THE SNAKE AND THE BELL by L. BeckeW

THE SNAKE AND THE BELL by L. Becke

When I was a child of eight years of age, a curious incident occurred in the house in which our family lived. The place was Mosman's Bay, one of the many picturesque indentations of the beautiful harbour of Sydney. In those days the houses were few and far apart, and our own dwelling was surrounded on all sides by the usual Australian forest far back from the main road.

The building itself was in the form of a quadrangle enclosing a courtyard, on to which nearly all the rooms opened; each room having a bell over the door, the wires running all round the square, while the f ront-door bell; hung in the hall.

One cold and windy evening about eight o'clock, my mother, my sisters, and myself were sitting in the dining-room awaiting the arrival of my brothers from Sydney — they attended school there, and rowed or sailed the six miles to and fro every day, generalIy returning home by dusk. On this particular evening, however, they were late, on account of the wind blowing rather freshly from the north-east; but presently we heard the front-door bell ring gently.

"Here they are at last," said my mother; "but how silly of them to go to the front-door on such a windy night!"

Julia, the servant, candle in hand, went along the lengthy passage, and opened the door. No one was there! She came back to the dining-room when the bell again rang — this time vigorously. My eldest sister threw down the book she was reading, and with an impatient exclamation herself went to the door, opened it quickly, and said sharply as she pulled it inwards — "Come in at once, you stupid things!" There was no answer, and she stepped outside on the veranda. No one was visible, and again the big bell in the hall rang!

She shut the door angrily and returned to her seat, just as the bell gave a curious, faint tinkle.

"Don't take any notice of them," said my mother, "they will soon get tired of playing such silly tricks, and be eager for their supper."

Presently the bell gave out three clear strokes. We looked at each other and smiled. Five minutes passed, and then came eight or ten gentle strokes.

"Let us catch them," said my mother, rising, and holding her finger up to us to preserve silence, as she stepped softly along the hall, we following on tiptoe.

Softly turning the handle, she suddenly threw the door wide open, just as the bell gave another jangle. Not a soul was visible!

My mother — one of the most placid-tempered women who ever breathed, now became annoyed, and stepping out on the veranda, addressed herself to the darkness — "Come inside at once, boys, or I shall be very angry. I know perfectly well what you have done; you have tied a string to the bell-wires, and are pulling it. If you don't stop you shall have no supper."

No answer — except from the hall bell, which gave another tinkle.

"Bring a candle and the step-ladder, Julia," said our mother, "and we shall see what these foolish boys have done to the bell-wire."

Julia brought the ladder; my eldest sister mounted it, and began to examine the bell. She could see nothing unusual, no string or wire, and as she descended, the bell swayed and gave one faint stroke!

We all returned to the sitting-room, and had scarcely been there five minutes when we heard my three brothers coming in, in their usual way, by the back door. They tramped into the sitting-room, noisy, dirty, and hungry, and demanded supper in a loud voice. My mother looked at them angrily, and said they deserved none.

"Why, mum, what's the matter?" said Ted; "what have we been doing now, or what have we not done, that we don't deserve any supper, after pulling for two hours from Circular Quay."

"You know perf ectly well what I mean. It is most inconsiderate of you to play such silly tricks upon us.

Ted gazed at her in astonishment. "Silly tricks, rnother! What silly tricks?" (Julia crossed herself, and trembled visibly as the bell again rang.)

My mother, at once satisfied that Ted and my other brothers really knew nothing of the mysterious bell-ringing, quickly explained the cause of her anger.

"Let us go and see if we can find out," said Ted. "You two boys, and you, Julia, get all the lanterns, light them, and we'll start out together — two on one side of the house and two on the other."

We ran out, lit three lanterns, and my next eldest brother and myself, feeling horribly frightened, were told to go round the house, beginning from the left, and meet Ted at the hall door, he going round from the right.

With shaking limbs and gasping breath we made our portion of the circuit, sticking close to each other, and carefully avoiding looking at anything. We arrived on the veranda, and in front of the hall door, quite five minutes before Ted appeared.

"Well, did you see anything?" he asked, as he walked up the steps, lantern in hand.

"Nothing," we answered.

Ted looked at us contemptuously. "You miserable little curs! What are you so frightened of? You're no better than a pack of women and kids. It's the wind that has made the bell ring, or, if it's not the wind, it is something else which I don't know anything about; but I want my supper. Pull the bell, one of you."

Then Ted, raised his lantern so as to get a look upwards, and gave a yell.

"Oh, look there!"

We looked up, and saw the twisting coils of a huge carpet snake, which had wound its body round and round the bell-wire on top of the wall plate. Its head was downwards, and it did not seem at all alarmed at our presence, but went on wriggling and twisting.

Then the step-ladder was brought out, and Ted, seizing the reptile by the tail, uncoiled it with some difficulty from the wire, and threw it down upon the veranda.

It was over nine feet in length, and very fat, and had caused all the disturbance by trying to denude itself of its old skin by dragging its body between the bell-wire and the top of the wall.

Результаты (украинский) 1:

ЗМІЇ і БЕЛЛ, л. BeckeКоли я був ще дитиною вісім років, цікаво Інцидент стався в будинок, в якому Наша сім'я жила. Місце було Пловдив в затоці, один з багатьох мальовничих відступи красиві гавані Сіднея. У ті часи будинки були мало і далеко один від одного, і наші власні житловий було оточене з усіх боків зазвичай австралійські ліс далеко назад від головної дороги.Сама будівля була у вигляді чотирикутника, щоб створити внутрішній двір, на якому відкрито майже всі номери; у кожному номері, маючи дзвони над дверима, проводів, відкрито весь круглі площі, при f еред Дверний дзвінок; повісити в залі.Один холодних і вітряних близько восьмій годині вечора, моя мати, моєї сестри і я сиділи в їдальні очікуванні прибуття мої брати з Сіднею — вони навчався в школі там і пропливли або плавав шість миль і вперед кожен день, generalIy повернення додому на сутінки. На цей вечір, однак, вони запізнилися, за рахунок вітер, що дме досить щойно з Північно Сходу; але в даний час ми почули фронт Дверний дзвінок кільця акуратно."Ось вони, нарешті," говорить мама; "але як нерозумно вони йти на передні двері в вітряний вночі!"Юлія, раб, Свічка в руці, пішов тривалим плином і відкрив двері. Ніхто не був там! Вона повернулася до їдальні коли знову зазвучав дзвін — цього разу енергійно. Моя старша сестра, кинув у книзі вона була читання і з нетерпіння зі знаком оклику, сама підійшов до дверей, відкрив його швидко і різко сказав, як вона витягла його всередину — "Заходьте на один раз, ви дурниць!" Відповіді не було, і вона вийшла за межі на веранді. Ніхто не був видимим, і знову зазвучав великий дзвін у залі!Вона закрита дверцята сердито і повернувся до свого місця, так само, як дзвін дав цікаво, слабкий дзвоном."Не зверніть увагу, будь-який з них," сказав моїй матері, "вони будуть незабаром набридне грати такий дурний трюки і бути жадібним їх вечерю."В даний час дзвін видавали три чіткі мазки. Ми дивилися один на одного і посміхнувся. П'ять хвилин минуло а потім прийшли вісім чи десять ніжний обведення."Давайте ловити їх," сказав, що моя мати, піднімається і, тримаючи її пальцем залежить від нас, щоб зберегти мовчання, як вона активізувала тихо вздовж зал, ми після на носках.М'яко повертаючи ручку, вона раптом кинув двері широко відкриті, так само як дзвін дав ще jangle. Ні душі не було видно!Моя мати — один з найбільш спокійний дратівливі жінок, які коли-небудь дихала тепер стало, дратувало та виходив на веранді, адресоване себе темрява — "увійти всередину відразу, хлопчики, або я повинен бути дуже сердитий. Я чудово знаємо, що ви зробили; Ви зв'язали в рядок Белл проводів і виймайте її. Якщо ви не зупиняйтеся повинен вас немає вечері."Немає відповіді — із залу Белл, які дали ще один дзвоном."Принесіть свічки і крок Драбина, Юлія," сказав нашої матері ", і ми побачимо, що ці дурні хлопці зробили з Белл дріт".Юлія приніс сходи; Моя старша сестра сів на нього і почав вдивлятися дзвін. Вона могла бачити нічого незвичайного, немає рядка або дроту, і як вона зійшов, дзвін хитнувся і дав один слабкий удар!Ми всі повернулися до вітальні і навряд чи був там п'ять хвилин, коли ми чули мій трьох братів, які приходять в, в їх звичайним способом, задні двері. Вони блукав у вітальні, шумно, брудний і голодні і вимагали вечері гучним голосом. Моя мати сердито подивився на них і сказав, що вони заслуговують ніхто."Чому, мама, чим це викликано?" сказав Тед; "те, що ми були робити зараз, або те, що ми не зробили, що ми не заслуговують того, будь-які вечері, після більш потягнувши за дві години від кругової набережна"."Ви знаєте, перфорація ectly добре те, що я маю на увазі. Це найбільш неуважні вас грати такий дурний трюки на нас.Тед дивився на неї з подивом. "Нерозумно трюки, rnother! Які нерозумно хитрощі"? (Юлія перехрестилася і здригаються зримо, як знову зазвучав дзвін.)Моя мати відразу задоволені тим, що Тед і іншим моїм братам дійсно нічого не знав про таємничий дзвін дзвоника, швидко пояснив причину її гніву."Підемо і побачити, якщо ми можемо дізнатися,", сказав Тед. "Ви двох хлопчиків і ви, Юлія, отримати всі ліхтарі, світло їх, і ми будемо починати разом — два на одній стороні будинку і два з іншого."Ми вибігли, лит три ліхтарі, і мій наступний первородженого брата і себе, відчуваючи жахливо злякався, сказали, щоб об'їхати будинку, починаючи зліва та відповідає Ted в залі двері, він об'їжджаючи від права.З струшування кінцівок і задихаючись дихання ми зробили нашу частину ланцюга, прилипання близько один до одного і ретельно уникаючи дивлячись на що-небудь. Ми приїхали на веранді а до дверей залі, досить п'ять хвилин, перш ніж Тед з'явився."Ну ви бачили що-небудь?" Він запитав, як він підійшов кроки, ліхтар в руці.«Нічого,» ми відповіли.Тед подивився на нас погоджуюсь. "Ви нещасним мало ублюдків! Те, що ви так бояться з? Ти не краще, ніж пачка жінок і дітей. Це вітер, який зробив кільце дзвони, або, якщо це не вітер, це щось інше, що не знаю нічого про; але я хочу, щоб мій вечері. Витягніть Белл, один з вас".Потім Тед, підняв його ліхтар, таким чином, щоб отримати подивіться вгору і дав за кричати."Ах, подивіться там!"Ми підняв очі і побачив крутний котушки величезний килим змійка, де була рана його тіла, круглі і круглі Белл дроту на верхній пластині стіни. Її голова була вниз, і його, здавалося, не на всіх стривожені в нашої присутності, але пішов далі звиваючись і скручування.Потім крок сходи винесли, і Тед, захопивши рептилій за хвіст, uncoiled його з деякими труднощами, з дроту і кинули його вниз на веранді.Це було більше дев'яти метрів в довжину і дуже товста і викликав всі порушення, намагаючись denude собі свою стару шкіру, перетягнувши її тіло між Белл дріт і верхньої частини стіни.

Результаты (украинский) 2:

Змія і дзвін Л. Бекке Коли я був дитиною з восьми років, цікавий інцидент стався в будинку, в якому жили наші сім'ї. Місце було затоку Мосман, один з багатьох мальовничі поглиблень в красивій гавані Сіднея. У ті дні вдома було мало, і далеко один від одного, і наше власне житло був оточений з усіх боків звичайного австралійському лісі недалеко від головної дороги. Сама будівля була у формі чотирикутника огороджувальних двір, на яких майже всі номери відкрив; У кожному номері мають дзвін над дверима, проводи, що працюють круглий квадрат, в той час як F-Ront дверний дзвінок; висів у залі. Один холодний і вітряний вечір близько восьми годин, моя мати, мої сестри, і я сиділи в їдальні в очікуванні прибуття моїх братів з Сіднея - вони ходили в школу там, і гріб або плавав в шести милях взад і вперед кожен день, повертаючись додому generalIy до вечора. У цей вечір, однак, вони були пізно, через вітер, що дме а недавно з північному сході; але в даний час ми почули передніх дверей дзвіночок м'яко. "Ось вони, нарешті," сказала моя мати; "але як нерозумно з них, щоб перейти до передньої двері на такий вітряну ніч!" Юлія, слуга, свічки в руках, пішов уздовж довгого проходу, і відкрив двері. Ніхто там не був! Вона повернулася до їдальні, коли дзвін задзвонив знову - цього разу енергійно. Моя старша сестра кинув книжку, яку вона читала, і з нетерплячим вигуком сама пішла до дверей, відчинив їх швидко і різко сказав, як вона витягла його всередину - "прийти в один раз, ви дурні речі" Там не було ніякої відповіді, і вона вийшла на вулицю на веранду. Ніхто не був видний, і знову великий дзвін в залі задзвонив! Вона закрила двері і сердито повернулася на своє місце, як дзвін дав цікавий, слабкий дзвін. "Не звертайте уваги на них," сказав мій мати ", вони скоро набридне грати такі дурні трюки, і бути готові для їх вечері." В даний час дзвін дав три чіткі штрихи. Ми дивилися один на одного і посміхнувся. Минуло п'ять хвилин, і потім вісім чи десять ніжні удари. "Давайте зловити їх," сказала моя мати, зростає, і утримуючи її пальцем до нас, щоб зберегти мовчання, а вона тихо вийшов по коридору, ми слідом навшпиньках. М'яко повертаючи ручку, вона раптом кинула двері навстіж, як дзвін дав ще дзвін. Жодна душа не було видно! Моя мати - одна з найспокійніших характером жінок, які коли-небудь дихали, тепер стали дратуватися, і вийшовши на веранду, зверталася до темряві - "Заходь відразу, хлопці, або я повинен бути дуже злий Я прекрасно знаю, що ви зробили; ... ви пов'язали рядок дзвін проводами, і потягнувши її Якщо ви не зупинити вас не має "вечерю Немає відповіді - крім із залу дзвінок, ., які дали ще один дзвін "Принесіть свічку і драбину, Юлія," сказав наш мати, "і ми побачимо, що ці дурні хлопчики зробили, щоб дзвони дроту." Юлія приніс драбину; моя старша сестра встановлений, і почав розглядати дзвін. Вона не могла бачити нічого незвичайного, що не рядок або дріт, і, як вона спустилася, дзвін гойдався і дав один слабкий хід! Ми всі повернулися до вітальні, і ледь там п'ять хвилин, коли ми почули мої три брата, який прийшов до в їх звичайним способом, через задні двері. Вони брели у вітальні, галасливою, брудною, голодною і, і зажадав вечерю в гучним голосом. Моя мати подивилася на них сердито, і сказав, що вони не заслужили жодного. "Чому, мамо, в чому справа?" сказав Тед; "що у нас було робити зараз, або чого ми не зробили, що ми не заслуговує жодної вечерю, після зняття протягом двох годин з Circular Quay." "Ви ectly добре, що я маю на увазі знати перфорація. Це найбільш безцеремонним вас грати в такі дурні трюки на нас. Тед подивився на неї з подивом. "Silly трюків, rnother! Що нерозумно трюки? "(Юлія хрестилася, і тремтів явно, як дзвін задзвонив знову.) Моя мати, відразу переконається, що Тед і інші мої брати дійсно нічого не знав про таємниче дзвін, швидко пояснив причини свого гніву. "Ходімо й подивимось, чи можемо ми дізнатися," сказав Тед "Ви двоє хлопчиків, і ви, Юля, отримати всі ліхтарі, світло їх, і ми почнемо разом -. дві на одній стороні будинку, і дві на інший. "Ми скінчилися, горить трьох ліхтарики, і мій наступний старший брат і я, відчуваючи страшенно злякалася, було сказано йти навколо будинку, починаючи зліва, і зустрітися Теда на двері зали, він паморочиться з правого боку. З тремтіння кінцівок і задихаючись дихання ми зробили наш частина ланцюга, дотримуючись близько один до одного, і ретельно уникаючи дивитися на що-небудь. Ми прибули на веранді, а в передній частині дверей залу, досить п'ять хвилин до Теда з'явився. "Ну, ви бачили що-небудь?" запитав він, піднявся сходами, ліхтар в руці. "Нічого," ми відповіли. Тед подивився на нас з презирством. "Ви жалюгідні маленькі пси! Чого ти так злякався? Ти не краще, ніж зграя жінок і дітей. Це вітер, який зробив дзвіночок, або, якщо це не вітер, це щось інше, що я нічого не знаю про; .. але я хочу, щоб моя вечеря Потягніть дзвін, один з вас "Тоді Тед, підняв ліхтар так, щоб отримати вид вгору, і дав крик." О, подивіться там! "Ми дивилися вгору, і побачив скручування котушки величезної змії килим, який намотана навколо і навколо дзвіниці дроту на верхній частині стіни пластини своє тіло. Його голова була вниз, і це, схоже, не на всіх стривожений нашою присутністю, але пішов на звиваючись і скручування. Потім драбина була виведена, і Тед, схопивши рептилію за хвіст, розмотав його насилу з дріт, і кинув його вниз по веранді. Це було більше дев'яти футів в довжину, і дуже товстий, і викликав всі порушення, намагаючись оголити себе від своєї старої шкіри, перетягнувши його тіло між дзвіницею дроти і верхньої стіна.

Результаты (украинский) 3:

Змії і дзвін Л.Becke

коли я був дитиною з восьми років, цікавий випадок стався в будинок, в якому наша родина жила. На місці був Mosman Бішофс Бей, один з дуже багато мальовничих поглиблення з прекрасним гавані Сіднеї. У ці дні у будинках було мало, і далекі одне від одного,