WITCHES' LOAVES [1] Miss Martha Mea

WITCHES' LOAVES [1]
Miss Martha Meacham had a small bakery. She was neither very rich nor very poor. She had two thousand dollars in the bank. Miss Martha was forty yeas old. She had a kind heart, and only two of her teeth were false. Although she was still unmarried she hoped to get married some time. [2] Two or three times a week a customer came in to buy some bread. He was a middle-aged man with a beard and he wore glasses.
Soon Miss Martha began to take an interest [3] in him. He spoke English with a strong German accent. His clothes were old but clean and he had good manners.He used to buy [4] two loaves of stale bread. Fresh bread was five cents a loaf. Stale bread was two loaves for five cents. The customer never bought fresh bread.
Once Miss Martha saw red and brown stains on his hands. She was sure then that he was an artist and very poor. She was sure he lived in a cold room where he painted his pictures. He ate stale bread and thought of the good things that were sold in Miss Martha's bakery. When she sat down to dinner or had tea and jam, she used to think of the poor artist with good manners and feel sorry for him. She wanted to share all the good things she had with the well-mannered man.I have told you already that Miss Martha had a kind heart.
One day she brought from her room a picture that she had bought many years before. With its help she hoped to find out whether the man was really an artist.It was a Venetian scene. [5] There was a beautiful palace in the picture, gondolas, young ladies, the moon and the stars. She hung the picture on the wall of her bakery so that the artist could notice it.Two days passed. The customer came in for bread.
"Two loaves of stale bread, blease!" [6]
"You have here a fine picture, madam," he said taking the bread from her.
Miss Martha was very happy to hear these words. "Do you think it is a good picture?" she said.
"Well..." he said, "the palace is not so good. The perspective is not true. Goot morning, [7] madam." He took his bread and left. Yes, he must be an artist! Miss Martha was sure of it now. She took the picture back for her room. How kindly his eyes shone behind his glasses! How clever he was!
He saw the perspective at once. And he has to eat stale bread only! But artists often have to struggle bofore they become famous.
How she wanted to be of some help to him! She wanted to keep house for him, to share with him all the good things she had in her bakery. She was even ready to share her two thousand dollars with him. Time went on. Sometimes he talked to her for a few minutes. He bought only stale bread as before. He never bought a cake or a loaf of fresh bread. She thought he began to look thinner. It was clear to her he did not eat enough, he was starving! How she wished to add something good to the stale bread he ate. But she knew, poor artists were proud and she was afraid to make him angry. [8] Miss Martha began to wear her new dress in the bakery. She also bought some cold cream [9] in order to make her face a little more beautiful.
One day the customer came in as usual and ask for stale loaves. While Miss Martha was getting them from the shelf the siren of a fire-engine was heard. The customer ran to the door to look. Suddenly a bright idea came to Miss Martha. On one of the shelves there was a pound of butter she had bought in the morning. With her bread knife Miss Martha made a deep cut in each of the stale loaves. Then she quikly put a big piece of butter into each cut and pressed the loaves together again. When the customer turned from the door she was wrapping the loaves in a paper. As usual he said a few pleasant words to her and left.
After he had gone, Miss Martha smiled to herself. But she was not sure... Had she the right to do such a thing?.. Who knows? Artists have their pride. Will he be angry with her? Still, the more she thought of it the more she became sure [10] that the customer would not be angry. [11] For a long time she thought about him: now he comes home and sits down to his dinner of stale bread and water... Now he
In Miss Martha's face!
"Dummkopf!" [13] he shouted very loudly and angrily. Then "Tausendofner!" [14] or something like that [15] in German.
The young man tried to pull him away.
"I will not go," the artist shouted, " I want to tell her all!"
"You have spoiled everything," he cried, "I want to tell you. You were a MEDDLESOME OLD CAT!" [16]
Miss Marta was silent. She could not say a word. She put her hand to her head.The young man took the artist by the arm.
"Let's go," he said. "You have said too much." He dragged the angry artist out into the street. Then he came back to the bakery.
"I want to explain everything," he said. "That man's name is Blumberger. He is an architectural draftsman. I work in the same office with him.
"It took him three months to draw a plan for a new building. It was for a prize competition. [17] That's why he worked so hard at it. He finished inking the lines yesterday. You know a draftsman always makes his drawing in pencil first. [18] After that he inks the line. When it's done he rubs out the pencil lines with stale bread. It is better than Indian-rubber. [19]
"Blumberger has always bought stale bread here. To-day he tried to rub out the pencil lines of his plan with the bread he bought in your bakery... Well, you know that butter is not good for paper... You must understand that his plan can now be used only as paper for sandwiches."
Miss Marta went to her room. She took off her new dress. She put on the old brown one she used to wear. Then she threw the cold cream out of the window.

Результаты (украинский) 1:

ВІДЬМИ ХЛІБІВ [1] Міс Марта Міч було невеликий пекарні. Вона не був ні дуже багатий, ні дуже поганий. Вона мала дві тисячі доларів в банку. Міс Марта була сорок роки старі. Вона була добре серце, і тільки два з її зубами, були помилковими. Хоча вона була ще неодружена висловила сподівання вийти заміж деякий час. [2] два-три рази на тиждень, клієнт прийшов до деяких хліб. Він був літній чоловік з бородою і він носив окуляри.Скоро Міс Марта почав цікавитися [3] його. Він говорив англійською мовою з сильний німецьким акцентом. Його одяг були старі, але чисті і він мав хороші манери. Він використовував, щоб купити [4] два хлібів черствий хліб. Свіжий хліб був п'яти центів на хліб. Черствий хліб був два хлібів п'яти центів. Клієнт ніколи не купував свіжого хліба.Після того як міс Марта побачив червоно-коричневі плями на руках. Вона була дуже бідних і впевнені, що він був художником. Вона була впевнена, що він жив в холодному приміщенні, де він написав його фотографії. Він їв черствий хліб і думка про хороші речі, які були продані в Міс Марта пекарні. Коли вона сів на вечерю або мали чай і варення, вона використовувала думати бідного художника з хорошими манерами, а шкода. Вона хотіла б поділитися всі гарні речі з добре вихованим людина в неї. Я говорив вам про вже що Міс Марта була добре серце.Одного разу вона принесла з її кімнати зображення що вона купила багато років до. За його допомогою вона сподівається, щоб дізнатися чи був дійсно художник. Це була венеціанських сцена. [5] був прекрасний палац у зображення, гондоли, молодих дам, місяця й зорі. Вона висіли малюнок на стіні її пекарня, так що художник могли помітити його. Два дні пройшло. Клієнт прийшов на хліб."Два хлібів черствий хліб, blease!" [6] "Вас тут прекрасні малюнок, Мадам," сказав він, приймаючи хліб з нею.Міс Марта був дуже радий почути ці слова. "Як ви думаєте це гарна картинка?",-сказала вона."Добре..." він сказав, "Палац не так добре. Точки зору це не так. Goot ранок, [7] Мадам." Він узяв його хліб і вліво. Так, він повинен бути художник! Міс Марта був упевнений у його зараз. Вона узяв фотографію назад до своєї кімнати. Як люб'язно його очі сяяли позаду свої очки! Як розумно він був!Він побачив точки за один раз. І він має з'їсти тільки черствий хліб! Але художники часто доводиться боротися bofore вони стати знаменитим. Як вона хотіла, щоб мати деяку допомогу йому! Вона хотіла, щоб зберегти будинок для нього, поділитися з нього всі гарні речі, які вона мала у її пекарня. Вона була навіть готовий поділитися її дві тисячі доларів з ним. Час ішов. Іноді він розмовляв з нею протягом декількох хвилин. Він купив тільки черствий хліб, як раніше. Він ніколи не купив торт або свіжий хліб. Вона думала, що він став виглядати тонше. Було ясно, для неї він не їдять достатньо, він голодував! Як хотіла б додати щось добре, щоб черствий хліб, він з'їв. Але вона знала, що, бідні художників були гордістю і вона боялася, щоб змусити його сердитися. [8] Міс Марта стала носити її нове плаття в пекарні. Вона також купити деякі холодні вершки [9] для того, щоб зробити її обличчям трохи красивішим.Одного разу Замовник прийшов як звичайно і попросити черствого хліба. У той час як міс Марта було отримати їх з полиці сирена пожежна машина був почутий. Клієнт побіг до дверей дивитися. Раптом яскраві ідея прийшла до Міс Марта. На одному з полиць був фунт масло, вона купила в першій половині дня. З її хліб ножем Міс Марта зробив глибокий cut в кожному черствого хліба. Потім вона швидко покласти великий шматок масла у кожного розрізу і хлібів разом повторному натисканні. Коли клієнт звернувся від дверей вона була упаковка хлібів в папір. Як звичайно, він сказав кілька приємних слів до неї і залишив.Після того, як він пішов, міс Марта усміхнувся до себе. Але вона не був упевнений,... Вона мала право робити такі речі?... Хто знає? Художники повинні їх гордість. Він буде злитися з нею? Як і раніше, тим більше вона думав, тим більше вона стала впевнений [10], що клієнт не буде сердитися. [11] протягом тривалого часу, вона думала про нього: тепер він приходить додому і сідає на свій обід черствий хліб і воду... Тепер вінВ Міс Марта обличчя!"Dummkopf!" [13],-кричав він дуже голосно і сердито. Потім "Tausendofner!" [14] або щось на зразок цього [15] німецькою. Молодий чоловік спробував витягнути його геть. «Я не піде,» художник крикнув: "я хочу розповісти їй все!»"Ви б зіпсував все", він плакав, "я хочу, щоб розповісти вам. Ви були НАСТИРЛИВОЇ старі КІШКА!" [16] Міс Марта мовчав. Вона не могла сказати слово. Вона поклала руку до голови. Молодий чоловік взяв художник руку."Підемо," сказав він. "Ви повинні сказав занадто багато". Він витягнув сердитися художник на вулицю. Потім він повернувся в пекарні.Я хочу, щоб пояснити все,"сказав він. "Що людина звуть Blumberger. Він є архітектурними кресляра. Я працюю в одному офісі з ним."Він прийняв його три місяці намалювати план для нової будівлі. Це був приз конкурсу. [17] ось в чому він так важко працювали на нього. Він закінчив рукописний ввід лінії вчора. Ви знаєте, кресляра завжди робить його малюнок олівцем вперше. [18] після цього він уклав лінії. Коли це робиться він треться лінії олівцем з черствий хліб. Це краще, ніж індійського каучуку. [19] "Blumberger has always bought stale bread here. To-day he tried to rub out the pencil lines of his plan with the bread he bought in your bakery... Well, you know that butter is not good for paper... You must understand that his plan can now be used only as paper for sandwiches."Miss Marta went to her room. She took off her new dress. She put on the old brown one she used to wear. Then she threw the cold cream out of the window.

Результаты (украинский) 3:

Відьми' хліб [ 1]
пропустити Марта Meacham був невеликий пекарні. Вона була не дуже багатих і не дуже бідні. Вона мала дві тисячі доларів у банку. Пропустити Марта було сорок років. Вона була добре серце, і всього два її зуби були помилковими. Хоча вона все ще незаміжня вона висловила надію на деякий час вийти заміж. [ 2] два-три рази на тиждень у клієнта прийшла в купити хліба.Він був середнього віку з бородою і він носив окуляри.
найближчим часом втратити Марта почали приймати інтерес [ 3] до нього. Він розмовляв англійською мовою з сильним німецького акцент. Одяг його була старенький, але чистим і він мав хорошого тону.Він купував [ 4] дві свіжоспечені підсушеного хліба. Свіжий хліб був п'ять копійок коровай. Черствий хліб був дві свіжоспечені на п'ять копійок. Замовник не купували фреш хліб.
Один раз пропустити Марта червоне світло побачив і коричневих плям на руки. Вона була впевнена тоді він був художник і дуже бідних. Вона була впевнена він жив в холодному приміщенні, де він фарбується свої знімки. Він поїв черствий хліб і думки про хороше, що були продані в пропустити Марта - пекарні. Коли вона сідала на обід або чай, варення, вона для бідних художника з гарними манерами, і його шкода.Вона хотіла поділитися все те хороше, що вона мала з добре-вигадлива чоловік.Я вже розповідав вже, що Міс Марта провели добре серце.
одного дня вона принесла її від кімнати зображення, що вона придбав багато років раніше. З його допомогою вона сподівається з'ясувати, чи людина була дійсно художник.було Венеціанський сцени. [ 5] був прекрасний палац зображення, гондоли, панянки,Місяць і зорі. Вона повісила трубку картина на стіні її хлібобулочних настільки, що художник могли помітити його.минуло два дні. Замовник прийшла в на хліб.
'дві свіжоспечені підсушеного хліба, blease!" [ 6]
"У вас тут Fine Picture, мадам', - сказав він з огляду на хліб від її.
пропустити Марта був дуже радий почути ці слова. 'Як ви вважаєте, чи є на якісне зображення?" - вона said.
"Well ... " - сказав він,"Палац не так добре. У перспективі - це не так. Goot вранці, [ 7] мадам". Він зайняв хліба і ліворуч. Так, він повинен бути художником! Пропустити Марта був упевнений у цьому зараз. Вона взяла зображення для її кімнаті. Як люб'язно очі горіли позаду нього окуляри! Як він був розумний!
побачив перспективу відразу. І він не наїсться черствий хліб тільки!