- Текст
- История
TEXT. A FRIEND IN NEED by William S
TEXT. A FRIEND IN NEED by William Somerset Maugham (abridged)
Maugham, William Somerset (1874-1965): an English writer. He achieved a great success as a novelist with such novels as "Of Human Bondage", "The Razor's Edge" and others, as a dramatist with Ms witty satirical plays "Our Betters", "The Circle", etc., but he is best known by his short stories.
At the beginning of his literary career Maugham was greatly influenced by French naturalism. Later on, his outlook on life changed. It became cool, unemotional and pessimistic. He says that life is too tragic and senseless to be described. A writer can't change life, he must only try to amuse his reader, stir his imagination. And this is where Maugham achieves perfection: his stories are always fascinating. Maugham's skill in depicting scenes and characters with a few touches is amazing and whether he means it or not his novels, stories and plays reveal the vanity, hypocrisy and brutality of the society he lives in. So does the story "A Friend in Need". Burton, a prosperous businessman, is not.in the least concerned about the troubles and needs of those who have failed in life. Without a moment's hesitation he sends a man to death just because his presence bores him, and later on he remembers the fact with a "kindly chuckle".
When Maugham described people and places in his short stories, he did it mostly from his personal experience.
"It's rather a funny story," he said. "He wasn't a bad chap. I liked him. He was always well-dressed and smart-looking. He was handsome in a way, with curly hair and pink-andwhite cheeks. Women thought a lot of him. There was no harm in him, you know, he was only wild. Of course he drank too much. Those sort of fellows always do. A bit of money used to come in for him once a quarter and he made a bit more by card-playing. He won a good deal of mine, I know that."
Burton gave a kindly little chuckle. I knew from my own experience that he could lose money at bridge with a good grace.
"I suppose that is why he came to me when he went broke, that and the fact that he was a namesake of mine. He came to see me in my office one day and asked me for a job. I was rather surprised. He told me that there was no more money coming from home and he wanted to work. I asked him how old he was.
"Thirty-five," he said.
"And what have you been doing hitherto?" I asked him.
"Well, nothing very much," he said.
I couldn't help laughing.
"I'm afraid I can't do anything for you just yet," I said. "Come back and see me in another thirty-five years, and I'll see what I can do."
He didn't move. He went rather pale. He hesitated for a moment and then told me that he had had bad luck at cards for some time. He hadn't been willing to stick to bridge, he'd been playing poker, and he'd got trimmed. He hadn't a penny. He'd pawned everything he had. He couldn't pay his hotel bill and they wouldn't give him any more credit. He was down and out. If he couldn't get something to do he'd have to commit suicide.
I looked at him for a bit. I could see now that he was all to pieces. He'd been drinking more than usual and he looked fifty. The girls wouldn't have thought so much of him if they'd seen him then.
"Well, isn't there anything you can do except play cards?" I asked him.
"I can swim," he said.
"Swim!"
I could hardly believe my ears; it seemed such an insane answer to give.
"I swam for my university."[1]
I got some glimmering of what he was driving at. I've known too many men who were little tin gods at their university to be impressed by it.
"I was a pretty good swimmer myself when I was a young man," I said.
Suddenly I had an idea.
Pausing in his story, Burton turned to me.
"Do you know Kobe?" he asked.
"No," I said, "I passed through it once, but I only spent a night there."
"Then you don't know the Shioya Club. When I was a young man I swam from there round the beacon and landed at the creek of Tarumi. It's over three miles and it's rather difficult on account of the currents round the beacon. Well, I told my young namesake about it and I said to him that if he'd do it I'd give him a job. I could see he was rather taken aback.
"You say you're a swimmer," I said.
"I'm not in very good condition," he answered.
I didn't say anything. I shrugged my shoulders. He looked at me for a moment and then he nodded.
"All right," he said. "When do you want me to do it?"
I looked at my watch. It was just after ten.
"The swim shouldn't take you much over an hour and a quarter. I'll drive round to the creek at half past twelve and meet you. I'll take you back to the club to dress and then we'll have lunch together,"
"Done," he said.
We shook hands. I wished him good luck and he left me. I had a lot of work to do that morning and I only just managed to get to the creek at Tarumi at half past twelve. But I needn't have hurried; he never turned up."
"Did he funk it at toe last moment?" I asked.
"No, he didn't funk it. He started all right. But of course he'd ruined his constitution by drink and dissipation. The currents round the beacon were more than he could manage. We didn't get the body for about three days."
I didn't say anything for a moment or two, I was a trifle shocked. Then I asked Burton a question.
"When you made him that offer of a job, did you know he'd be drowned?"
He gave a little mild chuckle and he looked at me with those kind and candid blue eyes of his. He rubbed his chin with his hand.
"Well, I hadn't got a vacancy in my office at the moment.
Maugham, William Somerset (1874-1965): an English writer. He achieved a great success as a novelist with such novels as "Of Human Bondage", "The Razor's Edge" and others, as a dramatist with Ms witty satirical plays "Our Betters", "The Circle", etc., but he is best known by his short stories.
At the beginning of his literary career Maugham was greatly influenced by French naturalism. Later on, his outlook on life changed. It became cool, unemotional and pessimistic. He says that life is too tragic and senseless to be described. A writer can't change life, he must only try to amuse his reader, stir his imagination. And this is where Maugham achieves perfection: his stories are always fascinating. Maugham's skill in depicting scenes and characters with a few touches is amazing and whether he means it or not his novels, stories and plays reveal the vanity, hypocrisy and brutality of the society he lives in. So does the story "A Friend in Need". Burton, a prosperous businessman, is not.in the least concerned about the troubles and needs of those who have failed in life. Without a moment's hesitation he sends a man to death just because his presence bores him, and later on he remembers the fact with a "kindly chuckle".
When Maugham described people and places in his short stories, he did it mostly from his personal experience.
"It's rather a funny story," he said. "He wasn't a bad chap. I liked him. He was always well-dressed and smart-looking. He was handsome in a way, with curly hair and pink-andwhite cheeks. Women thought a lot of him. There was no harm in him, you know, he was only wild. Of course he drank too much. Those sort of fellows always do. A bit of money used to come in for him once a quarter and he made a bit more by card-playing. He won a good deal of mine, I know that."
Burton gave a kindly little chuckle. I knew from my own experience that he could lose money at bridge with a good grace.
"I suppose that is why he came to me when he went broke, that and the fact that he was a namesake of mine. He came to see me in my office one day and asked me for a job. I was rather surprised. He told me that there was no more money coming from home and he wanted to work. I asked him how old he was.
"Thirty-five," he said.
"And what have you been doing hitherto?" I asked him.
"Well, nothing very much," he said.
I couldn't help laughing.
"I'm afraid I can't do anything for you just yet," I said. "Come back and see me in another thirty-five years, and I'll see what I can do."
He didn't move. He went rather pale. He hesitated for a moment and then told me that he had had bad luck at cards for some time. He hadn't been willing to stick to bridge, he'd been playing poker, and he'd got trimmed. He hadn't a penny. He'd pawned everything he had. He couldn't pay his hotel bill and they wouldn't give him any more credit. He was down and out. If he couldn't get something to do he'd have to commit suicide.
I looked at him for a bit. I could see now that he was all to pieces. He'd been drinking more than usual and he looked fifty. The girls wouldn't have thought so much of him if they'd seen him then.
"Well, isn't there anything you can do except play cards?" I asked him.
"I can swim," he said.
"Swim!"
I could hardly believe my ears; it seemed such an insane answer to give.
"I swam for my university."[1]
I got some glimmering of what he was driving at. I've known too many men who were little tin gods at their university to be impressed by it.
"I was a pretty good swimmer myself when I was a young man," I said.
Suddenly I had an idea.
Pausing in his story, Burton turned to me.
"Do you know Kobe?" he asked.
"No," I said, "I passed through it once, but I only spent a night there."
"Then you don't know the Shioya Club. When I was a young man I swam from there round the beacon and landed at the creek of Tarumi. It's over three miles and it's rather difficult on account of the currents round the beacon. Well, I told my young namesake about it and I said to him that if he'd do it I'd give him a job. I could see he was rather taken aback.
"You say you're a swimmer," I said.
"I'm not in very good condition," he answered.
I didn't say anything. I shrugged my shoulders. He looked at me for a moment and then he nodded.
"All right," he said. "When do you want me to do it?"
I looked at my watch. It was just after ten.
"The swim shouldn't take you much over an hour and a quarter. I'll drive round to the creek at half past twelve and meet you. I'll take you back to the club to dress and then we'll have lunch together,"
"Done," he said.
We shook hands. I wished him good luck and he left me. I had a lot of work to do that morning and I only just managed to get to the creek at Tarumi at half past twelve. But I needn't have hurried; he never turned up."
"Did he funk it at toe last moment?" I asked.
"No, he didn't funk it. He started all right. But of course he'd ruined his constitution by drink and dissipation. The currents round the beacon were more than he could manage. We didn't get the body for about three days."
I didn't say anything for a moment or two, I was a trifle shocked. Then I asked Burton a question.
"When you made him that offer of a job, did you know he'd be drowned?"
He gave a little mild chuckle and he looked at me with those kind and candid blue eyes of his. He rubbed his chin with his hand.
"Well, I hadn't got a vacancy in my office at the moment.
0/5000
TEXT. A FRIEND IN NEED by William Somerset Maugham (abridged)Maugham, William Somerset (1874-1965): an English writer. He achieved a great success as a novelist with such novels as "Of Human Bondage", "The Razor's Edge" and others, as a dramatist with Ms witty satirical plays "Our Betters", "The Circle", etc., but he is best known by his short stories.At the beginning of his literary career Maugham was greatly influenced by French naturalism. Later on, his outlook on life changed. It became cool, unemotional and pessimistic. He says that life is too tragic and senseless to be described. A writer can't change life, he must only try to amuse his reader, stir his imagination. And this is where Maugham achieves perfection: his stories are always fascinating. Maugham's skill in depicting scenes and characters with a few touches is amazing and whether he means it or not his novels, stories and plays reveal the vanity, hypocrisy and brutality of the society he lives in. So does the story "A Friend in Need". Burton, a prosperous businessman, is not.in the least concerned about the troubles and needs of those who have failed in life. Without a moment's hesitation he sends a man to death just because his presence bores him, and later on he remembers the fact with a "kindly chuckle".When Maugham described people and places in his short stories, he did it mostly from his personal experience."It's rather a funny story," he said. "He wasn't a bad chap. I liked him. He was always well-dressed and smart-looking. He was handsome in a way, with curly hair and pink-andwhite cheeks. Women thought a lot of him. There was no harm in him, you know, he was only wild. Of course he drank too much. Those sort of fellows always do. A bit of money used to come in for him once a quarter and he made a bit more by card-playing. He won a good deal of mine, I know that."Burton gave a kindly little chuckle. I knew from my own experience that he could lose money at bridge with a good grace."I suppose that is why he came to me when he went broke, that and the fact that he was a namesake of mine. He came to see me in my office one day and asked me for a job. I was rather surprised. He told me that there was no more money coming from home and he wanted to work. I asked him how old he was."Thirty-five," he said."And what have you been doing hitherto?" I asked him."Well, nothing very much," he said.I couldn't help laughing."I'm afraid I can't do anything for you just yet," I said. "Come back and see me in another thirty-five years, and I'll see what I can do."He didn't move. He went rather pale. He hesitated for a moment and then told me that he had had bad luck at cards for some time. He hadn't been willing to stick to bridge, he'd been playing poker, and he'd got trimmed. He hadn't a penny. He'd pawned everything he had. He couldn't pay his hotel bill and they wouldn't give him any more credit. He was down and out. If he couldn't get something to do he'd have to commit suicide.I looked at him for a bit. I could see now that he was all to pieces. He'd been drinking more than usual and he looked fifty. The girls wouldn't have thought so much of him if they'd seen him then."Well, isn't there anything you can do except play cards?" I asked him."I can swim," he said."Swim!"I could hardly believe my ears; it seemed such an insane answer to give."I swam for my university."[1]I got some glimmering of what he was driving at. I've known too many men who were little tin gods at their university to be impressed by it."I was a pretty good swimmer myself when I was a young man," I said.Suddenly I had an idea.Pausing in his story, Burton turned to me."Do you know Kobe?" he asked."No," I said, "I passed through it once, but I only spent a night there.""Then you don't know the Shioya Club. When I was a young man I swam from there round the beacon and landed at the creek of Tarumi. It's over three miles and it's rather difficult on account of the currents round the beacon. Well, I told my young namesake about it and I said to him that if he'd do it I'd give him a job. I could see he was rather taken aback."You say you're a swimmer," I said."I'm not in very good condition," he answered.I didn't say anything. I shrugged my shoulders. He looked at me for a moment and then he nodded."All right," he said. "When do you want me to do it?"I looked at my watch. It was just after ten."The swim shouldn't take you much over an hour and a quarter. I'll drive round to the creek at half past twelve and meet you. I'll take you back to the club to dress and then we'll have lunch together,""Done," he said.We shook hands. I wished him good luck and he left me. I had a lot of work to do that morning and I only just managed to get to the creek at Tarumi at half past twelve. But I needn't have hurried; he never turned up.""Did he funk it at toe last moment?" I asked."No, he didn't funk it. He started all right. But of course he'd ruined his constitution by drink and dissipation. The currents round the beacon were more than he could manage. We didn't get the body for about three days."I didn't say anything for a moment or two, I was a trifle shocked. Then I asked Burton a question."When you made him that offer of a job, did you know he'd be drowned?"He gave a little mild chuckle and he looked at me with those kind and candid blue eyes of his. He rubbed his chin with his hand."Well, I hadn't got a vacancy in my office at the moment.
переводится, пожалуйста, подождите..
TEXT. Друг в біді Вільям Сомерсет Моем (в скороченні)
Моем, Вільям Сомерсет (1874-1965): англійського письменника. Він досяг великих успіхів як романіст з такими романами, як "Тягар пристрастей людських", "лезу бритви" та інші, як драматург з пані дотепні сатиричні п'єси «Наші покращує", "Круг" і т.д., але він Найвідоміший його оповідань.
На початку своєї літературної кар'єри Моем перебував під сильним впливом французького натуралізму. Пізніше його погляди на життя змінилися. Це стало прохолодно, безпристрасний і песимістичний. Він каже, що життя занадто трагічна і безглузда, які будуть описані. Письменник не може змінити життя, він повинен тільки спробувати, щоб розважити читача, примушують його уяву. І це де Моем досягає досконалості: його розповіді завжди захоплююче. Уміння Моема в зображують сцени і персонажів з декількома штрихами є дивним і чи означає він це чи ні його романи, оповідання та п'єси виявити марнославство, лицемірство і жорстокість суспільства в якому він живе. Так само як і історію "Друг в біді" , Бертон, процвітаючим бізнесменом, є not.in міру стурбовані проблемами і потребами тих, хто не в житті. Не вагаючись ні секунди, він посилає людину до смерті тільки тому, що його присутність отворів його, а потім він згадує про те, з "люб'язно хихикати".
Коли Моем описав людей і місць в його оповіданнях, він зробив це в основному з його особистого досвіду .
"Це досить кумедна історія", сказав він. "Він не був поганим глава мені сподобався. Він завжди був добре одягнений і підтягнутий. Він був гарний чином, з кучерявим волоссям і рожево-andwhite щоки. Жінки багато думав про нього. БУВ НЕ шкоди в нього, ви знаєте, він був тільки диким. Звичайно, він занадто багато випив. Ті начебто товаришів завжди. трохи грошей, використовуваних прийти на нього один раз в квартал, і він зробив трохи більше, карт-ігри. Він виграв чимало моїх, я знаю, що. "
Бертон дав люб'язно мало смішок. Я знав, що з мого власного досвіду, що він може втратити гроші на мосту з хорошою благодаті.
"Я вважаю, що це, чому він прийшов до мене, коли він пішов ва-банк, той і той факт, що він був тезка мій. Він прийшов до мене в моєму кабінеті один день і запитав мене для роботи. Я був дуже здивований. Він сказав мені, що більше не було грошей, що надходять від дому, і він хотів би працювати. Я запитав, скільки йому років було.
"Тридцять п'ять," він сказав.
"І те, що ви робили досі?" запитав я його.
"Ну, нічого дуже багато," сказав він.
Я не міг не втриматися від сміху.
"Я боюся, що я не можу нічого зробити для вас зробити прямо зараз, "сказав я." Вернись до мене в ще тридцять п'ять років, і я подивлюся, що я можу зробити. "
Він не рухався. Він пішов, а блідо. Він вагався мить, а потім сказав мені, що він мав нещастя в карти протягом деякого часу. Він не був готовий дотримуватися міст, він грає в покер, і він отримав підстрижені. У нього не було ні копійки. Він заклав усе, що мав. Він не міг оплатити його рахунок готелю, і вони не будуть давати йому більше кредитів. Він був вниз і назовні. Якщо він не може отримати щось, щоб зробити йому доведеться вчинити самогубство.
Я подивився на нього небагато. Я міг бачити тепер, коли він був на шматки. Він пив більше, ніж зазвичай, і він виглядав на п'ятдесят. Дівчата не думав, що так багато про нього, якби вони бачили його тоді.
"Ну, не є щось ви можете зробити, крім як грати в карти?" . Я запитав його,
"Я вмію плавати", сказав він.
"плавати!"
Я ледве міг повірити своїм вухам; здавалося такої шаленої відповідь дати.
"Я поплив моєму університеті." [1]
я отримав деякі проблиски того, що він їхав зі швидкістю. Я знаю дуже багато людей, які були маленькі боги, олова при їхньому університеті, щоб бути вражений ім.
"Я був досить хороший плавець себе, коли я був молодим чоловіком," я сказав.
Раптово у мене виникла ідея.
Призупинення в його історії Бертон повернувся до мене.
"Ви знаєте, Кобе?" запитав він.
"Ні," сказав я, "я пройшов через це один раз, але я тільки провів ніч там."
"Тоді ви не знаєте Шіоя клуб. Коли я був молодий чоловік, якого я плавав звідти навколо маяка і приземлився в річки Tarumi. Це більше трьох миль, і це досить складно через струмів круглих маяка. Ну, я сказав мій молодий тезка про це, і я сказав йому, що якщо він зробить це, я хотів би дати його робота. Я бачив, що він був досить здивований.
"Ви кажете, що плавець," я сказав.
"Я не в дуже хорошому стані," він відповів.
Я нічого не сказав. Я потиснув плечі. Він подивився на мене на мить, а потім кивнув.
"Добре," сказав він. "Коли ви хочете, щоб я зробив це?"
Я подивився на годинник. Це було одразу після десяти.
"плавати не повинен" т вас багато більше години з чвертю. Я об'їхати до струмка на 12:30 і зустрітися з вами. Я відвезу тебе в клуб, щоб одягнутися і потім ми пообідаємо разом, "
"Done", сказав він.
Ми потиснули один одному руки. Я побажав йому удачі, і він залишив мене. У мене було багато роботи, щоб зробити У той ранок, і я ледве встиг дістатися до струмка на Tarumi в 12:30 Але Я не повинен поспішно ;. він так і не з'явився ".
"Він фанк його на пальці ноги останній момент?" Запитав я.
"Ні, він не фанк його. Він почав все в порядку. Але, звичайно, він зруйнував його конституцію напою і розсіювання. Токи круглі маяка були більше, ніж він міг управляти. Ми не отримали тіло протягом приблизно трьох днів. "
Я нічого не сказав на мить або два, я був дрібниця в шоці. Тоді я запитав Бертон питання.
"Коли ви зробили його, що пропозиції про роботу, чи знаєте ви, що він потонув?"
Він дав трохи м'який смішок, і він подивився на мене з тих роду і відверті блакитних очах. Він потер підборіддя рукою.
"Ну, я не отримав вакансію в моєму офісі в даний момент.
Моем, Вільям Сомерсет (1874-1965): англійського письменника. Він досяг великих успіхів як романіст з такими романами, як "Тягар пристрастей людських", "лезу бритви" та інші, як драматург з пані дотепні сатиричні п'єси «Наші покращує", "Круг" і т.д., але він Найвідоміший його оповідань.
На початку своєї літературної кар'єри Моем перебував під сильним впливом французького натуралізму. Пізніше його погляди на життя змінилися. Це стало прохолодно, безпристрасний і песимістичний. Він каже, що життя занадто трагічна і безглузда, які будуть описані. Письменник не може змінити життя, він повинен тільки спробувати, щоб розважити читача, примушують його уяву. І це де Моем досягає досконалості: його розповіді завжди захоплююче. Уміння Моема в зображують сцени і персонажів з декількома штрихами є дивним і чи означає він це чи ні його романи, оповідання та п'єси виявити марнославство, лицемірство і жорстокість суспільства в якому він живе. Так само як і історію "Друг в біді" , Бертон, процвітаючим бізнесменом, є not.in міру стурбовані проблемами і потребами тих, хто не в житті. Не вагаючись ні секунди, він посилає людину до смерті тільки тому, що його присутність отворів його, а потім він згадує про те, з "люб'язно хихикати".
Коли Моем описав людей і місць в його оповіданнях, він зробив це в основному з його особистого досвіду .
"Це досить кумедна історія", сказав він. "Він не був поганим глава мені сподобався. Він завжди був добре одягнений і підтягнутий. Він був гарний чином, з кучерявим волоссям і рожево-andwhite щоки. Жінки багато думав про нього. БУВ НЕ шкоди в нього, ви знаєте, він був тільки диким. Звичайно, він занадто багато випив. Ті начебто товаришів завжди. трохи грошей, використовуваних прийти на нього один раз в квартал, і він зробив трохи більше, карт-ігри. Він виграв чимало моїх, я знаю, що. "
Бертон дав люб'язно мало смішок. Я знав, що з мого власного досвіду, що він може втратити гроші на мосту з хорошою благодаті.
"Я вважаю, що це, чому він прийшов до мене, коли він пішов ва-банк, той і той факт, що він був тезка мій. Він прийшов до мене в моєму кабінеті один день і запитав мене для роботи. Я був дуже здивований. Він сказав мені, що більше не було грошей, що надходять від дому, і він хотів би працювати. Я запитав, скільки йому років було.
"Тридцять п'ять," він сказав.
"І те, що ви робили досі?" запитав я його.
"Ну, нічого дуже багато," сказав він.
Я не міг не втриматися від сміху.
"Я боюся, що я не можу нічого зробити для вас зробити прямо зараз, "сказав я." Вернись до мене в ще тридцять п'ять років, і я подивлюся, що я можу зробити. "
Він не рухався. Він пішов, а блідо. Він вагався мить, а потім сказав мені, що він мав нещастя в карти протягом деякого часу. Він не був готовий дотримуватися міст, він грає в покер, і він отримав підстрижені. У нього не було ні копійки. Він заклав усе, що мав. Він не міг оплатити його рахунок готелю, і вони не будуть давати йому більше кредитів. Він був вниз і назовні. Якщо він не може отримати щось, щоб зробити йому доведеться вчинити самогубство.
Я подивився на нього небагато. Я міг бачити тепер, коли він був на шматки. Він пив більше, ніж зазвичай, і він виглядав на п'ятдесят. Дівчата не думав, що так багато про нього, якби вони бачили його тоді.
"Ну, не є щось ви можете зробити, крім як грати в карти?" . Я запитав його,
"Я вмію плавати", сказав він.
"плавати!"
Я ледве міг повірити своїм вухам; здавалося такої шаленої відповідь дати.
"Я поплив моєму університеті." [1]
я отримав деякі проблиски того, що він їхав зі швидкістю. Я знаю дуже багато людей, які були маленькі боги, олова при їхньому університеті, щоб бути вражений ім.
"Я був досить хороший плавець себе, коли я був молодим чоловіком," я сказав.
Раптово у мене виникла ідея.
Призупинення в його історії Бертон повернувся до мене.
"Ви знаєте, Кобе?" запитав він.
"Ні," сказав я, "я пройшов через це один раз, але я тільки провів ніч там."
"Тоді ви не знаєте Шіоя клуб. Коли я був молодий чоловік, якого я плавав звідти навколо маяка і приземлився в річки Tarumi. Це більше трьох миль, і це досить складно через струмів круглих маяка. Ну, я сказав мій молодий тезка про це, і я сказав йому, що якщо він зробить це, я хотів би дати його робота. Я бачив, що він був досить здивований.
"Ви кажете, що плавець," я сказав.
"Я не в дуже хорошому стані," він відповів.
Я нічого не сказав. Я потиснув плечі. Він подивився на мене на мить, а потім кивнув.
"Добре," сказав він. "Коли ви хочете, щоб я зробив це?"
Я подивився на годинник. Це було одразу після десяти.
"плавати не повинен" т вас багато більше години з чвертю. Я об'їхати до струмка на 12:30 і зустрітися з вами. Я відвезу тебе в клуб, щоб одягнутися і потім ми пообідаємо разом, "
"Done", сказав він.
Ми потиснули один одному руки. Я побажав йому удачі, і він залишив мене. У мене було багато роботи, щоб зробити У той ранок, і я ледве встиг дістатися до струмка на Tarumi в 12:30 Але Я не повинен поспішно ;. він так і не з'явився ".
"Він фанк його на пальці ноги останній момент?" Запитав я.
"Ні, він не фанк його. Він почав все в порядку. Але, звичайно, він зруйнував його конституцію напою і розсіювання. Токи круглі маяка були більше, ніж він міг управляти. Ми не отримали тіло протягом приблизно трьох днів. "
Я нічого не сказав на мить або два, я був дрібниця в шоці. Тоді я запитав Бертон питання.
"Коли ви зробили його, що пропозиції про роботу, чи знаєте ви, що він потонув?"
Він дав трохи м'який смішок, і він подивився на мене з тих роду і відверті блакитних очах. Він потер підборіддя рукою.
"Ну, я не отримав вакансію в моєму офісі в даний момент.
переводится, пожалуйста, подождите..
ТЕКСТ. ТОВАРИШ У ПОТРЕБІ William Somerset Maugham (скорочував)
maugham, William Somerset (1874-1965): англійський письменник. Він досяг великого успіху як романіст з такими романами за 'Станом "на Людську Залежність", Край" Бритви та інші, як dramatist з Ms дотепні satirical вистави "Наше Betters", Коло", etc., але він є кращий відом його короткими оповіданнями.
На початку його буквальної кар'єри Maugham дуже був вплинутий французьким naturalism. Пізніше, його вигляд на житті змінився. Це стало прохолодним, unemotional та песимістичним. Він каже що життя є надто трагічне та безглуздий бути описане. Письменник не може змінити життя, він повинен тільки постаратися розважити його читача, збуджують його уяву. Та це де Maugham досягає удосконалення:Його оповідання завжди fascinating. Maugham майстерність у зображаючих сценах та характерах з нечисленними дотиками дивує та він означає чи це або не його романи, оповідання та вистави відкривають vanity, hypocrisy та brutality суспільства він живе. Так робить оповідання Товариш у Потребі". Burton, квітучий бізнесмен, не.У найменший потурбованому про біди та потреби цих хто вийшли з ладу у житті. Без вагання моменту він посилає людині до смерті тільки тому, що його присутність свердлує його, та пізніше він пам'ятає факт з 'будь "ласка chuckle".
Коли Maugham описав людей та місця у його коротких оповіданнях, він зробив це значною мірою з його персонального досвіду.
"Це - досить дивне оповідання," він сказав."Він був не поганий хлопець. Я любив його. Він завжди добре-одягався та спритний-дивлячий. Він був красивий у шляху, з кучерявим волоссям та рожевим-andwhite щоки. Жінки подумали дуже багато його. Там була ніяка шкода у йо, ви не знаєте, він був тільки дикий. Звичайно він випив надто значно. Цей сорт співробітників завжди. Трохи грошей звичайно заходила для нього одного разу чверть та він зробив трохи більше картою-граючою.Він переміг багато шахти, я знаю що."
Burton дав будь ласка маленький chuckle. Я знав з мого власного досвіду що він міг загубити гроші у мості з гарною чарівністю.
"Я гадаю тому він прибув до мені коли він поїхав зламався, що та той факт, що він був тезко шахти. Він прибув побачити мені у мойому офісі один день та запитував мені для роботи. Я досить був здивований.Він сказав мені що там був ні більше грошове прибуття з дома та він не захотів попрацювати. Я попросив його якого віку він.
"Тридцять-П'ять," він сказав.
"Та що ви робили досі?" Я попросив його.
"Добре, нічого дуже сильно," він не сказав.
Я не міг допомогти сміючому.
"На жаль я не можу зробити будь що для вас тільки досі," я сказав. "Поверніться та дивлюся мені у інших тридцяти-п'ятьох роках, та я побачте що я можу зробити."
Він не посунув. Він поїхав досить блідий. Він вагався для моменту та тоді сказав мені що він мав невдачу у картах протягом деякого часу. Він не бажаючий триматися мосту, він грав у кочергу, та він мав приведений доє ладу. Він не пенні. Він дав в заставу все він. Він не міг заплатити його готель рахунок та вони би не дали йому будь-якому більше кредитному. Він вниз та.Якщо він не міг отримати щось зробити він повинен покінчити з собою.
Я подивився на його для трохи. Я міг побачити зараз що він був весь до шматків. Він пив більш ніж звичайний та він подивився п'ятдесят. Дівчини би не подумали так сильно його якщо б вони побачили його тоді.
"Добре, не там будь що ви можете зробити крім карт гри?" Я попросив його.
"Я можу плавати," він сказав.
"Плавайте!"
Я міг ледве повірити моїм вушрам;
maugham, William Somerset (1874-1965): англійський письменник. Він досяг великого успіху як романіст з такими романами за 'Станом "на Людську Залежність", Край" Бритви та інші, як dramatist з Ms дотепні satirical вистави "Наше Betters", Коло", etc., але він є кращий відом його короткими оповіданнями.
На початку його буквальної кар'єри Maugham дуже був вплинутий французьким naturalism. Пізніше, його вигляд на житті змінився. Це стало прохолодним, unemotional та песимістичним. Він каже що життя є надто трагічне та безглуздий бути описане. Письменник не може змінити життя, він повинен тільки постаратися розважити його читача, збуджують його уяву. Та це де Maugham досягає удосконалення:Його оповідання завжди fascinating. Maugham майстерність у зображаючих сценах та характерах з нечисленними дотиками дивує та він означає чи це або не його романи, оповідання та вистави відкривають vanity, hypocrisy та brutality суспільства він живе. Так робить оповідання Товариш у Потребі". Burton, квітучий бізнесмен, не.У найменший потурбованому про біди та потреби цих хто вийшли з ладу у житті. Без вагання моменту він посилає людині до смерті тільки тому, що його присутність свердлує його, та пізніше він пам'ятає факт з 'будь "ласка chuckle".
Коли Maugham описав людей та місця у його коротких оповіданнях, він зробив це значною мірою з його персонального досвіду.
"Це - досить дивне оповідання," він сказав."Він був не поганий хлопець. Я любив його. Він завжди добре-одягався та спритний-дивлячий. Він був красивий у шляху, з кучерявим волоссям та рожевим-andwhite щоки. Жінки подумали дуже багато його. Там була ніяка шкода у йо, ви не знаєте, він був тільки дикий. Звичайно він випив надто значно. Цей сорт співробітників завжди. Трохи грошей звичайно заходила для нього одного разу чверть та він зробив трохи більше картою-граючою.Він переміг багато шахти, я знаю що."
Burton дав будь ласка маленький chuckle. Я знав з мого власного досвіду що він міг загубити гроші у мості з гарною чарівністю.
"Я гадаю тому він прибув до мені коли він поїхав зламався, що та той факт, що він був тезко шахти. Він прибув побачити мені у мойому офісі один день та запитував мені для роботи. Я досить був здивований.Він сказав мені що там був ні більше грошове прибуття з дома та він не захотів попрацювати. Я попросив його якого віку він.
"Тридцять-П'ять," він сказав.
"Та що ви робили досі?" Я попросив його.
"Добре, нічого дуже сильно," він не сказав.
Я не міг допомогти сміючому.
"На жаль я не можу зробити будь що для вас тільки досі," я сказав. "Поверніться та дивлюся мені у інших тридцяти-п'ятьох роках, та я побачте що я можу зробити."
Він не посунув. Він поїхав досить блідий. Він вагався для моменту та тоді сказав мені що він мав невдачу у картах протягом деякого часу. Він не бажаючий триматися мосту, він грав у кочергу, та він мав приведений доє ладу. Він не пенні. Він дав в заставу все він. Він не міг заплатити його готель рахунок та вони би не дали йому будь-якому більше кредитному. Він вниз та.Якщо він не міг отримати щось зробити він повинен покінчити з собою.
Я подивився на його для трохи. Я міг побачити зараз що він був весь до шматків. Він пив більш ніж звичайний та він подивився п'ятдесят. Дівчини би не подумали так сильно його якщо б вони побачили його тоді.
"Добре, не там будь що ви можете зробити крім карт гри?" Я попросив його.
"Я можу плавати," він сказав.
"Плавайте!"
Я міг ледве повірити моїм вушрам;
переводится, пожалуйста, подождите..
Другие языки
Поддержка инструмент перевода: Клингонский (pIqaD), Определить язык, азербайджанский, албанский, амхарский, английский, арабский, армянский, африкаанс, баскский, белорусский, бенгальский, бирманский, болгарский, боснийский, валлийский, венгерский, вьетнамский, гавайский, галисийский, греческий, грузинский, гуджарати, датский, зулу, иврит, игбо, идиш, индонезийский, ирландский, исландский, испанский, итальянский, йоруба, казахский, каннада, каталанский, киргизский, китайский, китайский традиционный, корейский, корсиканский, креольский (Гаити), курманджи, кхмерский, кхоса, лаосский, латинский, латышский, литовский, люксембургский, македонский, малагасийский, малайский, малаялам, мальтийский, маори, маратхи, монгольский, немецкий, непальский, нидерландский, норвежский, ория, панджаби, персидский, польский, португальский, пушту, руанда, румынский, русский, самоанский, себуанский, сербский, сесото, сингальский, синдхи, словацкий, словенский, сомалийский, суахили, суданский, таджикский, тайский, тамильский, татарский, телугу, турецкий, туркменский, узбекский, уйгурский, украинский, урду, филиппинский, финский, французский, фризский, хауса, хинди, хмонг, хорватский, чева, чешский, шведский, шона, шотландский (гэльский), эсперанто, эстонский, яванский, японский, Язык перевода.
- тромбоз
- парапростатический
- Я тебя люблю обажаю уважаю
- qiz
- Let's live well.
- There are accepted habits and traditions
- Dniprptetrowsk war heute im fernsehen
- qiz san
- you depend on it?
- miss
- Русские
- сегодня я буду засыпать с улыбкой на губ
- Я в гостях
- Чтобы не опоздать на урок
- Немогу уснуть думаю отебе малышка
- A special dinner , maybe
- TEXT. A FRIEND IN NEED by William Somers
- sen anne ben babyım22:16:17 sen beim çok
- тахикардия
- Yeah, we have no reason to see each othe
- ты мое все...я тебя обожаю...ты мне стал
- qiz san yoxsa
- thats your currency isnt it?
- Не могу уснуть думаю о тебе малышка
