The Adventure of My Aunt(by Washing

The Adventure of My Aunt
(by Washington Irving)
My aunt was a big woman, very tall, with a strong mind and will. She was what you may call a very manly woman. My uncle was a thin, small man, very weak, with no will at all. He was no match for my aunt. From the day of their marriage he began to grow smaller and weaker. His wife's powerful mind was too much for him; it undermined his health, and very soon he fell ill.
My aunt took all possible care of him: half the doctors in town visited him and prescribed medicine for him enough to cure a whole hospital. She made him take all the medicines prescribed by the doctors, but all was in vain. My uncle grew worse and worse and one day she found him dead.
My aunt was very much upset by the death of her poor dear husband. Perhaps now she was sorry that she had made him take so much medicine and felt, perhaps, that he was the victim of her kindness. Anyhow, she did all that a widow could do to honour his memory. She spent very much money on her mourning dress, she wore a miniature of him about her neck as large as a small clock; and she had a full-length portrait of him always hanging in her bedroom. All the world praised her conduct. 'A woman who did so much to honour the memory of one husband, deserves soon to get another,' said my aunt's friends.
Some time passed, and my aunt decided to move to Derbyshire where she had a big country house. The house stood in a lonely, wild part of the country among the grey Derbyshire hills.
The servants, most of whom came with my aunt from town, did not like the sad-looking old place. They were afraid to walk alone about its half-empty black-looking rooms. My aunt herself seemed to be struck with the lonely appearance of her house. Before she went to bed, therefore, she herself examined the doors and the windows and locked them with her own hands. Then she carried the keys from the house, together with a little box of money and jewels, to her own room. She always saw to all things herself.
One evening, after she had sent away her maid, she sat by her toilet-table, arranging her hair. For, in spite of her sorrow for my uncle, she still cared very much about her appearance. She sat for a little while looking at her face in the glass first on one side, then on the other. As she looked, she thought of her old friend, a rich gentleman of the neighborhood, who had visited her that day, and whom she had known since her girlhood.
All of a sudden she thought she heard something move behind her. She looked round quickly, but there was nothing to be seen. Nothing but the painted portrait of her poor dear husband on the wall behind her. She gave a heavy sigh to his memory as she always did whenever she spoke of him in company, and went on arranging her hair. Her sigh was re-echoed. She looked round again, but no one was to be seen.

Результаты (украинский) 1:

Пригода Моя тітка(Вашингтон Ірвінг)Моя тітка була велика жінка, і дуже висока, з сильним розумом і буде. Вона була, що ви можете зателефонувати в дуже мужній жінка. Мій дядько був тонкий, невеликий людина, дуже слабкі, з волі нема на всіх. Він не знайдено відповідностей моєї тітки. З дня їх шлюб зайнявся вирощуванням меншими і слабкішими. Його дружина потужним розумом було занадто багато для нього; Це підірвало його здоров'я, і дуже скоро він захворів.Моя тітка взяв все можливо, піклуватися про нього: половину лікарі в місті відвідав його і наказано медицини для нього достатньо, щоб вилікувати весь лікарні. Вона зробила його прийняти всі ліки, передбачених лікарів, але все було даремно. Мій дядько виріс все гірше і гірше і одного разу, вона знайшла його мертвим.Моя тітка був дуже засмучений зі смертю чоловіка бідні дорогі. Можливо тепер вона було шкода, що вона зробив йому взяти стільки медицини і фетру, можливо, що він став жертвою її доброта. У всякому разі, вона зробила все, що вдовою може зробити на честь його пам'яті. Вона провела дуже багато грошей на жалоби сукню, вона носила зменшену йому про її шиї, як великий, як маленький годинник; і вона мала повнометражного портрета його завжди висить в її спальню. Весь світ похвалив її проведення. 'Жінка, яка так багато зробив для вшанування подвигу один чоловік, заслуговує на незабаром отримати іншу,' сказав друзів моєї тітки.Минув деякий час, і моя тітка вирішив переїхати в Дербішир, де вона мала великий заміського будинку. Будинку стояла в самотньо, Дика частину країни серед сірий Дербішир пагорбів.The servants, most of whom came with my aunt from town, did not like the sad-looking old place. They were afraid to walk alone about its half-empty black-looking rooms. My aunt herself seemed to be struck with the lonely appearance of her house. Before she went to bed, therefore, she herself examined the doors and the windows and locked them with her own hands. Then she carried the keys from the house, together with a little box of money and jewels, to her own room. She always saw to all things herself.One evening, after she had sent away her maid, she sat by her toilet-table, arranging her hair. For, in spite of her sorrow for my uncle, she still cared very much about her appearance. She sat for a little while looking at her face in the glass first on one side, then on the other. As she looked, she thought of her old friend, a rich gentleman of the neighborhood, who had visited her that day, and whom she had known since her girlhood.All of a sudden she thought she heard something move behind her. She looked round quickly, but there was nothing to be seen. Nothing but the painted portrait of her poor dear husband on the wall behind her. She gave a heavy sigh to his memory as she always did whenever she spoke of him in company, and went on arranging her hair. Her sigh was re-echoed. She looked round again, but no one was to be seen.

Результаты (украинский) 2:

Пригоди моєї тітки
(Вашингтона Ірвінга)
Моя тітка була великою жінкою, дуже високий, з сильним розумом і волею. Вона була то , що ви можете назвати дуже мужню жінку. Мій дядько був худий, маленький чоловік, дуже слабкий, без волі взагалі. Він був не підходить для моєї тітки. З дня їхнього весілля він почав рости менше і слабкіше. Потужний розум його дружини було занадто багато для нього; це підірвало його здоров'я, і дуже скоро він захворів.
Моя тітка взяла всю турботу про нього: половина лікарів в місті відвідали його і прописав ліки для нього досить , щоб вилікувати цілий шпиталь. Вона змусила його прийняти всі ліки , прописані лікарями, але все було марно. Мій дядько ставало все гірше і гірше , і одного разу вона знайшла його мертвим.
Моя тітка була дуже засмучена смертю її бідного дорогого чоловіка. Може бути , тепер їй було шкода , що вона змусила його взяти так багато медицини і відчував, можливо, що він став жертвою своєї доброти. У всякому разі, вона зробила все , що вдова могла зробити , щоб вшанувати його пам'ять. Вона витратила дуже багато грошей на її траурне плаття, вона носила мініатюру йому про її шиї , як великий , як маленький годинник; і вона повинна була повнометражного його портрет завжди висить у її спальні. Весь світ оцінив її поведінку. "Жінка , яка зробила так багато , щоб вшанувати пам'ять одного чоловіка, заслуговує того, щоб отримати в найближчий час ще один, сказав друзі тітчині.
Минув деякий час, і моя тітка вирішила переїхати в Дербішир , де вона мала великий заміський будинок. Будинок стояв у глухому, дикої частини країни серед сірих горбів Дербішир.
Служителями, більшість з яких прийшли з моєю тіткою з міста, не любив сумну виглядає старе місце. Вони боялися ходити тільки про свої напівпорожніх чорних перспективних кімнат. Моя тітка сама , здавалося, вражений самотнього появи її будинку. Перш ніж вона лягла спати, тому, вона сама вивчила двері і вікна і замкнули їх власними руками. Потім вона несла ключі від будинку, разом з невеликим кількістю скрині з грошима і коштовностями, в свою кімнату. Вона завжди бачила до всіх речей сама.
Одного вечора, після того як вона, відпустивши свою покоївку, вона сиділа її туалетним столиком, влаштовуючи її волосся. Бо, незважаючи на її горе для мого дядька, вона по- , як і раніше дбав дуже про її зовнішності. Вона сіла на деякий час , дивлячись на її обличчя в склі спочатку з одного боку, то з іншого боку . Як вона виглядала, вона думала , що її старий друг, багатий джентльмен по сусідству, який відвідав її в той же день, і ким вона була відома з її дівоцтва.
Раптово вона подумала , що що - то почув рух позаду неї. Вона швидко озирнувся, але нічого не було видно. Нічого , крім пофарбованого портрет її бідний дорогий чоловік на стіні позаду неї. Вона дала важке зітхання його пам'яті , як вона завжди робила , коли вона говорила про нього в компанії, і пішов на організацію її волосся. Її подих переотображен. Вона кругла знову подивилася, але ніхто не повинен був бачити.

Результаты (украинский) 3:

Т%%%%