Punishment describes the imposition

Punishment describes the imposition by some authority of a deprivation - usually painful - on a person who has violated a law, a rule, or other norm. When the violation is of the criminal law of society there is a formal process of accusation and proof followed by imposition of a sentence by a designated official, usually a judge. Informally, any organized group – most typically the family, may punish perceived wrongdoers.
Because punishment is both painful and guilt producing, its application calls for a justification. In Western culture, four basic justifications have been given: retribution, deterrence, rehabilitation, and incapacitation.
Most penal historians note a gradual trend over the last centuries toward more lenient sentences in Western countries. Capital and corporal punishment, widespread in the early 19th century, are seldom invoked by contemporary society. Indeed, in the United States corporal punishment as such appears to be contrary to the 8th Amendment's restrictions on cruel and unusual punishment. Yet the rate of imprisonment in the United States appears to be growing. Furthermore, since the middle of the 20th century, popular and professional sentiment has taken a distinctly punitive turn and now tends to see retribution and incapacitation – rather than rehabilitation – as the goals of criminal punishment.
Criminal sentences ordinarily embrace four basic modes of punishment. In descending order of severity these are: incarceration, community supervision, fine, and restitution. The death penalty is now possible only for certain types of atrocious murders and treason.

Punishment is an ancient practice whose presence in modern cultures may appear to be out of place because it purposefully inflicts pain. In the minds of most people, however, it continues to find justification.

Результаты (украинский) 3:

Покарання описує накладення на деякі повноваження позбавлення - зазвичай болісно - на людину, яка порушила закон, правило, або інші норми. Коли порушення - з кримінального права суспільства є формальний процес звинувачення та доказ слідом за введення речення, пускаємо в офіційних, зазвичай судді. А неформально - будь-якому організованому групи - найбільш зазвичай у сім'ї,Може покарати сприймається неблагонадійними вболівальниками.
Через покарання - як боляче і почуття провини виробництва, його застосування дзвінки для обґрунтування. В Західній культурі, основні чотири виправдання було надано: розплата, стримування, реабілітації, а incapacitation.
найбільш кримінального історики зазначають поступову тенденцію протягом останніх століть до більш поблажливі речення в західних країнах.Капітал і тілесного покарання, поширені на початку 19-го століття, рідко можна викликати за допомогою сучасного суспільства. Дійсно, у Сполучених Штатах тілесного покарання як таких з'являється не в струмені 8 внесення змін до обмеження на жорстоким і незвичайні покарання. Однак темпи позбавлення волі в США з'являється до зростання. Крім того, з середини 20-го століття,Популярні і професійних настроїв взяла на себе виразно тяжіє до штрафного і тепер бачимо розплата і incapacitation - а не реабілітації - як цілі кримінального покарання.
Кримінальних покарань банально охоплювати чотири основні режими покарання. У порядку убування тяжкості такі: КПЗ, громади нагляду, нормально, і повернення.Смертної кари зараз можна лише для певних видів огидну вбивств і зрада.

Покарання - це стародавня практика присутність яких у сучасному культурах, може з'явитися до місця через це цілеспрямовано наноситися біль. У свідомості більшість людей, однак, він продовжує шукати виправдання.