TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From

TEXT. A FRESHMAN'S EXPERIENCE From "Daddy Long-Legs" by Jean Webster
[29.03.2014 6:44:56] zakirov197: The book "Daddy Long-Legs" by an American writer Jean Webster (1876-1916) is a novel written in the form of letters. The author of these letters, a young girl, Judy by name, writes them to her guardian, a rich man whom she has never seen.
Judy was brought up in an orphan asylum where her life was hard. The children were wholly dependent on charity. They were badly fed and had to wear other people's cast-off clothes. Judy was a very bright girl and when she finished school, her guardian sent her to college.
Judy feels very happy about it. She hopes to become a writer and pay back the money spent on her education by her guardian. About the latter the girl knows almost nothing: she knows that he is a very tall man. That is why she jokingly calls him Daddy Long-Legs.
This text is one of her letters giving us a glimpse of her early college impressions.
October, 25th
Dear Daddy Long-Legs,
College gets nicer and nicer, I like the girls and the teachers and the classes and the campus and the things to eat. We have ice-cream twice a week and we never have corn-meal mush.
The trouble with college is that you are expected to know such a lot of things you've never learned. It's very embarrassing at times. I made an awful mistake the first day. Somebody mentioned Maurice Maeterlinck, and I asked if she was a freshman. The joke has gone all over college.
Did you ever hear of Michaelangelo? He was a famous artist who lived in Italy in the Middle Ages. Everybody in English Literature seemed to know about him, and the whole class laughed because I thought he was an archangel. He sounds like an archangel, doesn't he?
But now, when the girls talk about the things that I never heard of, I just keep still and look them up in the encyclopedia. And anyway, I'm just as bright in class as any of the others, and brighter than some of them!
And you know, Daddy, I have a new unbreakable rule: never to study at night, no matter how many written reviews are coming in the morning. Instead, I read just plain books — I have to, you know, because there are eighteen blank years behind me. You wouldn't believe what an abyss of ignorance my mind is; I am just realizing the depths myself.
I never read "David Copperfield", or "Cinderella", or "lvanhoe", or "Alice in Wonderland", or "Robinson Crusoe", or "Jane Eyre". I didn't know that Henry the Eighth was married more than once or that Shelley was a poet. I didn't know that people used to be monkeys, or that George Eliot was a lady. I had never seen a picture of the "Mona Lisa" and (it's true but you won't believe it) I had never heard of Sherlock Holmes.
Now I know all of these things and a lot of others besides, but you can see how much I need to catch up.
November, 15th
Your five gold pieces were a surprise! I'm not used to receiving Christmas presents. Do you want to know what I bought with the money?
1. A silver watch to wear on my wrist and get me to recitations in time.
2. Matthew Arnold's poems.
3. A hot-water bottle.
4. A dictionary of synonyms (to enlarge my vocabulary).
5. (I don't much like to confess this last item, but I will.) A pair of silk stockings.
And now, Daddy, never say I don't tell all!
It was a very low motive, if you must know it, that prompted the silk stockings. Julia Pendleton, a sophomore, comes into my room to do geometry, and she sits crosslegged on the couch and wears silk stockings every night. But just wait — as soon as she gets back from vacation, I shall go in and sit on her couch in my silk stockings. You see the miserable creature that I am — but at least I'm honest; and you knew already, from my asylum record, that I wasn't perfect, didn't you?
But, Daddy, if you'd been dressed in checked ginghams all your life, you'd understand how I feel. And when I started to the high shool, I entered upon another period even worse than the checked ginghams. The poor box.6
You can't know how I feared appearing in school in those miserable poor-box dresses. I was perfectly sure to be put down in class next to the girl who first owned my dress, and she would whisper and giggle and point it out to the others.
To recapitulate (that's the way the English instructor begins every other sentence), I am very much obliged for my presents.
I really believe I've finished. Daddy. I've been writing this letter off and on for two days, and I fear by now you are bored.
But I've been so excited about those new adventures that I must talk to somebody, and you are the only one I know. If my letters bore you, you can always toss them into the waste-basket.
Good-bye, Daddy, I hope that you are feeling as happy as I am.
Yours ever, Judy.

Результаты (украинский) 1:

ТЕКСТ. За ПЕРШОКУРСНИК досвід з "тато Лонг-ніг" по Жан Вебстер
[29.03.2014 6:44:56] zakirov197: книга "тато Лонг-ніг" американського письменника Жан Вебстер (1876-1916) – роман, написаний у вигляді літери. Їх пише автор цих листів, молода дівчина, Джуді по імені, щоб її опікуном, багатого чоловіка, якого вона ніколи не бачила.
Джуді була вихована в Сирота притулку, де її життя було важко. Діти були повністю залежна від благодійності. Вони були погано годували і доводилося носити одяг кинене інших людей. Джуді був дуже яскрава дівчина, і коли вона закінчила школу, її опікун надіслали її до коледжу.
Джуді відчуває себе дуже радий цьому. Вона сподівається стати письменником і окупити гроші, витрачені на свою освіту за її опікуном. Про останній дівчина майже нічого не знає: вона знає, що він є дуже високий чоловік. Тобто чому вона жартома називає його тато довгий-ноги.
Цей текст є одним з її листи, що дає нам деяке уявлення про її початку коледжу враженнями.
25 жовтня
Шановні Daddy Лонг-ноги,
коледжу стає краще і приємніше, мені подобається дівчаток і вчителі і класи і кампус і речей, щоб поїсти. У нас є морозива двічі на тиждень, і ми ніколи не кашку кукурудзяна мука.
з коледжу біда в тому, що ви повинні знати, так багато речей, які ви ніколи не вчився. Це дуже незручно часом. Я зробив жахливо помилку у перший день. Хтось згадав Моріс Метерлінк, і я запитав, якщо вона була першокурсник. Жарт пішов по всій коледжу.
ви коли-небудь чули про Мікеланджело? Він був відомий художник, який жив в Італії в середні століття. Все в англійській літературі, здавалося, знала про нього, і весь клас сміялися, тому що я думав, він був Архангел. Він звучить як Архангел, не він?
, але тепер, коли дівчата говорять про те, що я ніколи не чув, я просто тримати до цих пір і дивитися їх вгору в Енциклопедія. І так чи інакше, Я так само, як яскравий в класі, як будь-який з інших і яскравіше, ніж деякі з них!
і знаєш, тату, я непорушна нове правило: ніколи не вчитися на ніч, незалежно від того, скільки письмового були приходять в першій половині дня. Замість цього, я читав книг з просто — потрібно, ви знаєте, тому що є вісімнадцять років пуста позаду мене. Ви не повірите, що безодні невігластва мого розуму є; Я просто розуміючи глибини себе.
я ніколи не читав "Девід Копперфілд", або "Попелюшка", або "lvanhoe", або "Аліса в країні чудес", або "Робінзон Крузо" або "Джейн Ейр". Я не знав, що Генріх восьмий був одружений більш ніж один раз або що Шеллі поет. Я не знаю, що люди звикли бути мавп, або що Джордж Еліот було леді. Я ніколи не бачив картину "Мона Ліза" і (правда, але ви не повірите) я ніколи не чув про Шерлока Холмса.
Тепер я знаю, що всі ці речі і багато інших, крім того, але ви можете бачити, скільки мені потрібно, щоб зловити up.
15 листопада
ваші п'ять золотих частини були сюрприз! Я не звик до отримання різдвяні подарунки. Ви хочете знати, що я купив з грошима?
1. Срібні годинник, щоб носити на моє зап'ястя і зрозумійте мене до мови в час.
2. Метью Арнольд вірші.
3. Грілку.
4. Словник синонімів (щоб збільшити мій словниковий запас).
5. (Я не дуже подобається цей останній пункт зізнатися, але я буду). Пару шовкові панчохи.
і тепер, тату, ніколи не сказати, що я не кажіть всі!
було дуже низьким мотив, якщо ви повинні знати, що, це спонукало шовкові панчохи. Юлія Пендлтон, другокурсниця, приходить в мою кімнату робити геометрії, і вона сидить crosslegged на дивані і носить шовкові панчохи щоночі. Але тільки чекати, як тільки вона отримує назад з відпустки, я повинен йти і сидіти на її дивані в моїй шовкові панчохи. Ви бачите жалюгідне істота, що я- але принаймні я чесно; а ви знали, вже, з моєї притулку запису, що я не був досконалим, не ви?
але, тату, якщо ви були одягнені в перевірив ginghams ваше життя, ви розумієте, як я відчуваю. І коли я почала високою школою, я приступив до іншої періоду ще гірше, ніж зареєстрованого ginghams. Бідні box.6
You не знаю, як я боявся, що з'являються в школі в ці нещасні бідних box сукні. Я був абсолютно впевнений, до придушити в класі поруч з дівчину, яка спочатку володів моє плаття, і вона б пошепки і хихикають і вказуємо його інші.
до recapitulate (який являє собою Українська інструктор починається кожен інші речення), я дуже Дякуємо за мої подарунки.
я дійсно вважаю, що я вже закінчили. Тато. Я писав цей лист і виключення протягом двох днів, і я боюся тепер ви нудно.
, але я був такий схвильований про ці нові пригоди, що я повинен поговорити з кимось, і є тільки одне, що я знаю. Якщо мої листи втомлювати вас, ви завжди можете Киньте їх на відходах-кошик.
добре-до побачення, тату, я сподіваюся, що ви відчуваєте себе щасливим, як я Візьміть участь
твоє ніколи, Джуді.

Результаты (украинский) 2:

ТЕКСТ. ДОСВІД першокурсник зі «Daddy Long-Legs" Жана Вебстер
[29.03.2014 6:44:56] zakirov197: Книга "Daddy Long-Legs" американський письменник Жан Уебстер (1876-1916) є роман, написаний у форма букв. Автор цих листів, молода дівчина, Джуді по імені, записує їх у свого опікуна, багатої людини, якого вона ніколи не бачила.
Джуді був вихований у сирітський притулок, де її життя було важко. Діти були повністю залежить від благодійності. Вони були погано годують і повинні були носити непотрібний одяг інших людей. Джуді була дуже яскрава дівчина і коли вона закінчила школу, її опікун відправив її до коледжу.
Джуді відчуває себе дуже щасливим про це. Вона сподівається стати письменником і повернути гроші, витрачені на її освіту її опікуна. Про останні дівчина майже нічого не знає: вона знає, що він дуже високий чоловік. Саме тому вона жартома називає його Daddy Long-Legs.
Цей текст є одним з її листів, що дають нам уявлення про її ранніх вражень коледжу.
25 жовтня
Шановні Daddy Long-Ноги,
коледж отримує приємніше і приємніше, мені подобаються дівчата, і вчителя і класи і кампус і речі, щоб поїсти. У нас є морозиво два рази на тиждень, і ми ніколи не повинні кукурудзи їжа місиво.
Біда коледжу є те, що ви, як очікується, щоб дізнатися так багато речей, які ви ніколи не дізналися. Це дуже ніяково в рази. Я зробив жахливий помилку в перший день. Хтось згадав Моріса Метерлінка, і я запитав, якщо вона була на першому курсі. Жарт пішла по всьому коледжі.
Ви коли-небудь чули про Мікеланджело? Він був відомим художником, який жив в Італії в Середні століття. Все в англійській літературі, здавалося, знав про нього, і весь клас сміявся, тому що я думав, що він архангел. Він звучить як архангел, чи не так?
Але тепер, коли дівчата говорять про речі, які я ніколи не чув про, я просто продовжую ще й шукати їх в енциклопедії. І взагалі, я не буду так само, як яскравий в класі, як будь-який з інших, і яскравіше, ніж деякі з них!
І ви знаєте, тато, у мене є нова нерозривний правило: ніколи не вчитися вночі, не важливо, скільки письмових відгуках приходити вранці. Замість цього, я читав просто книги - у мене є, ви знаєте, тому що є вісімнадцять порожні років позаду мене. Ви не повірите, яка прірва невігластва мій розум; Я просто розуміючи глибини себе.
Я ніколи не читав "Девіда Копперфільда", або "Попелюшка", або "lvanhoe", або "Аліса в країні чудес", або "Робінзона Крузо", або "Джейн Ейр". Я не знав, що Генріх Восьмий був одружений кілька разів, або що Шеллі був поетом. Я не знав, що люди раніше мавпи, або, що Джордж Еліот була леді. Я ніколи не бачив картину «Мона Ліза» і (це правда, але ви не повірите) я ніколи не чув про Шерлока Холмса.
Тепер я знаю, всі ці речі, і багато інших, крім того, але ви можете бачити скільки мені потрібно, щоб наздогнати.
15 листопада
Ваші п'ять золотих були несподіванкою! Я не звик, щоб отримувати різдвяні подарунки. Ви хочете знати, що я купив на гроші?
1. Срібний годинник для носіння на зап'ясті і змусити мене декламації в часі.
2. Вірші Метью Арнольда.
3. Грілка.
4. Словник синонімів (щоб збільшити свій словниковий запас).
5. (Я не хотілося зізнатися цей останній пункт, але я це зроблю.) Пара шовкових панчіх.
І тепер, тато, ніколи не кажу, що не розповісти все!
Це був дуже низьким мотив, якщо ви повинні це знати , що спонукало шовкові панчохи. Юлія Пендлтон, другокурсник, приходить в мою кімнату, щоб зробити геометрію, і вона сидить, схрестивши ноги, на дивані і носить шовкові панчохи щоночі. Але просто чекати - як тільки вона повернеться з відпустки, я піду і сидіти на дивані в моїх шовкових панчіх. Ви бачите жалюгідна істота, що я - але принаймні я чесний; і ви знали, вже, з моєї притулку записи, що я не був ідеальним, чи не так?
Але, тато, якби ти був одягнений у перевірених ginghams все своє життя, ти зрозумієш, що я відчуваю. І коли я почав з високою Общага, я увійшов на інший період навіть гірше, ніж перевірених ginghams. Бідний box.6
Ви не можете знати, як я боявся з'являтися в школі в ті жалюгідні сукні бідних ящика. Я був абсолютно впевнений, що буде скласти в класі поряд з дівчиною, яка спочатку належить моє плаття, і вона шепотіла і хихикати і вказати на це з іншими.
Підводячи підсумок (саме так англійською інструктор починає кожен другий вирок), я я дуже зобов'язаний за свої подарунки.
Я дійсно вважаю, я закінчив. Папа. Я пишу цей лист і виключення протягом двох днів, і я боюся, тепер вам нудно.
Але я був такий схвильований, про тих нових пригод, що я повинен поговорити з кимось, і ви єдиний, кого я знаю. Якщо мої листи втомлювати вас, ви завжди можете кинути їх у кошик для сміття.
Прощай, тато, я сподіваюся, що ви відчуваєте себе таким щасливим, як я.
Завжди Ваш, Джуді.

Результаты (украинский) 3:

ТЕКСТ. FRESHMAN ДОСВІД З "Тата Довгі'-Ноги" Jean Webster
[29.03.2014 6: 44: 56] zakirov197: книжковий "Тато Довгі'-Ноги" американським письменником Jean Webster (1876-1916) є роман написаний у вигляді листів. Автор цих листів, молода дівчина, Judy назвою, пише їм їй охоронцю, багата людина кому вона ніколи не побачила.
Judy було виховане у сирітському притулку де її життя тяжке. Діти залежали wholly від добродійності. Вони погано fed та повинні були носити інших людей кидок одягає. Judy була дуже яскрава дівчина та коли вона закінчила школу, її охоронець послав їй до коледжу.
Judy відчуває дуже щасливий про це. Вона скакає стати письменником та вертають гроші витрачені на її освіті її охоронцем.Про останню з вищеназваних дівчину знає майже нічого: вона знає що він є височезна людина. Тому вона jokingly закликає Тата його Довгі-Ноги.
Цей текст є один з її листів даючих нам швидкий погляд її раннього коледжу враження.
Жовтень, 25th
dear Тато Довгі-Ноги,
college приїжджає більш красивий та більш красивий, я люблю дівчин та учителів та класи та кампус та речі з'їсти.Ми маємо морозиво двічі тиждень та ми ніколи не маємо пшеничну-страву mush.
Неспокій з коледжем що ви очікуєтесь щоб знати таку долю речей ви ніколи не довідалися. Це дуже бентежить у разах. Я зробив жахлива помилку перший день. Хтось згадав Maurice Maeterlinck, та я запитував якщо вона була freshman. Жарт поїхав повсюди коледж.
Ви колись почули Michaelangelo?Він був знаменитий митець що прожив у Італії у Середині Століттях. Кожний англійською Література здавалася знати про його, та весь клас сміявся тому, що я подумав він був архангел. Він звуки люблять архангела, не він?
Але зараз, коли дівчини розмовляють про речі що я ніколи не почув, я тільки держу досі та погляд їм у encyclopedia. Та anyway,Я тільки як яскравий у класі як будь-які інші, та більш яскраві ніж деякий з них!
Та ви знаєте, Тато, я маю нове unbreakable правило: ніколи не вивчити уночі, ніяку матерію скільки написаних переглядів входять до ранку. Замість цього, я читаю тільки некрасиві книги — я повинен, ви знаєте, тому, що є вісімнадцять порожніх років позаду мені. Ви би не повірили що безодні незнання мій розум;Я тільки здійснюю глибину себе.
Я ніколи не читаю "David Copperfield", або "Cinderella", або "lvanhoe", або "Alice у Країні чудес", або "Robinson Crusoe", або "Jane Eyre". Я не знав що Henry Eighth був одружен неодноразово або що Shelley був поет. Я не знав що люди звичайно були мавпи, або що Джордж Eliot був дама.Я ніколи не побачив малюнок "Mona Lisa" та (це є вірні але ви не повірите це) я ніколи не почув Sherlock Holmes.
Зараз я знаю всіх цих речей та дуже багато інших поряд з, але ви можете побачити скільки я потребую спіймати.
Листопад, 15th
your п'ять золота шматки були подив! Я не звичайно отримував Різдво подарунки. Ви захочете знати що я купив з грошами?
1.Годинник срібла носити на мойому зап'ястку та приїжджають мені до recitations своєчасно.

2. Matthew Arnold поеми.

3. Гаряча-водна пляшка.

4. Словник синонімів (щоб збільшити мій словничок).

5. (я не значно люблю зізнатися цей останній пункт, але я буду.) Пара шовкових панчох.
Та зараз, Тато, ніколи не кажу я не розповідаю весь!
Це був дуже низький мотив, якщо ви повинні знати це, що підказували шовковим панчохам.Julia Pendleton, sophomore, прибуває у моє приміщення зробити геометрію, та вона сидить crosslegged на кушетці та носить шовкові панчохи кожна ніч. Але тільки чекаю — як тільки вона повертається з канікул, я зайду та сиджу на її кушетці у моїх шовкових панчохах. Ви бачите нещасний витвір що я — але принаймні я є чесний; та ви знали вже, з мого запису притулку, що я був не досконалий,Не ви?
Але, Тато, якщо ви були одягнуті у перевірених смугастих тканині все ваше життя, ви розумієте як я відчуваю. Та коли я стартував до високого shool, я приступив до іншого періоду навіть гіршого ніж перевірені смугасті тканина. Бідна коробка.6
you не можу знати як я бо з'являючись у школі у цій нещасній бідній-коробці одяг.Я переконався досконало щоб бути опущений у класі біля дівчини що спочатку володіла моїм одягом, та вона би прошепотіла та giggle та пункт це до інших.
Щоб резюмувати (це шлях англійський інструктор починає кожне інше речення), я є дуже сильно зобов'язаний для моїх подарунків.
Я дійсно вірю я закінчився. Тато. Я писав цей лист та на для двох днів,Та я бо зараз ви свердлуєтесь.
Але я так був збуджений про ці нові пригоди що я повинен розмовляти до хтось, та ви являєте собою тільки один я знаю. Якщо мої листи родили вас, ви можете завжди шпурнути їх у витрати-корзина.
До побачення, Тато, я сподіваюся що ви тішитесь почуття такий як я.
Ваш колись, Judy.