Oliver glanced at his watch. There

Oliver glanced at his watch. There were ten minutes left until the supermarket closed and he was rushing round, quickly dropping things he needed for the weekend into his trolley. He hadn’t been in his own flat long and now his mother had invited herself for dinner the following day. He really wanted to impress her with his ability to cope on his own, but he knew that the usual critical comments would soon appear if everything wasn’t perfect. He hoped that the three days he’d spent cleaning the place from top to bottom wouldn’t be wasted, and he’d even gone so far as painting the front door. His mother wouldn’t notice that, though, of course. What she would notice was the dust on top of the pictures, or the old sofa, or one of a thousand other things that Oliver had forgotten about. Still, he was determined to give her a good meal, and maybe that would put her in a slightly better mood than usual.

He checked his shopping list again and bent over to look through his trolley. He mentally ticked off the items and then realised that he still needed eggs. As he straightened up to set off towards the dairy section, there was an enormous collision, a clatter of tins and a loud shriek of pain. When Oliver had recovered his balance, he saw an attractive woman of about nineteen on her knees, putting tins and vegetables back into a handheld basket.

‘Why don’t you watch where you’re going?’ she snapped at him over her shoulder. ‘Some people just have no manners. Honestly … ‘

‘Er … sorry,’ stammered Oliver. ‘Let me help you.’ He began to pick tins up. ‘It really wasn’t my fault, though, you know. I was just … ‘The girl grabbed a tin of tuna from his hands.

‘Never mind,’ she said, her basket now full, and she strode off down the aisle without looking back. Oliver watched her go and sighed. He never seemed to have much luck with girls. Maybe that was just what he needed to show his mother how grown up he was. He turned back to his own trolley and began to push it. Maybe if she came to dinner and he introduced her to an intelligent, charming young woman then she would stop calling him every day to check he was okay. As Oliver thought about this possibility, something caught his eye and he stopped his trolley. There was a red leather purse on top of his shopping. It must have come out of the girl’s basket and landed in his trolley. Oliver quickly glanced around, looking for the girl. She wouldn’t be able to pay for her shopping. He picked up the purse, left his trolley and sprinted towards the line of checkouts.

When he got there, he scanned the lines of customers waiting to pay. There were about a dozen queues, but Oliver couldn’t see the girl in any of them. Thinking that she must still be shopping somewhere in the supermarket, Oliver turned to go and find her when he suddenly heard a familiar voice at the front of the queue next to him.

‘I’m sure I had it here a minute ago. I want to speak to the manager. I think it’s been stolen. It must be someone in this supermarket because I know … ‘

She stopped as she realised that Oliver was standing next to her, holding her purse out towards her.

‘Lost something?’ Oliver asked.

The girl smiled, then recognised Oliver and frowned, before her expression softened again and she took the purse with a faint smile on her lips.

‘Thanks,’ she said quietly.

Результаты (украинский) 1:

Oliver подивився на годинник. Було десять хвилин залишилося, поки закриті супермаркеті, і він був rushing круглі, швидко скидаючи речей, які йому необхідно на вихідні в його візку. Не був у його власними плоских Лонг і тепер його мати запропонував себе на обід на наступний день. Він дійсно хотів справити на неї враження з його здібності, щоб впоратися самостійно, але він знав, що звичайні критичні зауваження найближчим часом здавалося б якби все було ідеально. Він сподівається, що б не даремно три дні, він провів прибирання місця від верху до низу, і він навіть пішов так далеко, як живопис передні двері. Його мати не буде помітити, що, хоча, звичайно. Те, що вона б повідомлення не пилу на вершині фотографії, або старі диван або один з тисячі інших речей, які Oliver забула про. Тим не менш, він був сповнений рішучості дати їй смачно поїсти, а може бути, що б покласти її в трохи краще настрої, ніж зазвичай.Він перевірив його список покупок знову і залишає за собою право переглядати його візку. Він розумово відраховувати елементів і потім зрозумів, що він як і раніше необхідні яйця. Як він не розпрямиться відтінити по відношенню до молочної розділ, там був величезний зіткнення, брязкіт банки і голосно shriek біль. Коли Oliver одужали рівновагу, він побачив приваблива жінка з про дев'ятнадцять на коліна, покласти банки і овочі назад в портативні кошик."Чому б вам не дивитися де ви збираєтесь?" вона клацнув на нього через плече. "Деякі люди просто мають не манери. Чесно... ‘' Er.. на жаль,' пробурмотів Oliver. 'Дозвольте мені допомогти вам'. Він почав підібрати банки. "Це дійсно не моя вина, хоча, ви знаєте. Я був просто... ' Дівчина схопив банку тунця з його рук."Неважливо," сказала вона, її зараз повним кошиком і вона увійшов по проходу не оглядаючись. Oliver дивився їй піти і зітхнув. Він ніколи не здавалося багато удачі з дівчатами. Може, просто, що йому потрібно показати його мати як виросли до він був. Він повернувся до його власні візки і почав підштовхнути його. Може бути якщо вона прийшла до обіду, і він познайомив її з розумними, чарівний молода жінка потім вона зупиниться називаючи його кожен день, щоб перевірити, що він був добре. Як Oliver думав про таку можливість, те, що привернуло його увагу, і він зупинив його візку. Існував червоними шкіряними гаманець на вершині його покупки. Це повинні вийти з дівчини кошик і приземлився в його візку. Oliver швидко озирнувся, дивлячись на дівчину. Вона не зможе платити за її покупки. Він підняв гаманець, залишив його візку і добіг до лінії касах.Коли він потрапив туди, він відскановані лінії очікування платити клієнтів. Там було близько десятка черг, але Oliver не міг бачити дівчину в будь-якому з них. Думаючи, що вона має ще можна пройтися по магазинах десь в супермаркеті, Oliver звернувся до йти і знайти її, коли він раптом почув знайомий голос в передній частині черги поруч з ним."Я впевнений, що це тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером. Я думаю, що вона була украдена. Він повинен бути хтось в цьому супермаркеті, тому що я знаю... ‘Вона зупинилася, як вона зрозуміла, що Oliver стояв поруч з нею, простягаючи сумочці по відношенню до їй."Втрачені щось?" Oliver запитав.Дівчина посміхнувся, потім визнали Oliver і нахмурився, перш ніж її вираження пом'якшив знову, і вона взяла гаманець з слабкі усмішки на губи."Спасибі", сказала вона тихо.

Результаты (украинский) 2:

Олівер подивився на годинник. Були десять хвилин залишилося до супермаркету не закрилися, і він мчав навколо, швидко знижується речі, які він, необхідних для вихідних в його візку. Він не був у його власній квартирі довго, і тепер його мати запросила себе на вечерю на наступний день. Він дійсно хотів, щоб справити на неї враження з його здатністю впоратися самостійно, але він знав, що звичайні критичні зауваження будуть скоро з'явиться, якщо все було не ідеально. Він сподівається, що через три дні він провів чистки місце зверху донизу не будуть витрачені даремно, і він навіть зайшов так далеко, живопис вхідні двері. Його мати не помітити, що, хоча, звичайно. Те, що вона не помітить був пилу зверху картин, або старий диван, або один з тисячі інших речей, Олівер забув про. Тим не менш, він був сповнений рішучості, щоб дати їй хорошу їжу, і, можливо, буде покласти її в дещо кращому настрої, ніж зазвичай. Він знову перевірив свій список покупок і нахилився, щоб дивитися через його візку. Він подумки галочку елементи, а потім зрозумів, що він як і раніше необхідні яйця. Як він випростався, щоб відправитися до молочної розділі, була величезна колізія, гуркіт банок і гучний крик болю. Коли Олівер відновив рівновагу, він побачив привабливу жінку дев'ятнадцятій на коліна, поклавши банок і овочі назад в портативному кошику. "Чому б вам не подивитися, де ви збираєтеся? вона огризнувся на нього через плече. "Деякі люди просто не мають манери. Чесно кажучи ... "" Е-е ... вибачте, "пробурмотів Олівер. 'Дозвольте мені допомогти вам.' Він почав набирати банки до. "Це дійсно була не моя вина, хоча, ви знаєте. Я був просто ... "Дівчина схопила банку тунця з його рук. Не« Гаразд, "сказала вона, її кошик зараз повно, і вона покрокував по проходу, не озираючись. Олівер дивився їй услід і зітхнув. Він, здавалося, не було багато удачі з дівчатами. Може бути, це було тільки те, що йому потрібно, щоб показати свою матір, як виріс він був. Він повернувся до свого візка і почав штовхати його. Може бути, якщо вона прийшла на обід, і він познайомив її з розумним, чарівної молодої жінки, то вона б перестати називати його кожен день, щоб перевірити, він був у порядку. Як думав Олівер про цю можливість, щось привернуло його увагу, і він зупинив свій тролейбус. Був червоний шкіряний гаманець на вершині своєї покупки. Це, мабуть, з кошика дівчата і приземлився в його візку. Олівер швидко озирнувся, шукаючи дівчини. Вона не буде в змозі заплатити за її покупки. Він узяв гаманець, залишив свій візок і побіг до лінії кас. Коли він отримав там, він переглянув лінії клієнтів, які очікують платити. Були близько десятка черг, але Олівер не міг бачити дівчину в будь-якому з них. Думаючи, що вона повинна бути як і раніше десь за покупками в супермаркет, Олівер повернувся, щоб піти, і знайти її, коли він раптом почув знайомий голос в передній частині черзі поруч з ним. "Я впевнений, що я був його тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером. Я думаю, що це було вкрадено. Це повинен бути хтось в цьому супермаркеті, тому що я знаю ... "Вона зупинилася, як вона зрозуміла, що Олівер стояв поруч з нею, тримаючи її гаманець з к ній." Lost-то? Запитав Олівер. Дівчина посміхнулася, потім визнали Олівера і спохмурнів, перш ніж її обличчя пом'якшало, і вона знову взяв гаманець з легкою посмішкою на губах. "Спасибі," сказала вона тихо.

Результаты (украинский) 3:

Олівер глянув на годинник. Десять хвилин ліворуч, доки супермаркет закривається, а він квапить раунд, швидко 935 речі, йому потрібно для уїк-енду в його тролейбуса. Він не був у власній квартирі довго і тепер його мамі доводилося запросив себе за вечерею наступного дня. Він дуже хотів справити на неї своїми можуть впоратися самостійно,Але він знав, що звична критичних зауважень незабаром з'являться, якщо не все так чудово. Він сподівається, що за три дні він провела прибирання приміщення згори вниз не буде втрачено, і він вважав за краще навіть губишся настільки, наскільки живопису парадного. Його мама не помічати, хоча, звичайно. Що вона була відома пилу на верхній частині картини, або старий диван,Або одну з тисячі інших речей, які Олівер забула про. Втім, він був визначений дати їй попоїсти і, можливо, який поклав би їй трохи краще настрою, ніж зазвичай.

Він перевірив його список закупівель і знову схилилися над дивитися крізь тролейбуса. Він душевно звільнений елементів, а потім зрозумів, що він все-таки потрібен яєць.Як він поправила до громадських та міжнародних організацій ініціювало до молочної розділу, там був величезний колізія, Брязкіт сталевих форми для випікання і гучним shriek болю. Коли Олівер встиг рівновагу, він побачив привабливий жінка близько 19 на коліна, поклавши консерви та овочі назад у переносних кошик.

-чому ви не дивитися, куди ви збираєтеся?' відрізала вона на нього через плече.'Деякі люди просто не манери. Чесно… '

'Er… шкода,' пролепетала Олівер. 'дозвольте допомогти вам'. Він почав набирати консерви. 'Це справді було не моя вина, хоча, ти знаєш. Я просто… 'дівчинка схопив банкою тунця з його рук.

-Бриль", - сказала вона, її кошик тепер повністю, і вона крокувала вимкнення під вінець без оглядки. Олівер дивилися їй йти і зітхнула.Він ніколи не здалася куди везе з дівчатами. Можливо, це була лише те, що йому потрібно для того, щоб показати свою матір, як доросла він був. Він повернувся до власної тролейбуси і почали тиснути. Може, якщо вона прийшла до обіду і він познайомив її з розумним, чарівною молода жінка, то вона припинить зателефонувавши йому кожен день, щоб перевірити його було добре. Як Олівер думки про таку можливість,Щось зачепив його очей і він зупинив тролейбус. Був червоний шкіряного гаманця зверху на нього магазини. Вона повинна мати вийдуть дівчини кошик і влучив у своєму тролейбуса. Олівер швидко ковзнула поглядом по сторонах, шукає дівчину. Вона не зможе розплатитися за її магазини. Він підняв гаманець, залишив тролейбусів і увірвався до лінії звантаженнями.

, коли він прийшов туди,Він окинув ліній клієнти чекали платити. Там було близько десятка черги, але Олівер міг побачити дівчину в жодному з них. Думаючи, що вона повинна бути ще шопінг десь у супермаркеті, Олівер з'ясувалося йти і знайти її, коли раптом почула знайомий голос на передній частині черги поруч з ним.

'Я впевнений у мене воно було тут хвилину тому. Я хочу поговорити з менеджером.Я думаю, що це було викрадено. Він повинен бути кимось в цьому супермаркеті, бо я знаю… '

Вона замовкла, вона зрозуміла, що Олівер стояв поруч з нею, холдинг сумочку, до неї.

-втратив дещо?' Олівер попросив.

дівчина посміхалася, то визнав Олівер і скривилася, перед нею вираз 95/96 знову і вона брала гаманець з ледь вловимою посмішкою на губах.

-подяки,' спокійно сказала вона.