Globalisation is the growth and ena

Globalisation is the growth and enactment of world culture. Since at least the middle of the nineteenth century, a rationalised world institutional and cultural order has crystallised that consists of universally applicable models that shape states, organisations, and individual identities. Conceptions of progress, sovereignty, rights, and the like, have acquired great authority.
After World War II international life gained a cultural structure. States at very different economic levels adopted common precepts and established common institutions. Far from being the prime movers on the international scene, states derived much of their structure and authority from being embedded in a larger system, a world polity consisting of common legitimating models. But states are not the only globally enacted model. More and more organisations, from scientific associations to feminist groups, from standardsetting bodies to environmental movements, helped to elaborate and implement this common world culture.
By the end of the twentieth century, world culture became the constitutive element in world society. But it cannot claim global consensus; regions differ, for example, in their interpretation of core notions such as individual rights. Nor is world culture free from contradiction; it contains values such as freedom and equality that are necessarily in tension. Enacting global models will
not lead to a completely homogeneous world, if only because institutionalization under different conditions will produce significant local variation. World culture actually produces new conflicts, for when many believe they live in one world under universally valid principles, they become critical of state actions that deviate from global norms. Since the state of the world is always
bound to fall short of high global standards, world culture actually encourages the discovery of new social problems. But the world-wide recognition of problems, ranging from global warming to corruption, is a sign of world culture's current strength. In a diverse, conflictual, and decentralised world, it provides common models for thinking and acting.

Результаты (украинский) 1:

Глобалізація тут зростання і набуття чинності світової культури. Оскільки принаймні до середини дев'ятнадцятого століття, переглянули світ інституційні та культурних порядку crystallised який складається з універсально застосовні і моделей, які формують держав, організацій та окремих осіб. Уявлення про прогрес, суверенітет, права і тому подібне, придбали великий авторитет.Після Другої світової війни міжнародних життя мало культурній структурі. Держав на дуже різних рівнях економічного прийняла поширених заповідей і встановлені поширених установ. Далека від тягачі на міжнародній арені, Штатів отриманих більша частина їх структури та повноваження вбудовувати у більші системи, світ polity, що складаються з загальних legitimating моделей. Але держави не єдина модель, що всесвітньо прийнятий. Все більше і більше організацій, які, наукових асоціацій феміністської групам, від standardsetting органи, щоб екологічні рухи, допомогли розробити і реалізувати цей поширених світової культури.До кінця ХХ століття світової культури став установчих елементом у світі суспільства. Але він не може претензії глобального консенсусу; регіони відрізняються, наприклад, у своєму тлумаченні основних понять, таких як індивідуальні права. Так само світової культури вільний від протиріччя; Він містить значення, такі як свободи та рівності, які є обов'язковими в напрузі. Прийняття глобальних моделей воліне призведе до повністю однорідний світ, якщо тільки тому що інституціоналізації за різних умов буде виробляти значні локальні зміни. Світової культури насправді виробляє нових конфліктів, для коли багато хто вважає, що вони живуть в єдиний світ під універсально дійсні принципи, вони стануть критичними держави дій, що відхиляються від глобального норм. Оскільки Держава світ завждизобов'язані не відповідають високим світовим стандартам, світової культури фактично закликає відкриття нових соціальних проблем. Але визнання у всьому світі проблеми, починаючи від глобального потепління до корупції, ознака сили струму світової культури. У різноманітних конкуруючими та децентралізованого світу вона передбачає загальні моделі думки і дії.

Результаты (украинский) 3:

Глобалізація - зростання і прийняття світової культури. Оскільки як мінімум до середини ХIХ століття, інноваціями світу інституційних та культурних замовлення зацукрованих, моделі, що складається з універсально застосовуватись форми держав, організацій, та окремих профілів. Прогрес концепцій, суверенітету, права, і як, отримали великий авторитет.
Після Другої світової війни міжнародного життя отримали культурний структури. Держав на дуже різних економічних показників, прийнятих спільного заповіді та створено спільну установ. Далеко не в прем'єр-Movers на міжнародній арені, одержаних багато їх будови та авторитет від вбудованого в більшу систему державного устрою світу, що складається з звичайних яке легітимізувало чинну моделі.Але йдеться не лише у світі прийнятий моделі. Все більше організацій, від наукових об'єднаннях в феміністку груп, від standardsetting органів до екологічних рухів, допомагали розробляти та впроваджувати цю спільну світової культури.
до кінця ХХ століття, світової культури стала конструктивною елемент у світовому суспільстві. Але це не може вимагати глобальних консенсусу;Регіонах відрізняються, наприклад, в їх тлумачення основних понять як окремими правами. Ні - світової культури вільний від протиріччя; вона містить цінностей, таких, як свобода та рівності, обов'язково в напрузі. Верхо глобальної моделі будуть
не призведе до повністю однорідні світу,