A WEEK IN THE AMAZON JUNGLE As I st

A WEEK IN THE AMAZON JUNGLE
As I stand atop the thirty-foot muddy bank of the Amazon River, I look across the tall grass towards a Bora tribal village. I am about to spend a life-changing week free from the complexity of city life. Down the narrow dirt path walks a young girl, no more than ten years old, stopping long enough to give me a look that shows innocent curiosity. Following her lead, an elderly lady leisurely walks by and greets me with a smile — her face covered in bright white powder from a recent healing ceremony.
Lifting the two large drums of water onto my shoulders, I hike towards the small wooden shelter that would be my home for the coming week. The rusty brown path radiated with intense heat, and the sweltering humidity made every touch of my clothing against the skin a reminder of how grubby I felt. The eleven-hour overnight riverboat journey, which had only ended hours earlier, had left a mark on me, both physically and emotionally. Seeing the lush, peaceful surroundings before me, the fears of not reaching our destination gradually fades from my immediate thoughts.
The wooden-slat hut rested upon stilts nearly four feet high, and provided a much-needed, although ineffective, barrier against the countless bugs and insects who would also call these tropical grounds their home.
The young family welcomed me into their home, standing together quietly, watching. Sharing no common language, I smiled and waited as Orlando stepped forward, speaking their native tongue.
Orlando, my guide, was an ex-commando who seemed to be comfortable in any unpleasant situation. With a machete always at his side, he was ready for anything, and was instrumental in escorting me well past my usual comfort zone.
Two days earlier, as I sat uncomfortably in Orlando’s pale green office, I was suddenly struck by his tough demeanour when he asked,
«For the next week, would you like me to bring my shotgun and we only eat what we hunt — maybe caimans and monkeys?»
The hut consisted of three open areas — a main room that was large enough for several hammocks and an eating table, a smaller room for a teenage girl with her daughters, and a walkway that connected to a cooking area that buzzed with activity. The roof was covered with tied palm leaves, allowing small hints of skylight (or rain) to stream down upon me. The large window gave my room a very airy feel, full of every imaginable irritating flying insect.
The air was fresh with the smell of wet grass after the daily thunder and downpour. A pair of blue iridescent Morpho butterflies chased each other past my window into the field. With more than ten feet of rainfall a year, the lush surroundings come as no surprise.
My hammock attached to a sturdy beam, I fell into the handmade webbing and searched for some essence of relaxation. Unfortunately, the salty sweat beading down my face and the constant swarm of tiny flesh-seeking flies negated any of the relaxation that a hammock in the shade might have offered.

Результаты (украинский) 1:

ТИЖДЕНЬ В ДЖУНГЛЯХ АМАЗОНКИ Я стою на вершині тридцять футів брудно березі річки Амазонки, я дивлюся на високій траві по відношенню до Bora племенной селі. Я збираюся витратити доленосне тиждень вільний від складності життя міста. Вниз вузькі бруд шлях прогулянки молода дівчина, не більш ніж десять років, зупиняючись досить довго, щоб дати мені подивитися, що показує невинних цікавість. Після її свинцю, Літня жінка неквапливої прогулянки по та зустрічає мене з посмішкою, її обличчя покриті яскравий білий порошок з останніх церемонія зцілення. Підйому двох великих барабанів води на мої плечі, я похід до невеликий дерев'яний житла, що було б моїм будинком на найближчі тижні. Іржавий коричневий шлях випромінюється з сильної спеки і sweltering вологість зробив кожного дотику мій одяг проти шкіри нагадуванням про те, як брудні я відчував, що. Одинадцять годинний овернайт riverboat подорож, яку тільки закінчилася за кілька годин раніше, покинули відмітку на мене, і фізично і емоційно. Бачачи пишною, спокійному оточенні переді мною, побоювання не досягнення нашої мети поступово затухає від мого негайного думки. Дерев'яну планку hut відпочивали на ходулях майже чотирьох футів у висоту і за умови, необхідного, хоча неефективно, бар'єр проти незліченних помилок і комах, який також назвав би це тропічні підстави їх будинку. Молода сім'я вітали мене в їх будинку, стояли разом спокійно, спостерігаючи. Обмін не спільну мову, посміхнувся і чекав, як Орландо ступив уперед, говорячи рідною мовою. Орландо, моє Керівництво було екс commando, які, здавалося комфортно в будь-який неприємні ситуації. З мачете завжди на його боці він був готовий до нічого і зіграв важливу роль у забезпеченні конвою мене далеко від мого звичайного комфортної зони. Двома днями раніше, коли я сидів тривожно в Орландо блідо-зеленого офісу, я раптом вразила його жорстким поведінка коли він запитав, «На наступному тижні, ви хотіли б мене довести мою дробовик і тільки ми їмо, що ми полювання — може бути caimans і мавпи?» Хатки складався з трьох відкритих майданчиків — головний зал, який був досить великий для декількох гамаки та послугами їжі таблиці, менше місця для підлітка з її дочки і доріжки, які підключені до приготування область, яка гудів з навантаженням. Даху була покрита зв'язали пальмовим листям, дозволяє невеликі підказки skylight (або дощ) потік вниз на мене. Велике вікно дав моїй кімнаті враження дуже додаткового простору, повний кожен мислимі дратує літаючих комах. Повітря була свіжа з запахом мокрій траві після щоденних грім і злива. Пара синій райдужні Морфо метеликів переслідували один одного повз мого вікна в поле. З більш ніж десятка футів опадів на рік пишну довколишню місцевість подиву. Гамаку, додається до міцним промінь, я впав в ручної роботи лямки і шукали деякі суть релаксації. На жаль, солоним потом бісероплетіння вниз моє обличчя і постійна рій крихітні плоті шукає мух заперечення будь-який з релаксації, які могли б запропонував гамаку у затінку.

Результаты (украинский) 2:

Тиждень в джунглі Амазонки
Коли я стою на вершині трідцатіфутовое каламутній березі річки Амазонки, я дивлюся через високу траву в бік племінної селі Бора. Я збираюся провести життя змінюється тижня вільна від складності міського життя. Вниз по вузькій доріжці грунтовій ходить дівчина, не більше ніж в десять років, зупиняючись досить довго, щоб дати мені подивитися, що показує невинну цікавість. Після її свинцю, літня дама прогулянок повз і вітається зі мною з посмішкою -. Особа покрито яскраво-білого порошку з недавньої церемонії зцілення
Підйомні два великих барабанів води на моїх плечах, я походу до невеличкої дерев'яної притулку, мій будинок протягом найближчого тижня. Іржавий коричневий Шлях випромінюється розпалившись, і виснажливої ​​вологості зробив кожен дотик мого одягу проти шкіри нагадування про те, як брудний я відчував. Одинадцята година ночі річкову подорож, яке закінчилося лише кілька годин тому, залишив слід на мене, як фізично, так і емоційно. Побачивши пишні спокійній обстановці, перш ніж мені, побоювання не досягнувши місця призначення поступово зникає з моїх безпосередніх думок.
Дерев'яна-ламелей хатини лежала на палях майже чотири фути заввишки, і за умови, такий необхідний, хоча неефективними, бар'єр проти незліченних помилки і комахи, які також називають ці тропічному саду свого будинку.
молода сім'я вітає мене в свій будинок, стояли разом спокійно, спостерігаючи. Без загальних спільну мову, я посміхнувся і почекав, поки Орландо вийшов вперед, виступаючи на рідній мові.
Орландо, мій гід, був екс-спецназівець, який, здавалося, щоб бути зручним в будь-якому неприємної ситуації. За допомогою мачете завжди на його боці, він був готовий до всього, і зіграв важливу роль в супроводі мене далеко за моєї звичайної зони комфорту.
Двома днями раніше, коли я сидів ніяково в блідо-зеленому кабінеті Орландо, я був раптово вражений його жорсткої манери коли це запитав він,
«протягом наступного тижня, ви хотіли б, щоб я приніс мій дробовик і ми тільки з'їсти те, що ми полюємо - можливо каймани і мавпи?»
хатина складалася з трьох відкритих майданчиках - основний зал, який був досить великим для декількох гамаками і харчового стіл, невелике приміщення для дівчинки-підлітка з дочками, і доріжки, які підключені до вручений зоні, яка дзижчить з діяльністю. Дах був покритий пов'язаних листя пальми, дозволяючи невеликі натяки просвіт (або дощу), щоб потік вниз на мене. Велике вікно дав моїй кімнаті дуже світла атмосфера, повний всіх мислимих дратує летить комахи.
Повітря було свіже, з запахом мокрій траві після щоденного грому і зливи. Пара блакитних райдужних метеликів морфо переслідували один одного перед моїми вікна в поле. З більш ніж десяти футів опадів в рік, пишні околиці, немає нічого дивного.
Мій гамак прикріплений до міцної балці, я впав в ручний лямки і шукали якийсь суті релаксації. На жаль, солона поту бісером вниз моє обличчя, а постійна рій крихітних тілесного шукає мух заперечується будь-яка релаксації, що гамак в тіні, можливо, запропонували.

Результаты (украинский) 3:

Тиждень в джунглях Амазонки
Петре, я виступаю живоначальной тридцять стопи каламутним банку Амазонки, я дивлюся на високій траві до Бора племінної села. Я про провести міняє життя тиждень безкоштовних від складності життя міста. По вузькій бруд шляхом прогулянки молода дівчина, не більше десяти років, зупинившись на досить довгий час віддавати мене, свідчить про безневинні цікавості. У зв'язку з поданням свинцю, що розчиняєтьсяЛітня пані неспішних прогулянок, і вітає мене з посмішкою на її обличчі вже будуть висвітлюватися в яскраво-білий порошок з останнього зцілення церемонії. Кратність підйому на дві великі барабани води на моїх плечах, я похід до маленьких дерев'яних притулок, буде моїм будинком на наступний тиждень. У коричневий шлях випромінювали з спеки,І розумінні вологість доклав всіх натисніть моєї одягу до шкіри нагадуванням про те, що як обшарпаних я переживав. 11-годинний овернайт катері подорож, яка закінчується тільки години раніше, наклала відбиток на мене як фізично, так і емоційно. У зв'язку з перебуванням пишні, мирне оточення перед мною, страхи, не доходять до нашого проходження поступово тьмяніє з моїм безпосереднім думок.
Дерев'яний-slat хата відпочивали після ходулях майже чотири футів, а також забезпечив таку необхідну, хоча неефективною, бар'єром від численних помилок і комах, які б також називають цих тропічних підстав їх додому. Кратність молодої родини зустріли мене в їхньому домі, стоячи разом тихо, дивився. Ні обміну спільну мову, я усміхалася і чекала, Орландо ступив уперед,Говорячи рідній мові. Кратність Орландо, мені керівництво, був екс-десантник, які, здавалося, бути комфортним в який-небудь неприємне становище. З мачете завжди в його бік, він був готовий до всього, і сприяв ескортування мене добре минуле моєму звичному зоною комфорту. Кратність двома днями раніше як я сіла неприйнятно в Орландо, блідо-зеленим, я раптом вразила своєю жорсткою манери поведінки, коли він просив,
"На наступний тиждень, то чи хотіли б ви мені привезти мій обріза ми тільки їжте те, що ми полювання - можливо caimans і мавп?" кратність святих апостолів Петра і Павлав Севастополі складався з трьох на відкритих майданчиках - головну кімнату, що була достатня для декількох гамаки і харчування, меншій кімнаті для дівчини-підлітка з доньками, уолкуей, під'єднаному до аксесуара a приготування район, зависанні з діяльністю.Дах була вкрита прив'язана долоні листя, дозволяючи малих натяків просвіт (або дощем) для трансляції на мене. Великі вікна дав моїй кімнаті дуже висока, повний кожен мислимими дратівливого летить комах. Кратність повітря свіжого із запахом мокрій траві після вичерпання щоденного грому та зливи. На босоногість можна реагувати двома способами: синій переливаються Morpho метеликів гналася один одного минуле мого вікна у поле.З понад 10 футів атмосферних опадів, пишні оточення як не дивно. Мій
Петре гамак кріпиться до міцних променем, я потрапив у саморобних webbing і шукали деякі суть розслаблення. На жаль, солоним потом розвальцівка вниз моє обличчя і постійна рій крихітних тілесного шукає летить звели нанівець будь-які розслаблення, гамаком в тіні можуть запропонували.