'Parents are too permissive with th

'Parents are too permissive with their children nowadays'

Few people would defend the Victorian attitude to children, but if you were a parent in those days, at least you knew where you stood: children were to be seen and not hear 848f514i d. Freud and company did away with all that and parents have been bewildered ever since. The child's happiness is all-important, the psychologists say, but what about the parents' happiness? Parents suffer constantly from fear and guilt while their children gaily romp about pulling the place apart. A good old-fashioned spanking is out of the question: no modern child-rearing manual would permit such barbarity. The trouble is you are not allowed even to shout. Who knows what deep psychological wounds you might inflict? The poor child may never recover from the dreadful traumatic experience. So it is that parents bend over backwards to avoid giving their children complexes which a hundred years ago hadn't even been heard of. Certainly a child needs love, and a lot of it. But the excessive permissiveness of modern parents is surely doing more harm than good.

Psychologists have succeeded in undermining parents' confidence in their own authority. And it hasn't taken children long to get wind of the fact. In addition to the great modern classics on child care, there are countless articles in magazines and newspapers. With so much unsolicited advice flying about, mum and dad just don't know what to do any more. In the end, they do nothing at all. So, from early childhood, the kids are in charge and parents lives are regulated according to the needs of their offspring. When the little dears develop into teenagers, they take complete control. Lax authority over the years makes adolescent rebellion against parents all the more violent. If the young people are going to have a party, for instance, parents are asked to leave the house. Their presence merely spoils the fun. What else can the poor parents do but obey?

Children are hardy creatures (far hardier than the psychologists would have us believe) and most of them survive the harmful influence of extreme permissiveness which is the normal condition in the modern household. But a great many do not. The spread of juvenile delinquency in our own age is largely due to parental laxity. Mother, believing that little Johnny can look after himself, is not at home when he returns from school, so little Johnny roams the streets. The dividing-line between permissiveness and sheer negligence is very fine indeed.

The psychologists have much to answer for. They should keep their mouths shut and let parents get on with the job. And if children are knocked about a little bit in the process, it may not really matter too much. At least this will help them to develop vigorous views of their own and give them something positive to react against. Perhaps there's some truth in the idea that children who've had a surfeit of happiness in their childhood emerge like stodgy puddings and fail to make a success of life.

Результаты (украинский) 1:

'Батьки є занадто дозвільної зі своїми дітьми в даний час'Мало хто буде захищати вікторіанської ставлення до дітей, але якщо батьки були в ті дні, принаймні ви знали, якого було зроблено: діти були бути видно і не чути 848f514i д. Фрейд і компанія очистили від все, що і батьки було здивування з тих пір. Дитини щастя є всі важливі, що психологи говорять, але як щодо батьків щастя? Батьки постійно страждають від страх і відчуття провини, у той час як своїх дітей від радості колесять про потягнувши місце один від одного. Хороший старомодний порка може бути й мови: немає сучасної виховання керівництва мали забезпечити такий варварство. Біда в тому, ви не дозволено навіть кричати. Хто знає, що глибокий психологічний рани може завдати? Бідна дитина ніколи не може оговтатися від страшного травматичного досвіду. Так що це, що батьки прогнутися для не давати дітям комплексів, які сто років тому навіть не був чув. Звичайно дитина потребує любові і багато його. Але надмірне потурання сучасних батьків безумовно робить більше шкоди, ніж користі. Психологи вдалося підриву батьків впевненість у свій авторитет. І він hasn ' діти багато часу, щоб отримати вітер тим. На додаток до велику сучасна класика по догляду за дитиною є незліченна безліч статей у журналах і газетах. З так багато небажаної порада, пролетівши про мама і тато просто не знаю, що робити більше. Врешті-решт вони нічого не на всіх. Отже, з самого раннього дитинства, діти в заряд і батьків живе регулюються відповідно до потреб їх потомство. Коли мало внесення перерости в підлітків, вони захопити повний контроль. LAX влади протягом багатьох років робить підлітків бунт проти батьків все сильніше. Якщо молоді люди будуть мати стороною, наприклад, батьки просять вийти з будинку. Їхня присутність просто псує задоволення. Що ще можна бідні батьки зробити, але дотримуватися? Діти Харді істот (далеко загартована, ніж психологами б нас повірити) і більшість з них вижити шкідливого впливу екстремальних потурання, який є нормальному стані в сучасні побутові. Але не варто безліч. Поширення злочинності неповнолітніх в наших власних віку в значній мірі через Батьківський млявістю. Матері, вважаючи, що Вовочка можуть піклуватися про себе, не є вдома коли він повертається зі школи, так що Вовочка блукає вулицях. Ділення лінії між потурання та sheer недбалості є дійсно дуже добре. The psychologists have much to answer for. They should keep their mouths shut and let parents get on with the job. And if children are knocked about a little bit in the process, it may not really matter too much. At least this will help them to develop vigorous views of their own and give them something positive to react against. Perhaps there's some truth in the idea that children who've had a surfeit of happiness in their childhood emerge like stodgy puddings and fail to make a success of life.