The Way Up to Heaven – Pre-Intermed

The Way Up to Heaven – Pre-Intermediate Level Story
All her life, Mrs Foster had had an almost unhealthy fear of missing a train, a plane, a boat, or even
a theatre starting time. She didn't worry about other things in her daily life. But the simple thought
of being late at times like this would throw her into such a state of nerves that she would develop a
twitch. It was nothing much - just a tiny movement of the muscle in the corner of the left eye,
causing it to continuously open and close. But the worst part about it was that the twitching would
not stop until an hour or so after the train or plane or whatever it was had been safely caught.
It is really strange how in certain people worrying about a simple thing like catching a train can
grow into something that has a major effect on their life. Whenever they had to go somewhere, Mrs
Foster would be ready to leave at least half an hour before it was time to go. She would step out of
the lift on the ground floor of their house, with hat and coat and gloves, and be quite unable to sit
down. Then she would walk about from room to room until her husband, who must have known of
her state, finally came from his study and suggested in a cool dry voice that perhaps they had better
get going.
Mr Foster may possibly have had a right to be a little angry at this foolishness of his wife's.
However, he could have had no excuse for making her suffer by keeping her waiting without a good
reason. Mind you, it is by no means certain that this is what he did. Yet, whenever they were to go
somewhere, he was always a minute or two late. And when this happened, he didn't seem worried at
all. This made it hard to believe that he wasn't trying to bring on one of her twitching attacks. He
must have known that she would never call out and tell him to hurry. He had taught her too well for
that. He must also have known that if he was prepared to wait until after the last moment of safety,
he could drive her into a state of uncontrollable crying. Once or twice in the later years of their
married life, it seemed almost as though he had wanted to miss a train in order to do this.
If (though one cannot be sure) Mr Foster did do this to hurt her, his actions were truly unfair. Other
than this one small weakness which Mrs Foster could not control, she was and always had been a
good and loving wife. For over thirty years, she had served him well. There was no question about
this. Even she, who rarely felt proud of anything she did, knew it. For years she would not let
herself believe that Mr Foster would ever knowingly treat her so badly. However there had been
times recently when she had caught herself beginning to wonder.
Mr Eugene Foster was nearly seventy years old. He and his wife lived in a large six floor house in
New York City, on East Sixty-second Street. They had four servants. It was a dark and depressing
place, and few people came to visit them. But on this morning in January, the house had come alive
and there was a lot of running about. One servant was going through the house putting out dust
sheets in every room. Another was following, placing them over the furniture. The butler was
bringing down suitcases and leaving them in the hall. The cook kept popping up from the kitchen to
have a word with the butler. Mrs Foster, in an old-fashioned coat and with a black hat on the top of
her head, was flying from room to room acting as if she was trying to make sure that everything was
done correctly. Actually, the only thing she was thinking about was that she was going to miss her
plane if her husband didn't come out of his study soon and get ready

Результаты (украинский) 1:

Аж до небес – Pre-Intermediate рівень історіяЇї життя Місіс Фостер мав майже нездоровий страх відсутніх поїзд, літак, човен, або навітьчас початку театру. Вона не турбуватися про інших речей у її повсякденному житті. Але простих думавзапізнитися час від часу, як це б кинути її у благав нервів, які вона буде розвиватися всмикатися. Це було не багато - крихітні пересування м'язи в кутку лівому оці,змушуючи його постійно відкривати і закривати. Але Гірша частина про нього було, що в посмикування бне зупинити до години або так після поїзд чи літак, все, що було безпечно потрапили.Це дійсно дивно, як у деяких людей, турбуючись про таких простих речах як лову поїзда можеперерости в щось, що має великий вплив на їхнє життя. Всякий раз, коли вони повинні були піти десь, місісФостер б збиратися принаймні півгодини до настав час, щоб піти. Вона буде кроком зЛіфт на першому поверсі свого будинку, капелюх і пальто і рукавички і бути абсолютно не в змозі сидітивниз. Потім вона б ходити з кімнати в кімнату до її чоловік, які повинні були знати проїї стан, нарешті прийшов з свого кабінету і запропонував круто сухої голосом, що можливо вони кращепочати працювати.Г-н Фостер можливо могли надати право бути трохи розсердився на цьому безум своєї дружини.Тим не менш, він міг би не може служити виправданням для роблячи її страждати, зберігаючи її очікування без хорошоїпричини. Майте на увазі, це аж ніяк не впевнені, що це те, що він зробив. Тим не менше, кожного разу, коли вони були пітидесь він завжди був на хвилину або дві пізно. І коли це сталося, він, здавалося, не стурбованийвсі. Це зробив це важко повірити, що він не був намагається принести на одному з її twitching нападів. Вінмає бути відомо, що вона ніколи не буде крикнути і скажи йому, щоб поспішати. Він навчив її занадто добре длящо. Він повинен також міг знати, що якщо він був готовий чекати, поки після останнього моменту безпеки,Він міг би загнати її в стані неконтрольованого плакала. Один або два рази в подальші роки їхподружнього життя, здавалося, майже як якби він хотів пропустити поїзд для того, щоб зробити це.Якщо (хоча ніхто не може бути впевнений) пан Фостер цього їй боляче, його дії були дійсно несправедливо. ІншіЦей один невеликий слабкість який Місіс Фостер не можу контролювати, ніж вона була і завжди булахороший і любляча дружина. Протягом більше тридцяти років вона служила йому добре. Був не питання проЦей. Навіть вона, які рідко відчували пишатися все, що вона зробила, знав, що його. Протягом багатьох років вона не дозволитьсебе вірити, що р-н Фостер б коли-небудь свідомо ставитися до неї так сильно. Однак булоТаймс нещодавно коли вона зловив себе початку дивуватися.Пан Євген Фостер був майже 70 років. Він і його дружина жив у великих шість поверсі будинкуНью-Йорку, на сході шістьдесят другому вулиці. Вони мали чотирьох службовців. Це було темно і пригнічуємісце і мало хто прийшов до них. Але на сьогодні вранці в січні, будинок мав оживаютьі там було багато про запуск. Один раб йшов через будинок гасінні пилулисти в кожній кімнаті. Інший після, розташувавши їх на меблі. Дворецький бувв результаті чого вниз валізи і залишаючи їх у залі. Кука тримав вискакують з кухні допоговорити з Батлер. Місіс Фостер, в старомодний пальто і чорні капелюхи на вершині зїї голова була політ з кімнати в кімнату так, як ніби вона намагалася, щоб переконатися, що всезроблено правильно. Дійсно, єдине, що вона думала про був, що вона збирається сумую за неюлітак, якщо її чоловік не вийти з його дослідження, найближчим часом і приготуйтеся

Результаты (украинский) 2:

Шлях на небо - Pre-Intermediate Level Story
Все своє життя місіс Фостер була майже нездоровий страх пропустити поїзд, літак, човен або навіть
театр час старту. Вона не турбуватися про інші речі в своєму повсякденному житті. Але проста думка
про запізнення в рази , як це було б кинути її в такий стан нервів , що вона буде розвивати
сіпання. Це не було нічого особливого - просто крихітне рух м'язів в кутку лівого ока,
змушуючи його постійно відкривати і закривати. Але найгірше було те , що сіпання б
не зупиниться до години або близько того після поїзді або літаку або що це було б благополучно спіймали.
Це дійсно дивно , як у деяких людей турбуватися про те просту річ , як ловити поїзд може
перерости в щось , що робить істотний вплив на їхнє життя. Всякий раз , коли вони повинні були піти куди - небудь, місіс
Фостер буде готова залишити принаймні півгодини до того , як прийшов час йти. Вона була б вийти з
ліфта на першому поверсі свого будинку, з пальто і капелюх і рукавички, і бути абсолютно не в змозі сидіти
вниз. Тоді вона буде ходити з кімнати в кімнату , поки її чоловіка, який повинен був знати про
її стан, нарешті , прийшов зі свого кабінету і запропонував в сухому прохолодному голосом , який , можливо , вони були краще
йти.
Г - н Фостер, можливо , мали право бути трохи сердитий на цій дурістю його дружини.
Тим НЕ менше,
він не міг мати жодного виправдання для змушуючи її страждати, тримаючи її чекати без гарної причини. Майте в виду, це не зовсім не впевнений , що це те , що він зробив. Тим НЕ менше, всякий раз , коли вони повинні були піти
куди - то, він завжди був хвилину або дві пізно. І коли це сталося, він не здавався хвилююся
взагалі. Це зробило його важко повірити , що він не намагався принести одну зі своїх атак сіпання. Він
повинен був знати , що вона ніколи б не крикнути і сказати йому поспішати. Він занадто добре вчив її за
це. Крім того, він повинен був знати , що якщо він був готовий чекати , поки після того, як в останній момент безпеки,
він міг би відвезти її в стан неконтрольованої плачу. Один або два рази на наступні роки їх
сімейного життя, здавалося, майже як якби він хотів пропустити поїзд, щоб зробити це.
Якщо (хоча ніхто не може бути впевнений) г - н Фостер зробив це зробити , щоб заподіяти їй біль, його дії були дійсно несправедливо. Інші ,
ніж це одна маленька слабкість , яка місіс Фостер не міг контролювати, вона була і завжди була
хороша і любляча дружина. Ось уже понад тридцять років, вона добре служила йому. Там не було ніяких сумнівів в
цьому. Навіть вона, рідко хто відчував , чим пишатися , що вона зробила, це знала. В протягом багатьох років вона не дозволила
собі повірити , що містер Фостер коли - небудь свідомо ставитися до неї так погано. Однак там було
раз в останній час, коли вона зловила себе почала замислюватися.
Г - н Юджин Фостер був майже сімдесят років. Він і його дружина жили в великому шести поверховому будинку в
Нью - Йорку, на Іст Шістдесят другий вулиці. У них було четверо слуг.
Це була темна і гнітючим місце, і лише деякі люди прийшли до них в гості. Але цього ранку в січні, будинок ожив ,
і там було багато біганини. Один слуга йшов через будинок гасінні пилу
аркушів у кожній кімнаті. Інший слідував, поміщаючи їх на меблі. Дворецький
обрушивши валізи і залишаючи їх в залі. Кухар продовжував вискакувати з кухні , щоб
поговорити з дворецьким. Місіс Фостер, в старомодному пальто і чорному капелюсі на верхній частині
її голову, летить з кімнати в кімнату діючи , як ніби вона намагається переконатися , що все було
зроблено правильно. На насправді, єдине , що вона думає про те , що вона збиралася пропустити її
літак , якщо її чоловік Чекають '

Результаты (украинский) 3:

Т%ГH%20щоразу%20вони%20були%20до 20% підуть%5 Esomewhere,%20він%20був%20завжди%20а%20хв%20або%20два%20пізно.%20а%20, коли%20цього%20сталося,%20він%20той час%27т%20здаються%20турбує%20о%5 Eall.%20цього%20зробив%20його%20жорсткий%20до 20% вважають%20,%20він%20wasn%27т%20намагаються%20до 20% принести%20на 20%1%20з 20% її%20посмикування%20атак.%20Він%5 Emust%20мають%20відомі%20,%20вона%20б%20ніколи%20дзвінок%20з 20%та%20розповісти%20йому%20до 20% поспішали.%20Він%20мали%20навчила%20її%20занадто%20а%20для%5е.того.%ТТ%20один%20слуга%20був%20збирається%20через%20в%20будинку%20введення%20з 20%пилу%5 Esheets%20в 20-20%кожного 20 кімнати.%20ще%20був%20наступні,%20розміщення%20їх%20над%20в%20меблів.%20В%20батлер%20був%5 Ebringing%20вниз%20валізи%20а%20залишаючи%20їх%20в 20-20-20, 20 залу.%20В%20варити%20тримається%20неймовірній%20до 20% від 20% до 20% кухні%20до 5% Ehave%20а%20слово%20з%20в%20бутлер.%20Пані%20Фостер,%20в 20-20-20, 20 старомодні%20пальто%20а%20з%20а%20чорний%20капелюх%20на 20%в%20топ%20з%5 Eher%20голову,%20був%20летить%20від 20% кімнати%20до 20% кімнати%20в.о.%20а%20якщо%20вона%20був%20намагаються%20до 20% робить%20впевнений%20,%20все%20був%5 Edone%20правильно.%20фактично%20в%20лише%20річ%20вона%20був%20мислення%20про%20був%20,%20вона%20був%20збирається%20до 20% пропустити%20її%5 Eplane%20якщо%20її%20 чоловік%20той час%27т%20приходять%20з 20%від 20% його%20дослідження%20незабаром%20а%20отримати%20готовий%5E