in Sukhumi. I wrote to him a few months ago to invite him to my place for a holiday. Soon I got an answer. He thanked me heartily for the invitation and asked me to meet him at the airport on the 20th of April.
"I hope you won’t mind if I bring my wife and my son with me," he wrote.
When I went out, it was very warm, though it was early morning.’ The air was fresh, the sky was blue, and the sun was shining. In Sukhumi it’s usually very fine in April. It doesn’t often rain and it’s not very hot yet. I like Sukhumi at this time of year best of all.
I took a taxi and started for the airport. "I’m afraid I may be late," I said to the driver and asked him to go faster. We reached the airport in time: the plane was just landing. It was only half past six in the morning, but it was as warm as in the afternoon.
The passengers were getting out of the plane. I went up to the plane and saw a group of people who looked very funny in this warm weather: all of them had warm winter clothes on.
"Hallo, glad to see you," I said, when I recognized Boris in the group.
"Hallo, old man, this is my wife and my son," Boris said.
"Pleased to meet you. I hope you had a good journey," I said. "Aren’t you dressed a bit too warmly? It’s not so cold here as in Verkhoyansk, is it?"
"I think it’s just a little warmer," Boris agreed and laughed, "but when we left home, it was snowing hard2 and we weren’t at all hot.[12] D’you know how cold it was there that day? You won’t believe it: almost 35° below zero,[13]Let alone the biting winds."
"Ah, well, take off your coats, and let’s hurry home. The taxi’s waiting. It won’t take us long. I’m sure you’ll like it here.

Результаты (украинский) 1:

ВІД ВЕРХОЯНСЬКИМ ДО СУХУМІ Я встав раніше, ніж звичайні вчора, як мені довелося їхати в аеропорт для зустрічі мій старий друг Борис Петров. Ми пішли до школи разом, то ми пішли в тому ж училище в Москві, але зараз ми живемо в різних частин Радянського Союзу. Борис живе і працює в північній частині нашої країни, у Верхоянським і я живу на березі моря в Сухумі. Я написав йому кілька місяців тому запросити його на моє місце для відпочинку. Незабаром я отримав відповідь. Сердечно подякував мене за запрошення і попросив мене, щоб зустрітися з ним в аеропорту 20 квітня. "Я сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо я принесу мою дружину і мій син зі мною", пише він. Коли я вийшов, це було дуже тепла, хоча це було ранній ранок.' Було свіжого повітря, небо було синій і світило сонце. У Сухумі це зазвичай дуже добре в квітні. Він часто не дощ, і це ще не дуже жарко. Я, як Сухумі в цей час року якнайкраще. Я взяв таксі і почав в аеропорт. "Я боюся, я може бути пізно", сказав водію і попросив його йти швидше. Ми дісталися до аеропорту вчасно: літак був просто посадки. Це було тільки половина минулі шість вранці, але це було як теплим, як у другій половині дня. Пасажири були вихід з літака. Я пішов до площини і побачив групи людей, який виглядав дуже смішно, в цьому тепла погода: всі вони мали теплий зимовий одяг. "Hallo, радий бачити вас," я сказав, що, коли я впізнав Борис у групі. "Привіт, старий чоловік, це моя дружина і син мій," Борис сказав. "Рада зустрітися з вами. Я сподіваюся, у вас хороший подорож,"я сказав. "Не ви одягнені трохи занадто тепло? Це не так холодно тут як у Верхоянським, чи це?" "Я думаю, тільки трохи тепліше, Борис погодився і сміявся,"але коли ми пішли додому, це був сніг hard2 і ми не були взагалі гарячий. [12] D'you знати, як холодно було там той день? Ви не повірите, це: майже 35 ° нижче нуля, [13] нехай поодинці кусатися вітрів. " "Ах, Ну, знімати свій пальто і Давайте поспішати додому. Очікування на таксі. Вона не буде довго нам. Я впевнений, вам сподобається тут.

Результаты (украинский) 2:

ВІД Верхоянського в Сухумі
я встав раніше, ніж зазвичай вчора, як я повинен був піти в аеропорт, щоб зустріти свого старого друга Бориса Петрова. Ми разом ходили в школу, а потім ми вирушили в той же коледж в Москві, але зараз ми живемо в різних частинах Радянського Союзу. Борис живе і працює на Півночі нашої країни, у Верхоянську, і я живу на березі моря в Сухумі. Я написав йому кілька місяців тому, щоб запросити його до себе місце для відпочинку. Незабаром я отримав відповідь. Він подякував мені від усієї душі за запрошення і попросив мене зустрітися з ним в аеропорту на 20 квітня.
"Я сподіваюся, що ви не будете заперечувати, якщо я принесу мою дружину і мого сина зі мною", писав він.
Коли я вийшов, це було дуже тепло, хоча це було рано вранці. Повітря було свіже, небо блакитне, а сонце світило. У Сухумі це, як правило, дуже добре в квітні. Це не часто дощ, і це не дуже жарко, але. Мені подобається Сухумі в цю пору року найкраще.
Я взяв таксі і відправився в аеропорт. "Я боюся, що я, може бути пізно," сказав я водієві і попросив його їхати швидше. Ми досягли аеропорту вчасно: літак був просто посадка. Це було тільки пів на сьому ранку, але це було так тепло, як опівдні.
Пасажири виходили з літака. Я підійшов до площини і побачив групу людей, які виглядали дуже смішно в цій теплої погоди :. Всі з них були теплі зимовий одяг на
"Привіт, радий тебе бачити", сказав я, коли я дізнався Бориса в групі.
"Алло, старий, це моя дружина і мій син," сказав Борис.
"Радий познайомитися з вами. Я сподіваюся, що ви добре провели подорож", сказав я. "Ви не одягнені трохи занадто тепло? Це не так холодно тут, як у Верхоянську, це?"
"Я думаю, що це трохи тепліше", погодився Борис і сміялися, "але коли ми поїхали додому, йшов сніг hard2 і ми не були на всі гарячі [12] Ти знаєш, як холодно було в той день Ви будете не вірю:.?. майже 35 ° нижче нуля, [13] Не кажучи вже про кусатися вітру "" Ох, Ну, знімай пальто, і давайте поспішати додому. Очікування таксі. Це не займе у нас багато часу. Я впевнений, що вам сподобається тут.

Результаты (украинский) 3:

Від VERKHOYANSK в Сухумі
я вставав раніше, ніж звичайно вчора, як мені довелося піти до аеропорту зустрічати мій приятель Борис Петров. Ми пішли до школи разом, то ми пішли з коледжу в Москві, але зараз ми і живемо в різних куточках Радянського Союзу. Борис живе і працює на півночі країни, у Verkhoyansk, і я живу на морі в Сухумі.