TEXT. ANNE MEETS HER CLASSThe child

TEXT. ANNE MEETS HER CLASS
The children fixed their eyes upon Anne. Anne gazed back, feeling helpless.
“Now, children,'* began Miss Enderby firmly, “you are very, very lucky this term to have Miss Lacey for your new teacher.”
Anne gave a watery smile. The children's faces were un-moved.
“Miss Lacey,” repeated Miss Enderby with emphasis. “Can you say that?”
“Miss Lacey,” chorused the class obediently.
“Perhaps you could say ‘Good morning’ to your new teacher?” suggested Miss Enderby in an imperative tone.
“Good morning. Miss Lacey,” came the polite chorus.
“Good morning, children,” responded Anne in a voice which bore no resemblance to her own.
Miss Enderby motioned to the children to take their seats. “I should give out paper and coloured pencils,” said Miss Enderby, “as soon as you've called the register . Keep them busy while you're finding your way about the cupboards and so on.”
She gave a swift look round the class. “I expect you to help Miss Lacey in every way,” said the headmistress. “D'you hear me, Arnold?”
The little boy addressed, who had been crossing and un-crossing his eyes in an ugly manner for the enjoyment of his neighbours, looked suitably crest-fallen.
“If I were you, I should keep an eye on that boy,” mur-mured Miss Enderby. “Broken home — brother in Borstal — and some rather dreadful habits!”
Anne looked with fresh interest at Arnold and thought he looked quite different from what Miss Enderby said about him. Far too innocent and apple-cheeked to have such a record. But even as she looked, she saw his pink face express his scorn of Miss Enderby who was giving her final messages to the new teacher.
“Break at ten forty-five, dear,” said the headmistress. “Come straight to the staff room. I will wait there till you join us. I will introduce you to those you didn't meet on your first visit. How do you like the idea of having a cup of tea then? We need rest after all. If there's anything that puzzles you, I shall be in my room. You can depend on me. Just send a mes¬sage by one of the children.”
She made her way to the door and waited before it, eye-brows raised as she turned her gaze upon the children. They gazed back in some bewilderment.
“Is no one going to remember his manners?” asked Miss Enderby.
With a nervous start Anne hastened forward to the door, but was waved back by a movement of her headmistress's hand. A dozen or more children made a rush to open the door. A freckled girl with two skinny red plaits was the first to drag open the door. She was rewarded by a smile.
“Thank you, dear, thank you," said Miss Enderby and sailed majestically into the corridor. There came a faint sigh of relief as the door closed behind her, and the forty-six tongues which had so far kept unnaturally silent began to wag cheerfully. Anne watched this change with some dismay. She remembered with sudden relief some advice given her at college in just such a situation.
“Stand quite still, be quite calm, and gradually the chil¬dren will become conscious that you are waiting. Never, nev¬er attempt to shout them down.”
So Anne stood her ground waiting for the chattering to subside. But the noise grew in volume as conversations became more animated. One or two children ran across the room to see their distant friends. Two little boys attacked each other. A child with birthday cards was displaying their beauties to an admiring crowd round her desk. Arnold had removed his blue pullover and was attempting to pull his shirt over his head, in order to show his friends a scar on his shoulder- blade.
Amidst growing chaos Anne remained silent. She looked at the clock which jerked from one minute to the next and de¬cided to let it leap once more before she abandoned hope.
One crumb of comfort, if comfort it could be called, re-mained with her. This was an outburst of natural high spirits. Her presence, she noted, meant nothing at all to them.
A chair fell over, someone yelped with pain, there was a burst of laughter, and Anne saw the clock jump to another minute. Anne advanced into action.
“To your desks!” she roared, "And quickly!”
With a pleasurable shock she saw her words obeyed. Within a minute order had returned. Refreshed by the break the children turned attentive eyes upon her.
Anne's self-esteem crept back.
(Fro/n “Fresh from the Country” by Miss Reed)

Результаты (украинский) 1:

ТЕКСТ. ЕНН ЗУСТРІЧАЄ СВОГО КЛАСУДіти фіксований їхні очі на Енн. Енн дивився назад, відчуття безпорадності."Тепер, дітей,'* почали Міс Enderby твердо,"ти дуже, дуже пощастило, цей термін мати Міс Лейсі новий педагогу".Енн дав водянисті посмішкою. Дитяча особи були ООН переміщений."Міс Лейсі", повторив Міс Enderby з виділенням. "Ви можете сказати що?""Міс Лейсі," chorused класу слухняно."Можливо можна сказати 'Добрий ранок' до нових вчителя?" запропонувала Міс Enderby імперативного тоном."Доброго ранку. Міс Лейсі,"прийшли ввічливі хор."Добрий ранок, діти," відповів Енн голосом, які несуть немає ніякого відношення до її власної.Міс Enderby вказав дітям зайняти свої місця. "Я повинен видавати паперу і кольорові олівці," сказав Міс Enderby, "одразу після того, як називається реєстру. Тримати їх зайнятий в той час як ви вважаєте свій шлях про буфети і т. д."Вона дала swift подивитися раунду клас. "Я сподіваюся, ви допомогти міс Лейсі в усіх відношеннях," сказав у супроводженні директора школи. "D'you мене чуєш, Арнольд?"Маленький хлопчик звернувся, які були перетинаючи і ООН перетинаючи його очима в потворних спосіб для здійснення своїх сусідів, подивився відповідним чином впав crest."Якщо я був вами, я повинен тримати очей на що хлопчик," Міс Enderby mur-mured. "Broken Головна — брат у виправна колонія- і деякі швидше страшного звички!"Енн з свіжих інтересом розглянули Арнольд і думав, що він подивився досить сильно відрізняються від міс Enderby сказав про нього. Занадто невинних і apple cheeked мати такого запису. Але навіть, як вона подивилася, вона побачила обличчя його рожевий виражати його презирство Міс Enderby, хто давав її остаточного повідомлень до нової вчителя."Перервати на десять сорок п'ять, шановні," сказав у супроводженні директора школи. "Прийти прямо до службове приміщення. Я буде чекати там, поки ви приєднатися до нас. Я представлю вас тим, що ви не відповідаєте на ваш перший візит. Як вам подобається ідея за чашкою чаю потім? Ми врешті-решт потребують відпочинку. Якщо все, що ви пазли, я буду в моїй кімнаті. Ви можете покластися на мене. Просто відправити mes¬sage одним із дітьми."Вона зробила її шлях до дверей і чекав, перш ніж він брів підняв, як вона звернулася її погляду на дітей. Вони дивився назад в деяких подиві."Ніхто не буде пам'ятати його манери?" запитав Міс Enderby.З нервової Пуск Енн поспішив вперед до дверей, але було махнув назад, рух її Наталією руку. Десяток або більше дітей зробив пік, щоб відкрити двері. Freckled дівчина з двох худий червоний джгути був першим, щоб перетягнути відкрити двері. Вона була нагороджена посмішкою.“Thank you, dear, thank you," said Miss Enderby and sailed majestically into the corridor. There came a faint sigh of relief as the door closed behind her, and the forty-six tongues which had so far kept unnaturally silent began to wag cheerfully. Anne watched this change with some dismay. She remembered with sudden relief some advice given her at college in just such a situation.“Stand quite still, be quite calm, and gradually the chil¬dren will become conscious that you are waiting. Never, nev¬er attempt to shout them down.”So Anne stood her ground waiting for the chattering to subside. But the noise grew in volume as conversations became more animated. One or two children ran across the room to see their distant friends. Two little boys attacked each other. A child with birthday cards was displaying their beauties to an admiring crowd round her desk. Arnold had removed his blue pullover and was attempting to pull his shirt over his head, in order to show his friends a scar on his shoulder- blade.Amidst growing chaos Anne remained silent. She looked at the clock which jerked from one minute to the next and de¬cided to let it leap once more before she abandoned hope.One crumb of comfort, if comfort it could be called, re-mained with her. This was an outburst of natural high spirits. Her presence, she noted, meant nothing at all to them.A chair fell over, someone yelped with pain, there was a burst of laughter, and Anne saw the clock jump to another minute. Anne advanced into action.“To your desks!” she roared, "And quickly!”With a pleasurable shock she saw her words obeyed. Within a minute order had returned. Refreshed by the break the children turned attentive eyes upon her.Anne's self-esteem crept back.(Fro/n “Fresh from the Country” by Miss Reed)

Результаты (украинский) 2:

TEXT. АНН ВІДПОВІДАЄ свого класу
діти фіксували погляд на Енн. Енн дивилася назад, відчуваючи себе безпорадним.
"Тепер, діти, '* початку міс Ендербай твердо," ви дуже, дуже пощастило , цей термін , щоб міс Lacey для вашого нового вчителя ».
Енн дала водянистий посмішку. Дитячі особи були-переміщені.
"Міс Лейсі," повторила міс Ендербай з акцентом. "Можете Чи ви сказати , що?"
"Міс Лейсі," підхопили клас слухняно.
"Може бути , ви могли б сказати : " Доброго ранку "до свого нового вчителя?» Запропонував міс Ендербай в імперативному тоні.
"Доброго ранку. Міс Лейсі, "прийшов ввічливий хор.
" Доброго ранку, діти, "відповіла Енн голосом , який не мав ніякої схожості з її власної.
Міс Ендербай жестом до дітей , щоб зайняти свої місця. "Я повинен видати папір і кольорові олівці," сказала міс Ендербі, "як тільки ви назвали регістр. Тримайте їх зайняті в той час як ви знайти свій шлях про шафах і так далі. "
Вона дала швидкий погляд навколо класу. "Я очікую , що ви , щоб допомогти міс Лейсі в усіх відношеннях," сказав директриси. "Ти чуєш мене, Арнольд?"
Маленький хлопчик звернувся, які перетинали і ООН-схрестити очі в потворному чином для здійснення своїх сусідів, виглядав відповідним чином Crest випав.
"Якби я тебе, я повинен стежити за цим хлопчиком, "Mur-mured міс Ендербі. "Broken додому - брат в Борстала - і деякі досить жахливі звички"
Енн виглядала свіжою інтерес у Арнольда і думав , що він виглядав досить сильно відрізняється від того, що сказала міс Ендербай про нього. Занадто невинні і рожевощокий мати такий запис. Але навіть коли вона дивилася, вона побачила його рожеве обличчя висловити своє презирство міс Ендербі , який давав свої останні повідомлення до нового вчителя.
"Перерва в десять сорок п'ять, дорога," сказав директриси. "Приходьте прямо в кімнату персоналу. Я буду чекати там , поки ви приєднаєтеся до нас. Я познайомлю вас з тим , кого ви не зустрічали на своєму першому відвідуванні. Як вам подобається ідея мати чашку чаю ​​тоді? Нам потрібно відпочити в кінці кінців. Якщо є що - небудь , що спантеличує вас, я буду в своїй кімнаті. Ви можете покластися на мене. Просто надішліть mes¬sage одним з дітей. "
Вона пішла до дверей і став чекати перед ним, бровами , підняті , як вона перевела погляд на дітей. Вони дивилися ще в деякому подиві.
"Ніхто не буде пам'ятати його манери?" Запитала міс Ендербі.
З нервовим початку Енн поспішила вперед до дверей, але був помахав раз рухом руки її директриси в. Дюжина або більше дітей кинулися , щоб відкрити двері. Веснянкуватий дівчинка з двома худими червоними джгутами був першим , щоб перетягнути відкрити двері. Вона була винагороджена посмішкою.
"Спасибі, дорогий, спасибі," сказала міс Ендербі і поплив велично в коридор. Там пролунав слабкий подих полегшення, коли двері за нею зачинилися, і сорок шість мови , які були так поки тримаються неприродно мовчати почав виляти весело. Енн дивилася цю зміну з деякою тривогою. Вона згадала , з раптовим полегшенням деякі поради дав їй в коледжі саме в такій ситуації.
"Stand абсолютно нерухомо, абсолютно спокійним, і поступово chil¬dren буде усвідомити , що ви чекаєте. ніколи, nev¬er спроба крикнути їх. "
так що Енн стояла на своєму очікуванні балаканина спадати. Але шум виріс в обсязі , як розмови стали більш жвавим. Один або двоє дітей, які не перебігла кімнату , щоб побачити їх далекі друзі. Два маленьких хлопчика напали один на одного. дитина з вітальних показував їх красунь захопленої юрби навколо її столом. Арнольд зняв блакитний светр і намагається витягнути свою сорочку через голову, щоб щоб показати його друзям шрам на його плечей лезо. на
тлі наростання хаосу Енн мовчала. Вона подивилася на годинник , які сіпнулася від однієї хвилини до наступного і de¬cided дозволити йому стрибнути ще раз , перш ніж вона залишила надію.
Один крихту комфорту, якщо комфорт це можна було б назвати, знову залишалася з нею. Це був вибух природних піднесеному настрої. Її присутність, вона зазначила, нічого не означає взагалі ім.
Стілець упав, хто - то скрикнув від болю, там був вибух сміху, і Енн побачив годинник для переходу на іншу хвилину. Енн просунувся в дію.
"До ваших парти!" Заревла вона, "І швидко!»
З приємним шоком вона побачила , що її слова підкорився. В хвилину замовлення було повернуто. Заспокоїти перерви діти повернув уважні очі на неї.
Сам Енн -esteem поповз назад.
(Фро / п "Свіже з країни" міс Рід)

Результаты (украинский) 3:

Т%%E2%80%9D%20сказав%20пропустити%20Enderby,%20%E2%80%9Cas%20незабаром%20а%20ти%27 ve%20назвав%20в%20зареєструвати%20.%20тримати%20їх%20зайнятий%20а%20ти%27re%20знаходження%20вашого%20спосіб%20про%20в%20шафах%20а%20так%20. %E2%80%9D%5EShe%20дав%20а%20стрімке%20виглядають%20тур%20в%20 класу.%20%E2%80%9CI%20очікують%20ти%20до 20% допомогти%20пропустити%20закону Лейсі матимуть найбільше значення%20в 20-20%кожного 20речі,%E2%80%9D%20сказав%20в%20начальниці.%20%E2%80%9CD%27ти%20почути%20мене,%20Арнольд?%E2%80%9D%5 EThe%20мало%20хлопчик%20звернувся,%20хто%20мали%20б%20перетину%20а%20оон перетину%20його%20очі%20в 20-20-20, 20 негарно%20манері%20для%20в%20насолоди%20з 20% його%20сусідів,%20виглядала%20придатним%20брівці-впали.%5Е%E2%80%9Кіф%20I%20були%20ти,%20I%20повинні%20тримати%20в 20-20%очей на 20%20,%20хлопчика,%E2%80%9D%20mur-mured%20пропустити%20Enderby.%20%E2%80%9 CBroken%20головна%20%E2%80%94%20брат%20в 20-20%Borstal 20%E2%80%94%20а%20деякі%20а%20страшних%20звички!%E2%80%9D%5E